Рішення

від 18.07.2017 по справі 906/540/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" липня 2017 р. Справа № 906/540/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Нікандрова О.А., довіреність від 03.07.2017;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства фірма "Санітас"

до Комунального підприємства "Червоноармійська центральна районна аптека №40"

про стягнення 48935,70 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 38359,10 грн. основного боргу, 1907,44 грн. 3% річних, 8669,16 грн. інфляційних.

Представник позивача зазначив про можливість розгляду справи та прийняття у ній рішення за відсутності представника відповідача.

Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, хоч про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення адресату відправлення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 13.01.2015 між Приватним підприємством фірма "Санітас" (продавець/позивач) та Комунальним підприємством "Червоноармійська центральна районна аптека №40" (покупець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу №19, відповідно до якого продавець зобов'язується передати лікарські засоби, вироби медичного призначення та інші товари (далі - продукція) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її відповідно до умов договору (умов продажу зазначених в накладних) (п.п. 1.1. договору).

Ціни, які зазначені в видаткових накладних на окрему партію продукції, є фіксованими і не можуть бути змінені в одсторонньому порядку (п.п. 4.2. договору).

Згідно п.п. 5.1 та 5.2. договору продавець продає покупцю продукцію з умовами оплати, зазначеними в накладній. Неоплата продукції покупцем у визначений строк свідчить про прострочення оплати продукції та надає продавцю право нараховувати штрафні санкції за прострочення платежу. Право власності на продукцію переходить до покупця з моменту одержання продукції.

Також п.п. 5.3. договору передбачено, при існуванні заборгованості за двома і більше накладними, покупець зобов'язується проводити оплату в черговості надходження накладних. При цьому якщо покупець в платіжному документі зазначає оплату іншої накладної, продавець має праве зарахувати гроші в оплату самої першої за строком оформлення накладної, і проведення такого зарахування буде правильним.

На виконання умов договору позивач продав відповідачу лікарські засоби та вироби медичного призначення на суму 40702,54 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 11-32).

Відповідач в свою чергу умови договору по оплаті товару виконав частково, сплатив лише 2343,44 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 38359,10 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст. 193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 38359,10 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1907,44 грн. 3% річних, 8669,16 грн. інфляційних.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведені в позовній заяві розрахунки 3% річних та інфляційних, суд вважає останні вірними, а вимоги в цій частині обґрунтованими .Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України oбставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Oбов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Червоноармійська центральна районна аптека №40" (12001, Житомирська область, смт. Пулини, вул. Шевченка, 95, ід. код 01977040)

- на користь Приватного підприємства фірма "Санітас" (юридична адреса: 10014, м. Житомир, вул. Київська, 7/4 кв. 1; поштова адреса: 10029, м. Житомир, пров. 1-й Сінний, 4, ід. код 22065477) 38359,10 грн. основного боргу, 1907,44 грн. 3% річних, 8669,16 грн. інфляційних, а також 1600,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.07.17

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - відповідачу (рек. з повід.)