Рішення

від 10.07.2017 по справі 910/7298/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2017Справа №910/7298/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА ФУД"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс"

про стягнення 1 671 886,43 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача Геєць Т.О., довіреність №6 від 16.02.2017

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА ФУД" (далі -позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс" про стягнення 1 671 886,43 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7298/17 та призначено розгляд на 26.05.2017.

24.05.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано документи на вимогу ухвали суду.

В судове засідання 26.05.2017 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Суд вирішив відкласти судовий розгляд справи у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Ухвалою суду від 26.05.2017 відкладено розгляд справи на 10.07.2017.

В судове засідання 10.07.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення у справі, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 10.07.2017 представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, вмотивованих заяв та клопотань до суду не направив.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в судовому засіданні 10.07.2017 судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 10.07.2017 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 10.07.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

16.12.2011 між позивачем та відповідачем було укладено Дистриб'юторський договір №150-ІФ/Дст (надалі - Договір).

У відповідності до п. 2.1 Договору постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність дистриб'ютора окремими партіями товар, а дистриб'ютор зобов'язується приймати та оплачувати поставлений товар, розміщувати рекламні матеріали, проводити рекламні акції з метою збільшення кінцевих споживачів товару.

Згідно п. 8.3.2 Договору з врахуванням Додаткової угоди № 1 від 21.05.14 до нього у разі не надання дистриб'ютором постачальнику банківської гарантії на умовах вказаних в п. п. 8.3.1. цього Договору, в тому числі змін до гарантії/нової гарантії відповідно до п. п. 8.3.1.2., 8.3.1.6. цього Договору, дистриб'ютор зобов'язується оплачувати кожну партію товару на умовах не пізніше 35 (тридцяти п'яти) календарних днів з дати складання кожної відповідної товарної (товарно-транспортної, видаткової) накладної постачальника.

Позивач відповідно до позовної заяви стверджує, що оскільки відповідач не надав позивачу банківську гарантію, відповідач мав сплатити за поставлений товар на умовах не пізніше 35 (тридцяти п'яти) календарних днів з дати складання кожної відповідної товарної (товарно-транспортної, видаткової - ) накладної постачальника.

Позивачем було поставлено та прийнято відповідачем товар на загальну суму 1 124 470,03 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №TF0IФ-3791 від 27.04.2016 та ТТН №РТF0IФ-3791 від 27.04.2016 на суму 540268,52 грн. з кінцевою датою строку оплати 01.06.2016; № ТF0IФ-1973 від 15.05.2016 та ТТН №РТF0IФ-1973 від 15.05.2016 на суму 250286,47 грн. з кінцевою датою строку оплати 19.06.2016.

Позивач зазначив, що виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, тоді як відповідачем порушено умови Договору в зв'язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 1124470,03 грн.

За наведених обставин позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 1124470,03 грн. (основний борг), а також 287248,66 грн. пені, 112447,00 грн. штрафу, 21957,22 грн. 3% річних, 125763,52 грн. інфляційних нарахувань з огляду на прострочення відповідачем зобов'язання з оплати товару за Договором.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України ), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідно до видаткових накладних №TF0IФ-3791 від 27.04.2016 та ТТН №РТF0IФ-3791 від 27.04.2016 на суму 540268,52 грн. з кінцевою датою строку оплати 01.06.2016; № ТF0IФ-1973 від 15.05.2016 та ТТН №РТF0IФ-1973 від 15.05.2016 на суму 250286,47 грн. з кінцевою датою строку оплати 19.06.2016 позивачем поставлено відповідачеві товар.

Наведені видаткові накладні на загальну суму 1124470,03 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, як первинні документи приймаються судом, у якості належних доказів по справі, що підтверджують факт поставки позивачем товару на загальну суму 1124470,03 грн. та прийняття цього товару відповідачем без зауважень по кількості та якості.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України ). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України , не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України ).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1124470,03 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

З огляду на прострочення відповідачем оплати за товар, поставлений згідно спірних видаткових накладних, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 287248,66 грн. пені, 112447,00 грн., штрафу, 125763,52 грн. інфляційних нарахувань, 21957,22 грн. 3% річних.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до абз. 3 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певними законодавчими актами.

Згідно п. 10.2. Договору за порушення терміну оплати товару дистриб'ютор сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого в строк товару за кожен день прострочення платежу.

Також, п.10.2. цього Договору передбачено, що у випадку затримки оплати вартості товару на строк, що перевищує 30календарних днів, дистриб'ютор додатково оплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості неоплаченого в строк товару.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 287248,66 грн. та штрафу 112447,00 грн. Контррозрахунку суми пені та штрафу відповідачем суду не надано. Розрахунок пені та штрафувідповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 21957,229грн.. - 3% річних та 125763,52 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32 , 33 , 34 , 43 , 44 , 49 , 75 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю БРАВО СЕРВІС (04060, м. Київ, вул. М. Берлінського, 8, ідентифікаційний номер 33308143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРРА ФУД (23600, Вінницька область, м. Тульчин, вул. Полковника Ганжі, 16, ідентифікаційний номер 35438742) основну заборгованість у розмірі 1124470 (один мільйон сто двадцять чотири тисячі чотириста сімдесят) грн., пеню в розмірі 287248 (двісті вісімдесят сім тисяч двісті сорок вісім) грн. 66 коп., штраф у розмірі 112447 (сто дванадцять тисяч чотириста сорок сім) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 21957 (двадцять одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 22 коп., інфляційні нарахування в розмірі 125763 (сто двадцять п'ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 52 коп., судовий збір в розмірі 25078 (двадцять п'ять тисяч сімдесят вісім) грн. 31 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.07.2017

Суддя Мельник В.І.