Рішення

від 19.07.2017 по справі 908/1171/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/79/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2017 Справа № 908/1171/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКТ" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Героїв Крут, 16-а)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО - МАРКЕТ" (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. 50 річчя Перемоги, 25, офіс 501, 502)

про стягнення 5 380 805,50 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: Бичков В.В., довіреність №23 від 11.01.2017р.;

Від відповідача: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

07.06.2017р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО - МАРКЕТ" про стягнення 5 380 805,50 грн.

Ухвалою суду від 07.06.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 908/1171/17, справі присвоєно номер провадження - 5/79/17, розгляд якої призначено на 03.07.2017р. Ухвалою суду від 03.07.2017р. розгляд справи відкладено на 19.07.2017р. на підставі ст. 77 ГПК України. У судовому засіданні 19.07.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Суду надано наступні пояснення: 22.03.2017р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №2970-Т згідно якого, позивач взяв на себе передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити (викупити) вугільну продукцію за марочним складом, ціною та в кількості, наведених у відповідних специфікаціях до цього договору (п. 1.1. договору). Вугілля постачається на умовах EXW згідно Правил Інкотермс в редакції 2010 року з урахувань умов, положень та застережень, які є у договорі (базисні умови постачання). На момент укладення договору вугілля знаходилось у фактичному володінні відповідача за місцем його поставки. Датою поставки (передачі) вугілля (відповідної партії) від відповідача до позивача вважається дата видаткової накладної підписаної з обох сторін. Строк дії договору до 31.12.2018р.Згідно специфікації №1 від 22.03.2017р. вартість вугілля вагою 1813,432 тонни, що підлягає передачі у власність відповідача становить 5 077 609,60 грн. Умовами оплати товару передбачено 100% відстрочка платежу, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати, підписаної з обох сторін, видаткової накладної. Аналогічна умова узгоджена в специфікації, оскільки дата поставки а дата підписання видаткової накладної співпадають. Тобто, на думку позивача, строк оплати припадає на період 23-29 березня 2017р. На виконання договору та специфікації позивач згідно видаткової накладної №РН-003712 від 22.03.2017р. передав у власність відповідача 1813,432 тонни вугілля вартістю 5 077 609,60 грн. Зауважень з боку відповідача щодо кількості та якості вугілля до позивача відсутні. Грошові зобов'язання відповідач за договором не виконав. Виникнення простроченої заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.04.2017р. Позивач просить суд стягнути з відповідача 5 077 609,60 грн. основного боргу, 231 205,13грн. пені, 45 698,49 грн. інфляційних втрат та 26 292,28грн. три проценти річних. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у судові засідання 03.07.2017р. та 19.07.2017р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався. Документи витребуванні ухвалами суду від 07.06.2017р. та 03.07.2017р. №908/1171/17 не надав.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають право брати участь у господарських засіданнях. Оскільки зміст норми не передбачає обов'язку сторін брати участь в судових засіданнях, нез'явлення повноважних представників сторін в судові засідання є реалізацією процесуального права сторони.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

29.06.2017р. до суду від відповідача надійшло клопотання від 27.06.2017р., у якому представник відповідача просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку із службовим відрядженням керівника та представника підприємства відповідача до міста Києва.

Разом з тим, суд звернув увагу відповідача, на те, що до вказаного клопотання відповідачем не надано жодних належних обґрунтованих доказів на підтвердження зазначеного відрядження.

19.07.2017р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач визнає заборгованість та проти задоволення позову не заперечує. При винесенні рішення просить суд розстрочити виконання рішення суду рівними частинами на один рік.

Також, у вказаному відзиві відповідач просить суд розглянути справу без участі представника відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вказану заяву судом прийнято до розгляду, оскільки вона відповідає статті 22 ГПК України.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАКТ" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО - МАРКЕТ" (далі - Покупець) було укладено договір постачання №2970-Т (далі - договір), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору, на умовах, викладених у розділах договору, постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити (викупити) вугільну продукцію, надалі вугілля , за марочним складом, ціною та в кількості, наведеним у відповідних специфікаціях до цього договору. Об'єми та строки (періоди) постачання вугілля узгоджуються сторонами шляхом підписання відповідних специфікацій до цього договору.

Відповідно до п.п.2.1., 2.2., 2.3. договору, вугілля, вказане у специфікації до цього договору, постачається на умовах EXW (м. Мелітополь, вул. Північний проїзд, 6) згідно Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року, з урахуванням умов, положень та застережень, які є у цьому договорі (базисні умови постачання). На момент укладення цього договору вугілля знаходиться у фактичному володінні покупця за місцем його поставки. Датою поставки (передачі) вугілля (відповідної партії) від постачальника до покупця вважається дата видаткової накладної, підписаної з обох сторін (…). Сторони обумовлюють, що право власності на вугілля, а також усі ризики втрати або пошкодження на вугілля (його частину), яке постачається за цим договором, переходить від постачальника до покупця з моменту (дати) постачання вугілля (його частини). На кожну партію вугілля постачальник повинен надавати покупцю наступні товарно-супровідні документи: - рахунок-фактуру; - видаткову накладну.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна (базова договірна ціна) вугілля встановлена на базисних умовах постачання передбачених цим договором, та зазначається сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору.

Згідно п.4.1., 4.2. договору, оплата проводиться покупцем у національній валюті України шляхом банківського переводу грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах повної 100% (сто відсоткової) відстрочки платежу, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати, підписаної з обох сторін видаткової накладної. Інші форми розрахунків можуть встановлюватися сторонами у додаткових угодах та/або специфікаціях до цього договору. Податок на додану вартість нараховується у відповідності до Податкового кодексу України.

Пунктами 7.1., 7.2. договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків до цього договору, винна сторона несе відповідальність у відповідності з діючим законодавством України та умов цього договору. За невиконання грошових обов'язків за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період невиконання, за кожен день невиконання грошових зобов'язань, виходячи з загального розміру невиконаних грошових зобов'язань.

Відповідно до п. 10.2. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами (дати початку строку дії договору). Сторони встановлюють, що дата закінчення строку дії договору визначається наступним чином: при належному виконанні обома сторонами своїх обов'язків, обумовлених цим договором, датою припинення строку дії договору є 31.12.2018р., а у разі невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх обов'язків щодо цього договору, датою припинення строку дії договору є дата повного та належного виконання сторонами (у відповідності з умовами даного договору) усіх прийнятих на себе за договором зобов'язань.

Між сторонами було підписано Специфікацію № 1 від 22.03.2017р. на суму 5 077 609,60грн. Умовами вказаної Специфікацій передбачено наступне: умовами оплати: 100% відстрочка платежу на протязі 5 банківських днів з дати поставки товару. Умови постачання: EXW м. Мелітополь вул. Північний проїзд, 6. Термін постачання: березень 2017р. Специфікація є невід'ємною частиною договору, і вступає в силу з моменту підписання.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Факт поставки та отримання товару відповідачем на суму 5 077 609,60 грн., підтверджується видатковою накладною №РН-003712 від 22.03.2017р. (а.с. 19), яка відповідає умовам п. 2.2. договору.

01.04.2017р. сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період 22.03.2017р. - 01.04.2017р. на суму 5 077 609,60грн., вказаний акт підписаний представником відповідача, а саме керівником - ОСОБА_2 (а.с. 20).

Також, суд зазначає, що у своєму відзиві відповідач не заперечив проти наявності у нього заборгованості перед позивачем (а.с. 41).

Позивач просить суд стягнути з відповідача 5 077 609,60грн. Вказана сума підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.

Доказів сплати суми боргу в повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 30.03.2017р. по 31.05.2017р. у розмірі 231 205,13 грн., інфляційні втрати у розмірі 45 698,49 грн. та 3% річних у розмірі 26 292,28 грн., нарахованих на підставі п. 7.2. договору.

Відповідно до п. 7.2. договору, за невиконання грошових обов'язків за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період невиконання, за кожен день невиконання грошових зобов'язань, виходячи з загального розміру невиконаних грошових зобов'язань.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України встановлено, кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Згідно ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 230 ГК України, яка передбачає, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статті 216-219, 223 Господарського кодексу України для учасників господарських відносин передбачають саме господарсько-правову відповідальність, а також містять визначення цього поняття, її заходи впливу у вигляді господарських санкцій, умови, принципи, підстави, строки її застосування тощо.

У сфері господарювання (ч. 2 ст. 217 ГК) заходами впливу господарсько-правої відповідальності до правопорушника є господарські санкції, які поділяються на такі види: відшкодування збитків; штрафні санкції: оперативно-господарські санкції. У сфері господарювання також передбачена можливість одночасного застосування до правопорушника (тобто разом) всіх видів господарських санкцій, що передбачені Господарським кодексом України, за одне й те саме правопорушення.

Відтак, одночасне застосування до правопорушника різних заходів впливу, що передбачені в рамках одного виду юридичної відповідальності, навіть всіх разом, але кожний з них один раз, за одне й те саме правопорушення, не є подвійним застосування до правопорушника одного виду юридичної відповідальності.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У справі, що розглядається, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, а отже, відповідач лише один раз притягнений до відповідальності за порушення строків оплати поставленого товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі№3-88нс11, від 27.04.2012 у справі №3-24гс12.

Судом перевірено розрахунки пені та штрафу позивача за допомогою КП Законодавство . Розрахунки є вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму втрат від інфляції за період з 01.04.2017р. по 31.05.2017р. у розмірі 45 698,49 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

З постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання", вбачається, що кредитор вправі вимагати, в т.ч. в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, як разом зі сплатою суми боргу, так і окремо від неї.

За змістом ч. 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.

Судом перевірено розрахунок індексу інфляції позивача за допомогою КП Законодавство . Розрахунок є вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та сума втрат від інфляції у розмірі 45 698,49 грн. підлягає стягненню.

Судом розглянуто клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду строком на 1 рік. Вказане клопотання відповідача обґрунтоване наступним: гарантійним листом №14/07 від 14.07.2017р. ТОВ ФЕЙМОС-1715 на ім'я директора відповідача, у якому є посилання на важку ситуацію, яка склалася на території Донецької області, на блокування залізничних колій у вказаному регіоні, тому з цих підстав відкладено поставку вугілля на невизначений термін. Також, додані до клопотання договори необґрунтовані відповідачем, а саме не вказано, як саме виконання цих договорів допоможе відповідачу сплатити заборгованість, яка виникла перед позивачем. Судом також досліджено фінансовий звіт відповідача від 01.01.2017р., з якого суд вбачає , що відповідачем за 2016р. отримано чистий прибуток у розмірі 141 000,00 грн. Суд зазначає, що відповідачем по цій справі не було надано суду для огляду фінансовий звіт за І півріччя 2017р. Також, у справі наявна довідка від керівника підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО - МАРКЕТ ОСОБА_2, якою він вказує на той факт, що відповідач не має заборгованостей перед іншими підприємствами, окрім підприємства позивача.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв'язку з тим, що розстрочення виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права допустимі межі надання такого розстрочення.

Відповідно до пункту 10 Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження № 14", при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Пунктом 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Однак, суд не приймає надані докази, як належні та допустимі докази скрутного матеріального становища відповідача, оскільки суду не надано податкову звітність щодо результатів фінансово діяльності за І півріччя 2017. Крім того, відповідач вже з 23.03.2017р., не виконує своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару. Всі перелічені відповідачем обставини стосуються господарської діяльності підприємства відповідача і не свідчить про наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливими виконання судового рішення.

На підставі вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення суду та звертає увагу відповідача на те, що він не позбавлений права повторно звернутися із клопотанням про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України на стадії виконання рішення.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів сплати суми боргу в повному обсязі або частково відповідачем суду не надано. Як і не надано документи, витребувані ухвалами суду від 07.06.2017р. та від 03.07.2017р., в т.ч. контррозрахунку суми позову.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Судові витрати відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО - МАРКЕТ" (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. 50 річчя Перемоги, 25, офіс 501, 502, код ЄДРПОУ 39452844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКТ" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Героїв Крут, 16-а, код ЄДРПОУ 21858879, п/р №26002001302752 в ПАТ ОТП БАНК , МФО 300528) основний борг у розмірі 5 077 609 (п'ять мільйонів сімдесят сім тисяч шістсот дев'ять) грн. 60 коп.; пеню у розмірі 231 205 (двісті тридцять одна тисяча двісті п'ять) грн. 13 коп.; інфляційні втрати у розмірі 45 698 (сорок п'ять тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 49 коп.; три проценти річних у розмірі 26 292 (двадцять шість тисяч двісті дев'яносто два) грн. 28 коп. та судовий збір у розмірі 80 712 (вісімдесят тисяч сімсот дванадцять) грн. 08 коп. Видати наказ.

Суддя К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 21.07.2017р.