Рішення

від 18.07.2017 по справі 914/954/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2017р. Справа № 914/954/17

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Петрашка М.М.,

при секретарі судового засідання Краєвському І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватної агрофірми Дністер , с. Верин, Миколаївський район, Львівської області, до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Простудія , м. Львів, про: стягнення 36.845,10 грн. Представники: позивача:не з'явився, відповідача:Шаповал М.І. - представник (довіреність від 26.06.2017 р.), Яценко Х.Р. - представник (довіреність від 10.07.2017 р.).

Присутнім представникам учасників судового процесу права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватної агрофірми Дністер до Товариства з обмеженою відповідальністю Простудія про стягнення 36.845,10 грн. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.05.2016 р. порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду, справу призначено до судового розгляду на 13.06.2016 р. В судовому засіданні 13.06.2017 р. розгляд справи відкладено на 27.06.2017 р. В судовому засіданні 27.06.2017 р. розгляд справи відкладено на та 18.07.2017 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору поставки укладеного в усній формі не виконав повної оплати за отриманий товар, внаслідок чого в нього виникла заборгованість в розмірі 29.365,00 грн. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано відповідачу 1.559,16 грн. - три проценти річних та 5.920,94 грн. - інфляційних втрат.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, 17.07.2017 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача, за наявними у ній матеріалами.

Представники відповідача в судове засідання з'явилися, проти позову заперечили повністю з підстав, наведених у відзиві. Зокрема, відповідач вказує, що накладні долучені до матеріалів справи не є належними та допустимими доказами, адже на них відсутні печатки відповідача, та вказує, що позивачем не надано жодного документу скріпленого печатками відповідача. які б підтверджували зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідача, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі був укладений усний договір поставки (надалі - Договір).

Так, позивачем у справі поставлено, а відповідачем прийнято пісок на загальну суму 50.615,00 грн., що підтверджується накладними, а саме:

- Накладна №РНК80502039 від 05.02.2015 р. на суму 21.515,00 грн.;

- Накладна №РНК80502040 від 05.02.2015 р. на суму 1.200,00 грн.;

- Накладна №РНК80502041 від 05.02.2015 р. на суму 1.000,00 грн.;

- Накладна №РНК80602037 від 06.02.2015 р. на суму 21.060,00 грн.;

- Накладна №РНК80602032 від 06.02.2015 р. на суму 1.200,00 грн.;

- Накладна №РНК80602033 від 06.02.2015 р. на суму 1.000,00 грн.;

- Накладна №РНК80602049 від 06.02.2015 р. на суму 3.640,00 грн.

та довіреністю №1 від 02.02.2015 р. виданою директору ОСОБА_3 на отримання від ПА Дністер піску. Дана довіреність підписана ОСОБА_3 як керівником підприємства, а також скріплена печаткою підприємства.

Відповідач оплату здійснив частково, внаслідок чого, заборгованість відповідача складає 29.365,00 грн.

07 липня 2015 року позивач звернувся з вимогою до відповідача про сплату заборгованості в розмірі 29.365,00 грн., дану вимогу відповідач отримав 10.07.2015 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що у нього дійсно були господарські відносини з позивачем, однак жодних зобов'язань по оплаті у відповідача немає, так як по факту поставок було на 61.750,00 грн. і на всю суму було здійснено оплату. Додатково зазначає, що накладні долучені до матеріалів справи не є належними та допустимими доказами, адже на них відсутні печатки відповідача.

Судом встановлено, що на підтвердження своїх пояснень відповідачем не долучено до матеріалів справи жодних письмових доків, які б свідчили про обставини викладені у відзиві, крім того, інших письмових доказів щодо наявності чи відсутності заборгованості відповідачем до суду не подано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі Договору в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. (ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Частиною першою статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, судом встановлено, що між сторонами було укладено усний договір поставки піску.

Відповідно до частин першої 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, судом встановлено, що позивачем виконано зобов'язання за умовами Договору, а відповідачем їх прийнято. Кореспондуючий обов'язок з оплати переданого товару відповідач виконав частково. Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в розмірі 29.365,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці розрахунків позивача щодо стягнення 5.920,94 грн. - інфляційних втрат та 1.559,16 грн. - трьох процентів річних, суд бере до уваги періоди часу за які здійснюється нарахування, які вказував позивач у своїх розрахунках, також суд керувався роз'ясненнями, наданими у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань та положеннями листа Верховного суду України від 03.04.1997 р. №62-97р.

Відтак, здійснивши перерахунок заявлених позивачем сум інфляційних втрат, суд зазначає, що розрахунок позивача здійснено арифметично не вірно, відтак вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат є обґрунтованими в розмірі 5.726,18 грн. Щодо нарахування трьох процентів річних, то поданий позивачем розрахунок здійснено вірно, відтак, вимоги про стягнення 1.559,16 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо твердження відповідача про те, що накладні долучені до матеріалів справи не є належними та допустимими доказами, адже на них відсутні печатки відповідача, суд звертає увагу, що у матеріалах справи міститься довіреність на отримання від позивача піску, підписана ОСОБА_3 як керівником підприємства, а також скріплена печаткою підприємства. Разом з тим, відповідачем не спростовано належними доказами тієї обставини, що накладні та довіреність підписані керівником підприємства.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить покласти на відповідачів витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3.500,00 грн.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру .

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4 , 13 , 14 , 15 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між Привтною агрофірмою Дністер (далі - Клієнт) та адвокатом Котягін Андрій Сергійович (далі - Адвокат) було укладено Договір про надання правової допомоги №22/05/15 від 22.05.2015 р. За умовами цього договору, зокрема пункту 1.1. Адвокат приймає на себе доручення Клієнта про надання правової допомоги такого виду: підготовка позовної заяви (та пов'язаних із цим документів) для звернення Приватної агрофірми Дністер у Господарський суд Львівської області про стягнення боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю Простудія . Відповідно до п. 5.1. вказаного договору за надання правової допомоги визначеної в п. 1.1. цього договору Клієнт сплачує Адвокату фіксований гонорар в розмірі 3.500,00 грн. - протягом десяти банківських днів з моменту підписання Сторонами даного Договору.

З матеріалів справи вбачається, що Клієнт - ПА Дністер оплатило Адвокату Котягін А.С. 3.500,00 грн. за договором про надання правової допомоги №22/05/15 від 22.05.2015 р.

У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 20.11.2008 р.

Пунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК .

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем надано договір про надання правової допомоги та довіреність на представництво його інтересів у суді, підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України .

Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Проте, позивачем не надано суду доказів, які підтверджують розумність витрат на послуги адвоката та вартість почасової оплати послуг адвоката.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги предмет позовних вимог, співрозмірність його із розміром адвокатських витрат, які відповідач зобов'язаний відшкодувати, складність справи, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, суд дійшов до висновку про часткове покладення на відповідача понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1.000,00 грн.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Простудія (адреса: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, офіс 314Б, місто Львів, Львівська область, 79015; ідентифікаційний код 37694027) на користь Приватної агрофірми Дністер (адреса: село Верин, Миколаївський район, Львівська область, 81635; ідентифікаційний код 03762064) 29.365,00 грн. - заборгованості, 5.726,18 грн. - інфляційних втрат, 1.559,16 грн. - трьох процентів річних, 1.591,54 грн. - відшкодування витрат на оплату судового збору та 1.000,00 грн. - відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24 липня 2017 року.

Суддя Петрашко М.М.