Рішення

від 20.07.2017 по справі 918/462/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2017 р. Справа № 918/462/17

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А. , при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПАК"

про стягнення заборгованості в сумі 12 459 грн. 84 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Дмитрук І.М., довіреність №30/16/2215 від 21.06.2017р.;

Анікін М.Ю., довіреність № 30/14/444 від 10.02.2017 р.;

від відповідача - не з'явився.

У судовому засіданні 20 липня 2017 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30 червня 2017 року Державна установа "Городищенська виправна колонія (№96)" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПАК" про стягнення заборгованості в сумі 12 459 грн. 84 коп., з яких 11 000 грн. 00 коп. основний борг, 1 459 грн. 84 коп. пеня.

Ухвалою суду від 03 липня 2017 року позовну заяву №30/16/2336 від 29 червня 2017 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 918/462/17, розгляд якої призначено на 20 липня 2017 року.

У судовому засіданні 20 липня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 20 липня 2017 року не з'явився, однак належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 3301308492452 (а.с. 25).

Відповідно до статті 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Суд вбачає, що відповідно до статті 75 ГПК України наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

29 лютого 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПАК" (надалі - Покупець) та Державною установою "Городищенська виправна колонія (№96)" (надалі - Продавець) укладено договір №Г-58 (надалі - договір; а.с. 10), відповідно до п. 1.1. якого, продавець приймає на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупцеві товар наступного асортименту: бруківка базальтова 10х10 в кількості згідно накладної.

У відповідності до п. 1.2. договору, загальна ціна продажу товару визначається в накладних на придбання товару і становить: сімнадцять тисяч двісті вісімдесят грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ.

Згідно з п. 1.3. договору, асортимент, кількість та ціна партії товару вказується в накладних на придбання товару, але не більше ніж на суму, визначену в п. 1.2. договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, оплата за поставлену партію товару здійснюється в семиденний термін з моменту поставки товару та згідно накладних. Дата поставки товару зазначена в накладній на придбання товару.

Пунктом 4.1. сторони погодили, що за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, зазначених в п. 3.1. договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 2% від суми прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожен день прострочення і відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами, що зазначений на початку і діє до 31.12.2016 року.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено відбитками печаток.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору на підставі видаткової накладної №29 від 29.02.2016 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 17 280 грн. 00 коп. (а.с.11).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даного договору.

Судом встановлено, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар в сумі 6 280 грн. 00 коп..

Таким чином, на день прийняття рішення за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість в сумі 11 000 грн. 00 коп.. В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем суми заборгованості.

Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору в частині проведення розрахунків, на підставі п. 4.1. договору нараховано 1 459 грн. 84 коп. пені (розрахунок а.с. 17).

Розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено судом між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 11 000 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору в частині проведення розрахунків, на підставі п. 4.1. договору нараховано 1 459 грн. 84 коп. пені.

Пунктом 4.1. сторони погодили, що за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, зазначених в п. 3.1. договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 2% від суми прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожен день прострочення і відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд здійснивши власний розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір пені становить 1 511 грн. 26 коп., при заявленому - 1 459 грн. 84 коп.. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у заявленому позивачем розмірі 1 459 грн. 84 коп..

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача в розмірі 1 600 грн. 00 коп..

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПАК" (33024, м. Рівне, вул. Старицького, 32, код ЄДРПОУ 30946906) на користь Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" (35341, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городище, код ЄДРПОУ 08564386) 11 000 (одинадцять тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості, 1 459 (одну тисячу чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 84 коп. - пені та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 24 липня 2017 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (35341, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городище);

3 - відповідачу рекомендованим (33024, м. Рівне, вул. Старицького, 32).