Рішення

від 21.07.2017 по справі 925/762/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2017 р. Справа № 925/762/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Корновенко О.П. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернофарт" до Приватного підприємства "Протеїн-Агро" про стягнення 151 187,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 134 640,00 грн. та 16 547,81 грн. пені за непоставку товару на підставі укладеного між сторонами договору поставки № ЗФ-034/СП від 28 грудня 2016 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, не направив свого представника у жодне судове засідання, заперечень проти позову суду не надіслав.

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представників позивача та відповідача, за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на таке:

Відповідно до пункту 20.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В пункті 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.

Одночасно, застосовуючи положення ГПК України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2016 між Приватним підприємство "Протеїн-Агро" (Постачальник, відповідач по справі) в особі генерального директора Козаря Д.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернофарт" (Покупець, позивач по справі) в особі директора Корнеєвої О.М. було укладено договір № ЗФ-034/СП поставки (далі - Договір, а.с. 14-16), у відповідності до якого Постачальник-відповідач зобов'язується передати у власність Покупця-позивача, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити Товар на умовах договору між сторонами. Товаром, що поставляється по договору, є сільськогосподарська продукція українського походження та/або продукт її переробки, визначається сторонами у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору (розділ 1 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2017, а в частині розрахунків та поставки товару - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1).

Розділом 3 Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється однією або кількома партіями. Кількість товару в кожній партії та строк поставки вказуються у Специфікаціях. Датою поставки товару вважається дата, зазначена у видаткових накладних на товар, підписаних уповноваженими представниками обох сторін. Перехід права власності, а також ризиків випадкової загибелі або знищення майна відбувається у момент передачі товару Покупцю за видатковою накладною у пункті поставки товару (п. 3.4.).

Розділом 4 Договору сторонами визначено, що ціна за одиницю товару, загальна вартість партії товару вказується у Специфікаціях.

Оплата здійснюється згідно виставлених рахунків 100% протягом 3х банківських днів, якщо умовами Специфікації не передбачений інший порядок оплати.

До договору сторонами складено дві Специфікації.

Згідно Специфікації № 1 від 28.12.2016 (а.с. 17) відповідач повинен поставити позивачу олію соєву ДСТУ 4534:2006 у кількості 20,46 тон на загальну суму 429 660,00 грн. Форму оплати сторони погодили 60% передоплати і 40% по факту завантаження авто. Строк поставки -- до 05.01.2017 року.

Згідно специфікації № 2 від 28.12.2016 (а.с. 18) відповідач повинен поставити позивачу макуху соєву ДСТУ 27149-95 в кількості 22 тони на загальну суму 224 400,00 грн. Форму оплати сторони погодили 60% передоплати і 40% по факту завантаження авто. Строк поставки -- до 05.01.2017 року.

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу за олію соєву:

- 302 000,00 грн. платіжним дорученням № 704 від 29.12.2016 (а.с. 21,23),

- 127 260,00 грн. платіжним дорученням № 719 від 10.01.2017 (а.с. 26, 28);

- 400,00 грн. платіжним дорученням № 720 від 10.01.2017 (а.с. 27, 28).

Загальна сума оплати становить 429 660,00 грн.

Позивач вказує, що на 429 660,00 грн. він отримав від відповідача олію соєву в кількості 20,46 тон, що підтверджується видатковою накладною № 14 від 04.01.2017 (а.с. 25), в якій є посилання на договір № ЗФ-034/СП від 28.12.2016.

Отже, сторонами повністю виконано умови поставки в частині олії соєвої, що узгоджено у Специфікаціїї № 1 від 28.12.2016 до договору ЗФ-034/СП від 28.12.2016.

Спір між сторонами виник в частині невиконання відповідачем договору в частині поставки решти товару, а саме макухи соєвої.

Як погоджено у Специфікації № 2 (а.с. 18), відповідач повинен поставити позивачу 22 тони макухи на загальну суму 224 400,00 грн., а позивач оплатити її на умовах 60% передоплати та 40% по факту завантаження авто.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив відповідачу 134 640,00 грн. (60% від загальної суми Специфікації № 2), що підтверджується копією платіжного доручення № 709 від 29.12.2016 (а.с. 22) та випискою по банківському рахунку позивача (а.с. 23).

Однак, відповідач в порушення умов Договору та Специфікації № 2 про поставку макухи до 05.01.2017, свої зобов'язання не виконав, товар не поставив ні в якій кількості.

Спірні правовідносини між сторонами виникли із договору поставки № ЗФ-034/СП від 28.12.2016, який відповідає положенням ст. 712 ЦК України. Згідно цієї норми за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір поставки № ЗФ-034/СП від 28.12.2016 не визнано недійсним, він не оспорюється сторонами. Договір сторонами виконувався.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України, параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 Цивільного кодексу України, про зобов'язання і договір розділами І і ІІ книги 5 Цивільного кодексу України, главами 19, 20 Господарського кодексу України.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтями 13 і 14 Цивільного кодексу України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Позивач обрав своїм способом захисту повернення вартості попередньої оплати за товар.

Відповідач не заперечив факту отримання від позивача коштів в сумі 134 640,00 грн. в якості передоплати за макуху соєву, отримані у відповідності до укладеного сторонами Договору та Спеціфікації № 2 до нього.

Листом від 21.02.2017 № 2 відповідач повідомив позивача про визнання боргу в сумі 134 640,00 грн. як передоплати по договору, що сплачена за платіжним дорученням № 709 від 29.12.2016 та обіцяв повернення цих коштів позивачу до 24 лютого 2017 включно (а.с. 30).

Суд приходить до висновку, що наявність і розмір спірної заборгованості в сумі 134 640,00 грн. в якості передоплати за оплачений, але не отриманий товар, позивачем обґрунтована, підтверджена належними і допустимими доказами, відповідачем борг визнано, тому суд вважає, що вимога позивача про стягнення основної заборгованості у вказаному розмірі підлягає до задоволення.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 16 547,81 грн. пені за прострочення поставки товару. Дана вимога також підлягає до задоволення, виходячи з такого:

Згідно ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ч. 4 ст. 231 ГК визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, за правилами ГК України можливе застосування пені за порушення немайнового зобов'язання.

У відповідності до п. 6.2. договору між сторонами, у випадку прострочення здійснення поставки товару відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день такого прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача 16 547,81 грн. пені на підставі договору № ЗФ-034/СП від 28.12.2016 та Специфікації № 2 за непоставку макухи соєвої, яку слід було здійснити до 05.01.2017.

Розрахунок пені проведено позивачем вірно (а.с. 13) та у відповідності до обставин справи.

Заперечень проти доводів та розрахунків позивача відповідач суду не подав, доказів проведення повного розрахунку за позовними вимогами у справу не подано.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правомірність позовних вимог доведена зібраними у справі доказами, а тому позов підлягає до повного задоволення.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 134 640,00 грн. повернення передоплати за товар та 16 547,81 грн. пені на підставі договору № ЗФ-034/СП від 28.12.2016.

Згідно ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача повністю, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 267,83 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Протеїн-Агро" (ідентифікаційний код 39316804 м. Черкаси вул. Хрещатик, 180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернофарт" (ідентифікаційний код 39336690 м. Вінниця вул. Острозького, 39) -- 134 640,00 грн. повернення передоплати за товар, 16 547,81 грн. пені на підставі договору № ЗФ-034/СП від 28.12.2016 та 2267,83 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 24 липня 2017 року

Суддя Н.М. Спаських