Постанова

від 18.07.2017 по справі 913/983/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.07.2017 року справа №913/983/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: За участю представників сторін: від прокуратури: від позивача-1: від позивача-2: від відповідача-1: від відповідача-2: від відповідача-3: від відповідача-4: від третьої особи:Мартюхіна Н.О. Будко Н.В., Сгара Е.В. прокурор прокуратури Харківської області - Хряк О.О. (за посвідченням від 15.08.2014р.); прокурор Генеральної прокуратури України - Мазепіна М.В. (за посвідченням від 05.04.2017р.); Парамонова Л.В. (за посвідченням №093 від 07.11.2015р.); не з'явились; не з'явились; не з'явились; не з'явились; Краснокутьська Н.М. (за довіреністю б/н від 17.07.2017р.); Шабас М.В. (директор); не з'явились; розглянувши апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області, м. Харків на рішення господарського суду Луганської області від 22.11.2016 року у справі№ 913/983/16 (суддя Старкова Г.М.) за позовомПершого заступника прокурора Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області в інтересах держави в особі: 1.Кабінету Міністрів України, м. Київ; 2.Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ до відповідачів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: 1.Новоайдарської селищної ради Луганської області, смт. Новоайдар Луганської області; 2.Виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради Луганської області, смт. Новоайдар Луганської області; 3.Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Новоайдарський елеватор, смт. Новоайдар Луганської області; 4.Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівік Альянс Груп", м. Київ Державної акціонерної компанії "Хліб України", м. Київ провизнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування об'єктів нерухомого майна на користь держави

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року перший заступник прокурора Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області в інтересах Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України із позовом до відповідачів: Новоайдарської селищної ради Луганської області, Виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради Луганської області, Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Новоайдарський елеватор та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівік Альянс Груп" про:

- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради від 31.08.2010 року за №95 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна "Новоайдарський елеватор", який розташований за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, смт. Новоайдар, вул. Октябрська, 42а";

- визнання недійсним та скасування свідоцтва серії САС 134440 від 10.09.2010 року на право приватної власності на нерухоме майно - загальною площею 18006,50 кв.м., яке розташоване за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, смт. Новоайдар, вул. Октябрська, 42а, за Дочірнім підприємством Державна акціонерна компанія "Хліб України" Новоайдарський елеватор;

- витребування на користь держави в особі Кабінету міністрів України з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівік Альянс Груп" об'єктів нерухомого майна, які складаються з будівель та приміщень (згідно переліку в позовній заяві а.с. 21, т. 1) розташованих за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, смт. Новоайдар, вул. Октябрська, 42а.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 31.10.2016 року у справі №913/983/16 за клопотанням Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Новоайдарський елеватор до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Державну акціонерну компанію "Хліб України".

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.11.2016 року у справі №913/983/16 відмовлено у задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України до Новоайдарської селищної ради Луганської області, Виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради Луганської області, Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Новоайдарський елеватор, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівік Альянс Груп", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Державної акціонерної компанії "Хліб України" про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування об'єктів нерухомого майна на користь держави. Провадження у справі стосовно відповідача-2 - Виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради Луганської області припинено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду першої інстанції, прокуратура Харківської області звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 22.11.2016 року у справі №913/983/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апелянт зазначив, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є незаконним та необґрунтованим, у зв'язку із чим підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції.

Скаржник вважає безпідставним висновок господарського суду першої інстанції про те, що правовий режим спірного майна визначається виходячи зі змісту актів про створення товариства та його установчих документів, оскільки чинне законодавство не містить такої підстави для зміни державної форми власності майна на приватну, як передача такого майна у якості внеску до статутного фонду (капіталу) створеного акціонерного товариства, з огляду на те, що правовий режим майна акціонерного товариства, заснованого на державній власності, може бути змінений тільки шляхом приватизації, а проведення корпоратизації державного підприємства в акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду (капіталу) такого акціонерного товариства не може розглядатись як підстава для зміни форми власності на державне майно, акт прийому - передачі майна не може свідчити про зміну правового режиму майна. На переконання прокурора, безпідставним також є висновок суду про відсутність порушень прав позивачів в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України відповідачами при оформленні права власності на спірне майно, оскільки в даному випадку таке офрмлення відбулось з порушенням вимог закону. Також, апелянт вважає необґрунтованим висновок суду про відсутність підстав витребування з володіння у ТОВ "Сівік Альянс Груп" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України спірних об'єктів нерухомого майна. В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на ст. 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", ст.ст. 15, 19 Закону України "Про приватизацію державного майна", зазначає, що корпоратизація державних підприємств через їх перетворення у господарські товариства є лише передумовою для подальшої приватизації майна, переданого державою до їх статутного фонду, а тому, внесення майна до статутного фонду такого акціонерного товариства не є підставою для зміни форми власності майна з державної на приватну. Прокурор вважає, що державне майно, яке закріплено за державним підприємством до завершення процедури приватизації перебуває у створеного товариства на праві господарського відання, що відповідає приписам ст. 136 Господарського кодексу України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2016 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів та визначено у наступному складі: Малашкевич С.А - головуючий (суддя-доповідач), судді Мартюхіна Н.О., Будко Н.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.12.2016 року апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов через канцелярію суду 06.02.2017 року від Виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради Луганської області, відповідач-2 підтримав доводи апеляційної скарги прокуратури, у зв'язку із чим наполягав на задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов через канцелярію суду 15.02.2017 року від Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Новоайдарський елеватор, відповідач-3 підтримав доводи апеляційної скарги, у зв'язку із чим наполягав на задоволенні позовних вимог прокуратури.

В письмових поясненнях на апеляційну скаргу, які надійшли через канцелярію суду 21.02.2017 року від Головного територіального управління юстиції у Луганській області, представник позивача-1 підтримав доводи апеляційної скарги, у зв'язку із чим наполягав на задоволенні позовних вимог прокуратури.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов через канцелярію суду 09.03.2017 року від Державної акціонерної компанії "Хліб України", третя особа підтримала доводи апеляційної скарги, у зв'язку із чим наполягала на задоволенні позовних вимог прокуратури.

В письмових поясненнях, які надійшли 09.03.2017 року від прокуратури Харківскої області, апелянт вказав про причини пропуску строку позовної давності, у зв'язку із чим просив визнати їх поважними та поновити. Крім того, апелянтом надано протокол допиту свідка від 22.11.2016 року.

14.04.2017 року через канцелярію суду від ліквідатора ТОВ "Сівік Альянс Груп" - Кривенко Т.О. надійшов лист, в якому остання просила не враховувати пояснення надані представниками відповідача-4, оскільки жодних довіреностей на їх ім'я не видавалось. Крім того, Кривенко Т.О. просила не розглядати заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

26.05.2017 року через канцелярію суду від прокуратури Харківської області надійшов лист разом із протоколом допиту свідка від 25.04.2017 року.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2017 року, від 09.03.2017 року, від 05.04.2017 року, від 17.05.2017 року, від 07.06.2017 року розгляд справи відкладався.

На підставі розпорядження керівника апарату суду за №1153 від 27.06.2017 року, у зв'язку з перебуванням у відпустці головуючого судді у справі Малашкевича С.А., з метою дотримання строків, передбачених ст. 98 ГПК України, та вирішення питання щодо прийняття або повернення апеляційної скарги ТОВ "Сівік Альянс Груп", яка надійшла в межах однієї справи №913/983/16 до закінчення апеляційного провадження, призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2017 року для розгляду справи №913/983/16 сформовано нову колегію суддів та визначено у наступному складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), судді Будко Н.В., Сгара Е.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду 29.06.2017 року справу №918/983/16 прийнято до провадження у складі колегії суддів Мартюхіної Н.О. - головуючого (судді-доповідача), суддів Будко Н.В., Сгари Е.В., розгляд апеляційної скарги призначено в режимі відеконференції на 18.07.2017 о 14 год. 00 хв. Проведення судового засідання Донецького апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за участю ліквідатора ТОВ "Сівік Альянс Груп" - Кривенко Т.О. доручено Ніжинському міськрайонному суду Чернігівської області.

До початку судового засідання 18.07.2017 року Донецьким апеляційним господарським судом здійснено запит до Ніжинського міськрайонному суду Чернігівської області про явку в судовому засіданні Кривенко Т.О. на що уповноваженою особою міськрайонного суду - Павленко В.М. повідомлено про її відсутність.

У зв'язку із неявкою Кривенко Т.О. в Ніжинському міськрайонному суді Чернігівської області проведення судового засідання в режимі відеоконференції не відбулось, фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст. 4 4 , 81 1 , 99, 101 ГПК України.

18.07.2017 року в судовому засіданні апеляційної інстанції був присутній апелянт - прокурор прокуратури Харківської області, який наполягав на доводах викладених в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення господарського суду Луганської області від 22.11.2016 року у справі №913/983/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Присутня в судовому засіданні 18.07.2017 року прокурор Генеральної прокуратури України погоджуючись із доводами викладеними в апеляційній скарзі прокуратури Харківської області зазначила, що має сумніви щодо наявності повноважень у присутнього директора відповідача-4. На підтвердження таких обставин надала суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які на її думку свідчать про фіктивність призначення гр. Шабаса М.В. у якості керівника ТОВ "Сівік Альянс Груп", зважаючи на наявність відповідних повноважень лише у гр. Кривенко Т.О., як ліквідатора.

Розглянувши надані прокурором Генеральної прокуратури Уркаїни документи колегія суддів прийшла до висновку про можливість їх прийняття до відома.

Представник позивача-1 - Кабінету Міністрів України в судовому засіданні, призначеному на 18.07.2017 року, підтримала доводи прокуратури Харківської області, просила суд скасувати рішення господарського суду Луганської області від 22.11.2016 року у справі №913/983/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги заступника прокурора Луганської області в повному обсязі.

Присутня в судовому засіданні 18.07.2017 року представник відповідача-4 заперечувала проти доводів викладених в апеляційнії скарзі, у зв'язку із чим вказала про їх безпідставність, просила суд залишити рішення господарського суду Луганської області від 22.11.2016 року у справі №913/983/16 без змін. Також представник ТОВ "Сівік Альянс Груп" наполягала на задоволенні клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Директор ТОВ "Сівік Альянс Груп", повноваження якого попередньо (до судового засідання) перевірені згідно актуальних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, погодився із доводами представника відповідача-4. Також наполягав на задоволенні клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

В судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 18.07.2017 року, представник позивача-2, відповідачів -1, -2, -3 та третьої особи не з'явились, відповідно до ст. 98 ГПК України про дату, час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином (в матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень). Явка сторін у судове засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами ч. 2 цієї ст. передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та залухавши пояснення апелянта, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження правомірності здійснення представництва інтересів Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України заступник прокурора Луганської області посилався на необхідність реалізації конституційної функції представництва, у звязку із встановленим порушенням інтересів держави у сфері державної власності.

Статтею 121 Конституції України передбачено, що на органи прокуратури України покладається представництво інтересів громадян або держави в судах у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених ч. 2 або 3 ст. 25 Закону України "Про прокуратуру".

Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною 2 згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

З урахуванням вказаних вище приписів, прокурор, звертаючись до суду, зазначив, що незаконне оформленням права приватної власності на об'єкт нерухомого майна Новоайдарського елеватора за Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" Новоайдарський елеватор, а також подальше вибуття цих об'єктів з державної власності порушує інтереси держави у сфері реалізації прав власників об'єкта державної власності, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ним, а вказані обставини є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення позову.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що звернення прокурора до суду в порядку ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" з обґрунтуванням порушення інтересів держави внаслідок незаконного оформлення права приватної власності на об'єкт нерухомого майна, який є державною власністю, та неналежного виконання органамим, що у спірних правовідносинах уповноважені здійснювати відповідні повноваження, цих повноважень, внаслідок чого останні були визначені прокурором у процесуальному статусі позивачів у справі, зумовлює обов'язок суду при вирішенні цього спору в будь-якому випадку надати оцінку обґрунтованості доводів прокурора про порушення інтересів держави, встановити їх наявність/відсутність, та в залежності від цих обставин прийняти рішення у справі.

Матеріали справи свідчать про те, що Державна акціонерна компанія "Хліб України" (далі за текстом - ДАК "Хліб України") утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року за №1000 "Про утворення державної акціонерної компанії "Хліб України" у формі відкритого акціонерного товариства.

Пунктом 4 вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року за №1000 Міністерству сільського господарства і продовольства за участю ДАК "Хліб України" доручено організувати перетворення державних підприємств, зазначених у додатку №2, в тому числі "Новоайдарський елеватор", у державні відкриті акціонерні товариства, передбачивши передачу до статутного фонду ДАК "Хліб України" акцій відкритих акціонерних товариств (не менш як 51% - створених на базі підприємств і організацій, зазначених у додатку №2).

В подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 05.11.1997 року за №1218 "Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств" відповідно до п. 2 якої доручено Міністерству агропромислового комплексу передати у двохмісячний термін до статутного фонду ДАК "Хліб України" державне майно підприємств зазначених у додатку №3 (в тому числі Новоайдарський елеватор) перетворивши їх у дочірнє підприємство Компанії. Згідно додатку за №3 Постанови Кабінету Міністрів України, до статутного фонду Компанії переданий "Новоайдарський елеватор".

На виконання п. 2 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України Міністерством агропромислового комплексу України передано ДАК "Хліб України" майно на підставі акту оцінки наявності власного майна, який складений відповідно до балансу підприємства, за результатами інвентаризації (передаточного балансу) та матеріалів суцільної інвентаризації майна станом на 01.10.1998 року.

Згідно п. 2 Статуту ДАК "Хліб України", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 03.12.2010 року за №798, Компанія є публічним акціонерним товариством.

Відповідно до п. 29 та п. 30 Статуту ДАК "Хліб України" засновником та акціонером Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України - до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію акцій.

Пунктом 50 цього ж Статуту визначено, що до прийняття рішення про приватизацію акцій Компанії 100% акцій, які випускаються на величину статутного фонду, є власністю держави.

Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Новоайдарський елеватор" (далі за текстом - ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор) код ЄДРПОУ 0551637, розташоване за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, смт. Новоайдар, вул. Жовтнева, 42а, було створене шляхом реорганізації Державного підприємства "Новоайдарський елеватор" і зареєстроване Новоайдарською районною державною адміністрацією за №30 від 08.09.1998 року.

ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор згідно додатку №1 до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 року за №847-XIV включено до даного переліку (5516375, "Новоайдарський елеватор" 349560, с. Новий Айдар, вул. Жовтнева. 42а), та відповідно, майно підприємства не підлягає відчуженню з державної власності в будь-якій формі.

Виконавчим комітетом Новоайдарської селищної ради прийнято рішення №95 від 31.08.2010 року "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна "Новоайдарський елеватор" (далі за текстом - Рішення виконкому №95 від 31.08.2010 року), згідно якого вирішено оформити право приватної власності на об'єкт нерухомого майна, який складається з будівель та приміщень: РР1 - робоча будівля, С2 - силосний корпус № 2, С4 - силосний корпус № 4, С 6 - силосний корпус № 6, З 16-19 - приймальний пристрій, М - приймальний з/д пристрій; У1 - дворова уборна, Л2лл1 - приймальня лабораторія, Ж - пожежний піст на автомобілі, Ввв1 - будівельна частина ваг, Кк1 - будівельна частина з/д ваг, С1 - силосний корпус № 1, С3 - силосний корпус № 3, Б-будівля котельні, А3а - контора, Е- склад рідкого палива, О- прирейковий склад, Щ - матеріальний склад, П- контрольна-пропускна будка, И - стрілочна будка, Б - підсобно допоміжний корпус, У - уборна, Г - підсобне приміщення, Ф - підсобне приміщення, 14 - пожарний резервуар , 20 - бензоколонка, 3 - пожарний резервуар, 10 - пробовідбірник, 11 - пробовідбірник, 15 - внутрішній з/л путі, 12 трансформаторна підстанція, 21 - внутрішні з/о путі, №1 - №8 -ворота, № 9 - огорожа, розташованих за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, смт. Новоайдар, вул. Октябрська, 42а, за ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор.

Вказаним рішенням доручено Новоайдарському районному комунальному підприємству технічної інвентаризації сформувати свідоцтво на право власності, оформити належним чином і зареєструвати .

В подальшому 10.09.2010 року Новоайдарським районним комунальним підприємством технічної інвентаризації видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС 134440 (далі за текстом - свідоцтво серії САС 134440 від 10.09.2010 року) на підставі рішення виконкому №95 від 31.08.2010 року, в якому зазначено форму власності ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор - приватна .

Крім того, судом встановлено, що реєстраційною службою Ніжинського міськрайонного управління юстиції Черніговської області 25.03.2015 року зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор загальною площею 18006,50 кв.м. розташований в Луганській області, Новоайдарському районі, смт. Новоайдар, по вул. Октябрська, 42а, за ТОВ "Азовська продовольча компанія", про що зроблено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №9166380.

Підставою для реєстрації права власності на вказаний об'єкт господарювання стало рішення Київського районного суду м. Донецька від 20.10.2014 року у справі №257/2408/14ц за позовом ТОВ "Азовська продовольча компанія" до ОСОБА_14 та ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор.

За поясненням прокурора в Єдиному державному реєстрі судових рішень вказаний судовий акт про визнання права власності відсутній. За вказаним фактом розпочато кримінальне провадження від 10.11.2015 року за №12015130000000273 за ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, яке перебуває в провадженні Генеральної прокуратури України.

У подальшому, ТОВ "Азовська продовольча компанія" зазначене майно передано ТОВ "Сівік Альянс Груп" (відповідач-4 у даній справі) за договором купівлі-продажу від 08.06.2015 року, яке зареєстроване в реєстрі за №1241 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М.

Про право власності на спірне нерухоме майно ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор, за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, смт. Новоайдар, вул. Октябрська,42а, за ТОВ "Сівік Альянс Груп", свідчить запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №9955345.

Крім того, згідно даних з Державного реєстру, 09.06.2015 року здійснено обтяження шляхом заборони на нерухоме майно, підстава виникнення обтяження - іпотечний договір.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога першого заступника прокурора Луганської області інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України до Новоайдарської селищної ради Луганської області, виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради Луганської області, ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор, ТОВ "Сівік Альянс Груп" про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування об'єктів нерухомого майна на користь держави.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що на підставі заяви директора ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор виконавчим комітетом Новоайдарської селищної ради Луганської області було прийнято рішення №95 від 31.08.2010 року "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна "Новоайдарський елеватор", який розташований за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, смт. Новоайдар, вул. Октябрська, 42а. Оспорюване рішення прийняте виконавчим комітетом Новоайдарської селищної ради із перевищенням повноважень, що, в свою чергу, є підставою для визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС №134440 від 10.09.2010 року, виданого останнім на виконання рішення №95 від 31.08.2010 року, та в якості правових підстав вказує на норми ст.ст. 326, 386, 388, 391 ЦК України. Окрім того, відповідно до положень Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", Новоайдарський елеватор не підлягає приватизації, а у "Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані", зазначене підприємство відсутнє. Таким чином прокурор вважає, що спірне майно вказаного підприємства не могло бути приватизоване чи корпоратизоване.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення про відмову в позові щодо визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради №95 від 31.08.2010 року "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна "Новоайдарський елеватор", який розташований за адресою: вул. Октябрська, 42а, смт. Новоайдар, Новоайдарський район, Луганська область" і визнання недійсним та скасування свідоцтва серії САС № 134440 від 10.09.2010 про право приватної власності на нерухоме майно ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор, виходив з того, що відповідачами за цим позовом при оформленні права власності на спірне майно за ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор не порушені права позивачів, а порушення права державної власності було допущене ДАК "Хліб України" при заснуванні дочірнього підприємства і формуванні його статутного капіталу, встановив, що рішення виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради Луганської області №95 від 31.08.2010 року "Про оформлення права власності об'єкт нерухомого майна" "Новоайдарський елеватор", який розташований за адресою: смт. Новоайдар, вул. Октябрська, 42а" яким вирішено оформити право приватної власності на об'єкти нерухомого майна, прийняте та оформлене за клопотанням директора ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор, в межах наданої органам місцевого самоврядування компетенції та у відповідності до чинних (на момент винекнення спірних правовідносин) постанов Кабінету міністрів України, наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України та чинної редакції Статуту ДП ДАК "Хліб України Новоайдарський елеватор, у зв'язку із чим дійшов висновку про відсутність підстав для визнання таких дій незаконними та їх скасування. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що під час прийняття рішення виконкому за №95 від 31.08.2010 року "Про оформлення права власності об'єкт нерухомого майна" "Новоайдарський елеватор" виконавчий комітет Новоайдарської селищної ради Луганської області не перевищив свої повноваження, передбачені ст.ст. 30, 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Припиняючи провадження в частині позову до виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради суд першої інстанції виходив з того, що відповідач-2 не має статусу юридичної особи, та не наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, що виключає можливість розгляду наведених позовних вимог в частині останнього.

Проте, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду при розгляді позовних вимог не погоджується з позицією суду першої інстанції, вважає висновки зроблені місцевим господарським судом щодо викладених підстав для відмови у задоволенні позовних вимог та з вищенаведених мотивів - неправомірними.

Разом з тим, дослідженні судом першої інстанції в рішенні підстави правомірності оформлення спірного майна у приватну власність та відсунуть порушення прав позивачів, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову по суті, не впливає на остаточний результат вирішення даного спору щодо відмови у позовних вимогах, але з інших підстав встановлених судом апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що виконавчим комітетом Новоайдарської селищної ради Новоайдарського району Луганської області 31.08.2010 року за зверненням директора ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор А.А. Гаркуши "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна…" прийнято рішення №95 про "Про оформлення права власності об'єкт нерухомого майна" Новоайдарський елеватор по вул. Октябрська, 42а, в смт. Новоайдар, Новоайдарський район, Луганська область, за ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор.

На виконання вказаного рішення ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор отримало свідоцтво на право приватної власності на нерухоме майно серії САС №134440 від 10.09.2010 року на об'єкти нерухомого майна загальною площею 18006,50 кв.м. по вул. Октябрська, 42а, смт. Новоайдар, Новоайдарський район, Луганська область.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно з ч. 1 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України, згідно з положеннями ст. 116 Конституції України, забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 115 Цивільного кодексу України передбачено, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до Закону України "Про реєстрацію юридичних осіб та фізичних осбі-підприємців" (в редакції на момент винекнення спірних правовідносин) передбачено, що ст. 29 Закону регулюється процедура державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Так, в ч. 13 ст. 29 Закону визначено, що проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи здійснюється за процедурами, передбаченими ч. 1 - 5 ст. 25 та ч. 2 - 3 ст. 27 цього Закону для проведення державної реєстрації юридичної особи.

В свою чергу в силу приписів ч. 4 ст. 25 Закону, дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи. Відповідно реєстрація змін до статуту, його нової редакції є дійсним з моменту внесення до Єдиного державного реєстру.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам в частині відповідності спірного рішення виконкому від 31.08.2010 року та свідоцтву про оформлення права приватної власності від 10.09.2010 року вимогам закону, суд апеляційної інстанції досліджує положення Статуту ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор в редакції (№1) від 24.03.2001 року, оскільки судом першої інстанції при дослідженні Статуту відповідача-3 залишено поза увагою та не враховано той факт, що зміни до установчих документів ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор відбулись 02.09.2010 року - саме з моменту їх держваної реєстрації, а не з моменту затвердження рішення правління ДАК "Хліб України" від 16.08.2010 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в п. 4.3 Статуту ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор (в редакції №1 від 24.03.2001 року - чинній на момент прийняття оспорюваного рішення виконкому), було закріплено, що майно Компанії передається Підприємству в користування . Підприємство має право вчиняти щодо майна Компанії будь-які дії тільки з дозволу Компанії .

Згідно розділу 5 Статуту ДАК "Хліб України", Компанія є органом управління Підприємства (ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор).

Водночас, як вже зазначалось, згідно п. 29 та п. 30 Статуту ДАК "Хліб України" засновником та акціонером Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України - до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію акцій.

Пунктом 50 цього ж Статуту визначено, що до прийняття рішення про приватизацію акцій Компанії 100% акцій, які випускаються на величину статутного фонду, є власністю держави.

ДП ДАК "Хліб України" "Новоайдарський елеватор" згідно додатку №1 до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 року за №847-XIV включено до даного переліку (5516375, "Новоайдарський елеватор" 349560, с. Новий Айдар, вул. Жовтнева. 42а), та відповідно, майно підприємства не підлягає відчуженню з державної власності в будь-якій формі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

В силу ч. 9 ст. 11 вищенаведеного Закону, нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження.

Пунктом 6 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" унормовано, що рішення про приватизацію майнових комплексів хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств, що забезпечують зберігання продукції державного резерву та державного інтервенційного фонду приймається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В той же час матеріалами справи підтверджено, що майно не передавалось у власність ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор, а лише надавалось йому для здійснення статутної діяльності. Зазначений висновок виходить з наступного.

Згідно з п. 1.1. Статуту ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор, цей Статут визначає порядок утворення, діяльності ті ліквідації Підприємства, засновником (власником), якого є ДАК "Хліб України".

У п. 3.7.3. означеного Статуту закріплено, що Підприємство має право продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, передавати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування майно та кошти, а також належні йому будинки, споруди, устаткування, оборотні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати її з балансу. Здійснення будь-яких угод з Майном Компанії (ДАК "Хліб України"), яке передане Підприємству в користування, провадиться лише з дозволу Компанії .

Обсяг повноважень директора ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор закріплений в розділі 5 Статуту, відповідно до умов п. 5.4. якого визначено, що директор за погодженням з Компанією розпоряджається майном та коштами Підприємства в межах кошторису, затвердженого Компанією, тощо.

Як передбачено тим же п. 5.4. Статуту ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор, директор укладає угоди за погодженням з Компанією (ДАК "Хліб України") на суму, що перевищує 30000,00 грн. з одним контрагентом.

Таким чином, колегія суддів зазначає про те, що виходячи із положень чинного на момент прийняття оспорюваного розпорядження виконкому №95 від 31.08.2010 року законодавства та умов статуту ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор (в редакції №1 від 24.03.2001 року - чинній на момент прийняття оспорюваного рішення виконкому) прямо передбачено правовий режим майна (державна форма власності) переданого за розпорядженням виконавчого комітету Новоайдарської включено, яке включене до переліку майна, яке не підлягає відчуженню з державної власності в будь-якій формі, обов'язок директора щодо погодження правочинів із власником майна (в особі держави) та обмеження директора ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор щодо розпорядження вказаним майном.

Згідно вимог Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 року №847-XIV, Новоайдарський елеватор, не підлягає приватизації, а у "Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані", зазначене підприємство відсутнє.

Таким чином, майно вказаного підприємства взагалі не могло бути приватизоване або корпоратизоване .

Нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження (ч. 9 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності").

В той же час, Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та Кабінетом Міністрів України постановою від 21.09.1998 року затверджено "Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності", яке визначило порядок безоплатної передачі об'єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно.

Передача об'єктів права державної власності щодо цілісних майнових комплексів підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Згідно з ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом (ч. 2 ст. 145 ГК України).

Частиною 3 ст. 145 Господарського кодексу України передбачено, що правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення про зміну режиму майна Кабінетом Міністрів України не приймалося, у зв'язку з чим матеріалами справи не підтверджено зміну форми власності з державної на приватну.

Враховуючи аналіз наведених норм законодавства та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що державне майно, яке передане державою до статутного фонду (капіталу) державного підприємства, корпоратизованого у акціонерне товариство, 100% акцій статутного фонду (капіталу) якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю.

Дослідивши Статут ДАК "Хліб України", який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.1996 року за №1375, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Як вбачається з п. 8 Статуту ДАК "Хліб України", майно Компанії становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається в балансі Компанії. Майно компанії є власністю держави і закріплюється за Компанією на праві господарського відання.

До прийняття Кабінетом Міністрів України спеціального рішення про приватизацію майна Компанії ФДМУ не може відчужувати належні державі акції Компанії (п. 31 Статуту).

В подальшому Статут ДАК "Хліб України" неодноразово змінювався.

Згідно з п. 29 та п. 30 Статуту ДАК "Хліб України" (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення виконкому та видачі свідоцтва про право власності) засновником та акціонером Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Майно передане засновником до статутного фонду Компанії на праві господарського відання (п. 36 Статуту).

Майно Компанії передається Підприємству в користування (п. 4.3. Статуту).

Положеннями Статуту ДАК "Хліб України" (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення виконкому та видачі свідоцтва про право власності) чітко встановлено, що власником майна, переданого до статутного фонду ДАК "Хліб України", є держава в особі Кабінету Міністрів України, який відповідно до п. 4 ст. 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" виступив засновником такого товариства, що також підтверджується Статутом Компанії.

Також слід зазначити, що приватизація державного майна може здійснюватися іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об'єктів окремих галузей (абз. 10 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі").

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" передбачено, що приватизація майна в агропромисловому комплексі здійснюється шляхом перетворення їх у акціонерні товариства у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, приватизації держаного майна у такий спосіб допускається, але після виключення майна з переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Враховуючи, що спірне майно з переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації не виключене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для набуття ДП ДАК "Хліб України" права приватної власності на це майно.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом помилково застосовано положення ст. 115 Цивільного кодексу України та ст. 85 Господарського кодексу України, оскільки у цих статтях закріплена загальна норма про те, що господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески. Це правило застосовується, якщо інше не передбачено законом. Зокрема, відповідно ч. 3 ст. 86 та ч. 5 ст. 22 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України у приватній власності суб'єкта господарювання державного сектора не можуть бути об'єкти державної власності, які не підлягають приватизації. Такі об'єкти, навіть якщо вони внесені до статутного капіталу державного акціонерного товариства, залишаються державною власністю, а у товариства щодо цього майна існує лише право господарського відання.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оспорюване рішення виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради від 31.08.2010 року за №95 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна "Новоайдарський елеватор" та свідоцтво серії САС 134440 від 10.09.2010 року на право приватної власності на нерухоме майно - загальною площею 18006,50 кв.м., яке розташоване за адресою: вул. Октябрська, 42а, смт. Новоайдар, Новоайдарський район, Луганська область за ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор" прийняті з порушенням вищенаведених вимог закону.

Також, стосовно позовної вимоги прокурора, предметом якої є визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради від 31.08.2010 року за №95 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна "Новоайдарський елеватор", який розташований за адресою: вул. Октябрська, 42а, смт. Новоайдар, суд апеляційної інстанції відмовляє в цій частині з тих пістав, що обраний прокурором такий спосіб захисту порушених прав не забезпечує реального захисту прав держави на спірне майно.

Зорема, оспорюване рішення виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради від 31.08.2010 року за №95 було виконано, 10.09.2010 року право вланосні на спріне майно було зареєстровано за ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор", та відповідачу-3 було видано свідоцтво серії САС 134440 від 10.09.2010 року.

Отже, спірне рішення Виконкому є актом індивідуальної дії, яке вичерпало свою юридичну силу після реалізації, а саме: після одержання відповідачем-3 документа, що посвідчує право власності та державної реєстрації цього права.

Конституційний Суд України в п. 5 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

У постанові від 11.11.2014 року в адміністративній справі № 21-405а14 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 06.10.2015 року (адміністративна справа №21-1306а15), від 06.07.2016 року (господарська справа № 3-514гс16), від 12.10.2016 року (господарська справа № 3-527гс16), від 19.10.2016 року (господарська справа № 3-806гс16), від 09.11.2016 року (господарська справа № 3-1086гс16).

У постанові від 30.09.2015 року в господарській справі № 3-553гс15 колегія суддів Судової палати у господарських справах і Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок дійсно не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів, та витребування із незаконного володіння земельної ділянки.

Аналогічні висновки були, також, зроблені судом касаційної інстанції - Вищим господарським судом України в постановах від 25.01.2017 року у справі №30/5009/7842/11 та від 08.02.2017 року у справі № 11/5009/7619/11.

Беручи до уваги наведені висновки Верховного Суду України, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне відмовити в позові в частині вищеозначеної позовної вимоги, оскільки обраний прокурором спосіб захисту порушених прав не забезпечує реального захисту прав держави на спірне майно. Заявлена прокурорм вимоги про визнання недійсним рішення, яке вичерпало свою дію фактом його виконання, а саме, видачею свідоцтва про право власності серії САС 134440 від 10.09.2010 року. Після оформлення відповідно до чинного законодавства права власності на майно за відповідачем 3 між сторонами виник спір про право цивільне, а відтак держава, в особі її уповноважених органів, яка вважає себе власником спірного майна має захищати свої права у способи передбачені ст.ст. 387, 392, 1212 ЦК України, а не шляхом визнання незаконним виконаного акту Виконкому про оформлення права власності на майно за суб'єктом господарювання.

Розглянувши позовні вимоги прокурора про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради від 31.08.2010 року за №95 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна "Новоайдарський елеватор", визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності серії САС 134440 від 10.09.2010 року, яке є правовстановлюючим документом, та на підставі якого здійснювалась державна реєстрація права власності на спріне майно та витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України спірного майна колегією суддів встановлені порушення вимог закону щодо їх прийняття та оформлення, проте відмовляючи у задоволенні зазанчених вимогах, суд апеляційної інтсанцї виходить з наступних підстав.

Як встановлено із матеріалів справи, відповідачем-4 - ТОВ "Сівік Альянс Груп" в процесі розгляду справи було подано заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Прокурор, в свою чергу в позовній заяві, просить суд визнати поважними причини пропуску позовної давності та відповідно, відновити цей строк, оскільки про факт відчуження спірного майна та порушення відповідних норм чинного законодавства прокурору стало відомо лише після проведеної перевірки стану законності у 2016 році, за дорученням Генеральної прокуратури України.

Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ "Сівік Альянс Груп" про застосування строків позовної давності господарський суд першої інстанції виходив з того, що права та інтереси позивачів відповідачами не порушені, у зв'язку із чим дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування наслідків спливу позовної давності та відмовив у задоволенні відповідного клопотання.

При розгляді вищевказаного клопотання про застосування строків позовної давності, колегія суддів виходить з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В силу ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п. 3, п. 4 ст. 267 ЦК України).

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року за №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

Частинами 1, 2, 4 ст. 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Таким чином, прокурор, як представник держави в особі відповідного органу може бути наділений лише правами, належними особі, яку він представляє.

Сторони в судовому процесі мають рівні права, тому прокурор, який звернувся з позовом в інтересах держави не має в розумінні чинного Господарського процесуального кодексу України та законодавства привілейованого статусу порівняно з іншими учасниками процесу.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що дія правового інституту позовної давності та положення щодо наслідків її спливу, встановлені законом, мають розповсюджуватися на всіх учасників судового процесу, у тому числі на прокурора.

Підпунктом 4.1 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" встановлено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами ст. 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 року у справі № 3-374гс15, держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

На позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади поширюється положення ст. 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Аналогічні правові позиції, згідно з якими перебіг позовної давності у справах за позовами, заявленими прокурором в інтересах держави в особі її органів, починається від дня коли про порушене право довідався або міг довідатися саме такий державний орган, а не прокурор, який звернувся з позовом до суду, наведені в постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 року у справі №3-23гс14, від 23.12.2014 року у справі №3-194гс14, від 23.03.2015 року у справі №3-21гс15, від 01.07.2015 року у справі №6-178цс15.

У зв'язку з наведеним у даній справі підлягають встановленню обставини початку перебігу позовної давності щодо позивачів у справі - Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України, а не заступника прокурора Луганської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року у справі № 6-152цс14.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся до суду з позовом у даній справі в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України

Таким чином, позивачамим у даній справі є Кабінет Міністрів України та Міністерство аграрної політики та продовольства України, у зв'язку із чим перебіг позовної давності починається від дня, коли позивачі довідались або могли довідатись про порушення свого права.

Що стосується вимоги першого заступника прокурора Луганської області про поновлення строку позовної давності, суд апеляційної інстанції виходить з того, що у даному випадку прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, в даному випадку в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду. (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 25.03.2015 року у справі №11/163/2011/5003).

Прокурор в даній справі не є позивачем, а виступає в інтересах органів державної виконавчої влади - Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України, які є позивачами, але ними будь-яких заяв чи клопотань про поновлення строку позовної давності не заявлено, та не надано доказів поважності пропуску строку позовної давності.

З матеріалів справи встановлено, що жодних клопотань чи заяв про поновлення строку позовної давності із обгрунтуванням належними доказами поважності причин його пропуску ні від Кабінету Міністрів України, ні від Міністерства аграрної політики та продовольства України до суду не надходило та матеріали справи не містять.

Так, прокурор посилається на те, що ні Кабінетом Міністрів України, ні Міністерством аграрної політики та продовольства України до теперішнього часу не вжито заходів до уусуненння порушень, що призвели до вибуття з деравної власності об?єктів нерухомості, що свідчить про невиконання уповноваженими оганами своїх обов?язків з належного управління, ефективного використання та збереження державного майна. Про порушення та незаконне оформлення права приватної власності на нерухоме майно за ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор ні Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України відомо не було.

Проте, прокурор не надав будь-яких доказів, що пропуск позовної давності саме з боку позивачеві відбувся з поважних причин. Прокурор не вказує будь-яких причин, за якими об?єктвно позивачі не могли знати або довідатися про порушення своїх прав.

Як зазначає прокурор, безпосередньо йому стало відомо про вищезазначені порушення у вересні 2016 року, за наслідками проведеної перевірки. Проте, саме такі обставини пропуску строк позовної давності, як проведення прокурорської перевірки у 2016 році, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги та клопотання заступника прокурора Луганської області про відновлення строку позовної давності не підлягає задоволенню.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що враховуючи приписи ст.ст. 253 - 255, 260 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності щодо оскарження рішення виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради №95 від 31.08.2010 року, визнання недійсним та скасування свідоцтва серії САС 134440 про право власності на спірне нерухоме майно та витребування його на користь держави починається з 11.09.2010 року, тобто, після державної реєстрації такого права. До спірних правовідносин має застосовуватись загальна позовна давність - 3 роки.

Слід звернути увагу, що прокурор мав всі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації про оскаржуване рішення виконкому та свідоцтво про право власності протягом встановленої законом позовної давності від дати їх прийняття (оформлення).

Так, відповідно до наказу від 19.09.2005 року за №3гн Генеральний прокурор України визначив основним завданням наглядової діяльності прокуратури захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. Із цією метою наказав забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів. Аналогічні вимоги до підпорядкованих прокурорів містять накази Генерального прокурора від 18.10.2010 року за №3гн, від 12.04.2011 року за № 3гн, від 07.11.2012 року за №3гн.

Крім того, вказані накази містять конкретні вказівки до прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування використовувати право участі у засіданнях цих органів.

У наказі від 07.11.2012 № 3гн міститься вказівка прокурорам, викладена в такій формі: не рідше одного разу на місяць відповідним прокурорам вивчати законність актів, які видаються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Отже, як прокуратура Новоайдарського району, так і прокуратура Луганської області, в тому числі й Генеральна прокуратура України, мали безперешкодну, об?єктивну можливість та були зобов?язані своєчасно провести перевірку та бути обізнаними про прийняття спірного рішення виконкому, видачу спірного свідоцтва про право власності, які призвели до вибуття з державної власності об?єктів нерухомості, ще у серпні-вересні 2010 року, а не лише у 2016 році, осільки такі завдання містяться в самих вказівках наказу Генерального прокурора України.

В свою чергу, прокурор не довів суду, що такі перевірки протягом 2010 - 2016 роках взагалі не здійснювались органами прокуратури, жодної прокурорської перевірки в цей період не відбувалось ні на ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор, ні в ДАК "Хліб України", особливо з урахуванням загальнодержавного значення зернових елеваторів, на яких оброблялися та зберігались зернові фонди держави, а також тих обставин, що фактично елеватор та цілісний майновий комплекс, його основні, оборотні фоди ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор знаходились у володінні та користуванні приватних суб'єктів господрювання - ПАТ "Аграрний фонд" та ПП "Сільськогосподраська виробнича фірма "Агро".

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що починаючи з 2001 року на підставі договору оренди № 4464, який був укадений між ДАК "Хліб України" та ПП "СВГ "Агро", а з 20.07.2011 року на підставі інвестиційного договору № 1/245, укладеним між ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор та ПП "СВГ "Агро", господарська діяльність, користування, володіння всім майном Новоайдарського елеватора здійснювалась приватним суб?єктом господарювання - ПП "СВГ "Агро", а не безпосередньо ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор. (довідка ДП від 03.03.2017 року за № 5 - а.с. 182, т. 6; а.с. 30 т. 7).

Про зазначені обставини також, свідчать й матеріали щорічної інвентаризації майна ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор, її фінансова звітність, баланси, які містяться в матеріалах справи.

При таких умовах, враховуючи відкрите, безперешкодне користування державним майном приватними структурами господарювання, не передбачається можливим вважати взагалі відстунім чи нездійсненням органами прокуратури у спірний період будь-якого прокурорського нагляду у спірних правовідносинах.

Таким чином, нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування та виданими на їх підставі свідоцтвами про право приватної власності щодо спірного майна, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", призводить до наслідків визначених ч. 2 ст. 12, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, тобто до відмови у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування того, що позивачам - Кабінету міністрів України та Міністерству аграрної політики та продовольства України не було відомо про факти вибуття із державної власності майна ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор, прокурор посилається на відповідні листи Секретаріату Кабінету міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України, які надані на запити прокуратури.

Зокрема, листом від 31.08.2016 року №14052/0/2-16 Секретаріат Кабінету міністрів України повідомив, що в них вістуня інформація про факт відчуження майна елеватора та прийняття рішення виконкомом Новоайдарської селищної ради від 31.08.2010 року за №95, про яке він дізнався лише в серпні 2016 року із запиту прокуратури Луганської області.

Також, з листа від 01.09.2016 року за №37-27-3-15/13898 Міністерство аграрної політики та продовольства України повідомило, що в листопаді 2015 року зверталось до Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратри України, Слуби безпеки України для вжиття заходів реагування, оскільки до Мінагрополітики надходили численні зверненення від ДАК "Хліб України", ПАТ "Аграрний фонд", ПП "СВФ "Агро", в яких повідомлялось, що стосовно Новоайдарського елеватора з 2010 року вчиняються дії, внаслідок яких майновий комплекс даного підприємства може бути відчужено з державної власності.

Тобто, дослідивши зміст вказаного листа Міністерства аграрної політики та продовольства України, та пов?зані з ним звернення інших осіб, публікації з цього приводу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Міністерство було в повній мірі обізнано про можливу зміну форми власності спірного майна, оскільки до нього неодноразово були звернення про факти рейдерського атаки, дії з відчуження майного комплесу впродовж 2010 - 2015 років, що свічить про те, що Міністерство знало та могло безперешкодно встановити наявність чи відсутність таких фактів, в тому числі наявність прийнятих спірних рішення та свідоцтва, та зміну форми державної власності.

У зв'язку з вищевикладеним, суд апеляційної інстанції критично оцінює такі твердження прокурора щодо відсутності у позивачів відомостей про оформлення права приватної власності на нерухоме майно за ДП ДАК "Хліб України".

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до п. 29, п. 30 Статуту ДАК "Хліб України" (в редакції 2007 року, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення та видачі свідоцтва про право власності) визначено, що засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України. Акціонерами Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України.

В Статуті ДАК "Хліб України" також передбачено, що Кабінет Міністрів України затверджує річні результати діяльності Компанії, включаючи її дочірні підприємства, затверджує звіти і висновки ревізійної комісії, порядок розподілу прибутку, строки та порядок виплати частки прибутку (дивідендів), визначає порядок покриття збитків.

До компетенції загальних зборів акціонерів Компанії належить: затвердження результатів річної діяльності Компанії, включаючи її дочірні підприємства, звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частини прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків.

Відповідно до п. 100 Статуту у період до проведення перших загальних зборів акціонерів, які скликаються після прийняття рішення про приватизацію акцій Компанії, функції загальних зборів акціонерів Компанії виконує Кабінет Міністрів України.

Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначає правові основи управління об'єктами державної власності.

Відповідно до п. 18 - а), - є) ч. 2 ст. 5 вищевказаного Закону, до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері управління об'єктами державної власності входить: здійснення контролю за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; створення та ведення Єдиного реєстру об'єктів державної власності .

Отже, враховуючи вищенаведені приписи законодавства, Кабінет Міністрів України при виконанні покладених на нього Законом України "Про управління об'єктами державної власності" обов'язків щодо об'єктів державної власності, мав всі можливості та повинен був дізнатись про зміну форми власності з державної на приватну та як наслідок вибуття спірного майна з об'єкту державної власності на підставі рішення виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради №95 саме з моменту такої зміни.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 року за №764, уповноважено Міністерство аграрної політики України на управління корпоративними правами держави у статутному фонді ДАК "Хліб України".

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 03.12.2010 року за №798 затверджено нову редакцію статуту ДАК "Хліб України".

Як вбачається з Статуту ДАК "Хліб України" (в редакції від 03.12.2010 року), Компанія є публічним акціонерним товариством, 100% акцій якої перебувають у держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Міністерство аграрної політики та продовольства України приймає рішення про внесення змін до Статуту Компанії, у тому числі зміну розміру статутного капіталу, затверджує річні результати діяльності Компанії, включаючи її дочірні підприємства, затверджує звіти і висновки ревізійної комісії (п. 117 Статуту ДАК "Хліб України" в редакції від 03.12.2010 року).

В той же час, як вбачається з п. 32 Статуту ДАК "Хліб України" (в редакції від 03.12.2010 року), Компанія на вимогу акціонера зобов'язана надавати для ознайомлення протоколи загальних зборів акціонерів, засідань спостережної ради, правління та ревізійної комісії, статут, квартальні звіти, фінансові плани Компанії та дочірніх підприємств, інші відомості відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 92 Статуту ДАК "Хліб України" (в редакції від 03.12.2010 року), контроль за фінансово-господарською діяльністю Компанії здійснює ревізійна комісія.

В п. 97 Статуту ДАК "Хліб України" (в редакції від 03.12.2010 року) передбачено, що ревізійна комісія готує для розгляду на загальних зборах акціонерів висновок за річним звітом діяльності Компанії.

У період до проведення перших загальних зборів акціонерів, функції загальних зборів акціонерів виконує Міністерство аграрної політики та продовольства України (п. 116 Статуту ДАК "Хліб України" (в редакції від 03.12.2010 року)).

До виключної компетенції загальних зборів акціонерів Компанії відповідно до п. 63 Статуту належать, зокрема: затвердження статутів дочірніх підприємств (у період до проведення перших загальних зборів акціонерів повноваження щодо затвердження статутів дочірніх підприємств належить правлінню Компанії).

Загальні збори акціонерів мають право приймати рішення з будь-якого питання діяльності Компанії у порядку, встановленому цим Статутом та законодавстовом.

Згідно п. 67 Статуту ДАК "Хліб України" (в редакції від 03.12.2010 року) загальні збори акціонерів скликаються щороку та проводяться відповідно до вимог чинного законодавства - не пізніше ніж 30 квітня.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" в якій визначено повноваження уповноважених органів управління (в даному випадку Міністерство аграрної політики та продовольства України є органом управління щодо майна переданого до статутного капіталу ДАК "Хліб України"), зокрема:

- ведуть облік об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів;

- забезпечують надання розпоряднику Єдиного реєстру об'єктів державної власності інформації про наявність та поточний стан майна об'єктів державної власності та будь-які зміни в їх стані; забезпечують приведення у відповідність із законодавством установчих документів та внутрішніх положень державних підприємств, господарських структур;

- забезпечують проведення інвентаризації майна державних підприємств, господарських структур відповідно до визначеного Кабінетом міністрів України порядку.

Таким чином, враховуючи повноваження Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України визначених статутом та законодавством щодо управління ДАК "Хліб України" та контролю за використанням, статусом, розпорядженням переданого в її статутний капітал спірного майна, зміни щодо такого майна (руху активів) з ДАК "Хліб України" у власність ДП "Хліб України" Новоайдарський елеватор, зміна форми власності з державної на приватну і як наслідок прийняття оспорюваного рішення виконавчим комітетом Новоайдарської селищної ради та видача свідоцтва про право власності, повинні були відображатись у звітах, балансах, фінансових планах, відомостях інвентаризації та аудиторських перевірок, в звіті річної діяльності ДАК "Хліб України" та її дочірніх підприємств, висновків ревізійної комісії, за період 2010 - 2011 роки, які надавались на затвердження Міністерству аграрної політики та продовольства України, як головному акціонеру, який відповідно до Статуту виконує повноваження загальних зборів, а також при виконання ним повноважень передбачених законом.

Позивачам могло бути відомо про зміни власника та форми власності спірного майна, зміни яко відбулись на підставі оспорюваного рішення та свідоцтва, під час виконання своїх повноважень передбачених статутом та законодавством протягом звітного періоду до 30.04.2011 року, як крайнього строку визначеного статутом та Законом України "Про акціонерні товариства" для проведення загальних зборів ДАК "Хліб України" повноваженнями якого були наділені як Кабінет Міністрів України так і Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Прокурором та позивачами не надано доказів неможливості проведення таких зборів, або існування будь-яких перешкод у здійсненні корпоративних повноважень з боку Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Суд вважає недоведеними посилання прокурора на відсутність можливості у позивачів бути обізнаними про стан та склад майна ДАК "Хліб України" та ДП ДАК "Хліб України", враховуючи їх повноваження визначені в силу Закону та статутів, як власників корпоративних прав та власників державного майна.

Зокрема, як було вище встановлено, виходячи із змісту Статуту ДАК "Хліб України" (п.п. 13 п. 84), правління компанії розробляє та затверджує (у період до проведення перших загальних зборів акціонерів) статути дочірніх підприємств компанії.

Статутом Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" Новоайдарский елеватор, затвердженого рішенням Спостережної ради ДАК "Хліб України" від 24.03.2001 року протокол №1, п. 4.3. встановлено, що:

- майно Компанії передається Підприємству в користування . Підпиємство має право вчиняти щодо майна Компанії будь-які дії тільки з дозволу Компанії .

В подальшому, протоколом засідання правління ДАК "Хліб України" за №231 від 16.08.2010 року (а.с. 70-71, т. 1) було розглянуто та затверджено, в тому числі й нову редакцію Статуту ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарский елеватор.

В свою чергу цим Статутом Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" Новоайдарский елеватор, затвердженого рішенням Правління ДАК "Хліб України" від 16.08.2010 року протокол №231, п. 4.3. встановлено, що:

- майно Компанії передається Підприємству у власність . Майно, що набуте Підприємством в результаті власної господраської діяльності належить Підприємству на праві власності. Підприємство має право вчиняти щодо майна будь-які дії відповідно до вимог чинного законодавства .

Таким чином, на момент прийняття оспорюваних рішення виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради від 31.08.2010 року за №95 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна "Новоайдарський елеватор", який розташований за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, смт. Новоайдар, вул. Октябрська, 42а" та свідоцтва серії САС 134440 від 10.09.2010 року на право приватної власності на нерухоме майно, ДАК "Хліб України" фактично узгодило такі дії ДП ДАК "Хліб України" про реєстрацію спірного майна за собою як приватну власність, погодилось з тим, що спірне майно знаходиться у власності ДП, а не на праві користування, та ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор має можливість та всі повноваженя власника, в тому числі права розпорядження цим майном. За змістом Статуту ДП ДАК Хліб України , затвердженої рішенням ДАК від 16.08.2010 року, відсутні будь-які заборони, обмеження чи застереженя ДАК "Хліб України" стосовно оперативного управління майном, а також стосовно вчинення будь-яких дій відносно майна виключно з дозволу Компанії.

Зазначені обставини свідчать про повну обізнаність та згоду ДАК "Хліб України" на зміну форми власності спірного майна, вибуття його із державної власності, в тому числі й обізнаність Міністерства аграрної політики та продовольства України та Кабінету Міністрів України, які внаслідок наявності в них корпоративних повноважень, повинні були контролювати стан та склад державного майна, здійснювати функції управління об?єктами державної власності.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав (ст. 6 Закону).

Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Матеріалами справи підтверджено, що ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор зареєстровано на праві приватної власності комплекс нежитлових будівель за адресою: вул. Октябрська, 42а, смт. Новоайдар, Новоайдарський район, Луганська область, про що 10.09.2010 року було внесено запис та зареєстровано право власності в Державному реєстрі майнових прав та права власності на нерухоме майно.

Отже, з 10.09.2010 року Кабінету Міністрів України в особі Міністерства юстиції України також могло бути відомо про реєстрацію права власності на спірні обєкти нерухомого майна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2005 року за №1121 "Про затвердження Методики проведення інвентаризації об'єктів державної власності" затверджено механізм проведення інвентаризації державного майна та упорядкування обліку юридичних осіб з метою формування Єдиного реєстру об'єктів державної власності затверджено (ст. 1 Методики).

Відповідно до ст. 2 Методики, суб'єктами інвентаризації державного майна та порядкування обліку юридичних осіб є: Фонд державного майна, органи виконавчої влади та інші державні органи, які здійснюють управління об'єктами державної власності, а також органи, уповноважені здійснювати управління об'єктами державної власності, що забезпечують діяльність Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України.

Інвентаризації підлягає нерухоме майно державних підприємств, їх об'єднань, установ та організацій, у тому числі те, що передано в оренду, концесію, та державне майно, яке не увійшло до статутного капіталу господарських організацій, утворених у процесі приватизації та корпоратизації. Упорядкуванню підлягає облік державних підприємств, їх об'єднань, установ та організацій, інших господарських організацій, щодо яких здійснюються корпоративні права держави, та/або господарських організацій, на балансі яких перебуває державне майно (ст. 3 Методики).

Згідно ст. 5 Методики, інвентаризація державного майна проводиться один раз на рік (станом на 31 грудня).

Враховуючи той факт, що Міністерство аграрної політики та продовольства України є органом управління ДАК "Хліб України" до статутного фонду якого й було передано спірне майно, зважаючи на повноваження визначені вказаною Методикою щодо проведення інвентаризації об'єкту державної власності, яке знаходиться за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, смт. Новоайдар, вул. Октябрська, 42а, позивач-2 мав можливість довідатись про зміну форми власності цілісного майнового комплексу на підставі оспорюваного рішення виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради за результатами проведеної інвентаризації станом на 31.12.2010 року.

З матеріалів справи, зокрема відбитку поштового штемпелю на конверті в якому було направлено позовну заяву встановлено, що заступник прокурора Луганської області звернувся з позовом до господарського суду першої інстанції - 05.09.2016 року, тобто майже через шість років після прийняття оспорюваного рішення виконкому та оформлення свідоцтва про право власності.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів виходить з тих підстав, що позивачі мали об'єктивну можливість дізнатись про порушення свого права, зокрема з моменту прийняття оспорюваного рішення та оформлення свідоцтва про право власності так і з мометну проведення відповідних перевірок, як органів діяльність яких спрямована на контролювання та управління державним майном.

Проте, прокуратурою та позивачами було пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем - ТОВ "Сівік Альянс Груп".

Колегія суддів не погоджується із доводами ДАК "Хліб України" щодо неможливості в даному випадку застосувати позовної давності, з огляду на приписи п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України, виходячи з наступного.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України, чинної до внесення до неї змін Законом України за №4176-VI від 20.12.2011 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Відповідно до п. 2 ч. 2, пп. 3 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 4176-VI від 20.12.2011 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", який набрав чинності 15.01.2012 року, п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України виключено та визначено , що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутись до суду з позовом , зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або речове право особи.

Аналіз наведеній нормі надано у постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 15.10.2013 року у справі №21-240а13, за результатами якого Верховний Суд України дійшов висновку, що у згаданій нормі йдеться про порушення права у сфері публічно-правових відносин, на які наслідки спливу позовної давності, встановлені ст. 267 Цивільного кодексу України не поширюються.

Згідно положень ч. 1 ст. 111 28 ГПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Спір у господарській справі, яка розглядається, не є адміністративним, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, отже, і дія норм Закону України №4176-VI від 20.12.2011 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", зокрема, його п. 5 Прикінцевих та перехідних положень на правовідносини сторін у даній господарській справі не поширюється.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 року у справі № 6-68цс15 зазначив, що згідно із ч. 1 та 3 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

До правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми. До правовідносин, які виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність, але права й обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Проте, положення п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України за своєю суттю направлені на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів, положення п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади .

На такі позови поширюється положення ст. 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Скасування оспорюваного рішення виконкому та визнання свідоцтва про оформлення права власності недійсним через більше ніж 6 років після їх прийняття та видачі, навіть враховуючи їх незаконність, несе загрозу стабільності цивільного обороту. Суб'єкт господарювання не повинен нести відповідальність та зазнавати будь-яких втрат внаслідок прийняття незаконних рішень саме органом державної влади. Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини визначеною в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року за №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою №14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11.03.2003 року, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Що стосується заяви ліквідатора ТОВ "Сівік Альянс Груп" - Кривенко Т.О. про скасування всіх довіреностей виданих від Товариства, відмову від заяви про застосування наслідків спливу позовної давності та інших клопотань, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до загальнодоступної та відомої інформації, яка міститься на веб-сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 18.07.2017 року (дату судового засідання), за кодом ЄДРПО 39516829 зареєстровано юридичну особу - ТОВ "Сівік Альянс Груп" (відповідача-4 у даній справі), яке не перебуває в процесі припинення, керівником якого визначено саме - Шабаса М.В.

За приписами ч. 2 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, з приводу розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено законом.

Керуючись положеннями ч. 1, 2, 3 ст. 28 ГПК України та ч. 2 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи, що процесуальний статус Кривенко Т.О., як ліквідатора ТОВ "Сівік Альянс Груп", не підтверджено, як учасника судового процесу в даній справі, звернення Кривенко Т.О., як ліквідатора ТОВ "Сівік Альянс Груп", підлягає залишенню без розгляду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурором Генеральної прокуратури України було зазначено про відсутність повноважень у директора ТОВ "Сівік Альянс Груп" - Шабас М.В. На підтвердження викладених обставин прокурором надано лист ДФС України з доданою податковою декларацією з податку на додану вартість, наказ ТОВ "Сівік Альянс Груп" від 10.04.2015 року за №4 про призначення директором Товариства - Кривенко Т.О., протокол загальних зборів ТОВ "Сівік Альянс Груп" від 09.04.2015 року за №3 про обрання директора Товариства - Кривенко Т.О., актуальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Дослідивши надані прокурорм докази, суд апеляційної інстанції виходить з наступного:

По-перше: положеннями ст. 36 ГПК України, якою унормовано, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Частина друга цієї статті встановлює вимогу, за якою письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Надані прокурором копії документів не засвідчені належним чином, у зв'язку із чим у суду відсутні підстави вважати їх належними доказами в розумінні наведених норм процесуального кодексу.

По-друге: прокурор вважає, що вказані документи свідчать про фіктивність повноважень Шабас М.В., який є колишнім керівником відповідача-4. В той же час, із наданих прокурором документів не вбачається за можливе встановити відсутність повноважень у директора ТОВ "Сівік Альянс Груп" та наявність таких повноважень як у Кривенко Т.О. так і у інших осіб, оскільки з них вбачається тільки те, що Кривенко Т.О. дійсно була попереднім керівником відповідача-4 та головою ліквіційної комісії під час перебування ТОВ "Сівік Альянс Груп" в стані припинення, що також не заперечується й Шабасом М.В. Проте дані докази не можуть свідчити про відсутність повноважень у керівника ТОВ "Сівік Альянс Груп" Кривенко Т.О., видавати довіреності та уповноважувати представників приймати участь під час розгляду даного спору як в суді першої так і в апеляційній інстанції.

Прокурорм не надано належних та допустимих доказів того, що Кривенко Т.О. не мала та не здійснювала повноваження керівника та голови ліквідаційної комісії ТОВ "Сівік Альянс Груп", не підписувала довіреності на представництво інтересів в суді, заяви та клопотання від імені відповідача - ТОВ "Сівік Альянс Груп", що вона була підставною особою, та здійснення фіктивного підприємництва з боку ТОВ "Сівік Альянс Груп". Протокол допиту Кривенко Т.О. не може вважатися таким доказом, оскільки такі обставини не встановлені вироком суду.

Присутній в судовому засіданні керівник відповідача-4 - Шабас М.В пояснив суду апеляційної інстанції, що він обраний на займану ним посаду загальнми зборами учасників ТОВ "Сівік Альянс Груп" лише 02.06.2017 року та вже 06.06.2017 року ним було подано до Державної реєстраційної служби перелік документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії пов'язаної із змінами в установчих документах. На підтвердження викладених обставин ним надано належним чином засвідченні копії опису документів, що надавались державному реєстратору, протокол загальних зборів учасників ТОВ "Сівік Альянс Груп" від 02.06.2017 року та актуальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також, повноваження директора відповідача-4 перевірені судом до початку судового засідання, у зв'язку із чим встановлено, що станом на 18.07.2017 року - керівником ТОВ "Сівік Альянс Груп" являється Шабас М.В. Таким чином, на підставі фактичних встановлених даних, колегія суддів вважає Шабаса М.В. уповноваженим керівником ТОВ "Сівік Альянс Груп", оскільки зворотнього прокурорм належними та допустими доказами доведено не було.

Керівник ТОВ "Сівік Альянс Груп" - Шабас М.В. з'явився особисто в судове засідання апеляційної інстанції та повністю підтримав позицію, викладену у справі раніше представниками відповідача ТОВ "Сівік Альянс Груп", в тому числі й заявлене клопотання про застосування строку позовної давності.

В процесі розгляду апеляційної скарги прокурор також повідомив, що справа №257/2408/14-ц за позовом ТОВ "Азовська продовольча компанія" до ОСОБА_14 та ДП ДАК "Хліб України" Новоайдарський елеватор в провадженні Київського районного суду м. Донецька не перебувала та відповідне рішення за вказаною справою не ухвалювалось, на підтвердження чого надано протокол допиту свідка в межах досудового розслідування.

Проте, колегія суддів не приймає наданий доказ до уваги, оскільки він не впливає на правову кваліфікацію спірних правовідносин та не має преюдиційного значення для даної справи. Водночас жодних обвинувальних вироків суду, в яких встановлено обставини в кримінальній справі за провадженнями відкритими прокуратурою до осіб, які мають відношення до даної справи, прокурором чи позивами не надано та матеріали справи не містять.

Разом з тим, при встановленні будь-яких обставин в кримінальній справі за провадженням відкритим Генеральною прокуратурою України, які мають значення для даного спору, позивачі та прокурор жодним чином не позбавлені права звернутись до господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІІ ГПК України, із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. На даний час обставини встановлені вироком суду у кримінальній справі, які мали б значення для вирішення даного спору - відсутні.

З вищенаведених підстав колегія суддів апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні позовної вимоги прокурора про витребування на користь держави в особі Кабінету міністрів України з володіння ТОВ "Сівік Альянс Груп" об'єктів нерухомого майна, які складаються з будівель та приміщень (згідно переліку в позовній заяві а.с. 21, т. 1) розташованих за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, смт. Новоайдар, вул. Октябрська, 42а. До того ж, з матеріалів справи встановлено, що станом на момент укладення договору купівлі-продажу (08.06.2015р.) між ТОВ "Азовська продовольча компанія" та ТОВ "Сівік Альянс Груп" (відповідачем-4 у даній справі) будь-яких кримінальних проваджень чи інших процесуальних дій пов'язаних із встановленням факту незаконного відчуження спірного майна з державної власності не перебувало. Підставою для реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ "Азовська продовольча компанія" стало рішення Київського районного суду м. Донецьк від 20.10.2014 року за №257/2408/14-ц. Також на момент купівлі спірного майна ТОВ "Сівік Альянс Груп" жоних договорів, реєстраційних записів чи положень статту щодо передачі та зміну форми власності, які були укладені та внесені після прийняття рішення виконкому та оформлення прва власності на підставі свідоцтва, не було визнано недійсними, що в свою чергу враховуючи презумпцію правомірності правочину, свічить про те, що ТОВ "Сівік Альянс Груп" як добросовісний набувач не знав і за всіма обставинами не міг знати про незаконність спірного рішення виконкому та виданому на його підставі свідоцтву про оформлення права власності. Тобто, відповідач-4 на момент придбання спірного майна не міг мати сумнівів щодо законності його відчудження та будучи в повній мірі обізнаним про те, що всі правоустановчі документи є правомірними, діяв як добросовісний набувач.

Доводи скаржника, що позовна давність повинна починати обчислюватись з 2016 року, саме з моменту вивчення прокуратурою Луганської області стану законності на виконання вимог генеральної прокуратури України (відповідно до наявного у справі листування) є безпідставними, враховуючи наведені вище обставини та те, що початок перебігу позовної давності не може бути пов'язаний із отриманням вказаної інформації під час такої перевірки через 6 років, зважаючи на встановлений обов'язок здійснювати відповідні перевірки дотримання вимог законості не рідше одного разу на рік. Тим більше судом встановлено, що позивачі, як уповноваженні державні органи в силу наведених вище норм закону та умов передбачених установчими документами відповідача-3 та третьої особи мали можливість дізнатись про такі порушення в 2010 році.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, але не з мотивів викладених в рішенні, а з мотивів викладених в постанові апеляційної інстанції, у зв'язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Луганської області від 22.11.2016 року у справі №913/983/16 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області, м. Харків, на рішення господарського суду Луганської області від 22.11.2016 року у справі №913/983/16 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 22.11.2016 року у справі №913/983/16 - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна

Судді: Н.В. Будко

Е.В. Сгара