Рішення

від 19.07.2017 по справі 908/1068/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/89/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2017 Справа № 908/1068/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідністю «Запоріжгаз Збут» (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 39587271)

до відповідача : Відділу освіти молоді та спорту Кам'янсько-Дніпровської державної адміністрації в Запорізькій області (71304, Запорізька область, м. Кам'янка-Дніпровська, вул. Гоголя, буд. 7-а, код ЄДРПОУ 02136353)

про стягнення 2 619 517, 12 грн.

Суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №Др-1-0117 від 11.01.2017 р.;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність №01-20/575 від 16.06.2017 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

17.05.2017 р. до господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідністю «Запоріжгаз Збут» з позовом до відділу освіти молоді та спорту Кам'янсько-Дніпровської державної адміністрації в Запорізькій області про стягнення заборгованості за договором №1141023S9TDB016 від 29.01.2016 р. про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів в розмірі 2434378,45 грн., поставленого в січні - березні 2017 року, а також нарахованих за прострочення оплати 3% річних в сумі 12226,89 грн., пені в сумі 110249,27 грн. за період з 11.02.2017 р. по 12.05.2017 р. та інфляційних втрат за лютий-квітень 2017 року в сумі 62662,52 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою від 24.05.2017р. порушено провадження у справі № 908/1068/17, присвоєно справі номер провадження 24/89/17, розгляд справи призначено на 21.06.2017р.

В судовому засіданні 21.06.2017 р. оголошено перерву до 19.07.2017 р.

В судовому засіданні 19.07.2017р. були присутні представники обох сторін, за їх клопотанням фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив. В письмових запереченнях на позов відповідач зауважив, що у зв'язку з реорганізацією газорозподільної системи, після якої позивач перестав бути єдиним постачальником природного газу і змінився механізм укладення договорів, з урахуванням вимог Закону України Про здійснення державних закупівель та бюджетного законодавства відповідач мав можливість на законних підставах розрахуватись із позивачем за природний газ без укладення нового договору на 2017 рік тільки в межах 20% від ціни договору на 2016 рік. За лютий - березень 2017 року такої можливості не було, але не зважаючи на це позивач продовжив постачати газ на умовах договору 2016 року. Відповідач вказує, що не мав можливості відмовитись від отримання поставок природного газу без укладення нового договору. Самовільна відмова від споживання газу могла призвести до припинення навчального процесу у навчальних закладах. На підставі зазначеного відповідач вважає, що позивач вправі вимагати від відповідача оплати вартості поставленого природного газу на підставі норм ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно отриманого та заперечує проти позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 19.07.2017 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

29.01.2016 р. товариством з обмеженою відповідністю «Запоріжгаз Збут» (постачальник, позивач) та відділом освіти молоді та спорту Кам'янсько-Дніпровської державної адміністрації в Запорізькій області (споживач, відповідач) укладено договір №1141023S9TDB016 на постачання природного газу для потреб побутових споживачів (з протоколом розбіжностей).

Найменування оператора газотранспортної системи (оператор ГРМ) - публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз .

В пунктах 1.2, 1.3 договору сторони узгодили річний плановий обсяг постачання газу - до 758340 тис. куб.м. та планові обсяги постачання газу по місяцях: січень - 188,23; лютий - 160,70; березень - 109,57; квітень 28,7; травень - 0,3; червень - 0,3; жовтень - 35,5; листопад - 106,4; грудень - 128,64.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Ціна газу становить 7074,33 грн. за 1000 куб.м, окрім того ПДВ - 1414,87 грн., всього з ПДВ - 8489,20 грн.

Згідно з п. 2.3 договору обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом ГРМ.

Відповідно до п. 3.6 договору (в редакції протоколу розбіжностей) загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним договором, та становить без ПДВ 5364750,00 грн., ПДВ 20% - 1072950,00 грн.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 год. першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

За умовами п. 4.2, 4.3 договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

- 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідні величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці;

- остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Згідно з п. 4.2.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей) у разі, якщо споживач є бюджетною установою - державним або комунальним підприємством, установою, організацією, то оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється місячним платежем на підставі акту приймання-передачі природного газу до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктами 11.1, 11.2 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Договір вважається щорічно продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають внести зміни до договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк.

В подальшому сторони вносили зміни в договір в частині ціни на газ, планових обсягів постачання газу та загальної суми договору шляхом укладання додаткових угод №1 від 29.01.2016 р., №2 від 15.02.2016 р., №3/1 від 23.11.2016 р., №3 від 16.12.2016 р., №4 від 27.12.2016 р., №5 від 28.12.2016 р., б/н від 16.02.2017 р., №4/1 від 30.03.2017 р.

Так, додатковою угодою №4 від 27.12.2016 р. визначено в п. 1.2 договору, що річний плановий обсяг постачання газу на 2016 рік і січень - березень 2017 року становить до 121,423 тис. куб. м.

Згідно з п. 1.3 договору в редакції цієї додаткової угоди планові обсяги постачання природного газу на січень - березень 2017 року складають: січень - 101,423 тис.м.куб, лютий 20,00 тис.куб.м.

Сторони дійшли згоди внести зміни в п.11.1 договору, визначивши, що договір діє в частині постачання газу з 01.01.2017 р. до 28.02.2017 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Сторони домовились продовжити строк дії договору відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі та викласти п. 11.2 договору в наступній редакції:

Дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку .

Додатковою угодою №5 від 28.12.2016 р. сторони зменшили суму договору та визначили її в розмірі 4191551,11 грн., ПДВ 20% - 838310,22 грн., всього - 5029861,33 грн. з ПДВ. Річний плановий обсяг газу визначено в п. 1.2 договору в обсязі - до 592,176 тис.куб.м.

Додатковою угодою б/н від 16.02.2017 р. сторони узгодили річний плановий обсяг постачання газу на січень - лютий 2017 року - до 109,659 тис.куб.м., в тому числі на січень - 109,000 тис.куб.м., лютий - 0,659 тис. куб.м.

Додатковою угодою №4/1 від 30.03.2017 р. сторони визначили річний обсяг постачання газу до 345,89 тис.куб.м., в тому числі по місяцях - 121,412; лютий - 146,368; березень - 78,110. Ціну на газ визначено з 01.02.2017 р. в розмірі 10504,20 грн. з ПДВ за 1000 куб.м., з 01.03.2017 р. в розмірі 10102,20 грн. з ПДВ.

На виконання договору позивач поставив відповідачу в період з січня по березень 2017 року природний газ в загальному обсязі 345,89 тис.куб.м. на загальну суму 3440341,86 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 р. на суму 1113780,26 грн., від 28.02.2017 р. на суму 1537478,75 грн., від 31.03.2017 р. на суму 789082,85 грн.

Відповідач прийняв весь поставлений обсяг газу без зауважень та здійснив часткову оплату природного газу за січень 2017 року на загальну суму 1005963,41 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №435 від 23.02.2017 р. на суму 48867,56 грн., №436 від 24.02.2017 р. на суму 24612,66 грн., №437 від 24.02.2017 р. на суму 92873,12 грн., №474 від 24.02.2017 р. на суму 839610,07 грн.

Залишок заборгованості станом на 31.03.2017 р. складав 2434378,45 грн., що підтвердили сторони в акті звірки взаємних розрахунків від 10.05.2017 р.

Оскільки вказана сума заборгованості не була оплачена, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 2434378,45 грн. за січень - березень 2017 року та нараховані за прострочення оплати 3% річних в сумі 12226,89 грн., пені в сумі 110249,27 грн. за період з 11.02.2017 р. по 12.05.2017 р. та інфляційні втрати за лютий-квітень 2017 року в сумі 62662,52 грн.

Правовідносини сторін врегульовані договором №1141023S9TDB016 від 29.01.2016 р. про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, який за змістом закріплених у ньому прав та обов'язків сторін є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

В порушення п. 4.2.3 договору відповідач не здійснив повного розрахунку за отриманий у січні-березні 2017 року газ до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 2434378,45 грн.

Відповідач суму боргу не заперечує, однак не погоджується, що дану суму боргу слід стягувати Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що поставка газу в 2017 році в обсязі понад 20% вартості газу на 2016 рік здійснена позивачем без достатніх правових підстав.

Поставка газу в січні-березні 2017 року здійснена позивачем на підставі додаткових угод до договору №4 від 27.12.2016 р., б/н від 16.02.2017 р. та №4/1 від 30.03.2017 р. в межах узгоджених обсягів поставок.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір на постачання природного газу з додатковими угодами до нього недійсним в судовому порядку не визнавався та породжує для сторін відповідні правові наслідки, що ним обумовлені.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Відповідач отримав весь поставлений у січні-березні 2017 року газ без зауважень та не надсилав позивачу повідомлень про припинення постачання газу. Тому відповідач повинен оплатити увесь отриманий ним обсяг газу на умовах договору.

Доводи відповідача про неможливість оплати ним газу з огляду на вимоги тендерного та бюджетного законодавства не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язань, які були прийняті ним на себе за договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав доказів оплати заборгованості в сумі 2434378,45 грн.

За таких обставин суд визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором в розмірі 2434378,45 грн., яка і до цього часу не сплачена, законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 12226,89 грн. за період з 11.02.2017 р. по 12.05.2017 р. та інфляційні втрати за лютий-квітень 2017 року в сумі 62662,52 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та здійснив їх перерахунок, оскільки позивачем включено в період прострочення день оплати 24.02.2017 р., що є невірним.

Відповідно до п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Так, борг за січень 2017 року в розмірі 1113780,26 грн. утворився 11.02.2017 р. і був частково оплачений 24.02.2017р. на суму 48867,56 грн., тому правильним є нарахування 3% річних на суму боргу 1113780,26 грн. за період з 11.02.2017 р. по 23.02.2017 р. (13 днів), що складає 1190,07 грн.

За інші періоди 3% річних розраховані позивачем вірно. У зв'язку з цим загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням здійсненого судом перерахунку, складає 12135,34 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат суд зазначає наступне.

В пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Виходячи з наведеного роз'яснення, при розрахунку інфляційних втрат слід враховувати заборгованість, що існувала на кінець місяця, в якому виникло прострочення, та помножити її на середній індекс інфляції за наступні повні місяці, в яких існувало прострочення, в межах періоду розрахунку інфляційних втрат.

Розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем невірно, без урахування вищенаведених вимог законодавства та роз'яснення, оскільки інфляція розрахована позивачем з місяця, в якому виникло прострочення, а не з наступного місяця, а також позивачем враховувалась вся сума боргу за розрахунковий місяць без урахування здійснених відповідачем оплат. В зв'язку з цим суд здійснив перерахунок інфляційних втрат в межах заявленого позивачем періоду (лютий-квітень 2017 року) наступним чином:

1) сума боргу за січень 2017 року в розмірі 1113780,26 грн. виникла 11.02.2017 р. і на кінець лютого 2017 року з урахуванням здійснених відповідачем оплат становила 107816,85 грн. Середній індекс інфляції за період березень-квітень 2017 року становив 102,7%, звідси інфляційні втрати від суми боргу 107816,85 грн. складають 2928,52 грн.

2) сума боргу за лютий 2017 року в розмірі 1537478,38 грн. виникла 11.03.2017 р. і не оплачена відповідачем, інфляційні втрати за квітень 2017 року (індекс інфляції 100,9%) від даної суми складають 13837,31 грн.

3) сума боргу за березень 2017 року в розмірі 789082,85 грн. виникла 11.04.2017 р., отже інфляційні втрати на неї слід розраховувати з травня 2017 року, однак даний період позивачем не заявлявся, тому на вказану суму боргу інфляційні втрати судом не нараховуються.

Всього за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 16765,83 грн. В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про відсутність вини в порушення зобов'язання суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, як роз'яснено в п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати товару є підставою для нарахування визначених в ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України платежів, адже неможливість виконання зобов'язання згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України не звільняє відповідача від установленого законом обв'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на компенсацію за користування утримуваними боржником грошовими коштами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати боргу в сумі 110249,27 грн. за період з 11.02.2017 р. по 12.05.2017 р.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2.1 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Строку нарахування пені в договорі не визначено, тому відповідно до приписів ч. 6 ст.231 Господарського кодексу України пеня може бути розрахована тільки за 6 місяців з дня виникнення прострочення.

Пеня нарахована позивачем в межах шестимісячного терміну з дня виникнення прострочення.

Однак позивачем було включено в період прострочення день оплати 24.02.2017 р., що є невірним. У зв'язку з цим суд здійснив перерахунок пені.

Так, борг за січень 2017 року в розмірі 1113780,26 грн. утворився 11.02.2017 р. і був частково оплачений 24.02.2017р. на суму 48867,56 грн., у зв'язку з цим правильним є нарахування пені на суму боргу 1113780,26 грн. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 11.02.2017 р. по 23.02.2017 р. (13 днів), що складає 11107,29 грн.

За інші періоди пеня розрахована позивачем вірно. У зв'язку з цим загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням здійсненого судом перерахунку, складає 109394,87 грн.

Враховуючи те, що суд не встановив правових підстав для звільнення відповідача від обов'язку зі сплати основного боргу за договором, а також підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення виконання зобов'язання, вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в сумі 109394,87 грн. В іншій частині пеня не підлягає стягненню.

Таким чином, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд даної справи покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти молоді та спорту Кам'янсько-Дніпровської державної адміністрації в Запорізькій області (71304, Запорізька область, м. Кам'янка-Дніпровська, рн.. Гоголя, буд. 7-а, код ЄДРПОУ 02136353) на користь Товариства з обмеженою відповідністю «Запоріжгаз Збут» (69035, м. Запоріжжя, рн.. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 39587271) основний борг в сумі 2434378,45 грн . (два мільйони чотириста тридцять чотири тисячі триста сімдесят вісім ), пеню в сумі 109394,87 грн . (сто дев'ять тисяч триста дев'яносто чотири % річних в сумі 12135,34 грн . (дванадцять тисяч сто тридцять п'ять .. 34 коп.), інфляційні втрати в сумі 16765,83 грн . (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят п'ять итрати зі сплати судового збору в сумі 38590,12 грн . (тридцять вісім тисяч п'ятсот дев'яносто

Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 21.07.2017 р.

Суддя Т.А.Азізбекян