Рішення

від 17.07.2017 по справі 757/44269/16-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/44269/16-ц

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

17 липня 2017 року Печерський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді - Писанець В.А.,

при секретарі - Доценко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Прайд Авто Трейд , третя особа - ОСОБА_3, про визнання договору недійсним та повернення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просив:

- визнати договір ревардингу № 303133 від 20.08.2016 року з додатками №№ 1,2,3,4, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Прайд Авто Трейд - недійсним;

- стягнути з ТОВ Прайд Авто Трейд на користь ОСОБА_1 сплачену вартість фінансування у розмірі 56600 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що він через мережу інтернет знайшов на сайті OLX оголошення щодо купівлі транспортного засобу KIA Sportage Luxe, 2013 року випуску та зателефонував за номером НОМЕР_2 вказаному в оголошенні. Після розмови з менеджером ОСОБА_4, йому повідомили, що транспортний засіб KIA Sportage являється новим автомобілем, вартість якого становить 283000 грн. На запитання позивача, чому така дешева ціна на даний автомобіль, менеджер повідомила, що вони не були реалізовані протягом 2013-2016 років та знаходяться по всій території України в салонах КІА. А тому, вартість даного автомобіля така низька. Порядок оплати буде здійснюватися на підставі договору, на зразок договору лізингу, а саме, здійснення платежів кожного місяця, простіше кажучи, зі слів менеджера ОСОБА_4 автомобіль у розстрочку .

Також, менеджер повідомила, що під час укладення договору потрібно буде заплатити перший внесок в розмірі 20 % (56600 грн.) від загальної суми вартості автомобіля (283000 грн.). Після укладення договору та сплати 56600 грн. на протязі 5-7 календарних днів автомобіль буде доставлено до населеного пункту, де проживає позивач, для огляду та прийняття транспортного засобу для подальшого користування.

Після чого, позивач 20 серпня 2016 року прибув до м. Харкова у приміщенні за адресою: АДРЕСА_2. Як в подальшому, виявилося, це представництво ТОВ Прайд Авто Трейд .

Менеджер ОСОБА_4 розповіла позивачу про автомобіль KIA Sportage Luxe, 2013 року випуску, білого кольору, його комплектність, повідомила вартість транспортного засобу, що становить 283000 грн., розповіла про умови договору: а саме: позивач вносить перший платіж в розмірі 20 % від загальної суми вартості автомобіля в розмірі 56600 грн. Після чого підписується договір. Після підписання договору, протягом 5-7 днів, представник ТОВ Прайд Авто Трейд поставляє транспортний засіб для користування за місцем реєстрації позивача (АДРЕСА_1). Потім представник ТОВ Прайд Авто Трейд разом із позивачем здійснюють огляд та перевірку транспортного засобу. Якщо стан автомобіля задовольняє позивача, то на підставі акту прийому-передачі транспортного засобу позивач приймає у своє користування, і на час розстрочки платежу відповідає за його зберігання. Також, менеджер ОСОБА_4, роз'яснила з приводу здійснення оплати: перший платіж за рік складає 141500 грн., з урахуванням вже сплачених 56600 грн. та повинен сплачуватися кожного місяця з 1 по 10 число після підписання Акта прийому-передачі транспортного засобу. Розмір щомісячного платежу за перший рік складає 7075 грн. В додаток до цього ОСОБА_4 повідомила, що починаючи з другого року оплати розмір щомісячного платежу буде складати 3255,89 грн. та розрахований на 5 років виплат і становить другу частину вартості автомобіля (50%). Після сплати всіх платежів, для того, щоб оформити право власності на транспортний засіб, також потрібно буде заплатити, так звану викупну вартість автомобіля, що становить 4245 грн. Також, ОСОБА_4 повідомила, що після виплати першого платежу за перший рік 50 % вартості автомобіля, можливе погашення решти 50% вартості автомобіля достроково шляхом сплати 141500 грн. Після чого, менеджером ОСОБА_4 позивачу було надано договір ревардингу для ознайомлення.

Позивач ознайомившись із договором ревардингу, уточнив деякі питання щодо умов договору, довіряючи професіоналізму і спеціалізації консультанта, не маючи відповідної освіти, знань, повністю поклався на роз'яснення працівника ТОВ Прайд Авто Трейд , яка не роз'яснила усіх положень договору ревардингу, чим сприяла неправильному сприйняттю позивачем угоди та договору.

Після чого позивач отримав квитанцію щодо сплати 56600 грн., в якій вже був вказаний номер договору, прибувши до найближчого відділення Ощадбанку, та здійснив оплату на користь ТОВ Прайд Авто Трейд грошових коштів в розмірі 56600 грн.

Повернувшись із квитанцією про оплату, між позивачем та ТОВ Прайд Авто Трейд було укладено договір ревардингу № 303133 з 4 додатками від 20.08.2016 року. Також, позивачу були надані для підпису три заяви, в яких йшлося про те, що позивач уважно прочитав та зрозумів умови договору, надав згоду на обробку своїх персональних даних, та те, що він на момент підписання договору знаходиться у фінансовій незалежності від своєї дружини та довгий час не мешкає з нею. На запитання Позивача: Навіщо ці заяви? . Менеджер ОСОБА_4 повідомила, що без цього вона не зможе належним чином оформити догорів. На ще одне запитання Позивача: Чи потребує даний договір нотаріального посвідчення? , менеджер відповіла, що договір завірений печаткою ТОВ Прайд Авто Трейд , і цього достатньо.

Позивач, прибувши 20.08.2016 року до Києва, з надією, що він уклав хорошу угоду щодо придбання автомобіля, став чекати телефонного дзвінка від представника ТОВ Прайд Авто Трейд . Але, представник ТОВ Прайд Авто Трейд так і не зв'язався із позивачем. Тому, 29.08.2016 року позивач сам зателефонував за номером НОМЕР_3, вказаному в договорі. На запитання позивача, коли буде доставлено автомобіль, менеджер з головного офісу у Києві відповіла, що після сплати першого ревардингового платежу, а саме: 141 500 грн., а позивач в свою чергу неправильно зрозумів умови договору. Натомість, зателефонувавши до Харкова, менеджер повідомила, що оплату потрібно здійснювати після того, як буде підписано акт прийому-передачі транспортного засобу.

Посилаючись на те, що договір укладений під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики відповідача, вважає, що договір ревардингу є недійсним, оскільки його умови не відповідають діючому законодавству та порушують права позивача як споживача.

В судове засідання позивача не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, до суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій також зазначив, що проти заочного порядку розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, місце судового засідання був належним чином повідомлений, незалежно від причин, суд розглядає справу за наявністю у справі доказів у відсутність відповідача. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 20.08.2016 між сторонами було укладено договір ревардингу № 303133 та додатки до нього, як невід'ємні складові договору.

Пунктом 2.1. договору ревардингу визначено, що постачальник зобов'язується придбати та передати на умовах ревардингу у користування майно (товар визначений у пункті 3.1 Договору), а отримувач зобов'язується прийняти товар та сплачувати ревардингові платежі та інші платежі згідно з умовами даного договору. Відповідно до пункту 3.1 Договору ревардингу, товаром по даному договору є: KIA Sportage 2.0 MT 4 WD Luxe 2013 року випуску, що являється транспортним засобом

Оскільки чинним цивільним законодавством не врегульовано правовідносин, що виникають з договору Ревардингу, та зважаючи на те, що умови оспорюваного правочину містять у собі ознаки договору лізингу, найму та купівлі-продажу транспортного засобу, суд вважає слушними доводи сторони позивача про застосування в порядку ст. 8 ЦПК України, до вказаного правочину положення чинного законодавства щодо договору лізингу.

Також правовідносини, що виникли за вказаним договором регулюються положеннями Закону України Про захист прав споживачів , оскільки договір укладено з метою набуття права власності на автомобіль для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За правилами ч. 1 ст. 3 Закону України Про фінансовий лізинг та ч. 1 ст. 807 ЦК України предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 ЦК України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Так, індивідуальними ознаками транспортного засобу є: марка, модель, тип кузову, номер шасі, об'єм двигуна, тип пального, колір, кількість сидячих місць з місцем водія, реєстраційний номер, рік випуску тощо.

Разом з тим, визначення Товару за оспорюваним договором ревардингу від 20.08.2016 р. № 303133 є неконкретним, оскільки у договорі зазначено лише, що це транспортний засіб KIA Sportage 2.0 MT 4 WD Luxe 2013 року випуску, тобто предмет договору неможливо ідентифікувати, що надає Постачальнику можливість змінити, наприклад, комплектацію автомобіля на більш дешевшу, не змінюючи при цьому запитувану вартість за багатше оснащене авто.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: 1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника); 2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); 3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; 4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; 5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором; 6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; 7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); 8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом; 9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру; 10) установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; 11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; 12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; 13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; 14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору; 15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей; 16) встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх; 17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг , за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Як вбачається з п. 5.1 вищевказаного Договору Товар передається в користування Отримувачеві протягом строку, який становить від п'яти до сто двадцяти робочих днів з моменту сплати Отримувачем на рахунок Постачальника Першого Ревардингового платежу, Платежу за передачу Товару.

Відповідно до умов додатку 2 до цього договору вартість предмета ревардингу становить 283000 грн.; вартість фінансування - 56600 грн. (20 % вартості предмета ревардингу); платіж за передачу - 8490 грн. (3 % вартості предмета ревардингу).

20.08.2016 року позивач сплатив відповідачу вартість фінансування - 56600 грн. за договором ревардингу від 20.08.2016 р. № 303133, про що свідчить копія квитанції № 16 від 20.08.2016 року.

Відповідно до Додатку № 1 до оспорюваного договору ревардингу та безпосередньо з самого договору слідує, що сплачені позивачем грошові кошти є першочерговим одноразовим платежем у розмірі 20% від вартості предмета ревардингу, за організацію та оформлення даного договору Отримувача Постачальнику при укладанні Договору.

Разом з тим, підготовка документів для укладення договору не може бути послугою в розумінні п. 17 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів , а отже, відповідач не може безпосередньо включати витрати на них в ціну договору та зобов'язувати споживача їх оплатити.

Частиною 2 ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг визначено, що лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Отже, чинним законодавством не передбачено лізинговий платіж, який пов'язаний з укладенням самого договору фінансового лізингу.

Оскільки за умовами оспорюваного договору ревардингу, виконання зобов'язання Відповідача ставиться в залежність від факту внесення Позивачем вартості фінансування за організацію та оформлення даного договору, наявні підстави для визнання договору недійсним в цілому.

Крім того, умовами п. 5.4 вищевказаного договору ревардингу, встановлено, що у разі збільшення вартості Товару до моменту повної сплати Першого Ревардингового платежу Отримувачем, останній повинен одноразово сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі Товару Постачальником з метою відповідності відсоткового розміру Першого Ревардингового платежу визначеного в Додатку № 2 до цього Договору фактичній вартості Товару на момент його купівлі у Продавця, а також одноразово сплатити різницю Вартості Фінансування до моменту купівлі Товару Постачальником. У разі зменшення вартості Товару на момент його передачі Отримувачу різниця Вартості Фінансування поверненню не підлягає. В такому випадку остаточна вартість Товару та поточні ревардингові платежі будуть розраховані, визначені та встановлені в Додатковій угоді до даного Договору

Вказані умови відповідно до п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , також є ознакою несправедливої угоди, оскільки надає Постачальнику можливість збільшувати ціну Предмета ревардингу без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Умовами п. 8.13. оспорюваного Договору визначені підставі індексації ревардингової плати, порядок погодження якої умовами договору не визначено.

Таким чином, на момент укладення договору ревардингу Отримувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобов'язань та графіком ревардингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобов'язань Отримувача.

Крім того, з огляду на юридичну природу договору ревардингу та положень статті 692 ЦК України споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобов'язань та ціну транспортного засобу, який Постачальник передає йому в користування за плату з правом викупу. При цьому ціна предмета ревардингу є істотною умовою такого договору згідно вимог статей 638, 655, 691 ЦК України.

Також згідно пункту 3.6 договору, Постачальник не відповідає перед Отримувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності товару, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета ревардингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі ревардингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 3.6 договору, щодо усунення Постачальника від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Положенням п. 12.1 договору встановлено, що наслідком розірвання договору з ініціативи Отримувача, який не отримав транспортний засіб, є утримання з нього штрафу в розмірі 20% від сплаченої суми Першого ревардингового платежу та неповернення йому усієї суми вартості фінансування. Тому, з огляду на встановлення односторонньої відповідальності у випадку розірвання договору, така умова договору є несправедливою.

Взагалі положеннями розділу 12 Договору ревардингу встановлено жорстку односторонню відповідальність Отримувача не лише за будь-яке порушення зобов'язання, а й за розірвання договору за його ініціативою, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору згідно з вимогами статті 18 Закону України Про захист прав споживачів .

Крім того, умовами п. 5.2., 8.14 договору встановлена відповідальність Отримувача за дострокову сплату Першого ревардиногового платежу та поточних ревардингових платежів у вигляді штрафу в розмірі 30 % вартості товару та 10% від суми дострокового погашення, відповідно.

За змістом частини п'ятої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положенню цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що положення договору ревардингу є несправедливими, якщо містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за дострокове його погашення.

Таким чином, суд аналізуючи зміст договору в контексті викладених норм чинного законодавства України, вбачає виключення та обмеження прав Отримувача як споживача стосовно Постачальника у разі неналежного виконання останнім своїх обов'язків, звужені обов'язки Постачальника, встановлені в Законі України Про фінансовий лізинг , ЦК України, повністю виключена відповідальність Постачальника за невиконання та неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмету ревардингу, одночасно значно розширені права Постачальника, що суперечить вимогам цивільного законодавств. В договорі встановлена жорстка одностороння відповідальність Отримувача не лише за будь-яке порушення зобов'язання, а також за розірвання договору з його ініціативи, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. З огляду на викладене, вказані умови договору згідно ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів є несправедливими умовами.

Крім цього, за договором ревардингу майновий інтерес Постачальника полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес Отримувача - в можливості користуватися та придбати предмет ревардингу у власність.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оспорюваний договір ревардингу за своєю природою є несправедливим, порушує принципи свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності, його умови призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Отже, зважаючи на положення пп. 2 п. 6 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , визнання цих положень договорів недійсними зумовлює зміну інших положень договорів, а тому оспорюваний договір фінансового лізингу може бути визнаний недійсним у цілому із застосуванням наслідків недійсності правочинів.

Крім того, згідно ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів , підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання договору ревардингу від 20.08.2016 р. № 303133 недійсним є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст.. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Судом розглядом встановлено, що 20.08.2016 року позивач сплатив відповідачу вартість фінансування - 56600 грн. за договором ревардингу від 20.08.2016 р. № 303133, про що свідчить копія квитанції № 16 від 20.08.2016 року.

Так, оскільки договір ревардингу від 20.08.2016 р. № 303133 є недійсним, сплачена Позивачем сума 56600 грн. підлягає поверненню Позивачу Відповідачем, а відтак, в цій частині позов також підлягає задоволенню.

При цьому за правилами ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати - сплачений судовий збір в розмірі 1117,21 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 10, 60, 88, 208, 212, 213, 214, 215, 224 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Прайд Авто Трейд , третя особа - ОСОБА_3, про визнання договору недійсним та повернення грошових коштів - задовольнити.

Визнати договір ревардингу № 303133 від 20.08.2016 року з додатками №№ 1,2,3,4, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Прайд Авто Трейд недійсним.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Прайд Авто Трейд , адреса: 01004, м. Київ, вул. Кропивницького, 18, код ЄДРПОУ 34754266, р/р 26005610157400 в ПАТ УкрСиббанк , МФО 351005 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Васильківським МВ ГУ МВС України в Київській області 26 грудня 1998 року, сплачену вартість фінансування у розмірі 56600 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Прайд Авто Трейд , адреса: 01004, м. Київ, вул. Кропивницького, 18, код ЄДРПОУ 34754266, р/р 26005610157400 в ПАТ УкрСиббанк , МФО 351005 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Васильківським МВ ГУ МВС України в Київській області 26 грудня 1998 року, суму сплаченого судового збору в розмірі 1117,21 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя В.А. Писанець