Ухвала

від 14.07.2017 по справі 520/7131/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 11-сс/785/1038/17

Номер справи місцевого суду: 520/7131/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

перекладача ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 21 червня 2017 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12017161480001531 від 18 червня 2017 року за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 21 червня 2017 року було задоволено клопотання слідчого СВ Таїровського ВП Київського ВП в м.Одеса ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 та до ОСОБА_8 підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України, застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 , що діє в інтересах ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати до її підзахисного більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби із покладанням обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що органом досудового розслідування було грубо порушено право ОСОБА_8 на захист, оскільки йому не був своєчасно наданий перекладач та про затримання громадянина іноземної держави не була повідомлена відповідна консульська установа. Крім того, захисник ставить під сумнів обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України, а також зазначає про недоведеність ризиків, на які слідчий посилається в своєму клопотанні.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 , які підтримали доводи апеляційної скарги, прокурора який заперечував проти її задоволення, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов таких висновків.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

В рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалося затримання (також справа «Буткевічюс проти Литви»).

Разом з тим відповідно до п.175 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v.Ukraine) від 21 квітня 2011р., заява №42310/04 суд наголошує, що термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання

під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови» (Cebotari v. Moldova), N 35615/06, п.48, від 13 листопада 2007 року).

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_11 . Огли запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя дотримався вищевикладених вимог КПК України, взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, врахував їх при постановленні оскарженої ухвали та прийняв обґрунтоване та законне судове рішення.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України підтверджується комплексом зібраних у кримінальному провадженні доказів, які були досліджені в судовому засіданні апеляційного суду, а саме:

-заявою ОСОБА_12 про вчинення кримінального правопорушення від 18 червня 2017 року, в якій повідомляється про факти вчинення кримінальних правопорушень;

-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 від 18 червня 2017 року, з якого вбачається виклад фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 18 червня 2017 року;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_14 , з якого вбачається, що підозрюваний приїздив до свідка, а в подальшому по телефону повідомляв свідка про те, що його розшукує поліція;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_15 , з якого вбачається, що один з підозрюваних повідомляв свідка про вчинені злочини;

-протоколом огляду місця події від 18 червня 2017 року, який був складений за результатами огляду місця вчинення злочинів;

-протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_12 , в якому викладено проведене відтворення події вчинення злочинів;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, під час якого потерпілий ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_8 , як особу, яка безпосередньо вчинила злочин проти нього;

іншими матеріалами кримінального провадження.

Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування вказані докази є достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. При цьому, доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри ОСОБА_8 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому злочинів, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено та в ході апеляційного розгляду не встановлено.

Злочин, передбачений ч.2 ст.189 КК України, відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, оскільки за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Таким чином, згідно з вимогами ч.2 ст.183 КПК України до ОСОБА_8 може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_8 у разі доведеності його вини, апеляційний суд вважає, що ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду існує і є обґрунтованим.

Вказаний ризик підтверджується і тим, що підозрюваний є громадянином іншої держави, зареєстрований за межами України, не має сім`ї та утриманців, а отже в м.Одесі у нього відсутні міцні соціальні зв`язки.

Крім того, підозрюваний особисто знайомий з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні, а тому апеляційний суд вважає наявним ризик того, що підозрюваний може незаконно впливати на них з метою схилити їх до зміни своїх первинних показань, що в свою чергу буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а також повному, всебічному та об`єктивному дослідженню всіх обставин справи.

Слід зазначити, що апеляційний суд був позбавлений можливості розглянути апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 у передбачений ст.422 КПК України триденний строк, оскільки перекладачі з азербайджанської мови відмовлялись брати участь в судових засіданнях та здійснювати переклад підозрюваному ОСОБА_8 та ОСОБА_11 побоюючись за своє життя та здоров`я, в зв`язку з чим до участі у кримінальному провадженні був залучений перекладач з м.Миколаїв.

Крім того, характер та обставини вчинених ОСОБА_8 злочинів, які були вчиненні групою осіб з погрозою застосуванням насильства до потерпілого та направлені на незаконне позбавлення волі громадянина, свідчать про реальність ризику того, що у випадку застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, підозрюваний може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а також повному, всебічному та об`єктивному досудовому розслідуванню.

Також апеляційний суд вважає наявним ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_8 не працює, а отже не має законних джерел доходу для забезпечення своїх потреб.

Доводи захисника про те, що під час затримання ОСОБА_8 були грубо порушені його права, в тому числі право на захист, апеляційний суд визнає необґрунтованими, оскільки до захисту прав ОСОБА_8 був залучений адвокат до проведення першої процесуальної дії.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим слідчим ризикам та не дозволить контролювати місце перебування ОСОБА_8 , який у разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу цілком ймовірно вдасться до спроб залишити територію України та уникнути кримінального переслідування.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги сторони захисту про безпідставність задоволення клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необґрунтованими, а слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дослідив всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та не виявив перешкод для застосування такого запобіжного заходу, передбачених ч.2 ст.183 КПК України.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, який керуючись положеннями п.1 ч.4 ст.183 КК України при застосуванні до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не визначив розмір застави, оскільки інкриміновані йому злочини були вчинені із погрозою застосуванням фізичного насильства до потерпілого.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 у зв`язку з чим вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 21 червня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Таїровського ВП Київського ВП в м.Одеса ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 та до ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4