Рішення

від 19.07.2017 по справі 766/9043/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/9043/17 Головуючий в І інстанції: Гаврилов Д.В.

Провадження №22-ц/791/1321/17 Доповідач: Радченко С.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Радченка С.В.,

суддів: Вейтас І.В.,

Колісниченка А.Г.

секретар Павловська Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Нетком на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 07 червня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Нетком про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року позивачзвернувся до суду з позовом посилаючись на те, що 08.04.2010 року між позивачем та відповідачем укладено у простій письмовій формі договір позики, за умовами якого позивач надав відповідачу безпроцентну позику в сумі 589248 грн зі строком повернення не пізніше 10.04.2011 року. Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 02.04.2014 року, з урахуванням рішення Апеляційного суду Херсонської області від 20.05.2014 року, з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість з урахуванням індексу інфляції в сумі 592194,24 грн, три відсотки річних в розмірі 49884,28 грн та судовий збір в сумі 487,20 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором позики, позивач, з уточненнями, остаточно просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 651292,66 грн та 3% річних в розмірі 58214,42 грн за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позики від 08.04.2010 року, нарахованих за період з 06.02.2014 року по 22.05.2017 року та судові витрати.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 07 червня 2017 року позов задоволено.Стягнуто з ТОВ Фірма Нетком на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 08.04.2010 року за період з 06.02.2014 року по 22.05.2017 року, яка складається з інфляційних втрат в розмірі 651292,66 гр. та 3% річних в розмірі 58214,42 гр. за несвоєчасне виконання зобов'язань, а всього 709507,08 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись з рішення суду, ТОВ Фірма Нетком подало апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

В письмових запереченнях, які надійшли на адресу суду, представник позивача ОСОБА_3 просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання відповідачем рішення суду щодо повернення боргу за договором позики є підставою для відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 02.04.2014 року, з урахуванням рішення апеляційного суду Херсонської області від 20.05.2014року, які набрали законної сили, стягнуто з ТОВ Фірма Нетком на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 08.04.2010 року, з урахуванням індексу інфляції з сумі 592194,24 грн, три відсотки річних за користування грошовими коштами в розмірі 49884,28 грн, а також судовий збір у сумі 487,2 грн (а.с.4-5, 6-9, 10-11). Як встановлено рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 02.04.2014 року заборгованість відповідача за договором позики від 08.04.2010 року з урахуванням індексу інфляції виникла за період з 11.04.2011 року по 05.02.2014 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносинами, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ч.2 ст.625 ЦК України).

Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що оскільки відповідачем борг згідно договору позики на виконання рішення суду позивачу не повернуто, то за період з 06.02.2014 року по 22.05.2017 року відповідач має сплатити на користь позивача 3% річних в сумі 58214,42 грн та інфляційні втрати в сумі 651292,66 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судовим рішенням з відповідача стягнуто не лише інфляційні втрати та 3% річних, а й повторно стягнуто заборгованість за договором позики, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи, а правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості перевірена судом та відповідачем не спростована.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено вимоги Закону України Про судовий збір , оскільки зазначені доводи не спростовують обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання представника ТОВ Нетком на пропуск позивачем строку позовної давності звернення до суду з позовом, оскільки в силу ст..264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, в особі директора товариства, неодноразово надавалась письмова відповідь на пропозицію ОСОБА_2 про добровільне погашення заборгованості, в якій відповідач визнавав суму боргу з урахуванням інфляції та 3% річних, зокрема 02.02.2016 року, 09.09.2014 року, 02.02.2017 року (а.с.91,93,95).

Також підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги стосовно того, що інфляційне збільшення заборгованості не застосовується до спірних правовідносин.

Так, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз норм статей 525, 526, 599, 611, 625 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, передбаченої статтею 625 цього Кодексу.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року № 6-2311цс16, яка відповідно до положень частини першої статті 360 7 ЦПК України, є обов'язкової для всіх судів України.

Посилання представника відповідача на те, що сума боргу в іноземній валюті не підлягає індексуванню до уваги не приймаються, оскільки сума боргу за договором позики судовими рішеннями стягнута в гривні без зазначення еквіваленту в іноземній валюті.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на належних доказах, фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, і як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги, суд в рішенні послався на те, що відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі. Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду, оскільки наявна в матеріалах справи відповідна заява про визнання позову (а.с.37) не може братись судом до уваги, оскільки підписана особою повноваження якої представляти інтереси відповідача жодними належними доказами не підтверджена, тому в цій частині доводи апеляційної скарги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

З огляду на вищевказане, рішення суду необхідно змінити, виключивши із мотивувальної частини посилання суду на факт визнання відповідачем позовних вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно невідповідності стягнутої рішенням суду суми 7019507,08 тій, що була заявлена позивачем, колегія суддів вважає, що зазначена в резолютивній частині рішення суду першої інстанції сума 7019507,08 грн замість 709507,08 грн є опискою, яка має бути виправлена ухвалою суду, який виносив рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нетком задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 07 червня 2017 року змінити.

Виключити із мотивувальної частини рішення посилання на факт визнання відповідачем позовних вимог.

В іншій частині зазначене рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності після проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку.

Головуючий С.В. Радченко

Судді: І.В. Вейтас

А.Г. Колісниченко