Постанова

від 03.08.2006 по справі 8/110-1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/110-1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"03" серпня 2006 р. Справа № 8/110-64А.

за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захистуінвалідів,                    м. Луцьк

до Фірми „Тандем – Експрес” у формі товариства  з обмеженою відповідальністю, м. Луцьк

про стягнення 1 880  грн. 00 коп.

                                                                                                    Суддя  Кравчук А. М.

                                                                           Секретар судового засідання Турак О.В.

        за участю представників сторін:

             від позивача: Ліщук А.В., довір. № 06.10/6 від 07.02.2006 року

        від відповідача: н/з.

Відповідно до ст. ст. 27, 29, 30  Кодексу адміністративного судочинства України

сторонам  роз'яснено право відводу судді та секретарю судового засідання. Відводу

не заявлено. На підставі ст. ст. 49, 51, 59 КАСУ  роз'яснено процесуальні права та

обов'язки сторін.

           Суть спору: позивач - Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту

інвалідів,  м. Луцьк просить стягнути з відповідача -  фірми „Тандем – Експрес” у формі товариства  з обмеженою відповідальністю, м. Луцьк  1 880 грн. 00 коп. штрафу за непрацевлаштування в 2005 році одного інваліда згідно визначеного ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі – Закон) нормативу працевлаштування інвалідів.

         Відповідач  у поясненні від 03.08.2006 року суму позовних вимог визнав. Пояснив, що причиною несплати штрафу стала відсутність коштів на підприємстві. У з зв'язку з цим  просив розстрочити виконання постанови до 31.12.2006 року зі сплатою штрафних санкцій рівними частинами.

         Представник позивача проти розстрочення не заперечував.

         Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

         Статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  

№ 875-ХІІ від 21.03.1991 року (зі змінами від 15.06.2004 року) (далі - Закон) визначено норматив працевлаштування інвалідів для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання в розмірі 4% середньооблікової  чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до п. 14 Положення „Про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  

№ 314 від 03.05.1995р. „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” (з наступними змінами та доповненнями) (далі Положення), підприємства (об'єднання), установи і організації в межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Згідно з пунктом 5 Положення, підприємства розробляють  заходи  щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Робоче місце згідно п. 3 Положення вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

          Аналіз наведених вище положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштування інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.  

Відповідно до ст.20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно – господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.

Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до частини другої статті 19 Закону № 875-ХІІ покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої  річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом  . Для підприємств, установ, організацій, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно – господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.

Порядком сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767 (далі Порядок) встановлено, що суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (п. 5) і виплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним (п. 4). Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (п. 11).

Фонд соціального захисту інвалідів, Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є юридичними особами, наділені повноваженнями здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а у разі несплати стягнення їх у судовому порядку (п. 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року

№ 1767). Здійснювати функції контролю за своєчасним і повним надходженням коштів до бюджету  неможливо без обліку і стягнення Фондом штрафних санкцій з підприємств (об'єднань), установ і організацій, які  не забезпечують встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не виплачуються у відповідне відділення Фонду штрафні санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Ст. 124 Конституції України гарантує Фонду право звертатись до суду з даними вимогами.

Згідно звіту відповідача форми № 10-ІІ І про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві відповідача у 2005 році складала 10 чоловік, з них жодного інваліда, фонд оплати праці штатних працівників становив  37,6 тис.  грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника –  

3 757 грн. 73 коп. Статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  № 875-ХІІ від 21.03.1991 року, (далі - Закон) визначено норматив працевлаштування інвалідів для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання в розмірі 4% середньооблікової  чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

         Таким чином,  враховуючи вищевикладене, господарський суд встановив, що Фондом соціального захисту інвалідів обґрунтовано та на законних підставах застосовано штрафні санкції за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.

Частиною першою статті 18 Закону № 875-ХІІ передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.

Ухвалами господарського суду від 22.06.2006 року, 20.07.2006 року від відповідача витребовувались докази щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про вільні робочі місця державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення ( звіт ф. 3-ПН тощо). Відповідачем цих вимог ухвали не виконано.

         Господарський суд, з огляду на положення вищезазначеного нормативного акту, а також беручи до уваги неподання відповідачем доказів, які б підтвердили належне створення робочого місця для працевлаштування інваліда, дійшов висновку, що підприємством для виконання встановленого законом нормативу не було створено (пристосовано) в установленому законом порядку  1 робоче місце для працевлаштування даної категорії осіб, оскільки не було виконано вищевказаних вимог Положення.

                          За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач у поясненні від  03.08.2006 року просить розстрочити сплату заборгованості

до 31.12.2006 року  у зв'язку з відсутністю коштів на підприємстві.

 Позивач не заперечує проти розстрочки сплати заборгованості  .

         Відповідно до ч. 1 ст. 257 , ст. 263 КАС України  у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути зазначені у самому судовому рішенні. За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) у виняткових випадках суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

       Суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається відповідач, а саме відсутність коштів на підприємстві є такими, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим у строк, і є підставою для розстрочки виконання рішення суду.

                        Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Порядком сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р., ст. ст. 71, 94, 100,

158-163 , ч.1 ст. 257, ст. 263, п. 6 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України , - господарський суд ,-

                                                                постановив:

1.          Позов задовольнити.

        2.  Стягнути з  фірми „Тандем – Експрес” у формі товариства  з обмеженою відповідальністю, м. Луцьк, вул. Трункіна, 12, код 13356862   на користь Волинського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Луцьк,

вул. Писаревського, 3-а   , код 21741605 (отримувач коштів -  державний бюджет м. Луцька  

р/р 31216230600002 банк УДК у Волинській області, МФО 803014     код платежу + ; 0305; 101 ;;; дата сплати ;; зміст   1 880 грн. 00 коп. ( одна тисяча вісімсот вісімдесят грн. 00 коп. ) штрафних санкцій.  

2.          Розстрочити виконання постанови строком до 31.12.2006 року  зі сплатою

заборгованості протягом 5 місяців рівними частинами, а саме : по 376 грн. 00 коп. з серпня  по грудень 2006 року включно.

        Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного господарського суду України.

        Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

            Суддя                                                                                    А.М. Кравчук