Рішення

від 17.07.2017 по справі 403/119/17

УСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №403/119/17 провадження № 2/403/71/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2017 року смт.Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Атаманової С.Ю., при секретарі судового засідання Дорошенко В.В., Гарбар С.І.,

з участю:

позивача ОСОБА_1, представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в смт.Устинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Приватного підприємства Агротранссервіс про визнання недійсними довіреності та договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів: ОСОБА_4, залученого за ухвалою суду до участі у справі в якості співвідповідача за клопотанням позивача, та Приватного підприємства Агротранссервіс (далі - ПП Агротранссервіс ) про визнання недійсними: довіреності серія ВАВ №845667 від 28.03.2003 року, посвідченої державним нотаріусом Устинівської державної нотаріальної контори та зареєстрованої у реєстрі за №437, та договору оренди землі, укладеного 04 серпня 2004 року між ОСОБА_4, як уповноваженою особою, що діє від імені гр -нки ОСОБА_5 на підставі доручення серія ВАВ №845667, та орендарем ПП Агротранссервіс в особі ОСОБА_6, зареєстрованого у ДП Кіровоградська регіональна філія Центру державного земельного кадастру 05.08.2004 року за № 599. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що на підставі рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 04.11.2016 року позивач по справі є власником земельної ділянки площею 9,85 га, розташованої на території Ганно-Леонтовичівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5. В подальшому, при спробі реалізувати право, як власника, розпоряджатися своєю власністю, позивач дізналася, що між ОСОБА_4, як уповноваженою особою її матері, на підставі довіреності серії ВАВ №845667 та орендарем ПП Агротранссервіс в особі ОСОБА_6 укладений договір оренди землі від 04.08.2004 року строком на 49 років. Даний договір, на думку позивача, є правовим наслідком використання довіреності, виданої її матір'ю, яка є недійсною у зв'язку з тим, що: по перше, відповідно до ст.62 Цивільного кодексу УРСР представник не може укладати угоди від імені особи, яку він представляє, ні у відношенні себе особисто, ні у відношенні другої особи, представником якої він є одночасно, але представник за довіреністю ОСОБА_4 уклав договір оренди землі з ПП Агротранссервіс , директором якого він був на час посвідчення довіреності та залишається на даний час; по друге, відповідно до п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2002 року, була встановлена заборона для громадян України власників земельних часток (паїв) до 01.01.2005 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім міни, передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб, і оскільки мати позивача на час видання довіреності не мала права на продаж землі, то і дії представника, визначені в довіреності, є неправомірними; по третє, на момент оформлення довіреності у матері позивача по справі був відсутній паспорт громадянина України та відмітка Україна в паспорті СРСР, який би надавав право оформлювати нотаріальні документи, а нотаріусу посвідчити дану довіреність згідно п.13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, що діяла на момент посвідчення довіреності; в паспорті матері позивача не була вклеєна фотокартка при досягненні 45-річного віку, а тому такий паспорт відповідно до п.8 Положення про паспорт громадянина України вважається недійсним, що унеможливлює вчинення будь-яких дій. Оскільки згідно ст.ст.59, 62 ЦК УРСР довіреність, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення в силу вимог закону, то укладення наступної угоди (договору оренди) по недійсній довіреності є незаконною дією. З огляду на викладене, прохала суд визнати недійсними довіреність та договір оренди землі, зазначені вище.

Позивач в судовому засіданні 18.04.2017 року підтримала подані нею письмові клопотання про витребування доказів та проведення судових засідань в режимі відеоконференції за участі її представника.

Представники позивача в судовому засіданні 18.04.2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали письмові клопотання позивача ОСОБА_1.

В судових засіданнях по розгляду цивільної справи представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, прохав суд їх задоволити з наведених в позові підстав.

В судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з'явився. Про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст.74 ЦПК України (а.с.82, 102). Про причини своєї неявки суд не повідомив. Заяв (клопотань) про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи від відповідача ОСОБА_4 до суду не надходило. В судове засідання по розгляду справи представник відповідача ПП Агротранссервіс не з'явився. Про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст.74 ЦПК України (а.с.62, 89, 101). Про причини своєї неявки суд не повідомив. Заяв (клопотань) про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи від представника відповідача до суду не надходило.

З огляду на викладене, відповідно до ст.224 ЦПК України, у зв"язку з неявкою в судове засідання обох відповідачів, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та відсутності заперечень представника позивача проти такого вирішення справи, про що ним було безпосередньо зазначено в судовому засіданні.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія І-КР №008234, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №220, гр-нці ОСОБА_5 на праві власності належала земельна ділянка площею 9,85 га, розташована на території Ганно-Леонтовичівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.10). Згідно довіреності, посвідченої 28.03.2003 року державним нотаріусом Устинівської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 та зареєстрованої у реєстрі за № 437, гр-нка ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_4 володіти та розпоряджатися на його власний розсуд земельною ділянкою в натурі розміром 9,85 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Ганно-Леонтовичеської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області згідно з Державним актом серії 1-КР № 008234, виданого та зареєстрованого р.№220 26.03.2001 року вищезазначеною сільською радою, для чого йому було надано право, крім іншого, здавати в оренду, отримувати та розпоряджатися доходами від оренди; продати за любу ціну, міняти на любе майно, з доплатою; подарувати будь-кому. Для виконання цих дій ОСОБА_4 надано, зокрема, право розписуватися за ОСОБА_5 в угодах оренди та в угодах по відчуженню через нотаріальні контори. Довіреність видана на три роки, з правом передовіри і дійсна по 28.03.2006 року (а.с.6). Судом по справі встановлено, що 04 серпня 2004 року ОСОБА_4, як орендодавець (уповноважена ним особа), діючи на підставі доручення ВАВ № 845667, виданого ОСОБА_5, уклав з орендарем ПП Агротранссервіс в особі заступника директора ОСОБА_6 строком на 49 років договір оренди землі, а саме: земельної ділянки площею 9,85 га згідно державного акту КР №008234, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №220 від 26.03.2001 року. Вказаний договір оренди землі зареєстрований у ДП Кіровоградська регіональна філія Центру державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель 05.08.2004 року вчинено запис за № 599 (а.с.7, 9).

Згідно свідоцтва про смерть (серія І-ОЛ №213640) гр -нка ОСОБА_5 померла 18.03.2016 року (а.с.11).

Відповідно до рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 04.11.2016 року за позивачем по справі ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку площею 9,85 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Ганно-Леонтовичівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, як спадщину, що відкрилась внаслідок смерті її матері ОСОБА_5 (а.с.4,5).

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.3 ст.60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. З огляду на викладене, вирішуючи позовну вимогу про визнання недійсною довіреності серії ВАВ №845667, виданої 28 березня 2003 року, за якою мати позивача по справі уповноважила відповідача ОСОБА_4 володіти та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою, суд приходить до наступних висновків. На дату видачі вказаної довіреності, а саме: 28.03.2003 року, діяв ЦК Української РСР від 18.07.1963 року. Обгрунтовуючи позов в частині визнання недійсною довіреності, позивач, крім іншого, зазначає про те, що довіреність відноситься до односторонніх угод відповідно до ЦК Української РСР і до неї застосовуються відповідні положення про угоди, а тому, посилаючись на положення ст.ст.48, 59 ЦК Української РСР, вказує, що недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей; угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення, а відповідно до ст.62 Кодексу, враховуючи, що довіреність є недійсною з моменту укладення в силу вимог закону, укладення наступної угоди (договору оренди) по недійсній довіреності є незаконною дією.

Даючи оцінку вказаним доводам позивача, суд звертає увагу, що відповідно до ст.41 ЦК Української РСР угодами визнавалися дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори). За змістом ст.64 ЦК Української РСР довіреністю визнавалось письмове уповноваження, яке видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Відповідно до ст.62 ЦК Української РСР, яка визначала відносини представництва, угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що грунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють. Крім того, положення, які визначали поняття, види, форму, підстави недійсності угод, закріплені в Главі 3 ЦК Української РСР, а положення, які стосувалися представництва та довіреності - в Главі 4 ЦК Української РСР, що свідчить про розмежування законодавцем правових понять угода та довіреність .

Підтвердженням викладеного є також і різні підстави недійсності угоди, які передбачені ЦК Української РСР, та єдина підстава недійсності довіреності, яка не віднесена до підстав недійсності угод, а саме: не зазначення в ній дати її вчинення (ст.67 ЦК Української РСР).

З огляду на зміст вказаних правових норм, суд приходить до висновку, що довіреність, в розумінні положень ст.ст.41, 62 та 64 ЦК Української РСР, не є угодою, оскільки вона є лише письмовим уповноваженням, яке видається особою для представництва її інтересів перед третіми особами і тільки угода, укладена однією особою від імені другої особи в силу повноваження, що грунтується на довіреності, а не сама довіреність, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють. Таким чином, довіреність лише підтверджує повноваження представника на укладення певного виду угоди, але тільки укладення безпосередньо самої угоди, в даному випадку договору оренди землі, може створювати відповідні правові наслідки, в тому числі і ті, які пов'язані із невідповідністю угоди вимогам закону, що є підставою її недійсності.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність посилання позивача на наявність підстав для визнання довіреності недійсною, посилаючись при цьому на підстави недійсності, визначені ЦК Української РСР щодо угоди, якою довіреність не являється, а тому позов в частині визнання недійсною довіреності не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди, укладеного 04 серпня 2004 року між уповноваженою матір'ю позивача особою - відповідачем ОСОБА_4 та відповідачем ПП Агротранссервіс в особі заступника директора ОСОБА_6 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.55 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи ( ч.1 ст.113 ГК України).

Згідно інформації, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_4 являється засновником (учасником) та директором юридичної особи - Приватного підприємства Агротранссервіс (ідентифікаційний код 30119300), що підтверджується відомостями про: назву юридичної особи, засновника, органи управління. При цьому датою державної реєстрації юридичної особи зазначено 30.09.1999 року, а датою та номером запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу, державна реєстрація якої була проведена до набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 24.10.2006 року, номер запису:1 442 120 0000 000131 (а.с.26, 27).

Підтвердженням того, що відповідач по справі ОСОБА_4, як директор ПП Агротранссервіс є саме тією особою, на ім'я якої була видана довіреність від 28.03.2003 року, крім прізвища, імені та по батькові останнього, є також і зазначена в самій довіреності та відомостях про засновника юридичної особи його адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6, 26).

Таким чином, судом встановлено, що на дату укладення договору оренди землі від 04.08.2004 року відповідач по справі ОСОБА_4 був засновником та обіймав посаду директора ПП Агротранссервіс , з яким - в особі заступника директора підприємства ОСОБА_6, будучи уповноваженим за довіреністю матір'ю позивача по справі на передачу в оренду належної їй на праві власності земельної ділянки, уклав договір оренди землі.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч.3 ст.238 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), який набрав чинності з 01.01.2004 року і діяв на дату укладення договору оренди 04.08.2004 року, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. При цьому посилання позивача на ст.62 ЦК Української РСР, як таку, що підлягає застосуванню до правовідносин представництва, за яких представник не може укладати угоди від імені особи, яку він представляє, є безпідставними, оскільки на дату укладення договору оренди землі - правочину, про визнання недійсним якого позивач звернулась до суду з відповідним позовом, діяло інше законодавство, а саме ЦК України.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ПП Агротранссервіс є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, а також вирощування інших однорічних та дворічних культур, допоміжна діяльність у рослинництві та післяурожайна діяльність (а.с.26).

Тому з огляду на викладене, укладення відповідачем ОСОБА_4 договору оренди землі з підприємством, засновником та директором якого він був, здійснено ним саме в інтересах останнього, оскільки вирощування сільськогосподарських культур передбачає наявність у користуванні підприємства, крім іншого, земельних ділянок, які є необхідними для здійснення ним господарської діяльності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, в порушення вказаних вище вимог закону, відповідач по справі ОСОБА_4, будучи засновником, директором та представником юридичної особи ПП Агротранссервіс , одночасно, як фізична особа, представляючи інтереси гр-нки ОСОБА_5, уклав договір оренди землі в інтересах юридичної особи, яку він має право представляти за законом.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи той факт, що за позивачем по справі було визнано право власності на земельну ділянку, як спадщину, яка відкрилась внаслідок смерті її матері ОСОБА_5, а договір оренди вказаної земельної ділянки укладений всупереч нормам ч.3 ст.238 ЦК України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 04.08.2004 року.

У відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві було відмовлено.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.79 ЦПК України до судових витрат належать судовий збір та витрати на правову допомогу.

Відповідно до роз'яснень п.п.36, 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 документально підтверджена сплата судового збору за дві вимоги немайнового характеру у розмірі 1280 грн. та згідно угоди №16 про надання правової допомоги від 07.02.2017 року, акту приймання-передачі виконаних робіт від 18.04.2017 року та квитанції прибуткового касового ордеру №77 від 18.08.2017 року витрати на правову допомогу у розмірі 7200 грн. 00 коп..

При цьому витрати, зазначені в акті приймання-передачі виконаних робіт та пов'язані із отриманням документів і здійсненням відправки кореспонденції на загальну суму 100 грн. 45 коп. не підлягають стягненню на користь позивача по справі, оскільки останньою не надано доказів, що вони були нею понесені, так як згідно квитанції прибуткового касового ордеру № 77 позивач здійснила оплату в розмірі 7200 грн. 00 коп. саме за надання правової допомоги.

Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 було пред'явлено дві позовні вимоги немайнового характеру: про визнання недійсною довіреності та визнання недійсним договору оренди землі. При цьому відповідно до клопотання позивача від 19.04.2017 року, остання, у зв'язку з позовною вимогою щодо недійсності довіреності, вважала за необхідне залучити до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_4, як особу, яка повинна приймати участь у справі, оскільки він також є суб'єктом спірних правовідносин як фізична особа. Ухвалою суду від 15.05.2017 року дане клопотання позивача задоволено.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання недійсною довіреності була пред'явлена нею до ОСОБА_4, а позовна вимога про визнання недійсним договору оренди землі - до ПП Агротранссервіс . Оскільки судом відмовлено в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсною довіреності серія ВАВ №845667, судові витрати в порядку ч.1 ст.88 ЦПК України не підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_4.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог позивача по справі ОСОБА_1, з урахуванням того, що судом задоволено позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди землі, яка має немайновий характер, на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню з ПП Агротранссервіс судові витрати, пропорційно до розміру задоволеної судом позовної вимоги, а саме: в розмірі 4240 грн. 00 коп. (3600 грн. 00 коп. (витрат на правову допомогу) + 640 грн. (сплачений судовий збір за одну позовну вимогу немайнового характеру).

Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 59, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 226, 294, 296 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Приватного підприємства Агротранссервіс про визнання недійсними довіреності та договору оренди земельної ділянки задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі, укладений 04.08.2004 року ОСОБА_4 на підставі довіреності серія ВАВ №845667, виданої ОСОБА_5, та приватним підприємством Агротранссервіс в особі заступника директора ОСОБА_6, зареєстрований у ДП Кіровоградська регіональна філія Центру державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель 05.08.2004 року вчинено запис за № 599.

Стягнути з Приватного підприємства Агротранссервіс (28600, вул.Нахімова, №20 смт.Устинівка Устинівського району Кіровоградської області, ідентифікаційний код юридичної особи 30119300) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3, судові витрати в розмірі 4240 грн. 00 коп. (чотири тисячі двісті сорок гривень 00 копійок).

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання недійсною довіреності серія ВАВ №845667 від 28.03.2003 року відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвали, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Кіровоградської області через Устинівський районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий С.Ю.Атаманова