Рішення

від 20.07.2017 по справі 221/2503/17

ВОЛНОВАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

221/2503/17

2/221/802/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2017 року Волноваський районний суд Донецької області у складі

головуючого - судді Овчиннікової О.С.,

при секретарі - Фоміних С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Національна Лізингова Компанія ЛЮКСКАР про захист прав споживача, визнання договору майнового лізингу недійсним та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, вказуючи, що 29.11.2016р. між ним та відповідачем ТОВ НЛК Люкскар було укладено договір майнового лізингу №75887-17, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався придбати та передати на умовах майнового лізингу у користування майно автомобіль KIA Sportage за ціною 287 300,00 грн., а позивач мав сплатити авансовий платіж на суму 57 400 грн. та 132 ООО грн., разом 189 400 грн., після сплати якого автомобіль мав бути переданий останньому протягом 3-х днів з моменту оплати. 29 листопада 2016 року Позивач сплатив 57 400 грн. та 5 грудня 2016 року, ще доплатив 132 000 грн. На обумовлену раніше дату автомобіль позивачу переданий не був, позивач зателефонував, щоб дізнатися, чому автомобіль йому не передано, так як він усі попередні домовленості виконав, на що відповідач повідомив, що автомобіль на обумовлену раніше дату переданий позивачу не буде, іншу чітку дату передачі авто відповідач називати відмовився. Станом на день подачі позову умови договору не виконані. Після вивчення договору фахівцями права, позивачу повідомили, що даний договір суперечить положенням законів, а саме: Закону України «Про фінансовий лізинг» , Закону України «Про захист прав споживачів» , вимогам Цивільного кодексу України, а тому просив суд визнати даний договір недійсним, а сплачені ним кошти в сумі 189400 гривень, стягнути на його користь, стягнути також судовий збір та витрати на правову допомогу в сумі 2000 гривень.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача ТОВ НЛК Люкскар у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.

Оскільки позивач в поданій заяві не заперечував проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, суд розглядає дану справу в порядку заочного розгляду у відповідності до вимог ст.ст. 224-226 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 29.11.2016 між позивачем та відповідачем ТОВ НЛК Люкскар було укладено договір майнового лізингу №75887-17, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався придбати та передати на умовах майнового лізингу у користування майно автомобіль KIA Sportage за ціною 287 300,00 грн., а позивач мав сплатити авансовий платіж на суму 57 400 грн. та 132 ООО грн., разом 189 400 грн., після сплати якого автомобіль мав бути переданий останньому протягом 3-х днів з моменту оплати.

Позивачем двома платежами ( квитанція від 30.11.2016 року на суму 57400 гривень та від 02.12.2016 року на суму 132000 гривень) сплачено відповідачу разом 189400 гривень.

Однак відповідачем зазначений автомобіль позивачу не був переданий.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 807 ЦК України передбачено, що предметом договору лізингу може бути не споживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Закон України Про фінансовий лізинг визначає загальні правові та економічні засади фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). За приписами ст. 6 Закону договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Положеннями статті 16 Закону встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Частина 1 статті 227 Цивільного кодексу України вказує, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Тому враховуючи вище наведене, суд вважає, що відповідач не мав та не має права укладати оспорюваний Договір та вимагати від позивача сплати коштів без наявності відповідної ліцензії. Аналогічна думка міститься в Постанові ВСУ у справі № 6-2766цс15.

Відповідно до п.3.1 Договору, предмет лізингу по даному договору є Кіа Sportage.

Згідно ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки предметом договору є транспортний засіб, то для регулювання відносин між сторонами застосовується також положення ст. 799 ЦК України, відповідно до яких договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а якщо укладається за участю фізичної особи, підлягає нотаріальному посвідченню.

В порушення вимог вказаної статті договір майнового лізингу між позивачем та відповідачем не був нотаріально посвідчений.

Статтею 220 ЦК України закріплено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, укладений договір майнового лізингу між позивачем та відповідачем є нікчемним через невідповідність його вимогам закону з моменту його вчинення та не потребує визнання його недійсним судом.

Відповідно до статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Таким чином, оскільки укладений договір між ОСОБА_1 та ТОВ Національна Лізингова Компанія Люкскар є нікчемним, останній повинен повернути позивачеві сплачені 189400 гривень , сплачених за автомобіль.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 189400, 00 грн., отриманих на підставі нікчемного правочину, в задоволенні позовних вимог про визнання договору майнового лізингу недійсним необхідно відмовити за необґрунтованістю.

На підставі ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем наданий договір про надання правової допомоги, квитанція прибуткового касового ордеру про оплату 2000 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах , розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Враховуючи викладене підлягають стягнення з відповідача на користь позивача сплачені 2000,00 грн в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу та 1914,00 грн в рахунок відшкодування судового збору.

З огляду на викладене, на підставі ст.ст. 215, 216, 220, 509, 628, 799, 806, 808 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 212 215, 224 - 228 ЦПК України, ЗУ Про захист прав споживачів , ЗУ Про фінансовий лізинг , суд

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Національна Лізингова Компанія ЛЮКСКАР про захист прав споживача, визнання договору майнового лізингу недійсним та стягнення коштів, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Національна Лізингова Компанія ЛЮКСКАР (код 370 348 73) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) 189 400 гривень 00 копійок .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Національна Лізингова Компанія ЛЮКСКАР (код 370 348 73), на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1914 гривень 00 копійок та витрати на правову допомогу в сумі 2000 гривень 00 копійок .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Волноваський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом десяти днів з дня отримання копії рішення особою, яка брала участь у справі, але не була присутньою в судовому засіданні під час проголошення судового рішення.

Суддя Волноваського

районного суду ОСОБА_2