Ухвала

від 19.07.2017 по справі 461/4679/17

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/4679/17

Провадження № 1-в/461/150/17

УХВАЛА

19.07.2017 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові справу за заявою ТзОВ «Львівський Вернісаж» про звільнення майна з під арешту,

в с т а н о в и в :

заявник звернувся до суду із заявою про звільненнч з під арешту нежитлового приміщення загальною площею 176,8 кв.м. (134,0 м.кв.) розташовані за адресою Львівська область місто Львів площа Вічева будинок 1.

В судове засідання представник заявника не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 11.03.2008 року рішення господарського суду Львівської області за товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський вернісаж» код ЄДРПОУ 25228537 визнано право власності на приміщення площею 176,8 м.кв розташованих за адресою м. Львів, пл. Вічева, 1. Тим ж рішенням скасовано державну реєстрацію права власності на приміщення площею 134,0 м.кв. (176,8 м.кв.) за цією ж адресою зареєстрованого за Товариством «Горган».

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Також встановлено, що в грудні 2016 Товариство зіткнулась з неможливістю використання та розпорядження належним йому право на нерухомим майном, у зв`язку із накладенням на нього арешту. Підтвердження цього є інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 75540719 .

Відповідно за даної інформаційної довідки - підставою обтяження являється постанова про накладання арешту на майно , постанова АА 783056 від 19.12.2007 Галицький ВДВС Львівського МУЮ. Особою майно якої обтяжується - являється ТзОВ «Горган».

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, ратифікованого Україною Законом від 17.07.1997 року №475/97ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Згідно із загальними правилами застосування заходів кримінального провадження такі заходи застосовуються якщо слідчий, прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, існують виправдані потреби у обмеженні прав та свобод особи та може бути виконане завдання, для виконання якого подано відповідне клопотання (ч. 2 статті 132 КПК України).

Також, згідно положень ст. 317. Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно положень ч.1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно положень ч.2 ст. 319 Цивільного кодексу України Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Накладення арешту та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон об`єктів нерухомого майна - обмежує законні права заявника, як власника, щодо вільного розпорядження майном; унеможливлює укладення договорів відчуження, здачі в оренду, тощо належної заявнику будівлі.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 114 ЦПК України позови про виключення майна з опису пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Відповідно до ч.2 ст.214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов`язаний врахувати висновки Верховного суду України, викладені у рішеннях прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.355 ЦПК України.

Приписами ч.1 ст.360-7 ЦПК встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права та для всіх судів України.

Так згідно висновків Верховного суду України, визначених у постанові від 15 травня 2013 року, прийнятій за наслідками розгляду справи №6-26 цс-13, предметом якої був спір за позовом власника про звільнення майна з під арешту, накладеного у процесі кримінального провадження,- « право власності особи, яка не є учасником кримінального провадження, має захищатись шляхом звільнення цього майна з-під арешту» Тобто законодавство про захист права власності поширюється на дані відносини.

Тому враховуючи наведене, приходжу до висновку, що заява підставна та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.317, 319, 321 ЦК України, 209 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Заяву ТзОВ «Львівський Вернісаж» про звільнення майна з під арешту задоволити.

Звільнити з під арешту нежитлове приміщення загальною площею 176,8 кв.м. (134,0 м.кв.) розташовані за адресою Львівська область місто Львів площа Вічева будинок 1 шляхом:

Скасувати запис про обтяження №6278108 від 21.12.2007 року накладений на підставі постанови про накладення арешту АА783056 від 19.12.2007 року Галицьким ВДВС Львівського МУЮ.

Скасувати запис про обтяження №6283940 від 21.12.2007 року накладений на підставі постанови про накладення арешту АА783054 від 20.12.2007 року Галицьким ВДВС Львівського МУЮ.

Скасувати запис про обтяження №6310175 від 25.12.2007 року накладений на підставі постанови про накладення арешту АА 783054 від 20.12.2007 року Галицьким ВДВС Львівського МУЮ.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1