Рішення

від 17.07.2017 по справі 910/7415/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2017№910/7415/17

За позовом Фермерського господарства "Апікс"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг"

2. Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" в особі

Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення

ліквідації ПАТ "Український бізнес банк" Білої Ірини Володимирівни

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої

служби України Міністерства юстиції України

2. Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ

Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від позивачa: Апостолова В. В. - довіреність № №1 від 03.01.2017;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Герасимчук І. А - довіреність №1 від 03.01.2017;

від третьої особи-1: Дякон Н.М. за довіреністю № 577/20.3003 від 04.07.2017;

від третьої особи-2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "Апікс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" (далі - відповідач-1), Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український бізнес банк" Білої Ірини Володимирівни (далі - відповідач-2) про:

- визнання права власності на транспортний засіб марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер АА7819ЕК, номер кузова WMAH05ZZ88P002571, об'єм двигуна 12816, білого кольору, 2008 року випуску;

- зняття арешту з транспортного засобу засіб марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер АА7819ЕК, номер кузова WMAH05ZZ88P002571, об'єм двигуна 12816, білого кольору, 2008 року випуску.

Крім того, позивач просив суд до закінчення розгляду справи по суті передати транспортний засіб марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер АА7819ЕК, номер кузова WMAH05ZZ88P002571, об'єм двигуна 12816, білого кольору, 2008 року випуску, який тимчасово затриманий і зберігається на спеціальному майданчику у володіння та користування позивачу.

Одночасно, позивачем подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби України виставляти на торги для продажу транспортний засіб MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер АА7819ЕК, номер кузова WMAH05ZZ88P002571, об'єм двигуна 12816, білого кольору, 2008 року випуску,та вчиняти з ним будь-які інші дії в рамках виконавчого провадження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що на підставі укладеного з відповідачем-1 Договору фінансового лізингу він набув у власність транспортний засіб марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер АА7819ЕК, номер кузова WMAH05ZZ88P002571, об'єм двигуна 12816, білого кольору, 2008 року випуску. Проте, 30.11.2016 року означений транспортний засіб було затримано працівниками поліції та доставлено на спеціальний майданчик на зберігання у зв'язку з накладенням на нього арешту Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України під час здійснення виконавчого провадження № 52182571 з примусового виконання судового рішення про стягнення з відповідача-1 на користь відповідача-2 заборгованості за кредитним договором. Таким чином, позивач не може використовувати транспортний засіб для ведення своєї господарської діяльності, обмежений як власник у праві володіння, користування та розпорядження майном, що належить йому на праві власності, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7415/17, на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, розгляд справи призначено на 31.05.2017 року.

30.05.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

31.05.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача-2 подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судове засідання 31.05.2017 року представники відповідача-1 та третьої особи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.05.2017 на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 19.06.2017 року.

16.06.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд визнати право власності на транспортний засіб марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер АА7819ЕК, номер кузова WMAH05ZZ88P002571, об'єм двигуна 12816, білого кольору, 2008 року випуску; зняти арешт з транспортного засобу марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер АА7819ЕК, номер кузова WMAH05ZZ88P002571, об'єм двигуна 12816, білого кольору, 2008 року випуску, накладений Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України в межах відкритого виконавчого провадження ВП № 52182571.

Крім того, 16.06.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про уточнення до заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до змісту якої позивач просить суд заборонити Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України виставляти на торги для продажу транспортний засіб марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер АА7819ЕК, номер кузова WMAH05ZZ88P002571, об'єм двигуна 12816, білого кольору, 2008 року випуску та вчиняти з ним будь-які інші дії в рамках виконавчого провадження ВП № 52182571 від 22.12.2015 р.

В судовому засіданні 19.06.2017 року судом прийнято до розгляду подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, у зв'язку з чим справа розглядається в редакції означеної заяви.

При цьому, розглянувши в судовому засіданні 19.06.2017 року подану позивачем заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, з урахуванням заяви від 15.06.2017 про уточнення до заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вирішив відмовити в її задоволенн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2017 заяву Фермерського господарства "Апікс" про вжиття заходів до забезпечення позову залишено без задоволення, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 03.07.2017, витребувано Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України інформацію по справі.

29.06.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2017 в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду спору у справі № 910/7415/17 на п'ятнадцять днів, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 17.07.2017 року.

04.07.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Головного сервісного центру МВС України надійшла запитувана судом інформація.

11.07.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 17.07.2017 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 17.07.2017 року проти задоволення позову заперечив.

Представник третьої особи-1 в судовому засіданні 17.07.2017 року надав пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Представники відповідача-1 та третьої особи-2 в судове засідання 17.07.2017 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача-1 та третьої особи-2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 17.07.2017 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2 та третьої ооби-1 всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2015 року між позивачем (Лізингоодержувач) та відповідачем-1 (Лізингодавець) було укладено Генеральний договір фінансового лізингу № 199 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Лізингодавець зобов'язується відповідно до Заявки Лізингоодержувача придбати у Постачальника у власність Предмет лізингу та передати його за плату Лізингоодержувачу в тимчасове володіння та користування в якості Предмету лізингу на строк та на умовах, визначених цим Генеральним договором та відповідним Договором лізингу.

В цей же день, позивач звернувся до відповідача-1 із Заявкою про надання у фінансовий лізинг транспортного засобу - вантажний сідловий тягач MAN, модель TGA 18.480 2008 року випуску вартістю 550 000,00 грн.

У зв'язку з цим, сторони уклали Договір фінансового лізингу № ФЛ-199-1 від 28.05.2015 з Додатками до нього.

На виконання умов Договору відповідач-1 передав позивачу у фінансовий лізинг транспортний засіб марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер АА7819ЕК, білого кольору, 2008 року випуску, що підтверджується Актом приймання-передачі від 05.06.2015 року.

Лізингоодержувач за надане йому право володіння та користування предметом лізингу зобов'язався сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі (п. 1.2. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання та в повному обсязі сплатив відповідачу-1 обумовлені Договором та Графіком (Додаток № 2 до Договору) лізингові платежі, що підтверджується платіжними дорученням № 1000 від 29.05.2015 на суму 286 000, 00 грн., № 1042 від 25.06.2015 на суму 32 487, 67 грн., № 1045 від 30.06.2015 на суму 363, 54 грн., № 1112 від 30.07.2015 на суму 32 157, 09 грн., № 1159 від 26.08.2015 на суму 159, 48 грн., № 1173 від 28.08.2015 на суму 32 150, 72 грн., № 4 від 28.09.2015 на суму 31 445, 13 грн., № 1270 від 29.10.2015 на суму 30 740, 37 грн., № 1334 від 27.11.2015 на суму 30 964, 34 грн., № 1351 від 28.12.2015 на суму 30 244, 12 грн., № 1380 від 29.01.2016 на суму 29 526, 04 грн., № 1402 від 29.02.2016 на суму 30 339, 97 грн., № 1457 від 29.03.2016 на суму 29 599, 23 грн., № 1487 від 29.04.2016 на суму 28 869, 99 грн., № 1494 від 27.05.2016 на суму 29 863, 15 грн., та Актом звірки взаєморозрахунків від 01.12.2016.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України).

Частинами 1-3 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 334 Цивільного кодексу України).

В даному випадку, між позивачем та відповідачем-1 було укладено правочин, який за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Частиною 2 статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що право власності (розпорядження) на предмет лізингу протягом всього строку дії Договору лізингу належить Лізингодавцю.

Згідно з п. 5.2. Договору право володіння та користування предметом лізингу, в об'ємі та на умовах цього Генерального договору та відповідного Договору лізингу, належить Лізингоодержувачу. Весь дохід, що отримуватиме Лізингоодержувач в процесі експлуатації Предмета лізингу, і власністю Лізингоодержувача.

За умовами п. 5.3. Договору Лізингоодержувач гарантує, що предмет лізингу не буде включатись до складу належного йому на праві власності майна до повного виконання Лізингоодержувачем своїх зобов'язань по Договору лізингу та набуття права власності на предмет лізингу.

Відповідно до пункту 5.6. Договору за письмовою вимогою Лізингоодержувача після закінчення строку лізингу та у разі належного, повного та безумовного виконання Лізингоодержувачем всіх умов Договору лізингу, відсутності заборгованості по сплаті лізингових та інших платежів, що виникають з Договору лізингу, в тому числі неустойки (штрафу, пені), предмет лізингу переходить у власність Лізингоодержувача. Фактичний перехід права власності на предмет лізингу до Лізингоодержувача оформляється підписанням між Лізингодавцем і Лізингоодержувачем Акту про повне виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором лізингу. Такий акт оформлюється за формою Додатку № 6 до форми Договору лізингу. З дати підписання сторонами Акту про повне виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором відповідний Договір фінансового лізингу вважається припиненим.

Достроковий перехід права власності на предмет лізингу до Лізингоодержувача можливий за відсутності заборгованості Лізингоодержувача по сплаті поточний лізингових та інших платежів, що виникають з Договору лізингу, в тому числі неустойки (штрафу, пені), та виконання інших зобов'язань Лізингоодержувача за Договором лізингу, на підставі заявки Лізингоодержувача про достроковий викуп предмета лізингу (п. 5.7. Договору).

При цьому, пунктом 4.6. Договору передбачено, що зняття з обліку предмета лізингу у випадках переходу права власності на предмет лізингу до Лізингоодержувача в порядку, передбаченому цим Генеральним договором, здійснюється силами та за кошти Лізингодавця.

З матеріалів справи вбачається, що позивач як Лізингоодержувач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим сторони згідно з п. 5.6. Договору 05.07.2016 року склали Акт про повне виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Зі змісту означеного акту вбачається, що відповідач-1 не має претензій до позивача по сплаті лізингових платежів та будь-яких інших платежів, передбачених Генеральним договором та/або Договором лізингу. До підписання цього Акту Лізингодавець зняв з державного обліку предмет лізингу та в момент підписання Акту передав Лізингоодержувачу всі документи та приналежності на предмет лізингу, необхідні Лізингоодержувачу для наступної державної реєстрації/постановки на облік предмета лізингу. З моменту підписання цього акту до Лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу по Договору фінансового лізингу № 199-1 від 28.05.2015. З моменту підписання цього Акту сторонами відповідний Договір фінансового лізингу вважається припиненим.

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено, а відповідачами не спростовано набуття позивачем 05.07.2016 року права власності на транспортний засіб марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер АА7819ЕК, номер кузова WMAH05ZZ88P002571, об'єм двигуна 12816, білого кольору, 2008 року випуску, на підставах, що передбачені законом.

Водночас, в порушення п. 4.6. Договору відповідач-1 не здійснив дій щодо зняття з обліку предмета лізингу.

Поряд з цим, судом встановлено, що Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби здійснюється виконавче провадження № 52182571 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 22.12.2015 у справі № 910/23436/15 про стягнення з відповідача-1 на користь відповідача-2 14 432 560,96 грн. заборгованості з кредитом, 455 072,03 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 51 310,93 грн. пені.

Так, 09.09.2016 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого документу.

05.10.2016 року набрав чинності новий Закон України Про виконавче провадження , пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

30.11.2016 року на автодорозі М-06 Київ-Чоп (268 км) автомобіль MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер АА7819ЕК, працівниками поліції було зупинено, оглянуто та тимчасового затримано, про що свідчить Акт від 30.11.2016 року.

Під час здійснення вищевказаного виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову від 29.12.2016 року про опис та накладення арешту на транспортний засіб марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер АА7819ЕК, номер кузова WMAH05ZZ88P002571, об'єм двигуна 12816, білого кольору, 2008 року випуску. Одночасно, зазначеною постановою державним виконавцем встановлено обмеження щодо користування даним транспортним засобом, а саме заборонено підміняти, знищувати, приховувати, відчужувати, розкомплектовувати, вчиняти інші дії, що можуть призвести до зменшення вартості майна.

Частинами 1 та 2 статті 56 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Зі змісту наведеної норми Закону вбачається, що накладати арешт на майно в процедурі виконавчого провадження надається право лише у випадку, коли таке майно належить на праві власності саме боржнику.

Судом встановлено, що арештований транспортний засіб марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер АА7819ЕК, номер кузова WMAH05ZZ88P002571, об'єм двигуна 12816, білого кольору, 2008 року випуску не перебуває у власності відповідача-1, а відповідно й не може бути використаним державним виконавцем для задоволення вимог відповідача-2 у відповідному виконавчому провадженні.

Таким чином, позивач обмежений у здійсненні свого права власності, так як не може здійснити державну реєстрацію свого права власності на оспорюване майно.

Відповідно до положень ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог ст. 9 Конституції України, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини 1 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно з приписами статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина 1 статті 59 Закону України Про виконавче провадження ).

При цьому, частиною 6 статті 51 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Підставами для визнання права на звільнення майна з-під арешту можуть бути: право власності на описане майно або право володіння ним.

При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав, тобто вони мають бути відповідним чином доведені в суді.

Позивачами за таким позовом можуть бути особи, які вважають, що майно, яке перебуває під арештом, належить їм, а не боржникові, можуть звернутись до суду з позовом про звільнення цього майна з-під арешту (виключення майна з опису).

Суд зазначає, що в позовах про звільнення майна з-під арешту позивач має довести наявність юридичних фактів, з якими закон пов'язує право власності на арештоване майно чи право володіння ним на підставі закону чи договору з власником; факт порушення його права. Відповідач має довести свої заперечення проти покладених в основу позову фактів, тому що для боржника, який має в справі відповідну юридичну зацікавленість, має значення вирішення судом питання про належність йому спірного майна, оскільки звільнення його з-під арешту потягне за собою вилучення іншого майна для повного задоволення вимог стягувача.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачами не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Згідно з п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість заявлених позовних вимог, вони підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-1, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій останнього.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати за Фермерським господарством Апікс (39532, Полтавська область, Карлівський район, село Климівка; код ЄДРПОУ 30649219) право власності на транспортний засіб марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер АА7819ЕК, номер кузова WMAH05ZZ88P002571, об'єм двигуна 12816, білого кольору, 2008 року випуску.

3. Зняти арешт з транспортного засобу марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер АА7819ЕК, номер кузова WMAH05ZZ88P002571, об'єм двигуна 12816, білого кольору, 2008 року випуску, накладений в межах відкритого виконавчого провадження ВП 52182571, яке здійснюється Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинг (03148, місто Київ, вулиця Комісара Рикова, будинок 2А, офіс 10; код ЄДРПОУ 38291386) на користь Фермерського господарства Апікс (39532, Полтавська область, Карлівський район, село Климівка; код ЄДРПОУ 30649219) 12 221 (дванадцять тисяч двісті двадцять одну) грн. 29 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.07.2017.

Суддя М.Є. Літвінова