Рішення

від 24.07.2017 по справі 910/6839/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2017Справа № 910/6839/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гіпербуд капітал" простягнення 42 278 грн 65 коп. Представники: від позивача: Пасько В.Ф. - представник за довіреністю від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.04.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпербуд капітал" про стягнення 42 278 грн 65 коп. заборгованості за договором поставки з відстроченням платежу № 2303-2/16 від 23.03.2016, в тому числі: 33 668 грн 87 коп. основного боргу, 491 грн 53 коп. 3 % річних, 3 366 грн 89 коп. штрафу та 4 751 грн 36 коп. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки з відстроченням платежу № 2303-2/16 від 23.03.2016 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 33 668 грн 87 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 491 грн 53 коп. 3 % річних, 3 366 грн 89 коп. штрафу та 4 751 грн 36 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6839/17, розгляд справи призначений на 06.06.2017.

06.06.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 розгляд справи відкладено на 24.07.2017 у зв'язку з неявкою представника позивача та невиконання сторонами вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 24.07.2017 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 42364324.

В судове засідання з'явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 24.07.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіпербуд капітал" (покупець за договором) укладено договір поставки з відстроченням платежу № 2303-2/16, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари у відповідності до положень цього договору.

Згідно з пунктом 3.4.1. договору постачальник здійснює поставку товару на умовах ЕХW відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс-2010". Покупець своїми силами та за власний рахунок, протягом дня підписання видаткової накладної завантажує та вивозить товар зі складу постачальника. Ризик випадкової загибелі або псування товару переходить до покупця з моменту передачі йому товару, що підтверджується підписанням сторонами документів, визначених пунктом 3.3.1. цього договору.

Ціна на товар визначається у рахунках-фактурах (пункт 5.1. договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору строк відстрочення платежу з оплати товару складає 7 (сім) календарних днів з дати відвантаження товару.

У відповідності до пункту 8.1 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом 12 (дванадцяти) календарних місяців. Якщо не пізніше ніж за 1 (один) календарний місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не попередить іншу сторону про припинення цього договору у письмовій формі, цей договір вважається продовженим на наступні 12 (дванадцять) календарних місяців на таких самих умовах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору договором поставки з відстроченням платежу № 2303-2/16 від 23.03.2016 позивач поставив, а відповідачем прийняв товар на суму 45 668 грн 87 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи підписаною представниками сторін та скріпленою відтисками печаток сторін видатковою накладною № СТ-0000083/СТ від 08.08.2016.

Повноваження представника відповідача на отримання поставленого позивачем товару підтверджується належним чином оформленою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 206 від 04.08.2016.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 33 668 грн 87 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 33 668 грн 87 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором поставки з відстроченням платежу № 2303-2/16 від 23.03.2016 та факту наявності заборгованості у розмірі 33 668 грн 87 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 33 668 грн 87 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 491 грн 53 коп. 3 % річних, 3 366 грн 89 коп. штрафу та 4 751 грн 36 коп. пені, нарахованих за загальний період прострочення з 16.08.2016 по 08.02.2017.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пунктом 9.1 договору у випадку порушення покупцем строків платежів, визначених цим договором, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім пені, за порушення умов договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми вартості поставленого товару.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення) відповідно до умов пункту 9.1 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені та 3 % річних є неправильним, а тому суд наводить власний розрахунок пені з урахуванням розміру прострочених платежів та в межах визначеного позивачем періоду нарахування:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 33668.87 16.08.2016 - 15.09.2016 31 15.5000 % 0.085 %* 884.04 33668.87 16.09.2016 - 27.10.2016 42 15.0000 % 0.082 %* 1159.09 33668.87 28.10.2016 - 08.12.2016 42 14.0000 % 0.077 %* 1081.82 33668.87 09.12.2016 - 26.01.2017 49 14.0000 % 0.077 %* 1262.12 33668.87 27.01.2017 - 08.02.2017 13 14.0000 % 0.077 %* 335.77 Всього: 4722.84

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 33668.87 16.08.2016 - 08.02.2017 177 3 % 489.81 З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки з відстроченням платежу № 2303-2/16 від 23.03.2016, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 33 668 грн 87 коп., підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача, а вимоги про стягнення пені та 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме: пені у розмірі 4 722 грн 84 коп. та 3 % річних в розмірі 489 грн 81 коп. за розрахунком суду.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпербуд Капітал" (29000, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Подільська, будинок 117, ідентифікаційний код 37602198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 4-А, ідентифікаційний код 32346937) заборгованість у розмірі 33 668 (тридцять три тисячі шістсот шістдесят вісім) грн 87 коп., пеню в розмірі 4 722 (чотири тисячі сімсот двадцять дві) грн 84 коп., штраф у розмірі 3 366 (три тисячі триста шістдесят шість) грн 89 коп., 3 % річних у розмірі 489 (чотириста вісімдесят дев'ять) грн 81 коп. та витрати по сплати судового збору у розмірі 1 598 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто вісім) грн 86 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 25.07.2017

Суддя Н.Б. Плотницька