Рішення

від 03.07.2017 по справі 911/1396/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2017 р. Справа № 911/1396/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства «Торговий Дім ПОЛЯКОВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прованс Плюс»

про стягнення 9480,92 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 300 від 03.10.2016 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Приватного підприємства «Торговий Дім ПОЛЯКОВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прованс Плюс» про стягнення 9480,92 грн. з них 7098,12 грн. основного боргу, 253,36 грн. 20% річних, 2129,44 грн. 30% штрафу.

Провадження у справі № 911/1396/17 порушено ухвалою від 11.05.2017 року та призначено розгляд справи на 12.06.2017 року.

В судове засідання 12.06.2017 року представник відповідача не з'явився, відповідач вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 11.05.2017 року не виконав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, у зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 03.07.2017 року.

Окрім того, в судовому засіданні 12.06.2017 року представником позивача подано в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заяву про зменшення позовних вимог в частині суми основного боргу, якою останній просив суд стягнути з відповідача 8480,92 грн. з яких 6098,12 грн. основного боргу, 253,36 грн. 20% річних, 2129,44 грн. 30% штрафу.

В судовому засіданні 03.07.2017 року представник позивача позовні вимоги (уточнені) підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 03.07.2017 року не зявився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки, про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

23.12.2016 року між Приватним підприємством «Торговий Дім ПОЛЯКОВ» (далі - позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прованс Плюс» (далі - відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № 5662 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукти харчування та інші товари (далі - ОСОБА_2), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного Договору відповідно до виписаних накладних.

Покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку ОСОБА_2 окремо, шляхом перерахування 100 % вартості отриманого ОСОБА_2 на поточний рахунок Постачальника на протязі 14 календарних днів з моменту отримання ОСОБА_2 або шляхом внесення 100 % вартості отриманого ОСОБА_2 готівкою в касу Постачальника на протязі 14 календарних днів з моменту отримання ОСОБА_2 (п. 4.2 Договору).

Даний Договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2017 року, а в частині зобов'язань до повного їх виконання (п. 6.1 Договору).

На виконання зобов'язань за Договором, позивачем протягом січня 2017 було поставлено відповідачу ОСОБА_2 на загальну суму 9098,12 грн., що підтверджується видатковими накладними: № АКФ-007187 від 12.01.2017 року на суму 5816,42 грн., № АКФ-016152 від 26.01.2017 року на суму 896,70 грн., № АКФ-016204 від 26.01.2017 року на суму 2385,00 грн. (копії яких знаходяться в матеріалах справи).

Однак, як стверджує позивач, відповідач в порушення умов Договору, своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати отриманого ОСОБА_2 не виконав, розрахувався частково на суму 3000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 20.03.2017 року на суму 2000,00 грн. та від 02.06.2017 року на суму 1000,00 грн., внаслідок чого, за відповідачем станом на момент прийняття рішення рахується заборгованість в сумі 6098,12 грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог), що підтверджується підписаним уповноваженими представниками Сторін та скріпленим їх печатками Актом звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 року по 12.06.2017 року на суму 6098,12 грн., поданим позивачем до суду 03.07.2017 року.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Крім того, про визнання зобов'язань з оплати ОСОБА_2 свідчить факт часткової оплати ОСОБА_2. Надані позивачем накладні містять достатньо інформації щодо встановлення факту передачі ОСОБА_2 та отримання його уповноваженим представником відповідача, а наведені відповідачем недоліки в оформленні первинних документів та відсутність в справі передбачених Договором заявок на отримання ОСОБА_2, не спростовують фактичної поставки ОСОБА_2 та отримання його відповідачем.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 6098,12 грн. (згідно уточнених позовних вимог), що відповідачем визнано в Акті звірки взаєморозрахунків, підписаним його уповноваженим представником.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати ОСОБА_2, позивач також заявив у позові вимогу про стягнення з відповідача 253,36 грн. 20% річних на підставі п. 5.2 Договору за період з 27.01.2017 року по 09.04.2017 року, 2129,44 грн. 30% штрафу нарахованого на суму 7098,12 грн. на підставі п. 5.3 Договору.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 5.2 Договору, при порушенні Покупцем п. 4.2 Договору, Покупець сплачує Постачальнику в т.ч. 20 % річних від суми боргу за весь час прострочення.

При порушенні Покупцем п. 4.2 Договору на строк 10 днів, на Покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30 % від простроченої суми заборгованості (п. 5.3 Договору).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку 20 % річних, вказане нарахування проведено виходячи із фактичних сум заборгованостей, що існували на відповідні дати, за фактичні періоди прострочення, з врахуванням відстрочки платежу на 14 календарних днів та суми часткової проплати. Хоча, судом встановлено, що належна до стягнення сума 20 % річних є більшою, ніж заявлено позивачем, однак, оскільки суд не вправі виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення 253,36 грн. 20 % річних підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Перевіривши розрахунок штрафу, нарахований у відповідності до п. 5.3 Договору, в розмірі 30 % від суми прострочення, яка на момент звернення позивачем до суду складала 7098,12 грн., суд дійшов до висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення 30 % штрафу в розмірі 2129,44 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені і не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі (згідно уточнених позовних вимог).

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прованс Плюс» (07800, Київська обл., смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 2, код 37257192) на користь Приватного підприємства «Торговий Дім ПОЛЯКОВ» (18005, м. Черкаси, вул. Чехова, буд. 41, код 32268131) 6098 (шість тисяч девяносто вісім) грн. 12 коп. основного боргу, 253 (двісті п'ятдесят три) грн. 36 коп. 20% річних, 2129 (дві тисячі сто двадцять девять) грн. 44 коп. 30% штрафу та 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 17.07.2017 р.

Суддя Т.П. Карпечкін