Рішення

від 17.07.2017 по справі 911/1601/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2017 р. Справа № 911/1601/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»

Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1

про стягнення 3495,73 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 02.06.2016 року);

від відповідача1: не з'явився;

від відповідача2: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (далі - відповідач1) та Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 (далі - відповідач2) про солідарне стягнення з відповідачів 224,66 грн. 3 % річних, 3271,07 грн. інфляційних, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачами грошового зобов'язання за Договорами № ЗУФ-01/01/08 від 23.01.2008 року та № ЗУФ-150/09/08 від 24.09.2008 року, яке встановлено рішеннями Господарського суду Київської області від 24.06.2014 року у справі № 911/2040/14 та від 10.11.2014 року у справі № 911/4375/14.

Як передбачено ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей стягуваною сумою, в ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, суми їх, визначені суддею. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Як вбачається з прохальної частини позову, позивачем заявлено вимогу про стягнення всього 3495,73 грн. з яких 224,66 грн. 3 % річних, 3271,07 грн. інфляційних, однак у вступній частині позову останнім помилково зазначено іншу ціну позову, а саме 3495,30 грн., у зв'язку з чим, суд у відповідності до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, визначає правильну суму позову, яка складає всього 3495,73 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.05.2017 року порушено провадження у справі № 911/1601/17 та призначено справу до розгляду на 19.06.2017 року.

09.06.2017 року представником позивача подано додаткові обґрунтування позовних вимог.

В судове засідання 19.06.2017 року представники відповідачів не з'явилися, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 26.05.2017 року не виконали, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 17.07.2017 року.

В судовому засіданні 17.07.2017 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідачі в судове засідання 17.07.2017 року не з'явилися, письмовий відзив на позов не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідачів суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників відповідачів, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

встановив:

23.01.2008 року та 24.09.2008 року між ТОВ «Тридента Агро» (продавець) та СФГ ОСОБА_1 (покупець) було укладено договори купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08 відповідно, предметом яких є товар, що належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем2 своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого продавцем товару, 28.04.2009 року ТОВ «Тридента Агро» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовними заявами до СФГ ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами № ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих станом на 28.04.2009 року.

Рішеннями Господарського суду Львівської області у справі від 02.07.2009 року у справах № 20/105 та № 20/106, позовні вимоги ТОВ «Тридента Агро» до СФГ ОСОБА_1 були задоволені частково.

Під час розгляду означених справ Господарським судом Львівської області було встановлено, що грошові зобов'язання за договорами № ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08 в частині оплати вартості поставленого товару СФГ ОСОБА_1 були виконані лише 04.06.2009 року.

26.01.2011 року між ТОВ «Тридента Агро» (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_2 (новому кредитору) було укладено угоди № 202-ТА та № 203-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512- 519 ЦК України), відповідно до яких, первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання боржником (СФГ ОСОБА_1Ф.) зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договорів № ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08 у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно зазначених договорів купівлі-продажу щодо оплати вартості отриманого товару.

11.03.2013 року між ФОП ОСОБА_2 (первісний кредитор) та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (новий кредитор) було укладено угоду № 11/03-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), відповідно до якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання боржником зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договорів № ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08, а також згідно угод № 202-ТА та №2 03-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу.

Крім того, 11.03.2013 року між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) було укладено договір поруки № 11-03-2013-26, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання СФГ ОСОБА_1 грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договорів купівлі-продажу та угоди, передбаченої ст. 2 цього договору.

Оскільки відповідач2, як покупець за договорами № ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08, остаточну оплату вартості поставленого товару здійснив 04.06.2009 року без врахування курсових коливань, у грудні 2013 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» , як новий кредитор, звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та СФГ ОСОБА_1 про солідарне стягнення 15333,08 грн. сукупної заборгованості за договорами № ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08, що полягає у дооцінці вартості поставленого товару (курсової різниці), 88,68 грн. 3% річних та 423,46 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 29.04.2009 року по 03.06.2009 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.02.2014 року у справі № 911/4667/13 вищезазначені позовні вимоги задоволено.

Посилаючись на те, що відповідач2, як покупець за договорами № ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08, та відповідач1, як поручитель за договором поруки, свої договірні зобов'язання в частині сплати 15333,08 грн. сукупної заборгованості за означеними договорами, стягнутої рішенням Господарського суду Київської області від 06.02.2014 року у справі № 911/4667/13, не виконали, позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом і просив суд солідарно стягнути з відповідачів 12396,93 грн. пені, нарахованої з 05.06.2009 року по 28.05.2014 року на 15333,08 грн.; 3741,27 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 06.09.2009 року по 30.04.2014 року на 15333,08 грн., 2272,50 грн. 3% річних, нарахованих з 06.09.2009 року по 28.05.2014 року на 15333,08 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.06.2014 року у справі № 911/2040/14, яке набрало законної сили, позовні вимоги задоволено повністю, солідарно стягнуто з Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС 12396,93 грн. пені, 3741,27 грн. інфляційних втрат, 2272,50 грн. 3% річних, 1827,00 грн. судового збору та 1000,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

У зв'язку з тим, що СФГ ОСОБА_1 неналежно та несвоєчасно виконало свої грошові зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару на підставі договорів № ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» не виконав своїх зобов'язань за договором поруки № 11-03-2013-26 від 11.03.2013 року, позивач, з врахуванням рішення Господарського суду Київської області від 24.06.2014 року у справі № 911/2040/14, повторно звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про солідарне стягнення з відповідачів 2299,96 грн. 15 % штрафу нарахованого на суму 15333,08 грн., 1220,75 грн. пені нарахованої за період з 29.05.2014 року до 03.10.2014 року на суму 15333,08 грн., 21073,32 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з травня 2014 року до вересня 2014 року на суму 15333,08 грн., 160,00 грн. 3% річних, нарахованих за період з 29.05.2014 року до 03.10.2014 року на суму 15333,08 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.11.2014 року у справі № 911/4375/14, яке набрало законної сили, позов задоволено повністю, солідарно стягнуто з Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» 2299,96 грн. штрафу; з Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» 1220,75 грн. пені, 1073,32 грн. інфляційних втрат, 160,00 грн. 3% річних, 300,00 грн. витрат на адвокатські послуги, 913,50 грн. судового збору; з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» 300,00 грн. витрат на адвокатські послуги, 913,50 грн. судового збору.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

11.03.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС » (позивач) було укладено договір поруки № 11-03-2015, за умовами якого відповідач 1 поручається перед позивачем за виконання обов'язку Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 (відповідач 2) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру інфляційних втрат та 3 % річних, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем2 грошового зобов'язання згідно рішення Господарського суду Київської області від 24.06.2014 року у справі № 911/2040/14 та рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2014 року у справі № 911/4375/14.

Відповідно до п. 3.1 договору поруки відповідальність відповідача 1 перед позивачем обмежується сплатою суми інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 5000,00 грн.

Згідно з п. 4.1 договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) відповідачем 2 обов'язку за основною угодою, позивач вправі звернутися із вимогою про виконання як до відповідача 2, так і до відповідача 1, які несуть солідарну відповідальність перед позивачем.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Ст. 553 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 2 ст.553 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв'язку з тим, що Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_1 несвоєчасно виконало рішення Господарського суду Київської області від 24.06.2014 року у справі № 911/2040/14 та рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2014 року у справі № 911/4375/14, позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів 224,66 грн. 3 % річних, 3271,07 грн. інфляційних, нарахованих у відповідності ст. 625 ЦК України, на суму 6013,77 грн. (3741 грн. 27 коп. інфляційних втрат + 2272 грн. 50 коп. 3% річних), присуджену до стягнення згідно рішення Господарського суду Київської області від 24.06.2014 року у справі № 911/2040/14 (за виключення пені, судових витрат) за період з 11.07.2014 року (як стверджує позивач, день наступний за днем набрання законної сили судовим рішенням) по 29.07.2015 року (день, що передує дню фактичної сплати заборгованості) та на суму 1233,32 грн. (1073,32 грн. інфляційних втрат + 160,00 грн. 3% річних) присуджену до стягнення згідно рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2014 року у справі № 911/4375/14 (за виключення пені, судових витрат) за період з 29.11.2014 року (день наступний за днем набрання законної сили судовим рішенням) по 29.11.2015 року (день, що передує дню фактичної сплати заборгованості).

Відповідно до змісту ст. 115 Господарсько-процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно із ч. 2 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З долучених позивачем банківських виписок вбачається, що відповідачем2 заборгованість згідно рішення Господарського суду Київської області від 24.06.2014 року у справі № 911/2040/14 була повністю погашена 30.07.2015 року, згідно рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2014 року у справі № 911/4375/14 - 30.11.2015 року.

Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Відтак, оскільки заборгованість згідно рішення Господарського суду Київської області від 24.06.2014 року у справі № 911/2040/14 була повністю погашена 30.07.2015 року, згідно рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2014 року у справі № 911/4375/14 - 30.11.2015 року, позивач правомірно просить суд стягнути з відповідачів 3 % річних та інфляційні в порядку ст. 625 ЦК України нарахованих на суму боргу в розмірі 6013,77 грн., що складається з 3741,27 грн. інфляційних втрат, 2272,50 грн. 3% річних та нарахованих на суму боргу в розмірі 1233,32 грн., що складається з 1073,32 грн. інфляційних втрат, 160,00 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 року № 14, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум.

Крім того, відповідно до п. 5.4 вказаної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Відповідно до п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення запишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Однак, судом виявлено помилки в заявленому позивачем періоді нарахування 3 % річних на суму 6013,77 грн. згідно рішення Господарського суду Київської області від 24.06.2014 року у справі № 911/2040/14, з огляду на наступне.

Як вбачається з бази Діловодство спеціалізованого суду , 14.07.2014 року на виконання рішення Господарського суду Київської області від 24.06.2014 року у справі № 911/2040/14 було видано наказ, в якому зазначено, що означенне рішення набрало законної сили 14.07.2014 року, а не 11.07.2014 року, як стверджує позивач.

У зв'язку з чим, фактичним періодом прострочення заборгованості в сумі 6013,77 грн., з врахування ч. 4 п. 7.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 року, є період з 15.07.2014 року (день наступний за днем набрання законної сили судовим рішенням) по 29.07.2015 року (день, що передує дню фактичної сплати заборгованості, як заявлено позивачем).

Суд здійснивши правильний розрахунок 3 % річних за правильний період на прострочену суму боргу в розмірі 6013,77 грн. встановив, що з відповідача підлягає стягненню 187,83 грн. 3 % річних.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків 3 % річних на суму 1233,32 грн. та інфляційних на суму 6013,77 грн. та на суму 1233,32 грн., вказані нарахування проведено виходячи із фактичних сум заборгованостей, що існували на відповідні дати, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню.

Суд враховує, що у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідачів 3495,40 грн. з яких 224,33 грн. 3 % річних та 3271,07 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Також, позивачем заявлено до стягнення солідарно з відповідачів витрати на оплату послуг адвоката в сумі 700,00 грн. В обґрунтування відповідного клопотання позивач, посилаючись на те, що для отримання правової допомоги по складанню та написанню позовної заяви про стягнення з відповідачів заборгованості він звертався до адвоката, на підтвердження чого надав суду Договір № 09-03/05-2017 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 29.04.2014 року, укладений з адвокатом ОСОБА_2, відповідно до п. 1.1 якого адвокат ОСОБА_2 зобов`язався надати позивачу правову допомогу з приводу щодо аналізу правовідносин між позивачем у справі та відповідачем 1 і 2 (далі - Боржники), які виникли у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення Господарського суду Київської області від 24.06.2014 року у справі № 911/2040/14 та від 10.11.2014 року у справі № 911/4375/14. Факт здійснення відповідних витрат підтверджується платіжним дорученням № 258 від 18.05.2017 року на суму 700,00 грн., факт надання послуг адвокатом підтверджується Актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 24.05.2017 року, посвідченням адвоката ОСОБА_2

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно задоволеним позовних вимогам.

Враховуючи вищенаведене, оскільки позов задоволено частково в загальній сумі 3495,40 грн., витрати на послуги адвоката в сумі 700,00 грн. підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 699,93 грн.

Понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідачів в розмірі, пропорційному задоволеним позовним вимогам, а саме 1599,85 грн.

Як передбачено п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Таким чином, судові витрати, які покладаються на відповідачів в загальній сумі 2299,78 грн. (1599,85 грн. витрати по сплаті судового збору + 699,93 грн. витрати на послуги адвоката) підлягають відшкодуванню відповідачами в рівних частках по 1149,89 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) та Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 (80013, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Хоробрів, код 20817737) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс (03187, АДРЕСА_1, код 38039872) 224 (двісті двадцять чотири) грн. 33 коп. 3 % річних та 3271 (три тисячі двісті сімдесят один) грн. 07 коп. інфляційних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс (03187, АДРЕСА_1, код 38039872) 1149 (одна тисяча сто сорок дев'ять) грн. 89 коп. судових витрат.

4. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 (80013, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Хоробрів, код 20817737) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс (03187, АДРЕСА_1, код 38039872) 1149 (одна тисяча сто сорок дев'ять) грн. 89 коп. судових витрат.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 24.07.2017 р.

Суддя Т.П. Карпечкін