Рішення

від 19.07.2017 по справі 920/361/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.07.2017 Справа № 920/361/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортні системи (м. Львів)

до - Товариства з обмеженою відповідальністю ЛеТранс Групп (м. Суми)

про стягнення 33272 грн. 70 коп.

Головуючий суддя О.Ю. Резніченко

Суддя В.Л. Котельницька

Суддя Л.А. Костенко

Представники:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - ОСОБА_1

У засіданні брав участь секретар судового засідання - Сидорук А.І.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 27500 грн. боргу, 1268 грн. 01 коп. 3% річних, 4486 грн. 69 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем господарських зобов'язань, які виникли відповідо до укладених між сторонами заявок на перевезення вантажу.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Позивач зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, однак представник відповідача усно зазначив, що факт перевезення на загальну суму 27500 грн. визнає, однак кошти не сплатив, оскільки позивач не направив на адресу відповідача рахунків та документів на оплату.

Відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами існують господарські відносини щодо перевезення вантажу.

13.08.2015 та 21.08.2015 між сторонами було укладено заявки на перевезення вантажу (вартість перевезення 17000 грн. та 10500 грн.).

Позивач зобов'язання по перевезенню виконав, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR A № PS04-08-07 від 17.08.2015 та товарно-транспортною накладною № 35-634-17 від 21.08.2015.

Згідно до заявок оплата за перевезення вантажу здійснюється безготівковим переказом протягом п'яти-семи днів з моменту отримання оригіналів документів на оплату.

09.09.2015 позивач направив на адресу відповідача рахуноки-фактури СФ-0001024 від 21.08.2015 на суму 17000 грн. та СФ-0001090 від 22.08.2015 на суму 10500 грн., міжнародну товарно-транспортну накладну СMR A № PS04-08-07 від 17.08.2015 та товарно-транспортну накладну № 35-634-17 від 21.08.2015, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 0001024 від 21.08.2015 та № ОУ - 0001090 від 22.08.2015.

Вищезазначені факти підтверджуються реєстром № 79071 0333961 рекомендованих відправлень від 09.09.2015, списком на відправлення рекомендованих листів, фіскальними чеками №№ 0031818,0031817,0031819, 00331815 від 09.09.2015.

Як зазначає позивач, 18.09.2015 відповідач отримав вищезазначені документи.

05.08.2016 позивач направив відповідачу претензію про сплату 27500 грн., яка була отримана відповідачем 09.08.2016.

Однак, оскільки відповідач кошти не сплатив, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки:

Частиною 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Як зазначено вище, статтею 181 ГК України допускається укладення договорів у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Тому, суд встановив, що сторони фактично вчинили правочин шляхом укладення у спрощеній формі договору та прийняття відповідачем згідно до замовлення обов'язку про перевезення вантажу та зустрічного обов'язку відповідача оплатити вказані перевезення.

Позивачем обов'язок по перевезенню по заявкам від 13.08.2015 та 21.08.2015 виконаний у повному обсязі, що підтверджується документами. Відповідачем зустрічне зобов'язання виконано не було.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направив на адресу відповідача документи на оплату, що підтверджується реєстром № 79071 0333961 рекомендованих відправлень від 09.09.2015, списком на відправлення рекомендованих листів, фіскальними чеками №№ 0031818,0031817, 0031819, 00331815 від 09.09.2015.

Як зазначає позивач, 18.09.2015 відповідач отримав вищезазначені документи.

Суд погоджується з таким твердженням позивача, оскільки позивач здійснив відправлення документів 09.09.2015 на фактичну адресу відповідача, а саме вул. Рибалко, 2, к. 412, м. Суми, 40011.

Згідно ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Юридична адреса товариства є індивідуалізуючою ознакою юридичної особи і встановлює для особи певні обов'язки, у разі зазначення такої адреси в державному реєстрі - обов'язок отримувати інформацію стосовно юридичної особи від контрагентів, інших підприємств, установ, організацій, що стосується діяльності товариства.

Крім того, відповідно до Наказу Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958 Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень строки пересилання у межах області та між обласними центрами України становлять: день відправки + 3дні.

Враховуючи вищезазначені нормативи та докази по справі, які надані позивачем, суд приходить до висновку, що 18.09.2015 відповідач отримав вищезазначені документи та 28.09.2017 розпочалось порушення грошового зобов'язання.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт здійснення підприємницької діяльності саме за адресою - вул. Рибалко, 2, к. 412, м. Суми, 40011. Крім цього, при оформленні заявок на перевезення вантажу, відповідачем, на фірмових бланках якого складались заявки, зазначено як юридичну, так і фактичну адресу юридичної особи.

Крім того, згідно до ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до загальних засад цивільного права (ст. 3 ЦК України) такими засадами є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» .

Оскільки судом встановлено факт, що позивачем належно виконані зобов'язання, які передбачені у заявках, а відповідач про таке виконання знав, однак з формальних причин протягом декількох років не виконував зобов'язання, відповідач належними та допустимими доказами не спростував позицію позивача, а тому заперечення відповідача і ухилення від оплати є неправомірними та недобросовісними по відношенню до контрагента, що є несправедливим, а порушені права позивача підлягають поновленню.

Відповідно до ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищезазначене, є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 27500 грн. боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1268 грн. 01 коп. 3 % річних (за загальний період з 28.09.2015 по 10.04.2017) та 4486 грн. 69 коп. інфляційних втрат (за загальний період з 01.10.2015 по 28.02.2017).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, то суд, здійснивши перерахунок, дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме підлягають стягненню 1265 грн. 75 коп. (за загальний період з 28.09.2015 по 10.04.2017) та 4486 грн. 69 коп. інфляційних втрат (за загальний період з 01.10.2015 по 28.02.2017).

В іншій частині позовні вимоги, а саме стосовно 3% річних, задоволенню не підлягають, в зв'язку з необгрунтованістю, оскільки позивачем допущена арифметична помилка в розрахунку 3% річних за вищезазначений період.

Стосовно клопотання відповідача про закриття провадження у праві, то оскільки ГПК України не передбачено закриття провадження у справі, а передбачено припинення провадження у справі, то суд розцінює клопотання, як клопотання про припинення провадження у справі. Однак відповідачем не надано належних та допустимих доказів та посилань на відповідний пункт ст. 80 ГПК України (підстави для припинення провадження у справі), а тому таке клопотання є необгрунтованим та задоволенню не підлягає, враховуючи задоволення позовних вимог та встановлені судом факти по справі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛеТранс Групп (АДРЕСА_1, 40021, код 33814046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортні системи (вул. Липенського, 6/24, м. Львів, 79058, код 32638759) 27500 грн. боргу, 1265 грн. 75 коп. 3% річних, 4486 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 1599 грн. 02 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.07.2017.

Головуючий суддя О.Ю. Резніченко

Суддя В.Л. Котельницька

Суддя Л.А. Костенко