Рішення

від 18.07.2017 по справі 921/298/17-г/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18 липня 2017 рокуСправа №921/298/17-г/17

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів", смт.Пісківка Бородянського району Київської області

до відповідача: приватного підприємства "Агроспецгосп", с.Плотича Тернопільського району Тернопільської області

про стягнення 510519,70грн,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №19 від 12.04.2017;

відповідача : не з`явився.

В ході розгляду справи в судовому засіданні присутнім представникам роз'яснено їх права та обов'язки у відповідності до приписів ст.ст.20, 22, 81 1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів", смт.Пісківка Бородянського району Київської області, звернувся 05.05.2017 (згідно відтиску календарного штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до приватного підприємства "Агроспецгосп", с.Плотича Тернопільського району Тернопільської області, про стягнення 510519,70грн, з яких: 400000грн основного боргу, 66572,75грн пені, 7169грн - 3% річних та 36777,95грн інфляційних нарахувань, за відпущений товар згідно договору №46 від 16.09.2016.

Ухвалою суду від 12.05.2017 порушено провадження по справі, витребувано від сторін додаткові документи; судове засідання призначено на 23.05.2017 з подальшим відкладенням в порядку ст.77 ГПК України на 10.07.2017 та 18.07.2017 з метою надання можливості представникам сторін подати витребувані судом матеріали та можливості врегулювати спір в позасудовому порядку, враховуючи клопотання відповідача від 19.05.2017.

Строк розгляду спору у даній справі продовжувався на 15 днів згідно ст.69 ГПК України, з урахуванням клопотання відповідача без номеру від 07.07.2017 (вх.№13660 від 07.07.2017).

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, наведених у позові в частині стягнення 66572,75грн нарахованої пені, 7169грн 3% річних та 36777,95грн інфляційних нарахувань, враховуючи сплату відповідачем, в процесі розгляду спору, суми основного боргу.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, витребувані ухвалою суду від 10.07.2017 документи не надав.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, достатність поданих доказів, враховуючи, що брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.22 ГПК України, застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.4 3 та ст.33 ГПК України та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні, за правилами ст.75 ГПК України, за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи та додатково представлені документи, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд встановив наступне.

16 вересня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів", як Продавцем, та приватним підприємством "Агроспецгосп", як Покупцем, укладено договір №46 (далі - договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався на замовлення Покупця передати у його власність товар (скляну банку в асортименті згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору та їх загальна сума складає ціну договору), а Покупець, в свою чергу, - прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (п.п.1.1, 1.2, 1.4, 1.5, ).

Відповідно до п.п.4.1, 4.2, 4.7 договору, поставка товару здійснюється на умовах EXW (ІНКОТЕРМС-2010) за адресою: вул.Тетерівська, 1, смт Пісківка, Київська область, Бородянський район, через три робочих дні з моменту надання за один робочий день до бажаної дати поставки по факсу Продавцю письмової заявки, в якій вказується: номер договору, згідно якого здійснюється поставка товару, найменування товару, його кількість, ціна товару, дата поставки товару, номер транспортного засобу; прізвище, ім'я та по батькові водія Покупця, уповноваженого на отримання товару.

У розділі 3 договору сторонами визначено ціну товару та порядок здійснення розрахунків. Так, ціна на товар зазначається у видаткових накладних, а оплата товару проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця протягом трьох банківських днів з дати оформлення видаткової накладної. Підставою для оплати товару є рахунок-фактура, який виписується Продавцем.

У пункті 5.2 договору невиконання Покупцем взятих на себе зобов'язань в частині дотримання строків оплати вартості товару забезпечено пенею в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період нарахування пені, за кожен день прострочення від суми товару, простроченого в поставці.

Відповідно до п.8.1 договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2016.

Згодом, сторони договору у Специфікаціях до договору погодили порядок та строки поставки окремих партій товару, їх ціну та строки оплати, а саме:

- Специфікація №1 від 16.09.2016: поставка товару на загальну вартість 86503,04грн в період з 03.10.2016 до 07.10.2016, з 100% передоплатою;

- Специфікація №2 від 04.10.2016: поставка товару, загальною вартістю 106873,04грн в період з 03.10.2016 до 07.10.2016, з 100% передоплатою;

- Специфікація №3 від 06.10.2016: поставка товару, загальною вартістю 106873,04грн в період з 03.10.2016 до 07.10.2016, з оплатою протягом п'яти банківських днів з моменту оформлення видаткової накладної;

- Специфікація №4 від 10.10.2016: поставка товару, загальною вартістю 106873,04грн в період з 10.10.2016 до 15.10.2016, з оплатою протягом п'яти банківських днів з моменту оформлення видаткової накладної;

- Специфікація №5 від 11.10.2016: поставка товару, загальною вартістю 106873,041грн в період з 10.10.2016 до 15.10.2016, з оплатою протягом п'яти банківських днів з моменту оформлення видаткової накладної;

- Специфікація №6 від 17.10.2016: поставка товару, загальною вартістю 106873,04грн в період з 10.10.2016 до 15.10.2016, з оплатою протягом п'яти банківських днів з моменту оформлення видаткової накладної;

- Специфікація №7 від 19.10.2016: поставка товару, загальною вартістю 58422,24грн в період з 10.10.2016 до 15.10.2016, з оплатою протягом п'яти банківських днів з моменту оформлення видаткової накладної;

- Специфікація №8 від 20.10.2016: поставка товару, загальною вартістю 138014,12грн в період з 20.10.2016 до 25.10.2016, з оплатою протягом п'яти банківських днів з моменту оформлення видаткової накладної;

- Специфікація №9 від 21.10.2016: поставка товару, загальною вартістю 105900грн в період з 20.10.2016 до 25.10.2016, з оплатою протягом п'яти банківських днів з моменту оформлення видаткової накладної;

- Специфікація №10 від 24.11.2016: поставка товару, загальною вартістю 414237,92грн в період з 20.10.2016 по 25.10.2016 з оплатою протягом тридцяти календарних днів з моменту оформлення видаткової накладної;

- Специфікація №11 від 24.11.2016: поставка товару, загальною вартістю 617826,56грн в період з 20.10.216 до 25.10.216 з оплатою згідно графіку (100000грн - до 25.12.2016, 100000грн - до 25.01.2017, 417826,56грн - до 25.02.2017);

- Специфікація №12 від 08.12.2016: поставка товару, загальною вартістю 117678,86грн в період з 08.12.2016 до 10.12.2016 з оплатою протягом десяти банківських днів з моменту оформлення видаткової накладної;

- Специфікація №13 від 16.12.2016: поставка товару, загальною вартістю 214491,88грн в період з 16.12.2016 до 19.12.2016 з оплатою протягом десяти банківських днів з моменту оформлення видаткової накладної;

- Специфікація №14 від 21.12.2016: поставка товару, загальною вартістю 214491,88грн в період з 21.12.2016 до 23.12.2016 з оплатою протягом десяти банківських днів з моменту оформлення видаткової накладної;

- Специфікація №15 від 26.12.2016, загальною вартістю 107245,94грн в період з 21.12.2016 до 23.12.2016 з оплатою протягом десяти банківських днів з моменту оформлення видаткової накладної.

Як зазначено в п.7 Специфікацій №№1-15 такі набираються чинності з моменту їх підписання та діють до 30.12.2016, а в частині зобов'язань з оплати фактично поставленого товару - до повного їх виконання.

На виконання взятих на себе договірних зобов'язань Продавець на замовлення Покупця №1 від 03.10.2016, №1 від 04.10.2016, №3 від 07.10.2016, №4 від 10.10.2016, №5 від 11.10.2016, №6 від 17.10.2016, №8 від 21.10.2016, №9 від 31.10.2016, №10 від 24.11.2016, №13 від 28.11.2016, №14 від 29.11.2016, №15 від 29.11.2016, №17 від 29.11.2016, №18 від 30.11.2016, №18 від 08.12.2016, №19 від 13.12.2016, №20 від 15.12.2016, №21 від 15.12.2016, №22 від 21.12.2016, №23 від 21.12.2016, №24 від 26.12.2016, №25 від 13.01.2017 поставив Покупцю в період з 03.10.2016 по 26.12.2016 товар на загальну суму 2548332,62грн, що підтверджується видатковими накладними: №7258 від 03.10.2016 на суму 86503,04грн, №7297 від 04.10.2016 на суму 99010,22грн, №7403 від 07.10.2016 на суму 99050,96грн, №7466 від 10.10.2016 на суму 99050,96грн, №7487 від 12.10.2016 на суму 99050,96грн, №7593 від 17.10.2016 на суму 97232,02грн, №7677 від 20.10.2016 на суму 58422,24грн, №7704 від 21.10.2016 на суму 138014,12грн, №7847 від 31.10.2016 на суму 109034,64грн, №8359 від 25.11.2016 на суму 103730,12грн, №8378 від 25.11.2016 на суму 103772,78грн, №8413 від 28.11.2016 на суму 103346,18грн, №8432 від 30.11.2016 на суму 154456,64грн, №8437 від 30.11.2016 на суму 154456,64грн, №8438 від 30.11.2016 на суму 154456,64грн (строк оплати до 25.02.2017), №8448 від 30.11.2016 на суму 154456,64грн (строк оплати до 25.02.20017), №8645 від 09.12.2016 на суму 117678,86грн (строк оплати до 19.12.2016), №8757 від 14.12.2016 на суму 99976,04грн (строк оплати до 24.12.2016), №8846 від 16.12.2016 на суму 103266,02грн (строк оплати до 26.12.2016), №8853 від 17.12.2016 на суму 103179,50грн (строк оплати до 27.12.2016), №8920 від 21.12.2016 на суму 103395,8грн (строк оплати до 31.12.2016), №8919 від 21.12.2016 на суму 103395,8грн (строк оплати до 31.12.2016), №8982 від 26.12.2016 на суму 103395,80грн (строк оплати до 05.01.2017).

Втім, в порушення взятих на себе грошових зобов'язань, відповідач, як Покупець здійснив лише часткову оплату отриманого товару, а саме: 30.09.2016 - 70000грн, 04.10.2016 - 106873,04грн, 10.10.2016 - 103691,18грн, 11.10.2016 - 57000грн, 13.10.2016 - 100000грн, 17.10.2016 - 45101,92грн, 21.10.2016 - 100654,26грн, 26.10.2016 - 100014,12грн, 31.10.2016 - 93000грн, 24.11.2016 - 109034,64грн, 02.12.2016 - 100000грн, 14.12.2016 - 20000грн, 14.12.2016 - 80000грн, 21.12.2016 - 200000грн, 29.12.2016 - 100000грн, 12.01.2017 - 100000грн, 23.02.2017 - 36863,46грн, 03.03.2017 - 50000грн, 30.03.2017 - 150100грн, 04.04.2017 - 200000грн, 12.04.2017 - 150000грн, 26.04.2017 - 76000грн, допустивши станом на 05.05.2017 (дата звернення з позовом) борг в сумі 400000грн.

Згідно гарантійного листа №27 від 14.03.2017 відповідач зобов'язався погасити заборгованість в строк до 15.04.2017, однак даної суми не сплатив, що спричинило звернення позивача до суду з позовом про примусове стягнення з приватного підприємства "Агроспецгосп" даного боргу та про стягнення нарахованих санкцій.

В ході розгляду спору відповідачем в добровільному порядку погашено шляхом сплати заявлений до стягнення основний борг в сумі 400000грн: 17.05.2017 - 50000грн та 150000грн, 02.06.2017 - 150000грн, 100000грн.

Дана обставина додатково підтверджується сторонами шляхом підписання Актів звірки взаємних розрахунків за період вересень 2016-грудень 2017 та 01.01.2016 - 07.07.2017.

Оцінивши подані докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. При цьому, суд враховує таке.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами виникли правовідносини з поставки, що регулюються положеннями статті 712 ЦК України, в силу яких продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

В силу приписів ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" своїх договірних зобов'язань належним чином в частині поставки товару відповідачу на загальну суму 2548332,62грн за період з 03.10.2016 по 26.12.2016.

Однак, відповідачем не здійснено повної оплати отриманого ним у власність товару, тим самим порушено грошове зобов'язання за договором, внаслідок чого станом на 05.05.2017 (дата подачі позову) за ним рахувався борг в сумі 400000грн, що додатково підтверджено Актом звірки розрахунків за період вересень 2016 року - грудень 2017 року (а.с.57).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата товару проводиться протягом трьох банківських днів з дати оформлення видаткової накладної. В свою чергу, Специфікаціями визначено строк оплати окремо кожної партії товару, а саме: Специфікаціями №1 від 16.09.2016 та №2 від 04.10.2016 - 100% передоплата; Специфікаціями №№3-9 - впродовж п'яти банківських днів з моменту оформлення видаткової накладної; Специфікацією №10 від 24.11.2016 - протягом тридцяти календарних днів з моменту оформлення видаткової накладної; Специфікацією №11 від 24.11.2016 - згідно графіку: 100000грн - до 25.12.2016, 100000грн - до 25.01.20174, 417826,56грн - до 25.02.2017; Специфікаціями №№12-15 - протягом десяти банківських днів з моменту оформлення видаткової накладної.

Таким чином, відповідач повинен був здійснити кінцевий розрахунок за отриманий товар до 05.01.2017.

Втім, як зазначалося вище, основний борг в сумі 400000грн був не сплачений, незважаючи на закінчення кінцевих строків здійснення розрахунків за товар по кожній з прострочених видаткових накладних.

Згідно ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язку, яким скористався в даному випадку позивач.

Разом з тим, в ході розгляду спору відповідачем повністю було погашено борг в сумі 400000грн, тобто після порушення провадження у справі, а тому в силу п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України позовні вимоги в цій частині підлягають припиненню з-за відсутності предмету спору станом на дату прийняття рішення у справі.

Водночас, статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи з правового аналізу статей 524, 533-535, 625 ЦК України свідчить, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, суд вважає, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору №46 від 16.09.2016, є грошовим зобов'язанням, а тому на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з урахуванням приписів статті 549 ЦК України, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в Розділ 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

В п.п.4.1-4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлено до стягнення 36777,95грн інфляційних втрат та 7169грн 3% річних.

Оцінивши подані позивачем розрахунки інфляційних нарахувань по видатковій накладній №8438 від 30.11.2016 за лютий та березень 2017 року в сумі 2088,83грн; по видатковій накладній №8448 від 30.11.2016 за лютий, березень 2017 року в сумі 1724,62грн; по видатковій накладній №8645 від 09.12.2016 за період з 19.12.2016 по 04.04.2017 в сумі 5478,03грн; по видатковій накладній №8757 від 14.12.2016 за період з грудня 2016 року по березень 2017 року в сумі 4883,37грн; по видатковій накладній №8846 від 16.12.2016 за період з грудня 2016 року по березень 2017 року в сумі 5044,07грн; по видатковій накладній №8853 від 17.12.2016 за період з грудня 2016 року по березень 2017 року в сумі 5039,82грн; по видатковій накладній №8919 від 21.12.2016 за період з січня по квітень 2017 року в сумі 4983,07грн; по видатковій накладній №8920 від 21.12.2016 за період з січня по квітень 2017 року в сумі 4083,07грн; по видатковій накладній №8982 від 26.12.2016 за період з січня по квітень 2017 року в сумі 4083,07грн, судом виявлено невідповідність розрахунку вимогам приписів закону та умовам договору.

Так, згідно листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р., п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, де здійснено проплату, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за весь період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачена з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням даного місяця. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Втім, при здійсненні розрахунку інфляційних втрат позивачем наведених норм не враховано та помилково застосовано індекс інфляції:

- за лютий 2017 року на суму простроченого платежу в розмірі 107811,44грн по видатковій накладній №8438 від 30.11.2016 та в сумі 62924,62грн - по видатковій накладній №8448 від 30.11.2016, оскільки такі платежі підлягали оплаті до 25.02.2017 (п.5 умов Специфікації №11 від 24.11.2016), тому індекс інфляції слід застосовувати по них, починаючи з березня 2017 року;

- за грудень 2016 року платежі в розмірі 99976грн, що виникли на підставі видаткової накладної №8757 від 14.12.2016, в розмірі 103266грн згідно видаткової накладної №8846 від 16.12.2016, в розмірі 103179грн згідно видаткової накладної №8856 від 17.12.2016, були прострочені з 24.12.2016, 26.12.2016, 27.12.2016, відповідно (п.5 Специфікацій - оплата протягом 10 календарних днів від дати оформлення видаткової накладної). Отже, до зазначених сум слід застосовувати індекс інфляції, встановлений з січня 2017 року.

Також, позивачем арифметично невірно розраховано суму інфляційних втрат на прострочений платіж в сумі 117678,86грн по видатковій накладній №8645 від 09.12.2016 (строк оплати - протягом 10 днів від дати оформлення видаткової накладної), вказавши період нарахування з 19.12.2016 по 04.04.2017 (замість з січня по березень 2017 року), тоді як по даному платежу при розрахунку інфляційних втрат слід застосовувати встановлений індекс інфляції, починаючи з січня 2017 року.

Таким чином, здійснивши власний арифметичний перерахунок заявленої суми інфляційних втрат відповідно до вимог чинного законодавства, та з урахуванням періоду прострочки платежів та суми оплати, що зазначені позивачем та котрі не заперечуються відповідачем у справі (підтвердженні в Актах звірки розрахунків), дійшов висновку, що до задоволення підлягають вимоги в сумі 32019,90грн інфляційних втрат, як правомірні.

Суд, оцінивши подані позивачем розрахунки трьох відсотків річних в сумі 7169грн, здійснивши власний арифметичний їх розрахунок по кожному простроченому платежу окремо, вважає дані вимоги обґрунтованими, правомірними, такими, що відповідають вимогам закону, а тому задовольняються судом в заявленій сумі.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням, збитки на стороні кредитора.

Відповідно до ч.1. ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу ч.6. ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ч.1, 3 п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Сторони у п.5.2 договору №46 передбачили, що за невиконання Покупцем взятих на себе зобов'язань в частині дотримання строків оплати вартості товару, останній сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період нарахування пені, за кожен день прострочення від суми товару, простроченого в поставці.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" нараховано до стягнення 66572,75грн пені, а саме: по видатковій накладній №8438 від 30.11.2016 на суму простроченого платежу 106744,07грн за період з 25.02.2017 по 03.03.2017 в розмірі 491,32грн та суму простроченого платежу 56744,07грн за період з 03.03.2017 по 30.03.2017 в сумі 1175,30грн; по видатковій накладній 8448 від 30.11.2016 на суму простроченого платежу 61200,71грн в період з 25.02.2017 по 30.03.2017 в розмірі 1549,28грн; по видатковій накладній №8645 від 09.12.2016 на суму простроченого платежу 117678,86 за період з 19.12.2016 по 04.04.2017 в розмірі 9568,99грн; по видатковій накладній №8757 від 14.12.2016 на суму простроченого платежу 99976,04грн за період з 24.12.2016 по 04.04.2017 в сумі 7746,09грн та на суму простроченого платежу 17654,90грн за період з 05.04.2017 по 12.04.2017 в сумі 94,80грн; по видатковій накладній №8846 від 16.12.2016 на суму простроченого платежу 103266,02грн за період з 27.12.2016 по 12.04.2017 в сумі 8397,08грн; по видатковій накладній №8856 від 17.12.2016 на суму простроченого платежу 103179,50грн за період з 28.12.2016 по 12.04.2017 в сумі 8310,86грн та на суму простроченого платежу 56445,52грн за період з 12.04.2017 по 26.04.2017 - 65грн; по видатковій накладній №8919 від 21.12.2016 на суму простроченого платежу 103395,80грн за період з 01.01.2017 по 26.04.2016 в сумі 9053,43грн та на прострочений платіж в сумі 83841,32 за період з 26.04.2017 по 05.05.2017 в розмірі 580,50грн; по видатковій накладній №8982 від 26.12.2016 на суму простроченого платежу 103395,80грн за період з 06.01.2017 по 05.05.2017 в розмірі 9319,71грн, всього 66572,75грн.

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої неустойки (пені), та поданий розрахунок пені, здійснений окремо на кожну суму простроченого платежу, що в загальній сумі становить 66572,75грн, суд вважає дані вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими, такими, що відповідають умовам укладеного договору, не суперечать чинному законодавству, не заперечені відповідачем, тому підлягають до задоволення в заявленій сумі.

Судові витрати, в силу ст.49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 18.07.2017 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст.85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.1, 2, 22, 33, 34, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.81 1 , 82-85,115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Агроспецгосп" (вул.Нова, с.Плотича Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 34699310) 32019(тридцять дві тисячі дев'ятнадцять)грн 90коп. інфляційних втрат, 7169(сім тисяч сто шістдесят дев'ять)грн 3% річних, 66572(шістдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят дві)грн 75коп. пені та 7586(сім тисяч п'ятсот вісімдесят шість)грн 42коп. в повернення сплаченого судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 400000грн основного боргу припинити.

4. В решті позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 24.07.2017.

Суддя Н.О. Андрусик