Ухвала

від 18.07.2017 по справі 820/4056/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 р.Справа № 820/4056/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є. ,

за участю секретаря судового засідання - Ружинської К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2016р. по справі № 820/4056/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делтана"

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Делтана" звернулося до суду із позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області: від 22.07.2016 № 0000891402 про визначення суми податкового зобов'язання з податку з податку на додану вартість в розмірі 326690, в т.ч. за основним платежем 217793 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 108897 грн., а також від 22.07.2016 №0000881402 про визнання суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 253823 грн., в т.ч. за основним платежем -196014 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 57809 грн.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 19.10.17 року задовольнив позов.

Скасував податкові повідомлення - рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 22.07.2016 № 0000891402, від 22.07.2016 №0000881402.

Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 18.07.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Делтана" (далі -ТОВ "Делтана") зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в Центральній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, є платником податку на додану вартість.

Згідно акту перевірки від 08.07.2016 №2589/20-30-14-02-10/32235859 видами діяльності ТОВ "Делтана" є виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг; друкування іншої продукції; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; неспеціалізована оптова торгівля; виробництво інших виробів із пластмас; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; спеціалізована діяльність із дизайну (т.1 а.с.21).

На підставі наказу від 22.06.2016 №711, Центральною ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Делтана" з питань дотримання вимог податкового законодавства України по фінансово - господарським відносинам з ТОВ "Грейопт ТЗ" за період з 01.125.2015 по 31.01.2016.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт від 08.07.2016 №2589/20-30-14-02-10/32235859 (т. 1 а.с.19-49), в якому встановлені наступні порушення:

- п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10 за №2755-VI, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 217793 грн., у т.ч. за грудень 2015 року у сумі 89329 грн.; за січень 2016 року у сумі 128464 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет у розмірі 217793 грн., у т.ч. за грудень 2015 року у сумі 89329 грн.; за січень 2016 року у сумі 128464 грн.

- ст. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст. 138, ст. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, ТОВ "Делтана" занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визнаний у фінансовій звітності відповідно до національних положень БО на загальну суму 1088965 грн., у т.ч. за грудень2015 року на суму ПДВ 446645 грн., та січень 2016 року на суму ПДВ 642320 грн., як наслідок, заниження сум податку на прибуток всього у сумі 196014 грн. у 2015 році, у т.ч. за грудень 2015 року на суму на суму ПДВ 80396 грн., та січень 2016 року на суму ПДВ 115618 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 22.07.2016 №0000891402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 326690 грн., в т.ч. за основним платежем - 217793 грн. грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 108897 грн. (т. 1 а.с.16);

- від 22.07.2016 №0000881402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 253823 грн., в т.ч. за основним платежем - 196014 грн. грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 57809 грн. (т. 1 а.с.17).

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Разом з тим, відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому, в пункті 44.1 ст.44 Податкового кодексу України зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналізуючи вказані вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що факт здійснення господарської діяльності має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами, у зв'язку з чим у платника податку виникає право на включення до складу податкового кредиту сум за наслідком здійснення господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між позивачем ТОВ "Делтана" (покупець) та ТОВ "Грейопт ТЗ" (продавець), укладено договір поставки від 01.12.2015 №01/12 (т.1 а.с.50-52). Згідно п.п. 1.1 вказаного договору поставки - продавець зобов'язується передати у власність покупцю , а покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію в асортименті та в кількості згідно з специфікацією та/ або видатковою накладною до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Факт реальності поставки товару, транспортування, а також оприбуткування придбаного товару в бухгалтерському обліку, підтверджується наданими первинними документами, а саме: видатковими накладними від 14.12.2015 №Г-1412, від 18.01.2016 №Г-1801 (т.1 а.с. 53-54), товарно - транспортними накладними (т.14 а.с.55-56), податковими накладними (т.1 а.с.57-60), прибутковими накладними (т.1а.с.74-75).

Транспортування придбаного товару здіснювалося на підставі укладеного договору між позивачем та ТОВ "Полекс - Транс-Логістік" про надання транспортно - експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міському та міжміському сполученні, що підтверджується наданими позивачем до суду первинними документами, а саме: відповідним договором (т.2 а.с.86-89), актами здачі - приймання робіт (надання послу), банківськими виписками по рахунку (т.2 а.с.168-174).

На підтвердження сплати за придбані товари позивачем до матеріалів справи надано рахунок по проводках, банківську виписку по рахунку, платіжні доручення (т.1 а.с.70-73, т. 2 а.с.83-85), а також надано договір про відступлення права вимоги від 15.04.2016 №150401, укладеного між ТОВ "Грейопт ТЗ" (первинний кредитор), ТОВ "КРАФТЕР КОМПАНІ" та ТОВ "Делтана", банківські виписки по рахунку (т.2 а.с.144-146, 178-179).

Придбаний товар у ТОВ "Грейопт ТЗ" позивачем використаний у власній господарській діяльності для виробництва плівок для обгортки, які в подальшому реалізовувалися контрагентам покупцям, що підтверджується наданими первинними документами, а саме: звітами виробництва (т.1 а.с.76-250, т. 2 а.с.1-80), відповідними договорами поставки, видатковими накладними, банківськими виписками по рахунку, актами звірки (т.2 а.с. 2 , 90-126, 180-201).

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначеного договору за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують право позивача на формування податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що зазначені вище документи первинного бухгалтерського обліку підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов'язаннях позивача.

Отже, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які можуть бути достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися.

За таких обставин, вказаний вище договір був складений з метою його реального виконання, позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Посилання апелянта на податкову інформацію ГУ ДФС у Харківській області від 20.04.2016 року №238/20-40-14-08-12/39984058, від 09.03.2016 року №119/20-40-14-08-12/39984058 щодо ТОВ "Грейтопт ТЗ" за звітний період декларування ПДВ грудень 2015 року, січень 2016 року, колегія суддів вважає помилковим з наступних підстав.

Отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, чи інформації з бази даних і т.п., в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 22.07.2016 № 0000891402 та №0000881402 є неправомірними та підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Делтана" є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2016р. по справі № 820/4056/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Катунов В.В. Бершов Г.Є. Повний текст ухвали виготовлений 24.07.2017 р.