Ухвала

від 07.07.2017 по справі 365/863/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2017 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ступак О.В. , розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Калина на рішення Згурівського районного суду Київської області від 13 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 червня 2017 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Калина до ОСОБА_2 про стягнення витрат на незавершене виробництво врожаю,

в с т а н о в и в :

У грудні 2016 року Приватне акціонернетовариство Калина (далі - ПрАТ Калина ) звернулось до суду із вказаним позовом, який обґрунтувало тим, що ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 4,7038 га, що розташована на території Красненської сільської ради Згурівського району Київської області. Вищевказана земельна ділянка перебувала у користуванні ПрАТ Калина протягом 2005-2015 років, відповідно до умов договору оренди від 17 вересня 2005 року. Оскільки земельна ділянка використовувалась для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке має замкнутий цикл виробництва, вона була задіяна у виробничій програмі позивача і на ній проводились осінньо-польові роботи до моменту закінчення оренди у листопаді 2015 року, а саме: проводилась передпосівна обробка грунту під посів культур урожаю 2016 року (дискування), оранка, внесення міндобрив та культивація, на що витрачено 12 505 грн 57 коп., що підтверджується дорожніми листками механізатора від 28, 31 липня, 1, 31 серпня, 1-5 вересня, 9, 10, 12-14 жовтня 2015 року. Враховуючи те, що після закінчення строку оренди відповідачу передано його земельну ділянку із поліпшенням та незавершеним виробництвом врожаю виробничого циклу 2015-2016 років, які неможливо відокремити від земельної ділянки, тому позивач змушений звернутися до суду та просив стягнути на його користь понесені витрати.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 13 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 червня 2017 року, відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ПрАТ Калина просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та задовольнити позов у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим касаційна скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити, оскільки із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив із того, що відшкодуванню підлягають капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, якщо таке поліпшення проводилося за згодою орендодавця. Проте відповідач не надавав своєї згоди та не підписував додаткової угоди з позивачем щодо відшкодування орендарю витрат на поліпшення земельної ділянки, як це передбачено умовами п. 21 укладеного між сторонами договору оренди землі.

Крім того, суди дійшли вірного висновку про те, що передпосівна обробка ґрунту під посів культур урожаю 2016 року (дискування) не є поліпшенням земельної ділянки у розумінні Національного стандарту № 2 Оцінка нерухомого майна , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442. Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком, щодо поліпшення земельної ділянки відповідача .

Ухвалюючи рішення у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи в касаційному порядку не передбачено, та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити Приватному акціонерному товариству Калина у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Калина до ОСОБА_2 про стягнення витрат на незавершене виробництво врожаю, за касаційною скаргою на рішення Згурівського районного суду Київської області від 13 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 червня 2017 року.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ О.В. Ступак