Рішення

від 27.06.2017 по справі 523/16102/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/1011/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Плавич Н. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Плавич Н.Д.

суддів: Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М.,

при секретарі - Сідлецькій Ю.С.

у відкритому судовому засіданні розглянула апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Суворовського районного суду м. Одеса від 09 червня 2016 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Перший Український ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4

про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності на іпотечне майно,-

ВСТАНОВИЛА:

в жовтні 2015 року позивач, публічне акціонерне товариство Перший Український ОСОБА_3 (далі - ПАТ ПУМБ , ОСОБА_3 ) звернулося до Суворовського районного суду м. Одеса до відповідачів, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, уточнив позовні вимоги ОСОБА_3 просив в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_5 за Кредитним договором №5701455 від 20.09.2007 р. в розмірі 107386,09 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки земельну ділянку, площею 0,0760 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд, кадастровий номер 5110137600:17:039:0001, розташовану за адресою м. Одеса, вул. Ростовська, 82 , шляхом визнання за ПАТ ПУМБ права власності на ділянку, за початковою ціною 1152000 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що 20.09.2007 року між ЗАТ ПУМБ , правонаступником якого є ПАТ ПУМБ та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №5701455, за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язався надати позичальнику ОСОБА_2 кредит у розмірі 100000 доларів США, а позичальник зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути позивачу кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_6 20.09.2007 р. був укладений іпотечний договір, предметом якого є земельна ділянка, площею 0,0760 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд, кадастровий номер 5110137600:17:039:0001, розташована за адресою м. Одеса, вул. Ростовська, 82.

29.04.2012 року іпотекодавець ( майновий поручитель) ОСОБА_6 помер.

Відповідно до листа приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 повідомлено, що відповідач ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті батька. До складу спадщини включена земельна ділянка, а відповідач ОСОБА_4 прийняв спадщину, оскільки був зареєстрований за однією адресою зі спадкодавцем, відповідно, набув статус іпотекодавця і має усі права і несе усі обов'язки за іпотечним договором.

З 28.05.2012 року зобов'язання за Кредитним договором не виконуються, ОСОБА_3 просив про задоволення позову в повному обсязі (уточнені позовні вимоги (а. с.97-99).

Відповідачі, ОСОБА_2 ( позичальник), ОСОБА_4, в судове засідання суду першої інстанції не з'явилися, повідомлені.

Суд розглянув позов в порядку заочного провадження.

Заочним рішенням суду першої інстанції від 09.06.2016 року позов Банку задоволено.

В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №5701455 від 20.09.2007 р. в розмірі 107386,09 доларів США, (еквівалент 35874,74 доларів США та 115200 грн.), з яких заборгованість за сумою кредиту складає 76533,16 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом складає 30852,93 долара США, сума пені за порушення строків виконання зобов'язань за Кредитним договором складає еквівалент 34874,74 долари США, сума штрафів за порушення відповідачем обов'язків передбачених п.п. 4.3.2-4.3.6 Кредитного договору, складає еквівалент 1000 доларів США, сума штрафів за порушення відповідачем обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування складає 115200 грн.), звернуто стягнення на предмет іпотеки земельну ділянку, площею 0,0760 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд, кадастровий номер 5110137600:17:039:0001, розташовану за адресою м. Одеса, вул. Ростовська, 82, шляхом визнання за Банком права власності на земельну ділянку, за початковою ціною 1152000 грн.

Судом вирішено питання щодо стягнення з відповідачів суми судового збору в рівних частинах у розмірі 34676,81 грн. (а.с.110-113).

Ухвалою суду першої інстанції від 06.10.2016 року заяви відповідачів про перегляд заочного рішення відхилені (а.с.139).

В апеляційній скарзі апелянт, відповідач ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення, постановити нове рішення про відмову в позові Банку, посилаючись на порушення місцевим судом вимог матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, доводи скарги, заперечення Банку, колегія дійшла висновку апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Встановлено, що 20.09.2007 року між ЗАТ ПУМБ (ПАТ ПУМБ ) та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №5701455, на підставі якого позивач зобов'язався надати відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі 100000 доларів США, позичальник зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути позивачу кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені договором.

20.09.2007 р., в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_6 був укладений іпотечний договір, предметом якого є земельна ділянка, площею 0,0760 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд, кадастровий номер 5110137600:17:039:0001, розташована за адресою м. Одеса, вул. Ростовська, 82.

Кредитор свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надав позичальнику суму кредиту, позичальник зобов'язання щодо погашення кредиту належним чином не виконав. Відповідно до розрахунку станом на 08 червня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 107386,09 доларів США.

Банк звернувся з позовом до позичальника та відповідача ОСОБА_4, одного із спадкоємців майнового поручителя, з позовом про часткове погашення заборгованості позичальника за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання за Банком права власності на іпотечне майно.

Задовольнивши позовні вимоги Банку суд посилався на положення Закону України Про іпотеку , те, що зобов'язання за кредитним договором позичальником не виконуються, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_6 (іпотекодавець, майновий поручитель) був укладений іпотечний договір, предметом якого є земельна ділянка. Майновий поручитель ОСОБА_6 помер 29.04.2012 року, за зобов'язаннями майнового поручителя мають відповідати спадкоємці.

Перевіряючи законність рішення місцевого суду колегія враховує наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права і обов'язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Статтею 23 Закону України Про іпотеку визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою . Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Особа, яка подала заяву про прийняття спадини, вважається такою, що прийняла спадщину. Відповідно до частин 3, 4 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.

Звернувшись з позовом до позичальника ОСОБА_6 Монтія та ОСОБА_4, якого ОСОБА_3 вважає таким, що прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_6, позивачем зазначено, що ОСОБА_4 прийняв спадщину, оскільки є зареєстрованим за однією адресою з спадкодавцем, майновим поручителем. При розгляді справи судом першої інстанції матеріали спадкової справи, яка відкрита після смерті майнового поручителя, ОСОБА_6, витребувана і перевірена не була.

Колегія витребувала копію спадкової справи щодо спадкового майна померлого 29.04.2012 року ОСОБА_6.

За даними спадкової справи з заявами про прийняття спадщини після смерті майнового поручителя звернулися: 1.Огли ОСОБА_8 (син); 2.Огли Н.Д. (дружина), 3.Огли Монтій ОСОБА_8 (син), 4. ОСОБА_9 (донька), 5. ОСОБА_10 (донька). Позов було заявлено лише до позичальника та одного із спадкоємців померлого.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просив задовольнити його позов до вказаних ним відповідачів про часткове погашення заборгованості позичальника за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання за Банком права власності на іпотечне майно.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України Про іпотеку , статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України Про іпотеку ).

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України Про іпотеку , якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд, з висновком якого погодився й суд касаційної інстанції, ухвалюючи судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, неправильно застосував норми статей 33, 36, 37, 39 Закону України Про іпотеку .

Порушення вимог закону дає підставу для скасування рішення суду, ухвалення нового рішення про відмову Банку в позові до відповідачів, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання за Банком права власності на іпотечне майно.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3, 4, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Суворовського районного суду м. Одеса від 09 червня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Перший Український ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності на іпотечне майно скасувати.

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Перший Український ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про часткове погашення заборгованості ОСОБА_5 за Кредитним договором №5701455 від 20.09.2007 р. в розмірі 107386,09 доларів США шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, земельну ділянку, площею 0,0760 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд, кадастровий номер 5110137600:17:039:0001, розташовану за адресою м. Одеса, вул. Ростовська, 82 , шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством Перший Український ОСОБА_3 права власності на вказану земельну ділянку.

Рішення набуває чинності негайно після його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: Н.Д. Плавич

ОСОБА_11

ОСОБА_12