Ухвала

від 18.07.2017 по справі 761/19814/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 червня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 4-го відділу 1-го управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти в розмірі 58965 доларів США і 450 євро, вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_9 .

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

В апеляційній скарзі з доповненнями представник власника майна просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає про відсутність підстав для накладення арешту на вилучене майно, посилаючись на недоведеність стороною обвинувачення його відповідності критеріям ст. 98 КПК України, а також на відсутність обґрунтованої підозри. Також, на думку представника, слідчим суддею пропущено строк на звернення до суду з клопотанням про арешт майна.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Так, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22016000000000281 від 25 липня 2016 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 359 КК України.

Як вбачається з клопотання слідчого, в період з 2015 року по теперішній час представники спеціальних та розвідувальних органів РФ, діючи за попередньою змовою з невстановленими представниками створених на території України суб`єктів господарювання, вчиняють незаконний збут та використання електронно-обчислювальних машин, мобільних телефонів та програмного забезпечення російського виробництва, що відносяться до спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.

Згідно доводів клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що до вищевказаного протиправного механізму причетні службові особи ТОВ «Ю-КОНТРОЛ», в тому числі і ОСОБА_9 , який використовуючи та застосовуючи програмне забезпечення, яке має ознаки СТЗ, безпосередньо вчиняв негласне та несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем та комп`ютерних мереж державної форми власності, а саме її негласне копіювання для подальшого несанкціонованого розповсюдження та збуту, в тому числі іноземним компаніям.

23 березня 2017 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , співробітниками СБУ було виявлено та вилучено грошові кошти у розмірі 58965 доларів США та 450 євро, які не були зазначені в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку.

Постановою старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 від 24 березня 2017 року вилучені грошові кошти були визнані речовими доказами.

Звертаючись в рамках даного кримінального провадження з клопотанням про арешт майна, а саме вказаний грошових коштів, слідчий зазначив, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження зумовлене необхідністю збереження їх як речового доказу.

Слідчий суддя задовольнив подане клопотання мотивувавши прийняте рішення наявність підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним в ст. 98 КПК України.

Проте, відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Вимоги щодо змісту клопотання про арешт майна містяться у ст. 171 КПК України, яка серед іншого зобов`язує учасників кримінального провадження, які звернулися з відповідним клопотанням, не лише зазначити про мету застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, а і вказати на обставини, які дають підстави для застування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження своїх доводів.

Чинним кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Проте, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах відсутні належні дані, які дають підстави вважати, що вилучені грошові кошти відповідають критеріям ст. 98 КПК України.

З наданих стороною обвинувачення матеріалів не можливо встановити яким чином ОСОБА_9 причетний до кримінального провадження в рамках якого накладено арешт на майно, а також яким чином вилучені у нього грошові кошти можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні

Доводи клопотання слідчого з приводу того, що вилучені грошові кошти здобуті в наслідок злочинної діяльності є лише припущенням, оскільки не мають підтвердження наданими стороною обвинувачення матеріалами.

Таким чином, колегія суддів вважає недоведеними доводи слідчого з приводу того, що вилучені грошові кошти відповідають критеріям ст. 98 КПК України, оскільки ним не надано даних, які б давали підстави вважати, що вони були об`єктом кримінального правопорушення, набуті в наслідок злочинних дій, або були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

У зв`язку з цим, стороною обвинувачення, в розумінні вимог ст. 173 КПК України, не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні слідчий, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Крім того слід зазначити наступне.

Кримінальне провадження № 22016000000000281відкрито за ч. 2 ст. 359 КК України, по факту вчинення незаконного збуту та використання персональних електронно-обчислювальних машин, мобільних телефонів та програмного забезпечення російського виробництва, що відносяться до спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.

Метою проведення обшуку за місце проживання ОСОБА_9 було відшукання та вилучення саме речей та документів, що мають безпосереднє відношення до кримінального правопорушення. Однак органом досудового розслідування в ході проведення обшуку було вилучено лише грошові кошти.

Вилучені 23 березня 2017 року грошові кошти не були зазначені в ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку.

А тому відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, вони мають статус тимчасово вилученого майна.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, слідчий вже звертався до суду з клопотанням про арешт вилучених 23 березня 2017 року за місцем проживання ОСОБА_9 грошових коштів, в задоволенні якого ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03 квітня 2017 року було відмовлено.

Згідно вимог ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно підлягає поверненню особі, у якої воно було вилучено у разі відмови у задоволенні клопотання про його арешт.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подане не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Разом з тим, з моменту відмови слідчого судді у накладені арешту на тимчасово вилучене майно, до повторного звернення слідчого з клопотання про його арешт минуло більше двох місяців. При цьому клопотання про поновлення пропущеного строку стороною обвинувачення не ставиться та про причини, що послугували підставою для такого тривалого проміжку часу для повторного звернення, не зазначається.

На підставі всього вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційним судом, якою, у відповідності до встановлених обставин, в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_6 , задовольнити.

Ухвалу слідчого суддіШевченківського районного суду міста Києва від 20 червня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 4-го відділу 1-го управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти в розмірі 58965 доларів США і 450 євро, вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_9 , скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС 4-го відділу 1-го управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти в розмірі 58965 доларів США і 450 євро, вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_9 , відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/3499/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ОСОБА_10

Доповідач ОСОБА_1