Ухвала

від 25.07.2017 по справі 236/1141/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 236/1141/17 Номер провадження 22-ц/775/1332/2017

Єдиний унікальний номер 236/1141/17 Головуючий у 1-ій інстанції ОСОБА_1

Номер провадження 22-ц/775/1332/2017 Доповідач: Хейло Я.В.

Категорія 23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Хейло Я.В.,

суддів: Мірути О.А., Осипчук О.В.

при секретарі Яворському О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Краснолиманського міськрайонного суду Донецької області від 29 червня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради Донецької області, ОСОБА_4 організації сімейного відпочинку Джерело про визнання договору оренди недійсним, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 21 квітня 2017 року звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 міської ради Донецької області, ГО СВ Джерело про визнання договору оренди недійсним, зобов'язання вчинити певні дії.

29 червня 2017 року у судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_5 міської ради Донецької області заявлено клопотання, в якому він просив закрити провадження в частині зобов'язання надання дозволу на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки №105/76 площею 0,0217 га, яка розташована у селі Яцьківка, Лиманського району по вул.Оскольській. Представник відповідача вважає, що ОСОБА_3 міська рада у вказаних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень, а згідно з ч.2 ст.18 КАС України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративних судів.

Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 29 червня 2017 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради Донецької області, ГО СВ Джерело про зобов'язання ОСОБА_3 міської ради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки № 105/76, площею 0,0217 га, яка розташована у с.Яцьківка Лиманського району по вул. Оскольській.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 29 червня 2017 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що висновки суду є такими, що суперечать нормам цивільного та цивільно - процесуального законодавства. За його позовом виник спір про право - реалізацію його права на отримання у власність шляхом приватизації земельної ділянки. Його вимога щодо визнання договору оренди землі недійсним прямо взаємопов'язана з діями відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації для приватизації земельної ділянки. Вважає, що згідно Постанови №3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ його позовні вимоги в повному обсязі повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства.

У судове засідання сторони не з'явились, про час дату розгляду справи повідомлені належним чином у відповідності до ст.74 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином телефонограмою № 3149 (а.с. 187), надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.191).

Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради Донецької області повідомлений належним чином телефонограмою № 3150 (а.с. 188).

Представник відповідача ОСОБА_4 організації Сімейного відпочинку Джерело в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином телефонограмою № 3151. (а.с.189), надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.193).

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Закриваючи провадження у справі в частині вимог про зобов'язання ОСОБА_3 міської ради Донецької області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд першої інстанції послався на пункт 1 статті 205 ЦПК України та ст.3, п.1. ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України і виходив з того, що зазначена справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки ОСОБА_3 міська рада Донецької області є суб'єктом владних повноважень, в цих правовідносинах реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можливо, оскільки до нього суд дійшов, порушивши норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як передбачено ч. 1 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які викладені в пунктах 2, 3 постанови від 01.03.2013 року № 3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до роз'яснень викладених у постанові Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства (із змінами та доповненнями) та Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, регулюються земельними і цивільних законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників. Захист судом права у цих відносинах може здійснюватися у тому числі шляхом визнання недійсним рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають з земельних відносин, у яких хоча б однією стороною є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно ст. 15 ЦПК України розглядаються у порядку цивільного судочинства.

Зазначений висновок узгоджується з положеннями постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ в яких визначено, що при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок (п.6).

Згідно з п.7 цієї ж постанови земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, у тому числі позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності , про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

Аналогічне роз'яснення викладено у правовому висновку Верховного суду України у справі № 6-510цс 15 від 16 грудня 2015 року в якому зазначено, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за п. 10 частини другої статті 16 ЦК України та повинна пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом, в якому посилаючись на порушення його законних прав та інтересів на спірну земельну ділянку, просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений між відповідачами та зобов'язати ОСОБА_3 міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки. Таким чином, спір за вирішенням якого звернувся позивач до суду не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Виходячи з наведеного першої інстанції безпідставно дійшов до висновку, що справа за позовом ОСОБА_2 в частині зобов'язання ОСОБА_3 міської ради Донецької області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та закрив провадження по справі, тобто постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 2 п. 4, 311, 314 ч.1 п. 2, 315, 317 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 29 червня 2017 року скасувати.

Справу направити до Краснолиманського міського суду Донецької області для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Судді :