Рішення

від 17.07.2017 по справі 910/7858/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2017Справа № 910/7858/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

до Приватного підприємства "Укрспецбуд"

про стягнення 202 041, 32 грн.

за участю представників:

від позивача:Слободян О.П.- представник за довіреністю № 056/24-42 від 10.01.2017 р. від відповідача: не з'явився ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (далі - КП "Спецжитлофонд") з позовом до Приватного підприємства "Укрспецбуд" (далі - ПП "Укрспецбуд") про стягнення 202 041, 32 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором оренди житлового приміщення № 4608 від 10.06.2008 р., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові КП "Спецжитлофонд" просить суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати за користування приміщенням у сумі 50 176,00 грн.; пеню - у сумі 25 170,92 грн.; штраф за прострочення сплати орендних плтежів у сумі 9 408,00 грн., штраф за неповернення орендованого майна у сумі 16 934,40 грн., а також неустойку, передбачену ч. 2 ст. 785 ЦК України, в сумі 100 352,00 грн., що разом складає 202 041, 32 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд без його участі до суду не подав. Позиція відповідача стосовно даного позову суду невідома.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 10.06.2008 р. між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (орендодавець) та Приватним підприємством "Укрспецбуд" (орендар) був укладений договір оренди житлового приміщення № 4608 (далі - договір оренди). Відповідно до умов цього договору орендодавець передає, а орендар, на визначений у п. 5.1 строк, приймає в орендне користування квартиру № 51 житловою площею - 25,80 кв. м. та загальною площею - 44,80 кв. м. у буд. № 10 на вул. Борщагівській (п.п. 1.1, 1.2).

За користування приміщенням орендар щомісячно до 10 числа поточного місяця сплачує орендодавцю орендні платежі згідно з умовами цього договору (п.п. 2.1, 2.3 договору).

Відповідно до п. 2.6 договору орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі.

Строк дії договору був встановлений з 15.06.2008 р. по 30.11.2008 р. (п.п. 5.1, 5.2 договору), а у подальшому сторонами був продовжений додатковими угодами до 30.09.2013 р.

У судовому засіданні встановлено та підтверджується актом прийому-передачі б/н та дати, що позивач на виконання умов договору передав відповідачу в тимчасове користування квартиру № 51 у буд. № 10 на вул. Борщагівській у місті Києві.

30.09.2013 р. КП "Спецжитлофонд", враховуючи, що строк дії договору оренди закінчився, звернулося до відповідача з листом № 056/24-5744, у якому просило звільнити орендоване приміщення у 10-ти денний термін та повернути його за актом прийому-передачі у зв'язку із припиненням дії договору оренди.

Також з матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2014 р. у справі № 910/25238/14 за позовом КП "Спецжитлофонд" до ПП "Укрспецбуд" про стягнення 19 266,00 грн., яке набрало законної сили, були встановлені обставини щодо припинення дії договору оренди з 01.10.2013 р. та факт користування відповідачем орендованим приміщенням після закінчення строку дії цього договору. Цим же рішенням з ПП "Укрспецбуд" була стягнута плата за фактичне користування житловим приміщенням у сумі 6 272,00 грн. за період з 01.10.2013 р. по 31.01.2014 р. та неустойка передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України, за невиконання обов'язку наймача щодо повернення об'єкта оренди у сумі 11 498,67 грн.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2014 р. у справі № 910/24091/14, що набрало законної сили, з ПП "Укрспецбуд" була стягнута заборгованість за фактичне користування житловим приміщенням у сумі 10 976,00 грн. за період з 01.02.2014 р. по 31.08.2014 р. та неустойка, встановлена ч. 2 ст. 785 ЦК України, у сумі 21 952,00 грн.

Частиною третьою статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, господарський суд приймає до уваги вже встановлений факт того, що строк дії договору припинився з 01.10.2013 р. та відповідач після його закінчення орендоване приміщення у визначений строк не повернув.

На час розгляду даної справи судом також встановлено, що орендоване примішення відповідач не повернув та не сплатив стягнуту з нього заборгованість, що стало підставою для звернення КП "Спецжитлофонд" з позовом до відповідача у даній справі про стягнення заборгованості за фактичне користування орендованим приміщенням за наступний період - з 01.09.2014 р. по 30.04.2017 р. у сумі 50 176,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди майна, що перебуває комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

Як вже зазначалось, відповідно до п. 2.6 договору орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі, а оскільки докази повернення відповідачем орендованого приміщення та належної оплати за його фактичне користування за період з 01.09.2014 р. по 30.04.2014 р. у матеріалах справи відсутні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 50 176,00 грн. за вказаний період підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, у зв'язку з простроченням орендних платежів позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 25 170,92 грн. та штраф у сумі 9 408,00 грн., що передбачені п. 6.3 договору.

Відповідно до 1 ст. 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 6.3 договору сторони погодили, що за несвоєчасне внесення орендних платежів, орендар сплачує орендодавцю пеню із розрахунку 1 % від несплаченої суми за кожен прострочений день.

Проте, відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного у матеріалах справи розрахунку суми пені, заявленої до стягнення, вбачається, що позивач взяв до уваги подвійну облікову ставку НБУ, а не розмір пені, визначений у п. 6.3 договору. З даною позицією суд погоджується та зазначає, що ставка, передбачена п. 6.3 договору, не відповідає вимогам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в частині її розміру. При цьому суд звертає увагу на п. 2.5 Постанови Пленуму від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо обмеження строку нарахування пені 6-ти місячним строком.

Отже, розмір пені суд розраховує за кожен прострочений день за відсутності сплати орендних платежів, у тому числі і у випадку припинення дії договору, проте з дотриманням 6-ти місячного строку нарахування пені, передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Провівши власний перерахунок суми пені з урахуванням наведених вимог закону, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню 8 520,12 грн. пені, що є меншою сумою, ніж заявлено позивачем.

Також суд приймає до уваги, що за прострочення сплати орендних платежів понад 90 календарних днів, орендар додатково сплачує орендодавцю штраф, який встановлюється у розмірі 50 % від суми річної орендної плати за користування приміщенням згідно з п. 6.3 договору.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок штрафу в розмірі 50 % від річної орендної плати за користування приміщенням на суму 9 408,00 грн., суд вважає його обгрунтованим, а штраф - таким, що підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 2 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та правової позиції Верховного Суду України викладених у постановах вiд 06.06.2012 р. по справi № 6-49цс12, вiд 30.10.2013 р. по справi № 6-59цс13, застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання не передбачено законом, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення орендованого майна згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України у сумі 100 352,00 грн., а також штрафу в сумі 16 934,40 грн., сплата якого передбачена п. 6.7 договору, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 3.2.5 договору після закінчення строку його дії орендар зобов'язується звільнити приміщення та повернути його орендодавцю за актом приймання-передачі. Обов'язок складання акту приймання-передачі приміщення покладається на орендаря. Акт приймання-передачі приміщення підписується представниками сторін та скріплюється їх печатками.

У матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі, що свідчить про повернення приміщення відповідачем та орендоване приміщення залишається у користуванні ПП "Укрспецбуд".

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2).

За таких обставин, зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення пені у порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України позивачем заявлені обгрунтовано і їх розрахунок здійснено правильно, а відтак - ці вимоги підлягають задоволенню у сумі 100 352,00 грн.

Також пунктом 6.7 договору строни домовились, що у випадку затримки орендарем повернення приміщення орендодавцю на період понад 80 календарних днів, штраф встановлюється у розмірі 90 % від суми річної орендної плати за користування приміщенням.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок штрафу в розмірі 90 % від суми річної орендної плати за користування приміщенням за 12 місяців, як того просить позивач, на суму 9 408,00 грн., суд вважає його обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що позов КП "Спецжитлофонд" підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 35, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" до Приватного підприємства "Укрспецбуд" про стягнення 202 041, 32 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Укрспецбуд" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5, ідентифікаційний код 32303542) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, ідентифікаційний код 31454734) заборгованість зі сплати за користування приміщенням у сумі 50 176 (п'ятдесят тисяч сто сімдесят шість) грн. 00 коп., пеню у сумі 8 520 (вісім тисяч п'ятсот двадцять) грн. 12 коп., штраф за просторочення сплати орендних плтежів у сумі 9 408 (дев'ять тисяч чотириста вісім) грн. 00 коп., штраф за неповернення орендованого майна у сумі 16 934 (шістнадцять тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 40 коп., неустойку у сумі 100 352 (сто тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 780 (дві тисячі сімсот вісімдесят) грн. 86 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 17 липня 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 24 липня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.