Рішення

від 17.07.2017 по справі 911/1152/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2017№911/1152/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Белком"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Українські новітні технології"

про стягнення 55 493,36 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Чередніченко Ю.М.- довіреність № 03 від 13.07.2017 р.;

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17 липня 2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Белком" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (далі - відповідач) про стягнення 55 493,36 грн., в тому числі 47 300,00 грн. основного боргу, 6 296,03 грн. пені, 478,33 грн. інфляційних втрат, 1 419,00 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про надання послуг передачі даних № 30/8-ФР від 31.10.2011 року в частині здійснення оплати наданих послуг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.05.2017 порушено провадження по справі № 911/1152/17 та призначено до розгляду на 14.06.2017.

У судове засідання 14.06.2017 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 03.07.2017 року.

У судове засідання 03.07.2017 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 03.07.2017 надав документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про продовження строку вирішення спору.

Відповідно до статей 69, 77 ГПК України у судовому засіданні 03.07.2017 року винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи на 17.07.2017 року.

У судовому засіданні 17.07.2017 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 17.07.2017 року не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01001, м. Київ, вулиця Трьохсвятительська, будинок 5/1, літ. А на яку було відправлено ухвали суду підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2011 року між Приватним акціонерним товариством "Белком" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (замовник) укладено Договір про надання послуг передачі даних № 30/8-ФР (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору виконавець надає послугу з підключення цифрових каналів зв'язку між точками визначеними у відповідних додатках до Договору та надає щомісячні послуги по передачі даних з протоколом - Ethernet - IEEE 802.3, IEEE 802.3 u (порт 10/100 Base-TX) з зазначеною швидкістю на портах в точках підключення за адресами вказаних у додатках до даного Договору.

Згідно п. 1.2. Договору датою початку надання виконавцем замовнику послуги по передачі даних з протоколом Ethernet - IEEE 802.3, IEEE 802.3 u з наданням замовнику порту 10/100 Base-TX є дата підписання Акту про надання послуг з підключення.

Пунктами 2.1., 2.2., 2.3. Договору сторони погодили, що замовник здійснює оплату вартості послуг по підключенню зазначену у відповідному додатку до цього Договору за кожним каналом зв'язку, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами цього Договору, а у випадках додаткового підключення каналів зв'язку - з моменту підписання відповідної додаткової угоди до Договору. Замовник здійснює оплату вартості наданих послуг по передачі даних щомісячно, у термін з 20 числа по 30 за місяць, в якому надається послуга, у розмірі, встановленому у відповідному додатку до цього Договору за кожним каналом зв'язку, на підставі рахунків, які виконавець надає замовнику не пізніше 5 (п'ятого) числа кожного місяця. Сторони щомісячно підписують Акти здачі - прийому наданих послуг.

Замовник зобов'язується своєчасно сплачувати виставлені за Договором рахунки (п. 4.2.2. Договору).

Позивач зазначив, що виконав свої зобов'язання за Договором, надавши відповідачу послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг)

Проте, відповідач не виконав зобов'язання за Договором з оплати наданих позивачем послуг у повному обсязі, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 47 300,00 грн. основного боргу.

Крім того, з огляду на невиконання відповідачем умов Договору, позивач вказав на наявність підстав для нарахування відповідачу 6 296,03 грн. пені, 478,33 грн. інфляційних втрат, 1 419,00 грн. 3 % річних.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Доказів сплати відповідачем наданих послуг у повному обсязі суду не надано.

З урахуванням статті 530 Цивільного кодексу України на пункту 2.2. Договору строк виконання зобов'язання станом на час розгляду справи настав.

Таким чином, заявлені позовні вимоги в частині стягнення 47 300,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 296,03 грн. пені, 478,33 грн. інфляційних втрат, 1 419,00 грн. 3 % річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по сплаті коштів за надані послуги не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в тому числі у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно пункту 5.2. Договору за порушення передбачених термінів оплати щомісячних рахунків замовник сплачує пеню у розмірі подвійної річної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми заборгованості.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 948,58 грн. за розрахунком суду.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням умов договору та періоду прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, господарський суд дійшов до висновку, що зазначені вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 90,01 грн. 3 % річних та 379,23 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Відповідачем не було надано суду доказів в спростування обставин, викладених у позові.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню в розмірі 47 300,00 грн. основного боргу, 948,58 грн. пені, 90,01 грн. 3 % річних та 379,23 грн. інфляційних втрат.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (01001, м. Київ, вулиця Трьохсвятительська, будинок 5/1, літ.А, ідентифікаційний код 30753866) на користь Приватного акціонерного товариства "Белком" (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 5, ідентифікаційний код 31248114) 47 300 (сорок сім тисяч триста) грн. 00 коп. основного боргу, 948 (дев'ятсот сорок вісім) грн. 58 коп. пені, 90 (дев'яносто) грн. 01 коп. 3 % річних, 379 (триста сімдесят дев'ять) грн. 23 коп. інфляційних втрат, 1 404 (одну тисячу чотириста чотири) грн. 65 коп. судового збору.

3.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.07.2017

Суддя М.Є. Літвінова