Рішення

від 18.07.2017 по справі 910/7818/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2017Справа №910/7818/17

За позовом Інституту продовольчих ресурсів Національної академії аграрних наук України

До Товариства з обмеженою відповідальністю Альба Плюс

Про стягнення 31 256,90 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Городок Я.В.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут продовольчих ресурсів Національної академії аграрних наук України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Альба Плюс (далі - відповідач) про стягнення 31 256,90 грн., з яких: 14 778,26 грн. - основного боргу, 14 788,26 грн. - штрафу, 778,01 грн. - пені, 722,34 грн. - інфляційних втрат, 170,03 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.17. порушено провадження у справі № 910/7818/17 та призначено її до розгляду на 13.06.17.

В судовому засіданні 13.06.17. за участі представників сторін було оголошено перерву до 05.07.17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.17. розгляд справи було відкладено на 18.07.17.

В судовому засіданні 18.07.17. позивачем було підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 18.07.17. не з'явився, письмового відзиву на позов, контррозрахунку ціни позову не подав, вимоги ухвал суду в даній справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату. Час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/7818/17.

В судовому засіданні 18.07.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.16. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір № 85 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (далі - Договір оренди), за умовами якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення загальною площею 87,1 кв.м, розміщене за адресою: 02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 4а (Майно).

Строк дії Договору оренди сторонами погоджено п. 10.1 терміном на два роки і 11 місяців, що діє з 15.04.16. до 14.02.19. включно.

Орендар вступає в строкове платне користування Майном у термін, вказаний в Договорі оренди, але не раніше дати підписання сторонами Договору оренди та акта приймання-передачі Майна (п. 2.1 Договору оренди).

На виконання умов Договору оренди між сторонами було підписано та скріплено печатками акт приймання-передавання об'єкта оренди за договором № 85.

21.11.16. дію Договору оренди було припинено, Майно повернуто Орендарем Орендодавцю.

Розділом 3 Договору оренди сторонами погоджено наступне.

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від і.04.10.1995. № 786 (зі змінами) (Методика розрахунку) і становить без ПДВ за перший місяць розрахунку 4108,65 гривень. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць (згідно чинного законодавства). У разі користування Майном протягом неповного календарного місяця (першого або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Орендна плата перераховується Орендодавцю щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця.

01.04.16. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю (далі - Договір № 1), за умовами якого (п. 1.1) Орендодавець забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі за адресою: 02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 4а (Будівля), а також утримання прилеглої до Будівлі території, а Орендар бере участь у витратах ІПР на виконання вказаних робіт пропорційно площі, яку він займає в Будівлі.

Строк дії Договору № 1 сторонами погоджено п. 5.1 терміном на два роки і 11 місяців, що діє з 15.04.16. до 14.02.19. включно.

Розмір плати за обслуговування Будівлі і прилеглої доне території визначається розрахунком щомісячних платежів (витрат) за обслуговування Будівлі, комунальні та інші послуги (п. 2.1.1 Договору № 1).

Орендар відповідно до п. 2.2.2 Договору № 1 зобов'язується не пізніше 25 числа поточного місяця вносити плату за комунальні послуги (електроносії, теплопостачання, холодне водопостачання, чистка каналізації, послуги про обслуговуванню приміщення, вивіз сміття, пожежна сигналізація), відшкодування плати податку за землю.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди та Договором № 1, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті орендної плати та інших платежів за період з травня 2016 року по листопад 2016 року на суму 14 778,26 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

За своєю правовою природою Договір оренди № 85 від 01.04.16. є договором оренди.

За своєю правовою природою Договір № 1 є договором про надання послуг.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач свій обов'язок по сплаті передбачених Договором оренди та Договором № 1 платежів не виконав, доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві до матеріалів справи не надав.

За наданими до матеріалів справи доказами судом встановлено, що розмір заборгованості зі сплати орендної плати за Договором оренди за вересень 2016 року, жовтень 2016 року становить 7711,94 грн., розмір заборгованості за комунальні послуги та відшкодування плати податку за землю за травень 2016 року - листопад 2016 року становить 7076,32 грн.

Отже, судом встановлено, що за пред'явлений до стягнення період борг відповідача перед позивачем за Договорами становить 14 788,26 грн., з огляду на що вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 722,34 грн. - інфляційних втрат, 170,03 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

При визначенні періодів для здійснення розрахунку інфляційних втрат судом враховано викладене в п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , відповідно до якого день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При здійснені перерахунку судом враховано, що позивач нараховує інфляційні втрати та 3% річних на суму заборгованості 14 788,26 грн. за період з 22.11.16. по 10.04.17., проте, заборгованість у вказаному розмірі виникла з 24.03.17., оскільки останню проплату відповідачем здійснено 23.03.17. Отже, розмір 3% річних за перерахунком суду становить 21,88 грн., розмір інфляційних втрат становить 00,00 грн. 722,34 грн. інфляційних втрат та 148,15 грн. 3% річних нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 778,01 грн. - пені.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору № 1 при несвоєчасному внесенні плати, Орендар зобов'язаний сплачувати пеню із розрахунку 3% від несплаченої суми наданих послуг за кожен день затримки платежу.

Згідно з п. 3.7 Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Орендодавця з урахуванням пені в розмірі двійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, враховуючи день сплати.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що її розмір відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню778,01 грн. - пені.

Щодо вимог позивача про стягнення 14 778,26 грн. штрафу на підставі п. 3.8 Договору оренди, нарахованого на суму заборгованості в розмірі 14 788,26 грн., суд відзначає наступне.

Пунктом 3.8 Договору оренди сторони встановили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 100% від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Судом встановлено, що умовами Договору оренди передбачено нарахування штрафу на заборгованість зі сплати саме орендної плати , а не всіх платежів, передбачених в тому числі і Договором № 1, як те нараховує позивач. Далі судом встановлено, що згідно надано позивачем розрахунку, заборгованість за сплати орендної плати за Договором оренди становить 7711,94 грн. за вересень 2016 року, жовтень 2016 року, тобто за два місяці, я не за три, як те встановлено визначеним вище пунктом 3.8 Договору оренди, а тому відсутні підстави для нарахування відповідачу штрафу, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Альба Плюс (02230, м. Київ, вул. Боженка, б. 2; ідентифікаційний код 33228990) на користь Інституту продовольчих ресурсів Національної академії аграрних наук України (02660, м. Київ, вул. Є.Сверстюка, б. 4а; ідентифікаційний код 00419880) 14 778 (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 26 коп. - основного боргу, 778 (сімсот сімдесят вісім) грн. 01 коп. пені, 21 (двадцять одну) грн. 88 коп. - інфляційних втрат, 797 (сімсот дев'яносто сім) грн. 94 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.07.17.

Суддя Т.М. Ващенко