Рішення

від 25.07.2017 по справі 916/1414/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" липня 2017 р.Справа № 916/1414/17 Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „БС ГЛОБАЛ УКРАЇНИ"

Відповідач: Фізична особа підприємець ОСОБА_1

Про: стягнення 34870,49 грн.

Суддя Демешин О. А.

Представники:

від позивача: Островська В.В. - довіреність

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ : Товариство з обмеженою відповідальністю „БС ГЛОБАЛ УКРАЇНИ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 34870,49 грн., з яких: 13000,00 грн. - основний борг за договором; 6437,30 грн. - інфляційне збільшення боргу; 1001,57 грн. - 3% річних від простроченої суми; 14431,62 грн. - відсотки за неправомірне користування чужими коштами.

Відповідач відзиву на позов не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно ст. 75 ГПК України.

В С Т А Н О В И В :

03.07.2014р. позивачем в односторонньому порядку було підписано Договір поставки №032/2014, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити відповідачу (покупцю) товар (спеції та харчові добавки в асортименті), найменування, асортимент, кількість і ціна кожної партії якого мала вказуватись у видатковій накладній, що є невід`ємною частиною цього договору.

10.03.2015р. по видатковій накладній №70 Товариство з обмеженою відповідальністю „БС ГЛОБАЛ УКРАЇНА" поставило Фізичній особі-підприємцю товар (Глобал Старін`єкт Чікен С 25кг, артикул JA00095) на суму 23850 грн.

Для сплати за поставлений товар позивач виставив відповідачу Рахунок на оплату №71 від 10.03.2015р.

19.08.2015 року відповідач частково оплатив вказаний рахунок на суму 10850 грн.

Позивач в позовній заяві, посилаючись на ст. 181,193, ч,3 ст. 198, ч,6 ст. 231, ч.4 ст. 232 ГК України та ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 692, 712 ЦК України просить суд стягнути з відповідача залишок заборгованості в розмірі 13000 грн.

Крім того, за прострочення по грошовому зобов'язанню позивачем нараховано до стягнення з відповідача 6437,30 грн. інфляційних; 1001,57 грн. сплати 3% річних та 14431,62грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволення, виходячи з наступного :

Відповідно ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Ч. 1 ст. 641 ЦК України, визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

А згідно ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, приймаючи до уваги прийняття відповідачем по видатковій накладній №70 від 10.03.2015р. товару, із посиланням в цій накладній на договір № 032/2014 від 03.07.2014р. та здійснення 19.08.2015р. часткової оплати за одержаний товар по вказаній накладній, слід вважати, що відповідачем було прийнято пропозицію позивача укласти договір № 032/2014 від 03.07.2014р. (оферту).

Про наявність договірних правовідносин між сторонами свідчить виписка по банківському рахунку ТОВ „БС Глобал Україна" з якої вбачається неодноразове проведення оплат відповідачем позивачу в період з 25.07.2014р. по 19.08.2015р.

Аналіз положень ч. 1 ст. 265 ГК України, а також фактичних обставин свідчить, що між Позивачем та Відповідачем виникли правовідносини, які ґрунтуються на договорі поставки, а тому правовідносини між сторонами підлягають регулюванню цим кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.4.2.Договору відповідач був зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100% згідно виставленого рахунку протягом 7 календарних днів.

Як зазначалось вище, рахунок на оплату за № 71 був виставлений відповідачу 10.03.2017р. Власне вказаний рахунок також, крім умов, передбачених договором, слід вважати окремою вимогою щодо здійснення оплати за поставлений товар, яка мала бути виконана у 7-ми денний строк (ч.2 ст.530 ЦК України).

За таких обставин, приймаючи до уваги часткове погашення боргу відповідачем, у останнього залишилась непогашеною сума заборгованості перед позивачем в розмірі 13000грн.

Крім того, відповідно до ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства, розраховано інфляційні та 3% річних , які підлягають стягненню з відповідача за прострочення по грошовому зобов'язанню. Їх розміри, відповідно, становлять 6434,3грн. - інфляційні та 1001,57грн. - сплата 3% річних.

Що стосується позовних вимог про стягнення відсотків за неправомірне користування чужими коштами в сумі 14431,62грн., то вони підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне:

Частиною 1 ст. 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 549 ЦК України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ч.6 ст.231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами, відповідно до ч.4 ст.232 ГК України, справляються по день сплати цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Таким чином, за своєю правовою природою, заявлені позивачем до стягнення відсотки за користування чужими коштами, Господарським кодексом України віднесено до штрафних санкцій у вигляді неустойки (зокрема - пені), що обчислюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за увесь час користування цими коштами.

Пунктом 7.1. договору передбачено сплату пені у розмірі 0,1% від сукупної вартості товару за кожен день прострочення у разі несвоєчасної або неповної оплати цього товару.

Ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

А ст. 3 вказаного Закону зазначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку відсотків за неправомірне користування чужими коштами, які за своєю правовою природою - є пенею, позивачем нараховані відсотки за прострочення оплати за одержаний товар на суму 23850 грн. за 155 днів прострочення та на суму 13000грн. за прострочення оплати з 20.08.2015р. по 02.06.2017р. за 653 дні.

Тобто, позивачем не враховано необхідність припинення нарахування штрафних санкцій у вигляді пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання по оплаті мало бути виконано. Крім того, розміри подвійної облікової ставки в період прострочення до 26.05.2016р. перевищували розмір пені за кожен день прострочення, встановлений пунктом 7.1. договору.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, розмір пені, що підлягає до стягнення з відповідача з урахуванням ч.6 ст.232 ГК України в встановленого договором розміру пені у 0,1%, становить 4073,75грн. , виходячи з наступного розрахунку:

23850грн. х 0,1% х 155 днів (18.03.2015р. - 19.08.2015р.) = 3696,75грн.;

13000грн. х 0,1% х 29днів (20.08.2015р. - 17.09.2015р.) = 377грн.

3696,75грн. + 377грн. = 4073,75грн.).

На підставі викладеного, позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача суму боргу в розмірі 13000,00 грн.; 6437,30 грн. інфляційних; 1001,57 грн. сплати 3% річних та 4073,75грн. пені з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору та витрат на послуги адвокату пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (ІН - НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „БС ГЛОБАЛ УКРАЇНИ" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, кім. 531, код - 38323234): 13000 гривень боргу; 6437 гривень 30 коп. інфляційних; 1001 гривню 57 коп. сплати 3% річних; 4073,75грн. пені, 1124гривні 80коп. судового збору та 2812 гривень витрат на послуги адвоката.

3. У задоволенні решти позову відмовити

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26 липня 2017 р.

Суддя О.А. Демешин