Рішення

від 20.07.2017 по справі 916/1199/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" липня 2017 р.Справа № 916/1199/17

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "УКТРЕЙД КОМПАНІ"

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "Єремеєвський м'ясокомбінат"

про стягнення 366 410,56 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність

СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "УКТРЕЙД КОМПАНІ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Єремеєвський м'ясокомбінат 366 410,56 грн., де 127 497,40 грн. - основна заборгованість, 14 691,23 грн. - пеня, 216 504,08 грн. - штраф, 6 119,87 грн. - інфляційні, 1 597,98 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.05.2017р. позовну заяву (вх.№1272/17) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/1191/17 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Письмове клопотання позивача про відкладення розгляду справи (вх.№2-3061/17 від 08.06.2017р.) судом було задоволено.

Письмове клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№12655/17 від 09.06.2017р.) судом було задоволено.

17.07.2017р. позивач подав до суду заяву (вх.№15646/17) про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 366 410,56 грн., де 127 497,40 грн. - основна заборгованість, 14 691,23 грн. - пеня, 216 504,08 грн. - штраф, 6 119,87 грн. - інфляційні, 1 597,98 грн. - 3% річних.

Зазначену заяву прийнято судом до розгляду.

Клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи (вх.№2-3927/17 від 20.07.2017р.) судом не задоволено, з підстав його недоведеності та необґрунтованості.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги позивачем не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, однак письмовий відзив на позов суду не надав.

За клопотанням позивача, судові засідання проводились в режимі відеоконференції.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

14 вересня 2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю "УКТРЕЙД КОМПАНІ" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Єремеєвський м'ясокомбінат" (Покупець) було укладено Договір поставки №140916, згідно умов п.1.1. в порядку та на умовах визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується згідно замовлень Покупця, поставляти окремими партіями та передавати у власність Покупцю товари в узгодженому сторонами асортименті та кількості, а Покупець зобов'язаний приймати товар, та оплачувати його в порядку, та на умовах, визначених сторонами в даному Договорі.

Відповідно до п.5.1. Договору, оплата вартості товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника: у розмірі 100% передоплати згідно виставленого рахунку або на умовах, узгоджених у специфікації на кожну окрему партію товару. Оплата за товар проводиться згідно банківських реквізитів, вказаних в рахунку Постачальника.

Пунктом 8.3. Договору встановлено, що у випадку не проведення розрахунків Покупцем згідно умов Розділу 5, Покупець зобов'язується на користь Постачальника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а у випадку погашення заборгованості протягом більш як 7 (сім) календарних днів з моменту прострочення термінів оплати, Покупець зобов'язаний додатково, крім пені сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 100% від суми заборгованості.

У відповідності до п.11. Договору, Договір вступає в силу з "14" вересня 2016р. та діє до "31" грудня 2016 року включно, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

На виконання умов вищенаведеного договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 284 002,12 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

№УТ-160363 від 02.11.2016р. на суму 67 498,04 грн. з ПДВ;

№УТ-160378 від 10.11.2016р. на суму 95 006,68 грн. з ПДВ;

№УТ-160415 від 11.02.2016р. на суму 76 623.84 грн. з ПДВ;

№УТ-160430 від 28.12.2016р. на суму 44 873,56 грн. з ПДВ;

Судом встановлено, що зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Проте, відповідачем вартість отриманого від позивача товару була оплачена частково в сумі 156 504,72 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась загальна заборгованість в сумі 127 497,40 грн.

Крім того, на підтвердження існування заборгованості відповідача, позивачем подано до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за договором поставки №140916 в частині здійснення оплати товару і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст.656 Цивільного Кодексу України).

Таким чином, судом встановлено поставку позивачем відповідачу товару за договором поставки №140916 на суму 284 002,12 грн., неналежне виконання останнім договірних зобов'язань в частині оплати отриманого товару, у зв'язку з чим на думку суду позивач правомірно заявив вимогу про стягнення заборгованості в сумі 127 497,40 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в сумі 127 497,40 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 14 691,23 грн. - пені, 216 504,08 грн. - штрафу, 6 119,87 грн. - інфляційних та 1 597,98 грн. - 3% річних.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

За приписами п.2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Перевіривши розрахунок позивача пені судом встановлено, що здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочки 95006.68 25.11.2016 - 08.12.2016 14 14.0000 % 0.077 %* 1017.56 95006.68 09.12.2016 - 13.12.2016 5 14.0000 % 0.077 %* 363.41 56000.00 14.12.2016 - 20.12.2016 7 14.0000 % 0.077 %* 299.89 6000.00 21.12.2016 - 26.01.2017 37 14.0000 % 0.077 %* 169.84 6000.00 27.01.2017 - 01.03.2017 34 14.0000 % 0.077 %* 156.49 6000.00 02.03.2017 - 13.04.2017 43 14.0000 % 0.077 %* 197.92 6000.00 14.04.2017 - 15.05.2017 32 13.0000 % 0.071 %* 136.77 76623.84 26.12.2016 - 26.01.2017 32 14.0000 % 0.077 %* 1875.82 76623.84 27.01.2017 - 01.03.2017 34 14.0000 % 0.077 %* 1998.52 76623.84 02.03.2017 - 13.04.2017 43 14.0000 % 0.077 %* 2527.54 76623.84 14.04.2017 - 15.05.2017 32 13.0000 % 0.071 %* 1746.60 44873.56 10.01.2017 - 26.01.2017 17 14.0000 % 0.077 %* 585.20 44873.56 27.01.2017 - 01.03.2017 34 14.0000 % 0.077 %* 1170.40 44873.56 02.03.2017 - 13.04.2017 43 14.0000 % 0.077 %* 1480.21 44873.56 14.04.2017 - 15.05.2017 32 13.0000 % 0.071 %* 1022.87 Отже загальна сума пені за самостійним розрахунком суду складає 14 749,42 грн., але у зв'язку з тим, що позивачем стягненню з відповідача пеня заявлена в меншому розмірі в сумі 14 691,23 грн., стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі, заявленому позивачем в сумі 14 691,23 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних судом встановлено, що здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано 3% річних наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 95006.68 25.11.2016 - 13.12.2016 19 3 % 147.96 56000.00 14.12.2016 - 20.12.2016 7 3 % 32.13 6000.00 21.12.2016 - 15.05.2017 146 3 % 71.99 76623.84 26.12.2016 - 15.05.2017 141 3 % 887.89 44873.56 10.01.2017 - 15.05.2017 126 3 % 464.72 Отже загальна сума 3% річних за самостійним розрахунком суду складає 1 604,69 грн., але у зв'язку з тим, що позивачем до стягнення з відповідача сума 3% річних заявлена в меншому розмірі в розмірі 1 597,98 грн., стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних в розмірі, заявленому позивачем в сумі 1 597,98 грн.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013р. №14).

У відповідності до приписів чинного Законодавства України в періоди менші, ніж місяць, інфляційні втрати не нараховуються.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних судом встановлено, що здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано 3% річних наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.01.2017 - 31.03.2017 6000.00 1.039 236.94 6236.94 01.01.2017 - 31.03.2017 76623.84 1.039 3025.87 79649.71 10.01.2017 - 31.03.2017 44873.56 1.039 1772.06 46645.62

Отже загальна сума інфляційних втрат за самостійним розрахунком суду складає 5 034,87 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні в розмірі встановленому судом в сумі 5 034,87 грн.

В іншій частині позовних вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних - суд відмовляє.

Оцінюючи вимоги про стягнення штрафу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Перевіривши розрахунок позивача штрафу в сумі 216 504,08 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином.

За наявності підстав, передбачених ч.3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду, при цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.п.1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. «Про судове рішення» , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним в матеріалах справи доказам.

Разом з тим, судом приймається до уваги, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про ймовірність збитків позивача у зв'язку з неправомірними діями відповідача щодо невчасної оплати саме за даним Договором.

Слід зазначити, що суди здійснюють правосуддя з метою забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Винесення судом законного, обґрунтованого і справедливого рішення неможливе без проведення ним всебічного, повного, об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому судове рішення повинно базуватись на принципах верховенства права, неупередженості, незалежності, змагальності сторін та рівності усіх учасників судового процесу.

Як вірно встановив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує те, що з пояснень представника позивача, судом встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер, прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла із-за фінансових труднощів, та оскільки, на думку суду, пеня та штраф - це фінансові санкції, спрямовані на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, у зв'язку з тим, що позивачем не надано до суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов даного Договору, суд вважає зменшити розмір штрафу та встановити його в розмірі 12 749,70 грн., оскільки стягнення вказаної суми штрафу у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача та відповідача, надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 5 479,67 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Єремеєвський м'ясокомбінат" (65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, буд. №235, код ЄДРЮОФОПГФ 38437804) на користь товариство з обмеженою відповідальністю "УКТРЕЙД КОМПАНІ" (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, буд. №42, код ЄДРЮОФОПГФ 36310587) заборгованість за договором поставки №140916 від 14.09.2016р. в сумі 127 497 (сто двадцять сім тисяч чотириста дев'яносто сім) грн. 40 коп., пеню в розмірі 14 691 (чотирнадцять тисяч шістсот дев'яносто одна) грн. 23 коп., штраф в розмірі 12 749 (дванадцять тисяч сімсот сорок дев'ять) грн. 70 коп., інфляційні в розмірі 5 034 (п'ять тисяч тридцять чотири) грн. 87 коп., 3% річних в розмірі 1 597 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто сім) грн. 98 коп. та витрати на оплату судового збору в розмірі 5 479 (п'ять тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. 67 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 25 липня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський