Рішення

від 20.07.2017 по справі 918/454/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2017 р. Справа № 918/454/17

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Соломіївської сільської ради Дубровицького району Рівненської області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про повернення приміщення вартістю 20 305 грн.

за участі представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

від органу прокуратури - Ковальчук І.Л., посвідчення № 031264 від 12.01.2015 р.;

В судовому засіданні 20 липня 2017 року, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26 червня 2017 року керівник Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Соломіївської сільської ради Дубровицького району Рівненської області (далі - Рада, позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, відповідач) про повернення приміщення вартістю 20 305 грн.

Ухвалою суду від 26 червня 2017 року позовну заяву від 15.06.2017 р. № 36/3-992вих-17 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 918/454/17, розгляд якої призначено на 20 липня 2017 року.

У судовому засіданні 20 липня 2017 року Прокурор позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, та наполягав на їх задоволенні.

Представник Ради у судове засідання 20.07.2017 р. не з'явився, однак 26.06.2017 р. від останнього на адресу суду надійшло клопотання (а.с. 47), з якого вбачається, що представник Ради позов підтримує та просить розглянути справу без участі представника Ради.

Відповідач у судове засідання 20.07.2017 р. також не з'явився, однак 26.06.2017 р. від останнього на адресу суду надійшло клопотання (а.с. 49), з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_1 позов визнає та просить розглянути справу без участі відповідача.

В пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд здійснює розгляд справи за наявними матеріалами без участі представника Ради та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

За змістом частин 1, 2 статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Судом встановлено, що Прокурор звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Ради до ФОП ОСОБА_1 про повернення приміщення.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За пунктом 1 частини 6 згаданої статті під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, звертатися до суду з позовом.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 3-рп/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спільних відносинах.

В обґрунтування звернення до Господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Ради, Прокурор посилався на те, що територіальна громада с. Соломіївка, с. Кураш, с. Орв'яниця в особі Ради є власником спірного приміщення, а також на те, що Радою не вжито жодних заходів з метою усунення порушення.

Судом встановлено, що 3 березня 2014 року між Радою (далі - орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (далі - орендар) було укладено договір оренди майна, що є спільною власністю територіальної громади сільської ради № 2 (далі - Договір) (а.с. 15-17).

Згідно Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі - майно), загальною площею 24,4 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1 в будівлі на 1-му поверсі, що знаходиться на балансі Соломіївської сільської ради. Об'єкт оренди, частина приміщення клубу, передається для розміщення торгової точки. Вартість майна визначена експертним шляхом і становить 20 305 грн.

Згідно п. 3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, яка затверджена рішенням сільської ради від 27.11.2013 року № 287 "Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за комунальне майно та пропозиції її розподілу" і становить, з урахуванням індексу інфляції на день підписання Договору - 305 грн. 00 коп. за місяць (орендна плата за 1 кв.м. в місяця - 12 грн. 50 коп.), без врахування ПДВ, з щомісячною поправкою на коефіцієнт інфляції. Розрахунок суми орендної плати міститься в додатку до договору.

Згідно до п. 10.1. Договору, договір укладено строком на 5 років, що діє з 3 березня 2014 року до 3 березня 2019 року.

03 липня 2014 року згідно акту приймання-передачі нежитлових приміщень нерухоме майно згідно договору від 03.03.2014 р. № 2 передано відповідачу (а.с. 18).

У відповідності до ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Положеннями ч. 6 ст. 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 793 ЦК України визначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі (ч. 1). Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2).

За нормами ст. 794 ЦК України, право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з п. 10.1. Договору, договір укладено строком на 5 років, що діє з 3 березня 2014 року до 3 березня 2019 року.

Судом встановлено, що в порушення вказаних вимог даний Договір, укладений строком на 5 років, нотаріально не посвідчено і не здійснено його державну реєстрацію.

Згідно з ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Частиною 1 статті 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Рішенням суду не може бути зобов'язано сторони здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства - свободі договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК). Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Згідно з ч. 1 ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що у разі припинення Договору майно повертається орендодавцеві аналогічно порядку, встановленому договором при передачі майна. Майно вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Відтак, у орендаря виникає обов'язок щодо повернення безпідставно набутого майна Соломіївській сільській раді на підставі акту приймання-передачі.

У зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 користується комунальним майном без правової підстави, що є порушенням інтересів держави у сфері використання комунального майна, управління об'єктами комунальної власності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про повернення приміщення вартістю 20 305 грн.

У відповідності до пункту 3 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (стаття 43 ГПК України).

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Ради до ФОП ОСОБА_1 про повернення приміщення вартістю 20 305 грн. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) звільнити та повернути приміщення площею 24,4 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, Дубровицького району Рівненської області Соломіївській сільській раді Дубровицького району Рівненської області (34161, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Соломіївка, вул. Центральна, 9, код ЄДРПОУ 04385178) шляхом підписання акту прийому-передачі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь прокуратури Рівненської області (р/р 35214079015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. - витрат по оплаті судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 25 липня 2017 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 5 примірників:

1 - до справи;

2-3 - позивачу рекомендованим (35500, Рівненська обл., м. Сарни, вул. Демократична. 32;

34161, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Соломіївка, вул. Центральна, 9

4- відповідачу рекомендованим (АДРЕСА_2);

5- прокуратурі Рівненської області рекомендованим (33000, м. Рівне, вул. 16-го Липня, 52).