Постанова

від 24.07.2017 по справі 14/5026/879/2011

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2017 р. Справа№ 14/5026/879/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Руденко М.А.

Пашкіної С.А.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

від представників сторін :

за участю представників сторін:

від скаржника: ОСОБА_2- довіреність № 422 від 22.04.2015.

від боржника: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 31.01.2017

по справі №14/5026/879/2011 (суддя Гура І.І.)

за заявою СТОВ „Підгайдамацькі ферми"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31.01.2017 задоволено вимогу заяви ліквідатора СТОВ „Підгайдамацькі ферми" та присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь СТОВ „Підгайдамацькі ферми" 945 000 грн. вартості великої рогатої худоби.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_3 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 31.01.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора банкрута Рогова В.А. відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 (головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Дикунська С.Я., Чорна Л.В.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 31.01.2017 припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2017 по даній справі ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 по справі №14/5026/879/2011 скасовано. Справу №14/5026/879/2011 направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів вказану апеляційну скаргу по справі №14/5026/879/2011 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., Руденко М.А., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Руденко М.А., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду 24.07.2017.

21 липня 2017 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, представником ОСОБА_3 подано додаткові документи та пояснення по справі.

24 липня 2017 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, Арбітражним керуючим Роговим Вадимом Анатолійовичем подано клопотання про відкладення розгляду справи .

В судове засідання 24.07.2017 з'явився представник скаржника.

Представник боржника в судове засідання не з'явився.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів розглянувши клопотання Арбітражного керуючого Рогова Вадима Анатолійовича про відкладення розгляду справи, прийшла до висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Статтею 77 ГПК України не передбачено обов'язку суду відкладати розгляд справи через нез'явлення в засідання представника сторони, коли спір може бути вирішено в даному засіданні.

Колегія суддів звертає увагу, що явка представників сторін в судове засідання 24.07.2017 обов'язковою не визнавалась.

Поряд з цим, обґрунтовуючи зазначене клопотання про відкладення розгляду справи арбітражний керуючий зазначає про неможливість з'явитись в судове засідання, оскільки останній знаходиться в щорічній відпустці до 07.08.2017. Проте, жодних доказів на підтвердження своїх доводів останнім не надано.

Також, арбітражний керуючий не скористався своїм правом надіслати відзив на апеляційну скаргу та всі документи, що підтверджують заперечення проти апеляційної скарги, після одержання ухвали про порушення провадження по справі, як це передбачено ст. 96 ГПК України.

Крім того, законодавством не передбачено обмежень щодо надання керівником юридичної особи повноважень її представника у господарському процесі іншим особам, крім тих, що не мають можливості взяти участь у судовому засіданні.

Беручи до уваги, що представники сторін повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а також враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, передбачені ст. 102 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників сторін.

Представник скаржника в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати оскаржувану ухвалу Господарського суду Черкаської області від 31.01.2017.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, скаржника, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Скасовуючи ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 по справі №14/5026/879/2011 Вищий господарський суд України зазначив, про необхідність вирішення питання щодо правового статусу фізичної особи ОСОБА_3 у даній справі та права останнього на участь у справі, як власника майна Боржника чи уповноваженої особи учасників Боржника, а також, відповідно, права оскаржувати судові рішення у даній справі.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених в постанові від 14.06.2017 по справі №14/5026/879/2011, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", застосування та користування правами на судовий захист, апеляційний перегляд справи здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм ГПК України.

Статтею 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього кодексу.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи, задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство є: сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є засновниками СТОВ „Підгайдамацькі ферми", частка яких становить 100% (по 50% відповідно) статутного капіталу товариства. Крім того, відповідно до пунктів 1.4., 6.2. Статуту боржника зазначені особи є його учасниками, які володіють 100% статутного капіталу (тобто входять до складу вищого органу управління боржником).

Таким чином, ОСОБА_3, в розумінні ст. 1 Закону Про банкрутство є належним учасником провадження по справі про банкрутство СТОВ "Підгайдамацькі ферми" та, відповідно, наділений процесуальний правом на оскарження ухвали господарського суду Черкаської області від 31.01.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.06.2015 визнано недійсним договір від 10.08.2011 №10-08/2011 купівлі-продажу корів та телят великої рогатої худоби та оренди приміщень та сільгосптехніки для утримання ВРХ, укладений між СТОВ "Підгайдамацькі ферми" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, в частині передачі у власність ОСОБА_4 корів української червоно-рябої та чорно-рябої порід у кількості 102 (сто дві) голови та телят великої рогатої худоби у кількості 97 (дев'яносто сім) голів, які не мають державних номерів; стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Підгайдамацькі ферми" 945000 грн вартості корів української червоно-рябої та чорно-рябої порід та телят великої рогатої худоби; стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 1218 грн судового збору в доход державного бюджету України через місцевий орган державної податкової служби; визнано фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 поточним кредитором боржника на суму 312000 грн, які підлягають погашенню у четверту чергу; заяву боржника у особі ліквідатора банкрута від 03.06.2015 №02-02/326 залишено без розгляду; провадження у справі стосовно ОСОБА_3 припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 ухвалу господарського суду Черкаської області від 03.06.2015 скасовано. В заяві ліквідатора банкрута відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 скасовано. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 03.06.2015, в частині стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Підгайдамацькі ферми" 945000 грн. вартості корів української червоно-рябої та чорно-рябої порід та телят великої рогатої худоби та стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 1218 грн судового збору скасовано, в іншій частині ухвалу господарського суду Черкаської області від 03.06.2015 залишено в силі. Справу у скасованій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Черкаської області в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05.04.2016 відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора СТОВ "Підгайдамацькі ферми" Рогова В.А. про стягнення з ФОП ОСОБА_4 2 723 200 грн вартості корів української червоно-рябої та чорно-рябої порід та телят великої рогатої худоби.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.04.2016 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.09.2016 ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 скасовано, справу направлено до господарського суду Черкаської області на новий розгляд.

Задовольняючи заяву ліквідатора, в частині стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь СТОВ „Підгайдамацькі ферми" 945000 грн вартості великої рогатої худоби (ВРХ), місцевий господарський суд, при визначенні вартості ВРХ, виходив з вартості, зазначеної в Договорі застави від 07.08.2007 №26/04-08-2007, укладеного між ВАТ Банк "БІГ Енергія" та СТОВ "Підгайдамацькі ферми", в якому сторони визначили вартість заставленого майна (ВРХ) у розмірі 945000 грн. (т.7 а.с. 201), а також договорами лізингу (т.7 а.с. 21-24).

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, в постанові від 15.10.2016 по даній справі, Вищий господарський суд зазначив, що визначення вартості ВРХ судом виходячи із вартості цього майна, яка відображена у Договорі застави від 07.08.2007 №26/04-08-2007, укладеного між ВАТ Банк "БІГ Енергія" та СТОВ "Підгайдамацькі ферми", у якому сторони визначили вартість заставленого майна (ВРХ) у розмірі 945 000 грн є неправомірною, оскільки предметом застави були корови в кількості 199 голів, а на день реалізації, яка відбулася через 4 роки, залишилося лише 102 корови, які і були реалізовані, та 97 телят - вартість яких не може дорівнювати вартості дорослої худоби.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, при встановленні вартості ВРХ, виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 5, 7 і 11 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9, згідно зі статтями 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності; за змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Судам слід враховувати, що в разі застосування реституції за недійсним договором, у якому не встановлена вартість майна і вона не може бути визначена виходячи з його умов, вартість майна визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на момент укладення договору (частина четверта статті 632 ЦК).

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все те, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користування майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 632 ЦК України якщо ціна у договорі невстановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення.

Згідно з договором №10-08/2011 купівлі-продажу корів та телят великої рогатої худоби та оренди приміщень та сільгосптехніки для утримання ВРХ від 10.08.2011 (з додатками від 13.08.2011 №1 та від 15.08.2011 №2), укладеним між СТОВ "Підгайдамацькі ферми", в особі директора ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (а.с.177 том 6, а.с.156-160 том 10), за накладною від 10.08.2011 №11 (а.с.182 том 6) та реєстром ідентифікаційних номерів (додаток до накладної №11 від 10.08.2011 згідно з Договором №10-08/2011 від 10.08.2011), підписаними сторонами (а.с.180, том 6), ОСОБА_4 отримав від СТОВ "Підгайдамацькі ферми" "корів української червоно-рябої та чорно-рябої порід в кількості 102 (сто дві) голови та телят ВРХ в кількості 97 (дев'яносто сім) голів".

Згідно з пунктом 1.1. Договору купівлі - продажу корів та телят великої рогатої худоби та оренди від 10.08.2011 продаж ВРХ здійснювався на підставі дозволу ВАТ Банк "Біг Енергія", який був заставоутримувачем ВРХ (лист ВАТ Банк "БІГ Енергія" від 05.08.2011 №1070/24-06, яким надано згоду на продаж ВРХ за ціною 303 062,00 грн), яка передана у заставу ВАТ Банк "БІГ Енергія" у забезпечення виконання умов кредитного договору від 07.08.2007 №01/05-08-2007 згідно з договором застави від 07.08.2007 №26/04-08-2007 (а.с.229 том 6, а.с.110 том 10).

Плату за ВРХ на суму 312000 грн внесено боржнику згідно з прибутковими касовими ордерами від 18.08.2011 року №1/10-08 на суму 30000,00 грн, від 29.08.2011 №2/10-08 на суму 60000,00 грн, від 31.08.2011 №3/10-08 на суму 10000,00 грн, від 15.09.2011 №4/10-08 на суму 70000,00 грн, від 28.09.2011 №5/10-08 на суму 30000,00 грн, від 21.10.2011 №6/10-08 на суму 112000,00 грн. Отримані кошти згідно квитанціями ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відділення №0442 (про сплату боржником через ОСОБА_3 на погашення заборгованості згідно з кредитним договором №01/05-08-2007) від 18.08.2011 на суму 30000,00 грн, від 29.08.2011 на суму 60000,00 грн, від 31.08.2011 на суму 10000,00 грн, від 15.09.2011 на суму 70000,00 грн., від 28.09.2011 на суму 30000,00 грн, від 21.10.2011 на суму 112000,00 грн, перераховано ліквідатору ВАТ БАНК "БІГ ЕНЕРГІЯ" (а.с.219 - а.с.224 том 6, а.с.163-174 том 10).

Відповідно до п. 2.3.Договору купівлі - продажу корів та телят великої рогатої худоби та оренди від 10.08.2011 загальна вартість худоби зазначеної в п. 1.1. складає 311930 грн.

Листом від 11.08.2011 боржник, в особі ОСОБА_3, повідомив ліквідатора ВАТ Банк "БІГ Енергія" про реалізацію заставного майна (ВРХ) за Договором по ціні, не нижчій за вартість, визначену звітом про його оцінку (а.с.204 том 7), листами від 11.10.2011 №1461/24-06 (а.с.146 том 10) та від 02.12.2011 №1905/24-06 (а.с.112 том 10) ліквідатор ВАТ Банк "БІГ Енергія" повідомив про спрямування коштів у сумі 200 000 грн., та надалі 312 000 грн, які надійшли від СТОВ "Підгайдамацькі ферми" від реалізації ВРХ, на погашення простроченої заборгованості боржника по нарахованих процентах за кредитним договором від 07.08.2007 №01/05-08-2007.

Місцевий господарський суд зазначив, що визначена сторонами у Договорі вартість ВРХ ґрунтується на звіті суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_7 від 15.07.2011.

В той же час, висновком судово-товарознавчої експертизи у справі установлено, що: "висновок про оцінку майна станом на 15.07.2011 на суму 303062,00 грн, складений суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_7 у звіті про оцінку майна є не повним, не правильно виконаним та застосовані у ньому процедури оцінки майна не відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Колегія суддів критично оцінює посилання місцевого господарського суду на невідповідність визначеної в договорі купівлі - продажу корів та телят великої рогатої худоби та оренди від 10.08.2011 вартості ВРХ, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, висновком судового експерта установлено неможливість визначити ринкову вартість ВРХ.

Ухвалою місцевого суду від 01.02.2016, за клопотанням представників ліквідатора та відповідача-2 ОСОБА_3, зобов'язано Головне управління статистики у Черкаській області та Управління агропромислового розвитку Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації надати суду інформацію (відомості) щодо вартості корів нижче-середньої та середньої вгодованості та телят станом на серпень 2011 року.

15 лютого 2016 року від Управління агропромислового розвитку Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації до суду першої інстанції було надіслано повідомлення, що інформація, а саме: (відомості) щодо вартості корів нижче-середньої та середньої вгодованості та телят відсутня, оскільки її збір не входить до повноважень управління агропромислового розвитку райдержадміністрації. Від Головного управління статистики у Черкаській області витребувана місцевим судом така інформація не надходила.

З вищезазначеного вбачається, що на даний час неможливо встановити вартість корів нижче-середньої та середньої вгодованості та телят станом на серпень 2011 року.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 4 ст. 179 ГК України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Колегія суддів звертає увагу, що в п. 1.4. Договору №10-08/2011 купівлі-продажу корів та телят великої рогатої худоби та оренди приміщень та сільгосптехніки для утримання ВРХ від 10.08.2011 сторони погодили, що вартість ВРХ встановлюється договірна, але не нижча за оцінку майна, що проведена та визначена у Звіті Про оцінку майна незалежного експерта ОСОБА_7

Таким чином, сторони при визначенні вартості ВРХ не керувалися виключно звітом Про оцінку майна . Ціна ВРХ погоджена сторонами та на момент укладанні договору сторони вважали таку ціну реальною та справедливою, а також такою, що задовольняла учасників договору. Сторони не заявляли будь-яких претензій одна до одної.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що вартість ВРХ що підлягає стягненню з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Підгайдамацькі ферми" становить 311930 грн.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського Черкаської області - частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст.101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

2.Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 31.01.2017 по справі №14/5026/879/2011 скасувати частково.

3.Частково задовольнити заяву ліквідатора СТОВ „Підгайдамацькі ферми".

4.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Підгайдамацькі ферми" (Корсунь-Шевченківський район, с. Селище, ідентифікаційний код 33246688) 311930 (триста одинадцять тисяч дев'ятсот тридцять) грн - вартості великої рогатої худоби.

5. Матеріали справи повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді М.А. Руденко

С.А. Пашкіна