Ухвала

від 19.07.2017 по справі 392/255/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1352/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Кратко Д. М.

Доповідач Авраменко Т. М.

УХВАЛА

Іменем України

19.07.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Авраменко Т.М.

суддів: Суровицької Л.В., Чельник О.І.

секретар Бодопрост М.М.

за участю представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Кіровоградське на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Кіровоградське про витребування земельної ділянки.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Кіровоградське (далі - СТОВ) про витребування земельної ділянки.

Зазначав, що на підставі Державного акту на право власності на землю КР № 016031 від 03 березня 2008 року є власником земельної ділянки площею 6,46 га, яка розташована на території Плетеноташлицької сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.

Він має бажання самостійно обробляти свою земельну ділянку, проте не може цього робити, оскільки на даний час земельну ділянку фактично використовує СТОВ Кіровоградське , без належних правових підстав.

Жодних договорів з відповідачем він, як власник земельної ділянки, не укладав. Повернути йому земельну ділянку відповідач відмовляється.

Просив витребувати у СТОВ Кіровоградське належну йому земельну ділянку, стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2017 року позов задоволено. Суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка без відповідної правової підстави перебуває у користуванні відповідача, а тому підлягає поверненню позивачу.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що акт приймання-передачі, на який суд посилається в своєму рішенні, не може бути належним та допустимим доказом, оскільки договір оренди між сторонами укладений не був, тому такий акт є нікчемним, як і сам правочин, що не пройшов державної реєстрації і від укладення якого сторони відмовились. СТОВ Кіровоградське не використовує земельну ділянку позивача. Суд не звернув уваги, що позивач просив витребувати земельну ділянку кадастровий № 3523185200:02:000:0001, яка відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому не належить, а належить третій особі. Позивачу належить земельна ділянка кадастровий № 3523185200:02:000:3001. Надавши в судове засідання довідку Держгеокадастру про зміну кадастрового номера земельної ділянки, позивач позовних вимог не змінив. Загальну площу поля, на якому позивачу виділено земельну ділянку за кадастровим № 3523185200:02:000:3001 використовує ФГ Коробейко В.І. .

В засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є правильним.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

Стаття 41 Конституції України передбачає непорушність права приватної власності.

Відповідно до частин 1, 3, 7 ст. 319 ЦК України всім власникам забезпечуються рівні умови захисту і здійснення своїх прав володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом (ст.321 ЦК України).

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, при цьому позивач зобов'язаний довести, крім належності цього майна позивачу, ще й реальну наявність зазначеної речі у відповідача.

В пункті 19 постанови №5 від 07 лютого 2014 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав роз'яснено, що застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Статтею 125 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права, тобто після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно положень ст.212 Земельного Кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивач на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку є власником земельної ділянки площею 6,46 га, розташованої на території Плетеноташлицької сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області (а.с.4-5).

Представники сторін пояснили, що між сторонами в установленому законом порядку було укладено та зареєстровано договір оренди зазначеної земельної ділянки, строк якого закінчився, після закінчення договору земельна ділянка відповідачем позивачу за актом не передавалась. Сторони мали намір продовжити орендні відносини і 27 червня 2013 року підписали акт про передачу цієї земельної ділянки в оренду СТОВ Кіровоградське (а.с.23), однак в установленому законом порядку договір оренди не було укладено.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що відповідач користується належною позивачу земельною ділянку без відповідної правової підстави, тому повинен повернути її позивачу.

Доводи відповідача, що належною позивачу земельною ділянкою він не користується, спростовуються відсутністю акту про повернення позивачу земельної ділянки після закінчення договору оренди, актом від 27 червня 2013 року про прийняття в оренду цієї земельної ділянки (а.с.23), відомостями про нарахування орендної плати позивачу за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2016 року (а.с.44). Цим доказам суд першої інстанції дав належну оцінку.

Доводи апеляційної скарги, що спірна земельна ділянка перебуває в користуванні ФГ Коробейко В.І. не підтверджується ніякими доказами, а в довідці від 27 червня 2017 року зазначено, що ФГ не використовує і ніколи не використовувало земельну ділянку позивача.

Зміна кадастрового номеру належної позивачу на підставі Державного акту серії КР №016031 земельної ділянки проведена в установленому законом порядку, що підтверджується довідкою управління Держгеокадастру (а.с.43), Інформаційною довідкою з Державного реєстру (а.с.21-22), та на місце знаходження земельної ділянки не вплинула.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів.Підстави для переоцінки доказів апеляційним судом відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Кіровоградське відхилити, а рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 12 квітня2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: Л.В.Суровицька

О.І.Чельник