Ухвала

від 20.07.2017 по справі 365/867/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 365/867/16-ц Головуючий у І інстанції Денисенко Н. О. Провадження № 22-ц/780/3043/17 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М. Категорія 22 20.07.2017

УХВАЛА

Іменем України

20 липня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Голуб С.А., Приходька К.П.,

за участю секретаря - Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства Калина на рішення Згурівського районного суду Київської області від 18 квітня 2017 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства Калина до ОСОБА_2 про стягнення витрат на незавершене виробництво врожаю,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року приватне акціонерне товариство Калина (далі - ПрАТ Калина ) звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0653 га, кадастровий номер: НОМЕР_1 та земельної ділянки площею 3,3622 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, які розташовані на території Красненської сільської ради Згурівського району Київської області. Протягом 2005-2015 років позивач користувався цими земельними ділянками на умовах договору оренди від 18 вересня 2005 року. ПрАТ Калина зазначало, що оскільки вказані земельні ділянки використовувались для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке має замкнутий цикл виробництва, то земельні ділянки відповідача були задіяні у виробничій програмі товариства та на них проводились осінньо - польові роботи до моменту закінчення строку дії договору оренди, тобто до листопада 2015, а саме, проводилась передпосівна обробка ґрунту під посів культур урожаю 2016 року (дискування), на що товариством витрачено 1 124 грн. 60 коп., що підтверджується дорожніми листками механізатора від 05-06 жовтня 2015 року та від 09-18 жовтня 2015 року. Вважало, що після закінчення строку оренди відповідачу було передано його земельні ділянки із поліпшеннями та незавершеним виробництвом врожаю виробничого циклу 2015-2016 років, які неможливо відокремити від земельних ділянок.

Ураховуючи викладене, ПрАТ Калина просило стягнути із ОСОБА_2 на свою користь понесені витрати за незавершене виробництво врожаю 2016 року у розмірі 1 124 грн. 60 коп.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 18 квітня 2017 року в позові ПрАТ Калина відмовлено.

В апеляційній скарзі ПрАТ Калина просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відшкодуванню підлягають капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, якщо таке поліпшення проводилось за згодою орендодавця. Проте відповідач не надав своєї згоди та не підписував додаткової угоди з позивачем щодо відшкодування орендарю витрат на поліпшення земельних ділянок, як це передбачено умовами п.27 укладеного між сторонами договору оренди землі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 11 квітня 2001 року є власником двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме, земельної ділянки площею 0,9653 га, кадастровий номер: НОМЕР_1 та земельної ділянки площею 3,3622 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, які розташовані на території Красненської сільської ради Згурівського району Київської області (а.с.35-36).

18 вересня 2005 року між ПрАТ Калина та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстровано у Згурівському відділенні Київської регіональної філії № 12 Центру ДЗК Державного комітету України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 листопада 2005 року за № 04:05:027:00125 (а.с.32-34).

08 вересня 2014 року ОСОБА_2, як орендодавець, до закінчення строку дії договору оренди письмово повідомив позивача про намір припинити його дію, що підтверджується копією його заяви від 18 вересня 2014 року (а.с.71).

Встановлено та не заперечується сторонами, що після закінчення строку дії договору оренди земельні ділянки були повернуті ОСОБА_2

Відповідно до списку власників земельних часток (паїв), яким передаються земельні ділянки в приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Красненської сільської ради Згурівського району Київської області, код ділянки ОСОБА_2 згідно схеми поділу земель - НОМЕР_5 (а.с.96 -99).

Технічна документація зі складання державних актів на право приватної власності на землю власникам земельних часток (паїв) в межах Красненської сільської ради Згурівського району Київської області містить кадастровий план земельної ділянки НОМЕР_4 ОСОБА_2 (а.с.86-95).

Поле НОМЕР_6 перебуває в складі полів Красненської сільської ради Згурівського району Київської області (а.с.101). Земельна ділянка ОСОБА_2 за № НОМЕР_5 входить до складу поля НОМЕР_6, яке оброблялось позивачем єдиним масивом протягом 2005-2015 років (а.с.104-105, 106).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що надані позивачем копії дорожних листів трактора (а.с.7-10, 12-31) та розрахунки (а.с.4, 5, 6, 11) на підтвердження обробки земельної ділянки відповідача 5-6 жовтня 2015 року, 17-19 жовтня 2015 року, не підписані відповідальними особами, не містять даних щодо проведення передпосівної обробки грунту земельної ділянки відповідача у вигляді її поліпшення. На ім`я одного тракториста на той самий трактор за 11 та 12 жовтня 2015 року видано по два аналогічні дорожні листки трактора. Тому суд дійшов правильного висновки про те, що зазначені позивачем витрати, є необгрунтованими.

Відповідно до ст. ст. 13, 14, 15, 16, 18 Закону України Про оренду землі (у редакції на час виникнення правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Частинами 1 та 2 ст. 24 Закону України Про оренду землі , в редакції на час укладання договору оренди, визначено права та обов'язки орендодавця, зокрема: орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Орендодавець зобов'язаний: передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця; попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди.

Згідно з Національним стандартом № 2 Оцінка нерухомого майна , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442, земельне поліпшення визначено як результати будь-яких заходів, що призводять до зміни якісних характеристик земельної ділянки та її вартості. До земельних поліпшень належать матеріальні об'єкти, розташовані у межах земельної ділянки, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення, а також результати господарської діяльності або проведення певного виду робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів, розміщення посівів багаторічних насаджень, інженерної інфраструктури тощо).

Відповідно до п. 27 договору оренди, орендодавець зобов'язаний відшкодувати орендарю витрати пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця.

З огляду на зазначені положення закону та умови договору оренди, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відшкодуванню підлягають капітальні витрати, пов'язані із поліпшенням стану об'єкта оренди, якщо воно проводилось за згодою орендодавця. Проте ОСОБА_2 не надавав своєї згоди та не підписував додаткової угоди з позивачем щодо відшкодування орендарю витрат на поліпшення земельної ділянки, як це передбачено законом та п. 27 договору оренди.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що сама по собі передпосівна обробка ґрунту під посів культур урожаю 2016 року (дискування) не є поліпшенням земельної ділянки в розумінні норми закону та не змінює її якісних характеристик та її вартості.

Крім того, позивачем не доведено факт проведення робіт саме на земельній ділянці відповідача та розмір понесених затрат, адже дискування мало місце загальним масивом поля.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки матеріалами справи не підтверджено факт дискування земельної ділянки ОСОБА_2, погодження з останнім такого виду робіт, факту поліпшення земельних ділянок відповідача, умов відшкодування, а також розміру понесених позивачем витрат.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для скасування рішення суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не можуть підставою для задоволення позову.

Матеріали справи та зміст оскаржуваного рішення суду не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, які передбачені ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Ураховуючи наведене та положення ст.308 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Калина відхилити.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 18 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді