Рішення

від 26.07.2017 по справі 419/756/17

НОВОАЙДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 419/756/17

Провадження № 2/419/305/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді - Мартинюка В. Б.,

при секретарі - Московченко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Новоайдар Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ТОВ Даймлер Мотор Компані про захист прав споживачів та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Новоайдарського районного суду Луганської області в інтересах ОСОБА_2 з даним позовом до ТОВ Даймлер Мотор Компані про захист прав споживачів та стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на початку лютого 2017 року, ОСОБА_2, через мережу інтернет, дізнався, що ТОВ Даймлер Мотор Компані реалізує сільськогосподарську техніку, в тому числі і трактор - МТЗ-82,1 БЕЛАРУС , який не експлуатувався. Вартість зазначеного трактора була чітко визначена - 200000 грн. Попередньо зателефонувавши за зазначеним в рекламі телефонним номером, даний факт підтвердив Інформаційний пункт у м. Запоріжжя ТОВ Даймлер Мотор Компані .

07.02.2017 року ОСОБА_2 приїхав до Інформаційного пункту м. Запоріжжя, ТОВ ДМК , де консультант підтвердила, що дійсно ОСОБА_2 може придбати зазначений трактор за суму 200000 грн., але перед укладанням договору йому потрібно сплатити перший внесок в сумі - 40000 грн., а тільки після цього, між ним та ТОВ ДМК буде укладено договір купівлі - продажу.

В той же день, перед укладанням зазначеного договору, ОСОБА_2 сплатив на рахунок ТОВ ДМК 40000 грн., вважаючи що ця сума є частиною сплати за товар, як йому повідомив консультант, і тільки після цього йому був наданий договір, як потім було встановлено РЕВАРДІНГУ .

Після сплати коштів 40000 грн. та підписання договору №707112 від 07.02.2017 року, ОСОБА_2 виявив що, він уклав не договір купівлі - продажу трактору, а договір ревардінгу. Крім того, відповідно до зазначеного договору, зазначена сума 40000 грн. не являється частиною сплати за товар, а є Вартістю фінансування , тобто плата за незрозумілі послуги, які є безпідставними. Слід зазначити, що кошти було сплачено в результаті введення в оману ОСОБА_2, а не з його волі.

На підставі вищенаведеного, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсною угоду № 707112 від 07.02.2017 року, додатки до угоди № 1,2,3,4 укладену між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю Даймлер Мотор Компані .

Представник позивача - ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача - ТОВ Даймлер Мотор Компані у судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча був належним чином сповіщений про час та місце судового засідання, що підтверджується оголошенням в ЗМІ Урядовий кур`єр №135 (6004) від 22.07.2017 р. (а.с.34).

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 07.02.2017 року ОСОБА_2 приїхав до Інформаційного пункту м. Запоріжжя, ТОВ ДМК , з метою придбання трактора, де консультант підтвердила, що дійсно ОСОБА_2 може придбати зазначений трактор, за суму 200000 грн., але перед укладанням договору йому потрібно сплатити перший внесок в сумі - 40000 грн., а тільки після цього, між ним та ТОВ ДМК буде укладено договір купівлі - продажу.

В той же день, перед укладанням зазначеного договору, ОСОБА_2 сплатив на рахунок ТОВ ДМК 40000 грн. (а.с.17), вважаючи що ця сума є частиною сплати за товар, як йому повідомив консультант, і тільки після цього йому був наданий договір, як потім було встановлено РЕВАРДІНГУ (а.с.7-18).

Після сплати коштів 40000 грн., та підписання договору №707112 від 07.02.2017 року, ОСОБА_2 виявив, що він уклав не договір купівлі продажу трактору, а договір ревардінгу.

Крім того, відповідно до зазначеного договору, зазначена сума 40000 грн. не являється частиною сплати за товар, а є Вартістю фінансування , тобто плата за незрозумілі послуги, які є безпідставними. Слід зазначити, що кошти було сплачено в результаті введення в оману ОСОБА_2, а не з його волі.

Відповідно до розділу 2, договору, постачальник (відповідач) нібито зобов'язується придбати та передати товар у користування, а отримувач (позивач) нібито повинен сплачувати платежі, згідно з умовами договору.

Однак, відповідно до п.2.3. зазначеного договору, замовленням товару є момент підписання специфікації, та сплати першого ревардингового внеску, відповідно до додатку № 2 до договору (перший ревардинговий платіж), який, відповідно до п. 8.2.1. договору, (ППРП), є не сплата за товар, а періодичні платежі на протязі 12 місяців. Відповідно до п.5.2. договору перший ревардінговий платіж може бути сплачений у повному обсязі до 12 місяців лише за письмовою згодою сторін, тобто ОСОБА_2 за цим договором не має права сплатити кошти відразу, а за таку дострокову сплату першого ревардингового платежу, нараховується штраф у розмірі 30% від вартості товару, тобто 60000 грн. ОСОБА_2, відповідно до договору Ревардінгу , не купляє товар, а періодично, на протязі 12 місяців, повинен сплачувати платежі в сумі - 8333 грн. щомісячно, і тільки після сплати 12 платежів, ТОВ ДМК повинен розпочати підшукування товару, як це зазначено в п.2.1 договору. Виходячи з вищевикладеного, вбачається що укладена між ОСОБА_2 та ТОВ Даймлер Мотор Компані Угода порушує права ОСОБА_2, як споживача, бо здійсненні платежі (вартість фінансування та сплата частинами першого ревардингового платежу), не створюють для відповідача будь-яких обов'язків, дана схема, можливого, придбання трактора є пірамідальною, даний вид підприємницької практики вводить споживача в оману.

Як вбачається з договору № 707112 від 07.02.2017 р., укладеного між позивачем та відповідачем, в ньому взагалі відсутні відомості про товар, а тільки в п.3.1. договору зазначено, що товаром є трактор МТЗ 82.1 Білорус, без будь яких характеристик, таких як рік випуску трактора, кольор трактора, перебування товару в попередній експлуатації; не зазначена повна модифікація трактора та комплектація; не зазначена наявність або відсутність комфорту (бортовий комп'ютер, кондиціонер тощо). Тобто, в договорі не визначено, який товар пропонує купити відповідач по справі ТОВ ДМК Пропозиція в договорі є примарною (а.с.7-18).

Крім того, відповідно до п. 3.6. договору, постачальник (відповідач) не відповідає перед отримувачем (позивач) за невиконання будь - якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності товару, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець. Тобто, відповідно до умов договору, постачальник (відповідач по справі) не несе ніяких обов'язків щодо товару, а всупереч законодавства, покладає такі обов'язки на невизначену особу, яка не є стороною угоди, укладеною між позивачем та відповідачем по справі. ОСОБА_2, укладаючи угоду з ТОВ ДМК , був переконаний, що продавцем, та власником товару є саме ТОВ ДМК , а не інша не визначена договором, особа, та вбачається, що в ТОВ ДМК взагалі відсутній товар, визначений в п.3.1. договору (а.с.7).

Відповідно до умов та змісту угоди № 707112 від 07.02.2017 року у ній та додатках до неї не зазначено підприємство, з яким ТОВ Даймлер Мотор Компані укладено договір на постачання трактору, його виробник, імпортер та/або дистриб'ютор, а також модель та інші основні характеристики товару, кінцевий термін дії угоди.

Установлення невиправдано малого строку для надання позивачем згоди на отримання трактору, зобов'язання його до виконання усіх зазначених вище умов для можливості отримання трактору, є підтвердженням несправедливості умов спірної угоди та нечесної підприємницької практики відповідача і відповідно до положень ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", є підставою для визнання угоди від 07.02.2017 року недійсною.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів зазначена підприємницька практика є такою, що вводить в оману, тобто якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Згідно ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Статтею 19 Закону України "Про захист прав споживачів" заборонено нечесну підприємницьку практику, яка включає, зокрема будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману, спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, специфікація та ціна або спосіб розрахунку ціни чи наявність знижок або інших цінових переваг.

Те, що зазначений договір порушує права та законні інтереси ОСОБА_2 не відповідає вимогам ЗУ Про захист прав споживачів і має бути визнаний недісним вказує і той факт, що відповідно до вимог п.12.11 вказаного договору, в порушення закону зазначено, що у випадку розірвання данного договору отримувачем до підписання акту приймання-передачі постачальник вираховує штраф у розмірі 20% від суми першого ревардингового платежу, тобто 20000 грн., а сплачена сума в 40000 грн. (вартість фінансування ) не повертається взагалі.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повергати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору, надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору, визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Згідно ч. 4 ст. 18 цього Закону перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦПК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦПК України, недійсний правочин не здійснює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, беручи до уваги, що представник відповідача у судове засідання не з`явився, жодних доказів на спростування доводів представника позивача не надав, суд прийшов до висновку, що угода № 707112 від 07.02.2017 року, укладена між ОСОБА_2 та ТОВ Даймлер Мотор Компані , додатки до неї є такими, що вчинені з використанням нечесної підприємницької практики та укладені на несправедливих умовах для позивача, тому є недійсними, у зв`язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Так, при пред'явленні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 640 грн., що підтверджується квитанцією (а.с.1).

З урахуванням положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України, вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача судових витрат у вигляді судового збору, який сплачено при пред'явленні позову до суду, підлягає задоволенню в повному обсязі, тобто пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 640 грн.

Висновки суду підтверджуються письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, ст. ст. 18, 19 ЗУ Про захист прав споживачів , керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 224 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ТОВ Даймлер Мотор Компані про захист прав споживачів та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати недійсною угоду № 707112 від 07.02.2017 року, додатки до угоди № 1,2,3,4 укладену між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю Даймлер Мотор Компані .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Даймлер Мотор Компані , код ЄДРПОУ 22698515, юридична адреса: м. Київ, вул. Миру, буд. 3, на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 40 000 (сорок тисяч) гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Даймлер Мотор Компані , код ЄДРПОУ 22698515, юридична адреса: м. Київ, вул. Миру, буд. 3, на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий: В. Б. Мартинюк