Рішення

від 21.07.2017 по справі 643/16248/16-ц

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/16248/16-ц

Провадження № 2/643/2133/17

21.07.2017 року Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Майстренко О.М. при секретарі Шабатько Л.М. розглянув заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ОСОБА_2 ТРЕЙД про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та повернення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ ОСОБА_2 ТРЕЙД про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та повернення грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29 серпня 2016 року між ним та відповідачем ТОВ ОСОБА_2 ТРЕЙД в особі директора з управління ОСОБА_4 було укладено договір ревардингу за № 303139 у м. Харкові на придбання автомобілю Peugeot Expert Tepee 2.0 HDI MT Aсtive (Золотистий), в якому була погоджена ціна автомобіля в розмірі 354 000 грн. та його комплектація, сплатив 70800 гривен вартості фінансування за даним договором. В подальшому позивач з'ясував, що даний договір порушує його права та містить ознаки недійсного правочину, у зв'язку з чим звернувся до суду та просить визнати недійсним договір ревардингу за № 303139 від 29 серпня 2016 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 ТРЕЙД та ОСОБА_1 на придбання автомобілю Peugeot Expert Tepee 2.0 HDI MT Active (Золотистий), стягнути з відповідача на його користь 70800 гривен, сплачених як вартість фінансування за недійсним договором ревардингу, судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити та в разі неявки відповідача просив ухвалити заочне рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 серпня 2016 року між ОСОБА_1А та відповідачем ТОВ ОСОБА_2 ТРЕЙД в особі директора з управління ОСОБА_4 було укладено договір ревардингу за № 303139 у м. Харкові на придбання автомобілю Peugeot Expert Tepee 2.0 HDI MT Aсtive (Золотистий), в якому була погоджена ціна автомобіля в розмірі 354 000 грн.

Відповідно до розділу 1 вказаного договору ревардинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору ревардингу.

Згідно п. 2.1 договору, постачальник (ТОВ ОСОБА_2 ТРЕЙД зобов'язується придбати та передати на умовах ревардингу у користування майно (товар визначений у п. 3.1.цього договору), а отримувач (ОСОБА_1А.) зобов'язується прийняти товар та сплачувати ревандингові платежі та інші платежі згідно з умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору строк користування отримувачем товаром складається з періодів (місяців) згідно з графіком сплати ревандингових платежів (додаток №3 до договору) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару за формою, встановленою постачальником.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що товаром по даному договору є автомобіль Peugeot Expert Tepee 2.0 HDI MT Aсtive (Золотистий).

Відповідно до п. 3.2 Договору вартість товару на момент укладення даного договору та розмір першого ревардингового платежу вказується в додатку №2 до даного Договору, який є його невід'ємною частиною.

Згідно з додатком №2 до договору вартість предмета ревардингу складає 354 000 гривен, а розмір фінансування 70800 гривен.

Відповідно до п. 4.1.1. договору постачальник зобов'язаний передати у користування та володіння отримувача товар в порядку, встановленому даним договором.

Відповідно до п.5.1. договору, товар передається в користування отримувачеві протягом строку, який становить від п'яти до ста двадцяти робочих днів з моменту сплати отримувачем на рахунок постачальника першого ревардингового платежу, платежу за передачу товару.

Пунктом 6.1. договору сторони передбачили, що з дати підписання акту приймання-передачі отримувач має право користуватися товаром згідно з його звичайним призначенням.

Чинним цивільним законом не врегульовано правовідносини, що виникають з договору ревардингу.

Тому суд на підставі ст.8 ЦК України, при вирішенні даної справи керується правовими нормами ЦК України, інших актів законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (застосовує аналогію закону).

Як вбачається з положень оскаржуваного договору, він містить у собі ознаки договору лізингу, найму та купівлі-продажу транспортного засобу.

Тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж,Закону України Про фінансовий лізинг .

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для визнання договору недійсним, суд виходить з наступного.

Як передбачено пунктом 3.6. договору, постачальник не відповідає перед отримувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності товару, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

В той же час договір не містить вказівки яка саме особа є продавцем та де знаходиться, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.

Зазначені умови оспорюваного договору суперечать вимогам частини першої статті 808 ЦК України, яка передбачає, що якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином у вказаному договорі суттєво обмежені права позивача по відношенню до постачальника у разі неналежного виконання останнім обов'язків, передбачених договором та законом. Звужені обов'язки постачальника, які передбачені ч.2 ст.10 Закону України Про фінансовий лізинг , положеннями ЦК України, оскільки за даним договором лише п.4.1.1. передбачено єдиний обов'язок постачальника передати у користування та володіння отримувача товар в порядку, встановленому цим договором (передати у власність обов'язок відсутній), повністю виключена відповідальність постачальника за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі товару та його належної якості, одночасно значно розширені права постачальника.

Положеннями розділу 12 договору встановлено жорстку односторонню відповідальність одержувача не лише за будь-яке порушення зобов'язання, а й за розірвання договору за його ініціативою, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору згідно з вимогами статті 18 Закону України Про захист прав споживачів .

Передбачена у розділі 1 договору та додатку №2 до нього оплата вартості фінансування договору у розмірі 70800 гривен , виходить за межі переліку передбачених законом платежів, у зв'язку з чим вказані положення договору є несправедливими.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів"містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів"можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Як вже встановлено судом, аналіз змісту оскаржуваного договору ревардингу від 09 вересня 2016 року, укладеного між сторонами, дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права одержувача як споживача стосовно постачальника у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом (пункт 3.6.договору), звужені обов'язки постачальника (що в даному договорі фактично діє як лізингодавець), які передбачені в Законі України Про фінансовий лізинг , положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність постачальника за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі товару та передачі товару належної якості, одночасно значно розширені права постачальника.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, оскаржуваний договір за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір ревардингу від 29 серпня 2016 року, укладений між ОСОБА_1А та відповідачем ТОВ ОСОБА_2 ТРЕЙД нотаріально посвідчено не було. Відповідно, виходячи з положень частини першої ст. 220 ЦК України у зв'язку з недодержанням сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1А та наявність підстав для визнання договору недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи, що позивачем 29.08.2016 року на рахунок відповідача сплачено 70800 гривен . на виконання договору, що судом визнано недійсним, необхідно застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з відповідача на користь позивача одержані ним за недійсним договором кошти в сумі 70800 гривен .

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення , звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог

Керуючись ст.ст.209, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ТОВ ОСОБА_2 ТРЕЙД про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та повернення грошових коштів - задовольнити.

Визнати недійсним договір ревардингу № 303139 від 29 серпня 2016 року укладений між ТОВ ОСОБА_2 ТРЕЙД та ОСОБА_1 на придбання автомобілю Peugeot Expert Tepee 2.0 HDI MT Active (Золотистий).

Стягнути з ТОВ ОСОБА_2 ТРЕЙД на користь ОСОБА_1 70800 (сімдесят тисяч вісімсот ) гривен на відшкодування коштів, сплачених за недійсним договором ревардингу № 303139 від 29 серпня 2016 року

Стягнути з ТОВ ОСОБА_2 ТРЕЙД на користь держави судовий збір у розмірі 708 гривен.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення .

Заочне рішення може бути переглянуто судом , що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача .

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Майстренко О.М.