Рішення

від 18.07.2017 по справі 705/4002/16-ц

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/4002/16-ц

2/705/179/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2017 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Мазуренко Ю.В.

при секретарі Романовій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний розподіл нерухомого майна та виділ частки із нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та визнання права власності на земельну ділянку та реальний розподіл земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2, про реальний розподіл нерухомого майна та виділ частки із нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та визнання права власності на земельну ділянку та реальний розподіл земельної ділянки. В позові він вказує, що 12.10.2001 року він уклав шлюб з відповідачем ОСОБА_2, який був зареєстрований відділом РАЦС Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області, актовий запис № 457 від 12.10.2001р. Даний шлюб згідно рішення Уманського міськрайонного суду від 31.10.2014р. був розірваний. В позові вказано, що під час розгляду судом провадження № 705/6373/14-ц про розірвання шлюбу та поділ сумісно набутого майна подружжя, було розділене не все майно між подружжям. Також, в позові зазначено, що під час шлюбу було придбане спільне майно, а саме житловий будинок на приватизованій земельній ділянці. За час шлюбу 15.07.2003 року ОСОБА_2 придбала за сімейні кошти житловий будинок разом з надвірними спорудами за адресою: с. Родниківка, вул. Шевченка, 61, що знаходилися на приватизованій земельній ділянці площею 0,17 га. Однак, вирішуючи питання про поділ спільного майна подружжя, судом залишилося не вирішене питання поділу земельної ділянки, на якій знаходиться житловий будинок разом із надвірними спорудами.

Позивач вважає, що на земельну ділянку кадастровий номер 7124386700:01:001:0688, що знаходиться по вул. Шевченка, 61 в с. Родниківка Уманського району Черкаська обл., не поширюється відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України статус особистої приватної власності дружини, чоловіка, оскільки приватизація вищезазначеної земельної ділянки здійснена третіми особами. Згідно рішення Уманського міськрайонного суду у справі № 705/6373/14-ц від 31.10.2014 року позивачу ОСОБА_1 належать 1/2 ідеальної частки житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Уманський район, с. Родниківка, вул. Шевченка, 61.Право власності на об'єкт нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.08.2015 року. Дані твердження підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Також, в позові вказано, що співвласником іншої частини є відповідач ОСОБА_2, якій належить 1/2 ідеальної частин вищезазначеного будинку. Між сторонами, як співвласниками цього майна вникають непорозуміння та суперечки з приводу користування, утримання та збереження цього майна. Угоди про спосіб виділення в натурі частки із сумісного спільного володіння не досягнуто. Оскільки між сторонами не досягнуто домовленості про поділ (виділ) в натурі житлового будинку та земельної ділянки, що призвело до не можливості вчинити договір про поділ цього майна, в порядку передбаченому ч. 3 ст. 367 ЦК України, позивач звернувся до суду за захистом свого майнового права, шляхом здійснення поділу житлового будинку та виділу земельної ділянки в натурі, відповідно до частки кожної із сторін у спільній власності з метою припинення права спільної часткової власності на це майно, просив суд розділити в натурі житловий будинок № 61 з надвірними спорудами, що знаходиться по вул. Шевченка в с. Родниківка Уманського району, Черкаської області згідно можливих варіантів розподілу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і визнавши за ними право приватної власності на відокремлені частини житлового будинку, та надвірні споруди, що відповідають розміру 1/2 ідеальної частки кожної із сторін у спільному майні, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальної частини земельної ділянки, кадастровий номер 7124386700:01:001:0688, що знаходиться за адресою: Черкаська область Уманський район, с. Родниківка, вул. Шевченка, 61, розділити в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 1708 кв.м., кадастровий номер 7124386700:01:001:0688, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Уманський район, с. Родниківка, вул. Шевченка, 61 і визнавши за ними право приватної власності на відокремлені частини земельної ділянки, що відповідають розміру 1/2 ідеальної частки кожної із сторін.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_4 позов підтримали та просили його задоволити, посилаючись на обставини, які викладені в позові. Також позивач зазначив, що вони з відповідачем за взаємною згодою не можуть вирішити питання поділу житлового будинку та земельної ділянки. Одночасно він не заперечував того факту, що після придбання житлового будинку та під час перебування в шлюбу вони з дружиною здійснили добудови та перебудови на території домоволодіння (в житловому будинку добудували ванну та туалет; до житлового будинку добудували гараж; на території домоволодіння побудували новий сарай). Вказані перебудови та добудови вони здійснювали починаючи з 2003 року і в державні органи за дозволами на переобладнання не зверталися, і в послідуючому належним чином не оформили вказані зміни, відповідно до вимог чинного законодавства (тобто, в судовому засіданні позивач визнав факт наявності самочинного будівництва та не відповідності даних відображених в технічному паспорті, що доданий до позову, фактичному будівництву після переобладнання та перебудови в житловому будинку). Також він пояснив, що після того, як по рішенню суду, після розірвання шлюбу, за ним було визнано право власності на ? ідеальну частину житлового будинку з надвірними спорудами, він оформив належним чином право власності, що підтверджується відповідним витягом з державного реєстру.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити у задоволенні позову. Відповідач в своїх поясненнях в суді категорично наполягала, що варіанти запропоновані позивачем у висновку експертного дослідження не відповідають фактичним обставинам, після того, як вони з 2003 року з чоловіком перебуваючи в шлюбі, проводили роботи по перебудові та добудові як у житловому будинку, так і на території домоволодіння (в житловому будинку добудували ванну та туалет; до житлового будинку добудували гараж; на території домоволодіння побудували новий сарай). Також вона пояснила, що після того, як по рішенню суду, після розірвання шлюбу, за нею було визнано право власності на ? ідеальну частину житлового будинку з надвірними спорудами, вона до державних органів з приводу реєстрації права власності не зверталася.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника і відповідача, дослідивши матеріали справи, - приходить до наступного.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який був зареєстрований 12 жовтня 2001 року у відділі РАГС Уманського міського управління юстиції Черкаської області, актовий запис №457 та 31 жовтня 2014 року згідно рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області суду шлюб між ними було розірвано ( а.с. 4 ).

Згідно вказаного рішення суду також визнано за позивачем ОСОБА_5 право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по вулиці Шевченка,61 в с.Родниківка Уманського району Черкаської області та визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по вулиці Шевченка,61 в с.Родниківка Уманського району Черкаської області. Вказані факти сторони в судовому засіданні визнали.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.08.2015 року за позивачем ОСОБА_5 зареєстрована 1/2 частка в спільній частковій власності на житловий будинок № 61, що розташований в с. Родниківка Уманського району Черкаської області (а.с.6).

В договорі купівлі - продажу будинку, що був укладений 15 липня 2003 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7 з одного боку ( продавці) та ОСОБА_2 ( покупець) з іншого боку, вказано, що предметом договору є житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в с.Родниківка по вул. Шевченка,61 (оригінал вказаного договору сторонами для огляду в судовому засіданні не надавався).

Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 9061952 від 01.04.2004 року земельна ділянка площею 1708 кв.м., кадастровий номер 7124386700:01:001:0688, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Уманський район, с. Родниківка, вул. Шевченка, 61, належить ОСОБА_2. Земельна ділянка набута нею на підставі договору купівлі-продажу земельних ділянок, зареєстрованого в реєстрі від 15.07.2003 року за № 2098 (а.с.13). (оригінал вказаного договору сторонами для огляду в судовому засіданні не надавався).

У відповідності до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.10.2015 року, вартісна оцінка присадибної земельної ділянки загальною площею 1708 кв.м., кадастровий номер 7124386700:01:001:0688, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Уманський район, с. Родниківка, вул. Шевченка, 61 становить 27510,43 гривні (а.с.12).

До позовної заяви позивачем додано висновок будівельно-технічного дослідження від 10.12.2015 року, складеного ПП «Техбудексперт» , який містить три варіанти розподілу будівель та споруд будинковолодіння між сторонами(а.с.14-48).

Разом з цим відповідно до ст. 57 ч. 1 ЦПК України - доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. При цьому, в ч. 2 ст. 57 ЦПК України вказано, що ці дані встановлюються в т.ч. - на підставі висновків експертів. Згідно з вимогами ст. 66 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені в результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання задані судом. При цьому, позивач та його представник в судовому засіданні питання про призначення судової будівельно-технічної експертизи щодо визначення варіантів розподілу будівель та споруд будинковолодіння між сторонами - не ставили.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо ) самостійного заробітку ( доходу). Вважається , що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В ч. 1 ст. 68 СК України вказано, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна , що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розподілити майно за взаємною згодою - ч. 2 ст. 69 СК України.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.1 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя , ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини , чоловіка , дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007року за № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , - поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст.372 ЦК України. В п. 24 Постанови зазначено, що не належить до спільної сумісної власності подружжя майно одного з подружжя, набуте під час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності - є спільною сумісною власністю.

Спільна часткова власність - це власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності (ст. 356 ЦК України). Спільною частковою власністю має вважатися власність двох чи більше співвласників, частка кожного з яких у праві власності є завідомо визначеною в конкретній величині. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК спільною сумісною власністю є та спільна власність двох чи більше осіб, у яких завідомо не визначені частки кожної з них. Отже, праву спільної сумісної власності, як і праву спільної часткової власності притаманні такі риси як множинність її суб'єктів (співвласників) та єдність її об'єкта. Так, ч. З ст. 368 передбачає презумпцію дії режиму спільної сумісної власності щодо майна подружжя, набутого ним за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом. Правові засади спільної сумісної власності подружжя визначаються статтями 60-74 нового Сімейного кодексу України. Спільною сумісною власністю, відповідно до ч. 4 ст. 368, також є майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Частиною 3 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

При цьому, при поділі майна суд виходить із того, що якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.

Якщо річ неможливо розділити, вона присуджується одному з подружжя.

Якщо виділити в натурі частину із загального майна не можна, хтось один із подружжя має право на отримання від іншого грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частини. Проте, така компенсація може бути надана лише за згодою колишньої дружини чи чоловіка. Крім того, присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній сумісній власності.

Як вбачається з листа Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства № 97/01-18 від 28.04.2016р. ( який поданий в копії та не завірений належним чином), - розглянувши варіанти розподілу житлового будинку, вважають що влаштування окремого (другого) входу до житлового будинку, що знаходиться в селі Родниківка по вул. Шевченка,61 можливе при умові проведення перепланування частини житлового будинку (а.с.50).

Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 61 по вул.Шевченка с.Родниківка, виготовлений на ім'я ОСОБА_1 та даний паспорт виготовлено 19.06.2003 року (а.с.9-11).

У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься у ч.1 ст. 376 ЦК України, поняття самочинне будівництво визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визначений самочинним, зокрема, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (ст. 380 ЦК).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На позивача покладений обов'язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень Цивільного кодексу України. Тобто, відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України - позивач повинен довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 ЦПК України, зазначені ним обставини. Однак таких доказів позивач та його представник не надали. Таким чином, при викладених обставинах, у зв'язку з тим, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається в своїй позовній заяві ( з врахуванням предмету і підстав заявленого ним позову про реальний розподіл житлового будинку та земельної ділянки) - позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 88, 208, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний розподіл нерухомого майна та виділ частки із нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та визнання права власності на земельну ділянку та реальний розподіл земельної ділянки.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ю.В.Мазуренко