Ухвала

від 06.07.2017 по справі 761/19012/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря ОСОБА_4

представника власника майна ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ПАТ «Іванівський Льонозавод» адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31.05.2016 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_7 , погоджене прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно та накладено арешт в тому числі і на майно належне ПАТ «Іванівський Льонозавод», а саме реєстраційний номер майна №10761354, тип майна: комплекс, майновий, адреса нерухомого майна: Чернігівська область, Семенівський район, с. Іванпуть, вулиця Молодіжна, будинок 3, загальна площа (кв.м): 21224,4.

(Станом на 13.05.16 право власності на вищевказане нерухоме майно згідно інформаційних довідок, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПАТ «Іванівський Льонозавод» (код ЄДРПОУ 00306319, адреса місцезнаходження: 05400, Чернігівська область, Семенівський район, село Іванпуть, Молодіжна, 3).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник ПАТ «Іванівський Льонозавод» подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31.05.2016 року скасувати в частині накладення арешту на нерухоме майно ПАТ «Іванівський Льонозавод», постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, належного ПАТ «Іванівський Льонозавод».

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що ПАТ «Іванівський Льонозавод» та/або причетні до нього особи не мають будь-якого процесуального статусу у кримінальному провадженні № 42015100000000795 від 02.07.2015, тобто ніяк не пов`язані з подією кримінального правопорушення, а як наслідок не можуть нести відповідальність в тому числі майнову за вчинене кримінальне правопорушення, якщо таке мало місце. Крім того, слідчий не повідомив слідчого суд про судове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2015, яким визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання нікчемним договору купівлі-продажу майнових прав, що в свою чергу спростовує обґрунтованість підозри, зазначеної у клопотанні слідчого. Ні орган досудового розслідування, який вносив на розгляді клопотання, ні слідчий суддя, задовольняючи вказане клопотання, не звернули увагу на те, що клопотання слідчого містить лише загальні формулювання мети арешту майна згідно положень процесуального закону, без подальшої конкретизації стосовно ПАТ «Іванівський Льонозавод» та не містить будь-якого обґрунтування необхідності арешту майна. Подібних висновків прийшов і Апеляційний суд м. Києва в ухвалі від 01.12.2016 року, скасувавши ухвалу слідчого судді від 31.05.2016 року в частині накладення арешту на майно іншого іпотекодавця ПП «Модус». Окрім цього, клопотання слідчого було розглянуто слідчим суддею в порядку ч.ч. 1, 2 ст. 172 КПК України. Разом з тим, належного обґрунтування розгляду клопотання без повідомлення власника майна ухвала слідчого судді не містить, у зв`язку з чим, на думку апелянта, слідчим суддею допущено порушення права власника майна на захист, що призвело до однобічності судового розгляду та незаконності судового рішення.

Щодо строку на апеляційне оскарження, то апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що про існування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції власник майна дізнався у квітні 2017 року від приватного нотаріуса з посиланням на реєстр речових прав на нерухоме майно. При цьому, текст оскаржуваної ухвали в реєстрі судових рішень, зокрема її резолютивна частина не відповідає тій самій частині ухвали, яка міститься в матеріалах справи та з якою 12.04.2017 року ознайомився представник апелянта і отримав повний текст. Так, в опублікованому в реєстрі судових рішень тексті не міститься інформації щодо арешту на майно ПАТ «Іванівський Льонозавод». Крім того, відповідно до вимог КПК України, не погоджуючись з постановленим рішенням слідчого судді, 18.04.2017 року апелянт звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування накладеного арешту на майно, у задоволенні якого ухвалою слідчого судді відмовлено, а повний текст вказаного рішення отримано 02.06.2017 року. Із врахуванням зазначеного, апелянт просить визнати причини пропуску ПАТ «Іванівський Льонозавод» строку на апеляційне оскарження поважними і поновити цей строк.

В судове засідання у справі прокурор не з`явився, про причини своєї неявки до суду не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був завчасно повідомлений, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, яка просила задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, вивчивши матеріали судової справи по розгляду клопотання слідчого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 31.05.2016 року було постановлено без участі представника власника майна, а також враховуючи, що представником власника майно було подано до суду першої інстанції клопотання про скасування арешту майна, у задоволенні якого відмовлено, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Як вбачається з матеріалів провадження, ГСУ СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015100000000795 від 02.07.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 218-1, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 191 КК України.

23.05.2016 року старший слідчий в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно в тому числі і на комплекс, майновий, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 21224,4, належний ПАТ «Іванівський Льонозавод», посилаючись на наявність правових підстав, передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України.

31.05.2016 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва вказане клопотання слідчого було задоволено та накладено арешт на майно, а саме майновий комплекс, загальною площею (кв.м): 21224,4, належний ПАТ «Іванівський Льонозавод», за адресою: Чернігівська область, Семенівський район, с. Іванпуть, вулиця Молодіжна, будинок 3.

Оскільки дана ухвала оскаржена тільки представником власника майна ПАТ «Іванівський Льонозавод» адвокатом ОСОБА_6 в частині накладення арешту на майно цього підприємства, а саме майновий комплекс, загальною площею (кв.м): 21224,4, належний ПАТ «Іванівський Льонозавод», розташований за адресою: Чернігівська область, Семенівський район, с. Іванпуть, вулиця Молодіжна, будинок 3, то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги зазначеної особи, а щодо інших осіб, на майно яких накладено арешт вказаною ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на це майно колегією суддів не вирішується.

Задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя, дослідивши матеріали додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, оскільки це майно є предметом кримінального правопорушення.

З таким рішенням слідчого судді погодитись неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчиненого кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними і достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом з тим, як вбачається із наданих матеріалів, не дивлячись на те, що кримінальне провадження №42015100000000795 зареєстроване ще 02.07.2015 року повідомлення про підозру будь-кому із посадових осіб ПАТ «Іванівський Льонозавод» не повідомлено, отже на час розгляду клопотання слідчого та накладення арешту на майно у кримінальному провадженні службові особи вказаного підприємства в статусі підозрюваного не перебували, в зв`язку з чим у слідчого судді були відсутні правові підстави для накладення арешту на майно.

Тобто, на думку колегії суддів, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно постановлена без належного об`єктивного з`ясування обставин кримінального провадження.

Разом з тим, згідно норм Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та відповідно накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситись з обставинами кримінального провадження.

Однак, в ухвалі слідчий суддя, взагалі не обґрунтував, яким саме чином існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що арештоване майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення вказане майно має до розслідування вчинених злочинів, апеляційний суд вважає, що у даному провадженні слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на майно, а тому відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України це мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.

Отже, враховуючи, що за матеріалами клопотання відсутні докази вчинення кримінального правопорушення за участю ПАТ «Іванівський Льонозавод», то наявність підстав вважати, що існує правова підстава для арешту вказаного майна взагалі спростовується. Зокрема, слід зазначити, що слідчий суддя жодним чином не проаналізував підстав арешту майна, його завдань та наслідків для конкретної юридичної особи, обмежившись лише посиланням на норму КПК України, що є порушенням процесуальних норм та прав власності гарантованих законом.

На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційні скарги задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Поновити представнику власника майна ПАТ «Іванівський Льонозавод» адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2016 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3-го відділу 1-го управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_7 , погоджене із прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , та в рамках кримінального провадження № 42015100000000795 від 02 липня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 та ст. 218-1 КК України, накладено арешт на нерухоме майно в частині, що стосується ПАТ «Іванківський Льонозавод», реєстраційний номер майна №10761354, тип майна: комплекс, майновий, адреса нерухомого майна: Чернігівська область, Семенівський район, с.Іванпуть, вулиця Молодіжна, будинок 3, загальна площа (кв.м): 21224,4, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС 3-го відділу 1-го управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_7 , погодженого із прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , в частині накладення в рамках кримінального провадження № 42015100000000795 від 02 липня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 та ст. 218-1 КК України, арешту на нерухоме майно ПАТ «Іванківський Льонозавод», реєстраційний номер майна №10761354, тип майна: комплекс, майновий, адреса нерухомого майна: Чернігівська область, Семенівський район, с. Іванпуть, вулиця Молодіжна, будинок 3, загальна площа (кв.м): 21224,4, із забороною його використовувати та ним розпоряджатися, відмовити.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/3350/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9

Доповідач: ОСОБА_1