Рішення

від 26.07.2017 по справі 913/488/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

26 липня 2017 року Справа № 913/488/17

Провадження № 9/913/488/17

за позовом Державного підприємства "Укрриба", м. Київ

до Фермерського господарства "Три бажання", с. Валуйське, Станично-Луганський район Луганської області

про стягнення 91810 грн. 79 коп.

суддя Ворожцов А.Г.,

секретар судового засідання Морозова С.В.,

у засіданні брали участь :

від позивача - ОСОБА_1 , довіреність № 11-13/81 від 07.07.2017,

від відповідача - представник не прибув,

в с т а н о в и в:

суть спору : позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 45708,16 грн., 3% річних у сумі 4057,10 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 42045,53 грн. за договором зберігання державного майна № 04/12 від 26.01.2012.

У судове засідання прибув повноважний представник позивача.

Відповідач , ФГ "Три бажання", відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

Явка учасників судового процесу в засідання суду не визнавалася обов'язковою.

При цьому, відповідач не заявив клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням фактичних обставин справи суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача суд встановив такі фактичні обставини.

26 січня 2012 року між сторонами у справі було укладено договір зберігання державного майна № 04/12 (далі - договір) (а.с. 22-24), відповідно до якого за актом приймання-передачі від 26.01.2012 (а.с. 25) позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання державне нерухоме майно (гідротехнічні споруди ставків) балансовою вартістю 12860478,10 грн., що розташоване в с. Валуйське Станично-Луганського району Луганської області.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили термін його дії до 26.01.2022.

Додатковою угодою до договору від 14.02.2012 (а.с. 28-29) позивач надав відповідачу право користування частиною майна, переданого на зберігання.

Ціна за користування цим майном сторонами визначена на рівні 20567,52 грн., яку відповідач повинен сплачувати до 14 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням коригування місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Додатковою угодою до договору від 01.07.2014 (а.с. 32) у зв'язку з неможливістю ведення господарської діяльності через військові дії в районі розташування переданого на зберігання майна сторони домовились про тимчасове припинення дії п. 1.3 угоди щодо користування.

Однак, за час дії п. 1.3 угоди про користування відповідач здійснював оплату несвоєчасно, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 45708,16 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком.

На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 15.06.2014 по 13.06.2017 в сумі 4057,10 грн. та інфляційні втрати за період з червня 2014 року по травень 2017 року в сумі 42045,53 грн.

Під час судового розгляду справи доказів повної або часткової сплати суми боргу відповідачем надано не було.

Заперечень на позов відповідач під час судового розгляду справи не надав, а також не скористався правом участі у судовому засіданні свого представника.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір виник через невиконання відповідачем зобов'язань за договором зберігання.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків, суд дійшов висновку, що розрахунок 3% річних є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Однак, суд не погоджується з періодом нарахування позивачем інфляційних втрат з наступних підстав.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

При застосуванні індексу інфляції індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, як вбачається з наданого позивачем розрахунку інфляції (а.с. 70), він нарахував інфляційні втрати, починаючи з червня 2014 року, не зважаючи на те, що період прострочення почався з 15 червня 2014 року. Таким чином, позивач нарахував місячну інфляцію за 15 днів прострочення червня 2014 року.

Виходячи з цих обставин, інфляційні втрати, нараховані позивачем за червень 2014 року в розмірі 227,40 грн. мають бути виключені з розрахунку, а правильний термін нарахування інфляції має становити з липня 2014 року по травень 2017 року (як визначено позивачем у розрахунку) і становити 41818,13 грн.

У задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат за червень 2014 року в сумі 227,40 грн. слід відмовити.

Суд вважає, що з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, позивачем частково доведено належними доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, натомість відповідач не спростував це в належний спосіб та не довів іншого.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами частково, а тому підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 45708,16 грн., 3% річних в сумі 4057,10 грн. та інфляційних втрат у сумі 41818,13 грн.

Судовий збір покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 1596,04 грн.

Крім того, при зверненні до господарського суду Луганської області з позовною заявою ДП Укрриба платіжним дорученням № 2193 від 12.06.2017 було сплачено судовий збір у розмірі 2122,41 грн., в той час, як згідно з п. 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , сплаті підлягало 1600,00 грн. судового збору.

Переплата судового збору за даним позовом становить 522,41 грн.

У відповідності з приписами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином наразі існує необхідність повернення ДП Укрриба з Державного бюджету України судового збору в розмірі 522,41 грн., який у відповідності до приписів Закону України Про судовий збір може бути повернутий ухвалою господарського суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, Фермерського господарства "Три бажання" , 93650, Луганська область, Станично-Луганський район, с. Валуйське, кв-л. Молодіжний, буд. 110, код 32838092, на користь позивача, Державного підприємства "Укрриба" , 04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 82-А, код 25592421, заборгованість за договором зберігання державного майна № 04/12 від 26.01.2012 в сумі 45708,16 грн., 3% річних у сумі 4057,10 грн., інфляційні нарахування в сумі 41818,13 грн., усього - 91583,39 грн., а також судовий збір у розмірі 1596,04 грн., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо не було подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 27.07.2017.

Суддя А.Г. Ворожцов