Рішення

від 21.07.2017 по справі 917/920/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2017р. Справа № 917/920/17

За позовом Підприємства з 100% іноземною інвестицією "ОСОБА_1 і Ко. Київ", вул. Центральна 2-В, с. Мала Олександрівка, Бориспільський район, Київська область, 08320

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новосанжарський молокозавод", вул. Петровського, 11, смт. Нові Санжари, Полтавська область, 39300

про стягнення 309 210,82 грн.

Суддя Семчук О.С.

Представники :

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 02.06.2017р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (директор, наказ № 1-к від 10.03.2016р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Розглядається позовна заява Підприємства з 100% іноземною інвестицією "ОСОБА_1 і Ко. Київ" (далі - позивач/ ПзІІ "ОСОБА_1 і Ко. Київ") про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новосанжарський молокозавод" (далі - відповідач/ ТОВ "Новосанжарський молокозавод" 309 210,82 грн., з яких: 252625,60 грн. - сума основного боргу, 20573,69 грн. - пеня, 8205,51 грн. - інфляційні втрати, 2284,42 грн. - 3 % річних, 25521,60 грн. штраф. В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 16/16 від 13.04.2016р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.06.2017р. порушено провадження по справі, розгляд якої призначено на 11.07.2017р.

Ухвалою суду від 11.07.2017р. за клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено на 21.07.2017р.

Відповідач відзиву на позов не надав.

10.07.2017р. до суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи контррозрахунку суми позовних вимог. У вказаному клопотанні відповідач повідомив про те, що розмір заборгованості на даний час є меншою, ніж зазначено позивачем, крім цього він не погоджується з розрахунком розміру позовних вимог позивача.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, керуючись ст. 75 ГПК України, суд розглядає справу і вирішує спір за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив часткову оплату відповідачем суми основного боргу після порушення провадження по даній справі та просив суд припинити провадження у справі в цій частині, а в решті суми позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в частині позову з врахування його контррозрахунку.

В судовому засіданні 21.07.2017р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

13.04.2016р. між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупець за договором) укладено договір поставки № 16/16 (далі - договір).

Згідно п. п. 1.1, 1.2 договору постачальник є імпортером інгредієнтів для виробництва харчових продуктів (далі - компоненти/ товар). Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується передати компоненти у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити компоненти в кількості й у терміни, визначені додатками (специфікаціями) та/або рахунками-фактурами до даного договору, що є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 4.1 договору, зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту переходу до покупця права власності на компоненти, відповідно до п. 3.7 цього договору.

У свою чергу, згідно з п. 3.7 договору право власності та ризики випадкового знищення або пошкодження компонентів виникають в покупця з моменту прийняття компонентів відповідно до умов цього договору, або на 6-й день з моменту отримання повідомлення постачальника про наявність компонентів в місці поставки, в залежності від того, яка подія наступить раніше. З моменту переходу до покупця права власності на компоненти на нього також переходять всі ризики, пов'язані із закінченням термінів придатності компонентів, якщо компоненти не будуть вивезені покупцем зі складу постачальника у встановлений цим договором термін.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що приймання-передача компонентів від постачальника покупцю засвідчується передачею довіреності та накладними, підписаними представниками сторін. Компоненти вважаються переданими з моменту підписання сторонами накладної.

Відповідно до п. 4.1., п. 4.2. договору зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту переходу до покупця права власності на компоненти, відповідно до п. 3.7 договору. Зобов'язання покупця вважаються виконаними після повної оплати компонентів і вивезення їх зі складу постачальника.

Згідно з п. 7.1 договору у редакції додатку № 1 до договору (протокол розбіжностей) від 13.04.2016р. покупець зобов'язаний здійснити 50% передплату вартості компонентів, а решту 50% сплатити протягом 7-ми денного терміну з моменту переходу до покупця права власності на компоненти, якщо інші умови не передбачені сторонами в додаткових угодах.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 255216,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № 10 від 13.01.2017р. на суму 63 312,00 грн.;

- № 25 від 03.02.2017р. на суму 64 488,00 грн.;

- № 32 від 14.02.2017р. на суму 63 960,00 грн.;

- № 41 від 21.02.2017p. на суму 63 456,00 грн.

Вказані накладні підписані повноважними представниками обох сторін та скріплені їх печатками (копії видаткових накладних - в матеріалах справи).

Крім цього на підтвердження факту здійснення поставок позивачем надано копії довіреностей, виданих відповідачем його представнику на отримання товару: № 12 від 12.01.2017р., № 39 від 03.02.2017р., № 46 від 14.02.2017р., № 49 від 21.02.2017р.; та копію товарно-транспортної накладної № Р10 від 13.01.2017р.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, зокрема 07.04.2017р. відповідачем перераховано кошти позивачу в розмірі 2590,40 грн. в рахунок оплати товару, отриманого за видатковою накладною № 10 від 13.01.2017р. на суму 63 312,00 грн. Таким чином, станом на момент подання позовної заяви за відповідачем обліковується заборгованість за отриманий товар у розмірі 252 625.60 грн.

Згідно наданого відповідачем контррозрахунку, після звернення позивачем до суду з даним позовом (09.06.2017р. згідно зі штампом відділення Укрпошти на конверті) ним було здійснено часткове погашення суми основного боргу на загальну суму 81000,00 грн., а саме:

- 23.06.2017р. сплачено 25000,00 грн.;

- 27.06.2017р. сплачено 28000,00 грн.;

- 29.06.2017р. сплачено 28000,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.07.2017р. підтвердив вищевказані оплати відповідача та просив суд припинити провадження у справі в частині сум здійснених оплат.

Відповідно до п. 4.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Оскільки заборгованість відповідача по договору у розмірі 81000,00 грн. існувала на момент порушення провадження у справі та була сплачена в процесі розгляду справи, то провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 81000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача суми основного боргу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).

В матеріалах справи відсутні докази оплати товару в повному обсязі.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню частково в сумі 171625,60 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача суми пені, 3 % річних, штрафу та інфляційних втрат суд виходить з наступного.

Пунктами 9.2, 9.3 договору встановлено, що у разі невиконання свого обов'язку по оплаті компонентів покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від розміру неоплаченої суми, за кожен день прострочення. Пеня нараховується на весь період прострочення. В разі прострочення покупцем свого обов'язку по оплаті компонентів більш ніж на 10-ть днів, покупець зобов'язаний додатково сплатити постачальнику штраф в розмірі 10% від суми недоплати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Суд встановив, що позивачем на прострочені суми оплати правомірно нараховано:

- пеню за загальний період з 23.01.2017р. по 02.06.2017р. на загальну суму 20573,69 грн.;

- річні за загальний період з 23.01.2017р. по 02.06.2017р. на суму 2284,42 грн.;

- інфляційні втрати за період з лютого 2017 року по травень 2017 року на суму 8205,51 грн.;

- штраф у розмірі 10% від сум оплат, прострочених більше ніж на 10 днів на суму 25521,60 грн.

Відповідачем надано контррозрахунок суми позовних вимог.

Згідно вказаного контррозрахунку відповідач нараховує пеню, річні та інфляційні втрати по кожному зобов'язанню (по кожній накладній) до 27.04.2017р. При цьому, жодних доводів щодо нарахування саме до цієї дати відповідачем не вказано.

При нарахуванні пені, річних, інфляційних та штрафу позивачем враховано часткову оплату відповідача 07.04.2017р. на суму 2590,40 грн., наступна оплата відповідачем відбулася тільки 23.06.2017р. Тобто, станом на 02.06.2017р. основна заборгованість в сумі 252625,60 грн. була не погашена, а тому позивач правомірно нарахував пеню та річні та інфляційні втрати за період по 02.06.2017р.

Відповідно до приписів ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України встановлено вимоги щодо належності та допустимості доказів. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки пені, річних, інфляційних втрат і штрафу та встановлено його правильність.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 20573,69 грн. пені, 8205,51 грн. інфляційних втрат, 2284,42 грн. 3 % річних та 25521,60 грн. штрафу обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки провадження у справі в частині стягнення 81000,00 грн. припинено в зв'язку з відсутністю предмету позову, судовий збір в сумі 1215 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України. Позивачем не заявлялося клопотання про повернення частини суми судового збору, в зв'язку з цим судовий збір в сумі 1215 грн. буде повернено позивачу після звернення ним до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись статтями 44, 49, 80 (п. 1-1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новосанжарський молокозавод" (вул. Петровського, 11, смт. Нові Санжари, Полтавська область, 39300; код ЄДРПОУ 40329298) на користь Підприємства з 100% іноземною інвестицією "ОСОБА_1 і Ко. Київ" (вул. Центральна 2, с. Мала Олександрівка, Бориспільский район, Київська область, 08320; код ЄДРПОУ 24368458) 171625 грн. 60 коп. основного боргу, 20573 грн. 69 коп. пені, 2284 грн. 42 коп. річних, 8205 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 25521 грн. 60 коп. штрафу, 3423 грн. 16 коп. судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 81000 грн. 00 коп. заборгованості.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.07.2017р.

Суддя ОСОБА_4