Ухвала

від 25.07.2017 по справі 810/357/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/357/17 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 03 січня 2017 року №0000051409.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0000061409 від 03 січня 2017 року в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельно-проектна фірма Україна податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 089 579,00 грн. (один мільйон вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 272 394 (двісті сімдесят дві тисячі триста дев'яносто чотири) грн.75 коп.

В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з 27 жовтня 2016 року по 07 грудня 2016 року Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складено акт від 14 грудня 2016 року №148/10-36-14-04/33776341.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 1 604 780,00 грн., у тому числі: за 2013 рік у сумі 677 949,00 грн., за 2014 рік у сумі 703 986,00 грн. та за 2015 рік у сумі 222 845,00 грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у період, що перевірявся, на загальну суму 1 644 871,00 грн.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 03 січня 2017 року:

- №0000061409, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 537 291,25 грн., у тому числі податкове зобов'язання на суму 1 229 833,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 307 458,25 грн.;

- №0000051409, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 005 937,50 грн., у тому числі податкове зобов'язання на суму 1604750,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 401187,50 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що Головне управління ДФС у Київській області під час проведення перевірки дійшло висновку про неправомірність віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "Діслав", ПП "НП Хіміч", Товариством з обмеженою відповідальністю "Монолітбудсервіс Центр", ТОВ "Алерго Компані", ТОВ "Компанія Сорбіт", ТОВ "Генпрофбуд", ТОВ "Інтергіпс-Україна" та ТОВ "Мікас Плюс", оскільки вони не мали реального товарного характеру, роботи не виконувались, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-кого виду діяльності, не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та реалізації товару.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1002019031 від 18 січня 2017 року, видами господарської діяльності позивача за КВЕД є: 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності та керування; 71.11 Діяльність у сфері архітектури; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Згідно з п.6.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" (Нова редакція), предметом діяльності Товариства є, зокрема, виконання спеціальних видів робіт у проектуванні та будівництві: проектних та будівельно-монтажних робіт, інженерних вишукувань для будівництв, надання інженерних та інших послуг; пусконалагоджувальні роботи, роботи з реставрації, реконструкції та капітального ремонту будівель та споруд.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має право здійснювати господарську діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури, що підтверджується ліцензією серії АГ №576221 від 26 квітня 2011 року, виданою Державною архітектурно-будівельною інспекцією Міністерства регіонального розвитку та будівництва України. Строк дії ліцензії з 19. квітня 2011 року по 19 квітня 2016 року.

Також Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було видано ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" ліцензію №11-Л від 21 березня 2016 року на здійснення господарської діяльності з будівництва об'єктів IV і V категорії складності.

Крім того, Територіальним управлінням Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві було видано позивачу: дозвіл №4347.13.32 від 06 грудня 2013 року, яким дозволено виконувати роботи, зокрема, з ремонту будинків та споруд; будівництво: зведення, монтаж будинків та споруд, а також відновлення та зміцнення їх аварійних частин; дозвіл №191.15.32 від 02 лютого 2015 року, яким передбачено виконання робіт, зокрема, зведення, монтаж і демонтаж будівників, споруд, зміцнення їх аварійних частин, електропрогрівання бетону.

10 лютого 2014 року між ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" (Підрядник) та ТОВ "Брокбудкепітал" (Субпідрядник) було укладено договір субпідряду №2-ДС/2014, за умовами якого субпідрядник зобов'язався на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного договору, роботу, а підрядник зобов'язався прийняти та оплатити її.

З метою виконання умов вказаного договору ТОВ "Брокбудкепітал" було виконано, а ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" прийнято підрядні роботи (реконструкція), про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт, що містяться в матеріалах справи та описані в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач розрахувався перед вказаним контрагентом за виконані підрядні роботи, що підтверджується платіжними дорученнями за №311 від 07.03.2014 на суму 363815,66 грн., №604 від 16.05.2014 на суму 238746,16 грн., №18.06.2014 на суму 969169,80 грн., 1414 від 22.09.2014 на суму 70000,00 грн., №1613 від 15.10.2014 на суму 936534,86 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Брокбудкепітал" було виписано позивачу ряд податкових накладних, що також містяться в матеріалах справи та були дослідженрі колегією суддів.

Також між ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" (Підрядник) та ТОВ "Діслав" (Субпідрядник) було укладено договори субпідряду №19-ДС/2014 від 03 листопада 2014 року, №18-ДС/2014 від 03 листопада 2014 року та №16-ДС/2014 від 02 жовтня 2014 року, за умовами яких субпідрядник зобов'язався на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного договору, роботу, а підрядник зобов'язався прийняти цю роботу та оплатити її. Предметом підряду (результатом виконаних робіт за даним договором) є реконструкція (п.3.1 договорів).

З метою виконання умов вказаних договору, ТОВ "Діслав" було виконано, а ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" прийнято підрядні роботи, про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт, описані судом першої інстанції та досліджені колегією суддів.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач розрахувався перед вказаним контрагентом за виконані підрядні роботи, що підтверджується платіжними дорученнями за №1902 від 18.11.2014 на суму 394332,00 грн., №2106 від 15.12.2014 на суму 677975,03 грн. та №2149 від 15.12.2014 на суму 299209,20 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Діслав" було виписано позивачу ряд податкових накладних.

10 листопада 2015 року між позивачем (Підрядник) та ТОВ "Монолітбудсервіс Центр" (Субпідрядник) було укладено договір субпідряду №22-ДС, за умовами якого субпідрядник зобов'язався на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного договору, роботу, а підрядник зобов'язався прийняти цю роботу та оплатити її.

З метою виконання умов вказаного договору ТОВ "Монолітбудсервіс" було виконано, а ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" прийнято підрядні роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що позивач розрахувався перед вказаним контрагентом за виконані підрядні роботи, що підтверджується матеріалами справи.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Монолітбудвсервіс" було виписано позивачу податкові накладні.

09 серпня 2014 року між ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" (Підрядник) та ТОВ "Алегро Компані" (Субпідрядник) було укладено договір субпідряду №12-СД/2014, за умовами якого субпідрядник зобов'язався на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного договору, роботу, а підрядник зобов'язався прияти цю роботу та оплатити її. Відповідно до п.2 договору роботи, що виконуються субпідрядником, - виконання робіт на об'єкті підрядника: ремонт (утеплення) фасаду, улаштування відмостки) адміністративно-побутового корпусу ПАТ "По виробництву інсулінів "Індар".

З метою виконання умов вказаного договору, ТОВ "Алегро Компані" було виконано, а ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" прийнято підрядні роботи на загальну суму 675189,60 грн., що підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт.

Судом встановлено, що позивач у повному обсязі розрахувався за виконані вказаним контрагентом підрядні роботи, що підтверджується платіжними дорученнями №1329 від 09.09.2014 на суму 344868,00 грн. та №1349 від 10.09.2014 на суму 330321,60 грн. ТОВ "Алегро Компані" було виписано позивачу податкові накладні.

03 листопада 2014 року між Приватним підприємством "НП "Хіміч" (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" (Субпідрядник) було укладено договори субпідряду №20-ДС/2014, №21-ДС/2014 та №22-ДС/2014, за умовами яких субпідрядник зобов'язався на власний ризик виконати, у відповідності до умов відповідного договору, роботу, а підрядник зобов'язався прийняти роботу та оплатити її.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаних договорів, ПП "НП "Хіміч" було виконано, а ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" було прийнято підрядні роботи, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами приймання виконаних будівельних робіт.

ПП "НП "Хіміч" було виписано позивачу податкові накладні.

Крім того, 28 липня 2014 року між ПП "НП "Хіміч" (Постачальник) та ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" (Покупець) було укладено договір поставки №13-ДМ-2014, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити його вартість в повному обсязі. Відповідно до п.1.1 договору під товаром розуміється будівельні матеріали та устаткування в асортименті (товар).

Згідно з п.1.4 договору асортимент, одиниця виміру та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у Специфікації, що є додатком до цього Договору та (або) видаткових накладних, які складаються при наступному замовленні, виходячи з власних потреб покупця.

Пунктом 2.2 договору визначено, що зазначений у п.1.4 цього договору товар повинен бути переданий покупцю в день підписання сторонами видаткової накладної по місцю знаходження одного з складських приміщень постачальника (на умовах "франко-завод" (ЕXW) у відповідності до правил "Інкотремс 2000"), а також поставка може здійснюватись на умовах DDP "назва місця призначення" у відповідності до правил "Інкотермс 2000".

На виконання умов вказаного договору ПП "НП "Хіміч" було передано, а позивачем прийнято товар на загальну суму 38934,24 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними.

ПП "НП "Хіміч" було виписано позивачу ряд податкових накладних.

Позивач розрахувався перед контрагентом за отриманий товар та виконані підрядні роботи, про що свідчать платіжні доручення за №1276 від 28.08.2014 на суму 389342,40 грн., №1881від 14.11.2014 на суму 269318,40 грн., №1977 від 26.11.2014 на суму 378129,60 грн., №1990 від 28.11.2014 на суму 218168,40 грн., №2100 від 15.12.2014 на суму 90000,00 грн.

02 червня 2014 року між ТОВ "Компанія "Сорбіт" (Постачальник) та ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" (Покупець) було укладено договір поставки №8-ДМ/2014, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити його в повному обсязі. Відповідно до п.1.2 під товаром у цьому договорі розумується будівельні матеріали в асортименті (далі-Товар). Згідно з п.1.3 договору асортимент, кількість та час придбання будівельних матеріалів покупець визначає з власних потреб і замовляє у будь-якій сприятливій для нього формі (письмовим повідомленням через засоби електронної пошти, телефонного зв'язку).

Відповідно до п.2.2 договору зазначений у пункті 1.4 цього договору товар повинен бути переданий покупцю в день підписання сторонами видаткової накладної по місцю знаходження одного із складських приміщень постачальника (на умовах "франко-завод" (EXW) у відповідності до правил "Інкотерс 2000"), а також поставка може здійснюватися на умовах DDP "назва місця призначення" у відповідності до правил "Інкотермс 2000".

Ціна договору містить у собі податок на додану вартість, вартість тари та упаковки (п.3.2 договору).

02 червня 2014 року між сторонами було підписано Специфікацію №1 до договору поставки №8-ДМ/2014, в якій сторонами було визначено асортимент та одиницю виміру товару.

З метою виконання умов вказаного договору ТОВ "Компанія "Сорбіт" було передано, а ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" прийнято товар на загальну суму 391018,70 грн., про що свідчать видаткові накладні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач розрахувався перед вказаним контрагентом за виконані підрядні роботи, що підтверджується платіжним дорученням №947 від 14.07.2014 на суму 391018,70 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сорбіт" було виписано позивачу відповідні податкові накладні.

08 серпня 2014 року між ТОВ "Генпрофбуд" (Постачальник) та ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" (Покупець) було укладено договір поставки №08/08, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю освітлювальні опори, згідно Специфікації, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити їх на умовах, визначених у договорі.

Також між сторонами було підписано Специфікацію (Додаток №1 до Договору №08/08 від 08 серпня 2014 року, в якій визначено найменування товару, одиницю вимру, кількість, ціну за одиницю та суму без ПДВ.

З метою виконання умов вказаного договору ТОВ "Генпрофбуд" було передано, а ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" прийнято по видатковій накладній за №РН-0000023 від 20.08.2014 товар на суму 93176,02 грн. (у тому числі ПДВ на суму 15529,34 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що позивач в повному обсязі розрахувався перед вказаним контрагентом за отриманий товар, що підтверджується платіжними дорученнями №1170 від 14.08.2014 на суму 50000,00 грн., №1190 від 18.08.2014 на суму 7000,00 грн. та №1216 від 20.08.2014 на суму 36176,02 грн.

Надалі вказаним контрагентом позивача було виписано ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" податкові, суми ПДВ за якими були включені позивачем до складу податкового кредиту серпня 2014 року.

20 червня 2013 року між ТОВ "Інтергіпс-Україна" (Постачальник) та ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" було укладено договір поставки №200601, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти і оплатити його в повному обсязі.

Відповідно до п.1.2 договору під товаром у цьому договорі розуміється: будівельні матеріали в асортименті.

Асортимент, кількість та час придбання будівельних матеріалів покупець визначає з власних потреб і замовляє у будь-якій сприятливій для нього формі (письмовим повідомленням, через засоби електронної пошти, телефонного зв'язку) по мірі необхідності.

20 червня 2013 року між сторонами було підписано Специфікацію №1 до договору поставки №200601, в якій сторонами було визначено найменування товару (будівельні матеріали).

21 серпня 2013 року між сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до Договору поставки №200601 від 20 червня 2013 року, якою було змінено порядок оплати вартості отриманого товару.

З метою виконання умов вказаного договору ТОВ "Інтергіпс-Україна" було передано, а ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" прийнято у власність товар на загальну суму 3492961,98 грн., що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи.

Позивач розрахувався перед контрагентом за отриманий товар на загальну суму 3068849,66 грн., про що свідчать платіжні доручення, додані до справи.

ТОВ "Інтергіпс-Україна" було виписано ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" податкові накладні та розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної, суми ПДВ за якими були включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних звітних податкових періодів.

26 листопада 2013 року між ТОВ "Мікас Плюс" (Постачальник) та ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" (Покупець) було укладено договір поставки №23-ДМ/2013, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити його в повному обсязі.

Відносини щодо виконання умов даного договору судом апеляційної інстанції не досліджуються, оскільки судом першої інстанції було встановлено правомірне донарахування контролюючим органом податку на додану вартість та штрафних санкцій за результатом аналізу господарських операцій ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна"з ТОВ "Мікас Плюс", що позивачем не заперечується.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України - витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 ПК України - датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну території України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 статті 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Частинами 2 та 3 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.

З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "Брокбудкепітал", ДП "Центр капітального будівництва Міністерства доходів і зборів України", ТОВ "Діслав", ПП "НП Хіміч", ТОВ Монолітбудсервіс Центр", ТОВ "Алерго Компані", ТОВ "Компанія Сорбіт", ТОВ "Генпрофбуд", ТОВ "Інтергіпс-Україна" був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, а податкові накладні, виписані зазначеними контрагентами, містять всі реквізити, визначені в якості необхідних статтею 201 Податкового кодексу України.

Надані позивачем копії первинних документів підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою для первинного документу в розумінні ч. 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

В акті перевірки відповідачем зазначено про недійсність господарських операцій, оскільки господарські операцій позивача з вказаними контрагентами носять фіктивний характер.

Між тим, судом встановлено факт використання в межах господарської діяльності позивача послуг, придбаних у наведених вище контрагентів, що підтверджується нижченаведеним.

Так, між ПП "По виробництву інсулінів "Індар" (Замовник) та ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" (Підрядник) було укладено договори підряду №34-110-01 від 13 серпня 2013 року та №16-110-01 від 11 лютого 2014 року, за умовами яких підрядник зобов'язався виконати своїми силами та на свій ризик на умовах, визначених договорами, ремонтні роботи, а саме:

- (утеплення) фасаду АПК, ремонт фойє АПК, ремонт огорожі території, благоустрій території;

- ремонтні роботи в приміщеннях ПАТ "По виробництву інсулінів "Індар".

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані, а ПАТ "По виробництву "Індар" прийняті підрядні роботи за договором підряду №34-110-01 від 13 серпня 2013 року на суму 662799,60 грн. (у тому числі ПДВ на суму 110466,60 грн.) та за договором підряду №16-110-01 від лютого 2014 року на суму 249511,20 грн. (у тому числі ПДВ на суму 41585,20 грн.), що загалом становить 912310,80 грн., що підтверджується актами приймання будівельних робіт №1 за вересень 2014 року від 09.09.2014 та №1 за травень 2014 року від 21.05.2014 (форма КБ-2в), які були підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

03 липня 2014 року між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка (Замовник) та ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" (Виконавець) було укладено договір підряду №059/64, за умовами якого виконавець зобов'язався виконати у 2014 році роботи з капітального ремонту танбурів та санвузлів з 1-го по 9-й поверх гуртожитку №8 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 55, а замовник - прийняти та оплатити їх вартість.

На виконання умов вказаного договору позивачем було виконано, а Київським національним університетом імені Тараса Шевченка прийнято підрядні роботи на суму 221204,40 грн. (у тому числі ПДВ на суму 36867,40 грн.), що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Також 04 березня 2014 року між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка (Замовник) та ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" (Виконавець) було укладено договір №059/26, за умовами якого виконавець зобов'язався виконати у 2014 році надати замовникові послуги з аварійного ремонту (після пожежі) вестибюлю, сходової клітини, коридорів 2-го, 3-го та 4-го поверхів, кабінетів №217, 324, 322 та 420 геологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 90, а замовник - прийняти та оплатити їх вартість.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаного договору ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна було надано, а Київським національним університетом імені Тараса Шевченка прийнято послуги на загальну суму 785695,20 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

18 жовтня 2013 року між Державним підприємством "Центр капітального будівництва" Міністерства доходів і зборів України" (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" (Субпідрядник) було укладено договір будівельного субпідряду №181013, за умовами якого субпідрядник зобов'язався на свій ризик виконати комплекс будівельно-монтажних робіт з реконструкції 1-го та частини 2-го пускового комплексів об'єкту незавершеного будівництва та допоміжних споруд для розміщення офісу Державного підприємства Центр капітального будівництва" Міністерства доходів і зборів України" та медико-реабілітаційного центру по вул. Смоленській, 10 у Соломянському районі м. Києва" (далі-роботи) у відповідності до проектної та кошторисної документації та затвердженим показникам, передати в установлений цим договором строки закінченні роботи та здати об'єкт в експлуатацію.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна було надано, а Державним підприємством "Центр капітального будівництва" Міністерства доходів і зборів України" прийнято підрядні роботи, про що сторонами було складено та підписано акти приймання виконаних будівельних робіт.

Також 24 червня 2014 року між ПП "Науково-виробнича фірма "Діамант" (Генпідрядник) та ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" (Субпідрядник) було укладено договір субпідряду №2-б.р./2014, за умовами якого субпідрядник зобов'язався на власний ризик виконати, у відповідності до умов договору, роботу, а генпідрядник зобов'язався прийняти цю роботу та оплатити її згідно ціни, прийнятої за цим договором підряду.

На виконання вказаного договору позивачем було виконано, а ПП "Науково-виробнича фірма "Діамант" прийнято підрядні роботи, на загальну суму 90270,24 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Отже, наведене підтверджує, що позивач укладав договори з досліджуваними контрагентами, зокрема, з ТОВ "Брокбудкепітал" та ТОВ "Алегро Компані" заради виконання власних зобов'язань, тобто, для використання у власній господарській діяльності.

Аналогічна ситуація прослідковується й щодо договору підряду №10 від 25 червня 2014 року, укладеного між ДП "Інженерно-технічний центр Міністерства охорони здоров'я України (Уповноважений замовника), ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" (Замовник) та ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" (Підрядник); договору №19 від 11 вересня 2014 року, укладеного між Дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) "Золотий колосок" (Замовник) та ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" (Підрядник); договору субпідряду №2-б.р./2014 від 24 червня 2014 року, укладеного між ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" та ПП "Науково-виробнича фірма "Діамант".

Задля виконання вказаних договорів позивачем було ініційовано господарські правовідносини з ТОВ "Діслав", ТОВ "Монолітбудсервіс Центр". Крім того, з метою придбання необхідних для проведення відповідних підрядних робіт будівельних матеріалів, позивачем було укладено договори поставки з рядом суб'єктів господарювання, зокрема, з ТОВ "Компанія "Сорбіт", ТОВ "Генпрофбуд" та ТОВ "Інтергіпс-Україна".

Крім того, 22 вересня 2014 року між Національним медичним університетом О.О. Богомольця (Замовник) та ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" (Підрядник) було укладено договір №55 на виконання ремонту будівлі кафедри патологічної анатомії Національного медичного університету імені О.О.Богомольця за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 5, з умовами якого підрядник зобов'язався у 2014 році виконати роботи з капітального ремонту будівлі кафедри патологічної анатомії Національного медичного університету імені О.О.Богомольця за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 5.

Між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" (Виконавець) було укладено договори про закупівлю послуг за державні кошти №059/80 від 13 жовтня 2014 року та №059/81 від 13 жовтня 2014 року, за умовами яких виконавець зобов'язався у 2014 році надати замовникові послуги з ремонту.

З матеріалів справи вбачається, що саме на виконання зобов'язань за наведеними договорами про закупівлю послуг за державні кошти та договору на виконання робіт з капітального ремонту будівлі кафедри патологічної анатомії Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, між позивачем та ПП "НП "Хіміч" було укладено договори субпідряду №21-ДС/2014 та №22-ДС/2014 на виконання відповідних ремонтних робіт.

Крім того, судом встановлено, що підрядні роботи на вищевказаних об'єктах здійснювались з використанням будівельних матеріалів, які були придбані ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" у ПП "НП "Хіміч".

Таким чином, з урахуванням руху активів позивача, встановлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "Діслав", ПП "НП Хіміч", ТОВ "Монолітбудсервіс Центр", ТОВ "Алерго Компані", ТОВ "Компанія Сорбіт", ТОВ "Генпрофбуд" та ТОВ "Інтергіпс-Україна", їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вести мову про порушення позивачем податкової дисципліни неможливо, з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Також, суд звертає увагу, що на момент взаємовідносин позивача з контрагентами, ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "Діслав", ПП "НП Хіміч", ТОВ "Монолітбудсервіс Центр", ТОВ "Алерго Компані", ТОВ "Компанія Сорбіт", ТОВ "Генпрофбуд" та ТОВ "Інтергіпс-Україна", останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та їхнього керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (який був чинний на момент виникнення спірних відносин), а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у вищеперерахованих контрагентів у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Між тим, позиція відповідача щодо відсутності реальних господарських відносин позивача з вищевказаними контрагентами базуються виключно на інформації, яка була отримана Головним управлінням ДФС у Київській області від інших територіальних підрозділів контролюючих органів, а також на оцінці діяльності контрагентів позивача з іншими суб'єктами господарювання.

Проте, колегія суддів зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Тобто, між позивачем та його контрагентами, а не контрагентами та третіми особами.

Крім того, відповідач посилається на наявність ухвал суду в рамках кримінального провадження щодо ряду підприємств, які здійснювали безтоварні операції, у тому числі, і щодо вищевказаних контрагентів позивача. Колегія суддів не приймає до уваги дане посилання, оскільки внесення кримінального провадження до Реєстру досудового розслідування за відсутності вироку суду не є підставою для висновків про фіктивний характер діяльності вказаного суб'єкта господарювання.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так само як і на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, а саме про заниження податку на додану вартість та про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову частково.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.