Ухвала

від 27.07.2017 по справі 757/42359/17-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/42359/17-ц

У Х В А Л А

"27" липня 2017 р. суддя Печерського районного суду м. Києва Козлов Р.Ю., перевіривши позовну заяву Всеукраїнської молодіжної громадської організації Айсек в Україні до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та ОСОБА_2, про визнання повністю недійсним свідоцтва України на знак для товарів та послуг та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач з вернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів просив, суд ухвалити рішення яким визнати повністю недійсним на території України свідоцтво України НОМЕР_1 від 25 липня 2014 року на знак для товарів та послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати Міністерства економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання свідоцтва України на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 25 липня 2014 року недійсним повністю здійснити публікацію про це в Офіційному бюлетені Промислова власність .

В обґрунтування пред'явлених вимог позивач зазначає, що від є власником виключних прав на комбінований знак для товарів та послуг ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрована за свідоцтвом України НОМЕР_2 від 10 червня 2010 року, який був зареєстрований відповідно до Закону України Про охорону прав на знаки . Разом з тим, позивачеві стало відомо, що 25 липня 2014 року Державна служба інтелектуальної власності на підставі заявки № m 2013 13882 від 02 серпня 2013 року здійснила реєстрацію на ім'я відповідача ОСОБА_2 комбінованого знаку для товарів та послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 для послуг 35, 36, 38, 41, 42, класів МКТП. На підтвердження зазначеної реєстрації було видане свідоцтво НОМЕР_1 від 25 серпня 2014 року, про що було здійснено публікацію в Офіційному бюлетені Промислова власність № 14. Посилаючись на те, що наявність реєстрації на ім'я відповідача ОСОБА_2 комбінованого знаку для товарів та послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 для послуг 35, 36, 38, 41, 42, класів МКТП порушує право позивача на комбінований знак для товарів та послуг ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрована за свідоцтвом України НОМЕР_2 від 10 червня 2010 року, просив суд задовольнити пред'явлені вимоги.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а відповідно до правила ч.1 ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні, регулюються Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Відповідно до Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, відносини щодо зобов'язання відповідача внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг є публічно-правовим, відтак вимога щодо зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд провадиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до правила п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Аналогічну правова позиція виклав Верховний Суд України у своїй постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-1323цс15.

За таких обставин у відкритті провадження у справі в частині вимог Всеукраїнської молодіжної громадської організації Айсек в Україні до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про зобов'язання внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання свідоцтва України на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 25 липня 2014 року недійсним повністю здійснити публікацію про це в Офіційному бюлетені Промислова власність , слід відмовити.

Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем пред'явлено вимогу до відповідача ОСОБА_2 про визнання повністю недійсним на території України свідоцтво України НОМЕР_1 від 25 липня 2014 року на знак для товарів та послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Звертаючись до Печерського районного суду м. Києва з даним позовом, позивач обрав підсудність відповідно до правила ч. 1 ст. 113 ЦПК України, згідно якої позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Пред'являючи даний позов до Печерського районного суду м. Києва, позивач обрав підсудність за місцезнаходженням відповідача Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), однак даною ухвалою у відкритті провадження у справі в частині вимог до вказаного відповідача відмовлено.

Як зазначено у позовній заяві, відповідач ОСОБА_2 проживає поза межами адміністративної території Печерського району м. Києва, а саме: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Великокохнівська, 38.

Оскільки місце проживання відповідача ОСОБА_2 знаходиться поза межами адміністративної території Печерського району м. Києва, позов Всеукраїнської молодіжної громадської організації Айсек в Україні до ОСОБА_2 в частині вимог про визнання повністю недійсним на території України свідоцтво України НОМЕР_1 від 25 липня 2014 року на знак для товарів та послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 слід повернути позивачеві для подачі до належного суду.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.121 ЦПК України позовна заява повертається у випадку, коли справа не підсудна цьому суду.

Із матеріалів заяви вбачається, що вимоги були оплачені судовим збором в сумі 3200,00 грн. (квитанція № 64 від 20 липня 2017 року).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви.

Таким чином, оскільки судом повертаються матеріали позовної заяви за викладених вище підстав, сплачена сума судового збору також підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 7 Закону України Про судовий збір п.1 ч.2 ст. 122, п.4 ч.3 ст.121 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження в справі за позовом Всеукраїнської молодіжної громадської організації Айсек в Україні , в частині вимог до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Позовну заяву Всеукраїнської молодіжної громадської організації Айсек в Україні , в частині вимог до ОСОБА_2 про визнання повністю недійсним свідоцтва України на знак для товарів та послуг, повернути позивачеві для подачі до належного суду.

Зобов'язати УДКСУ у Печерському районі м. Києва повернути Всеукраїнській молодіжній громадській організації Айсек в Україні сплачену суму судового збору в розмірі 3200,00 грн., яка була сплачена за наступними реквізитами:

отримувач коштів УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва

код отримувача (код за ЄДРПОУ) 380 04 897

рахунок отримувача 312 142 067 00007

банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві

код банку отримувача 82 00 19

Платник Всеукраїнська молодіжна громадська організація Айсек в Україні (код 34926693)

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя