Ухвала

від 27.07.2017 по справі 149/1066/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 149/1066/17 Провадження № 22-ц/772/2056/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1 Категорія 23Доповідач Сопрун В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Сопруна В.В.,

суддів: Денишенко Т.О., Луценка В.В.,

за участю секретаря: Сніжко О.А.,

за участю сторін: представника ТОВ А.Т.К. - ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представника ТОВ Щедра Нива - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом позовом Товариства з обмеженою відповідальністю А.Т.К. до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Щедра Нива про визнання договору оренди землі недійсним , -

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Щедра Нива на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 23 червня 2017 року , -

в с т а н о в и л а :

В квітні 2017 року ТОВ А.Т.К. звернулось у суд з позовом до ОСОБА_3, ТОВ Щедра Нива про визнання договору оренди землі недійсним , мотивуючи його тим, що 07.06.2009 року між TOB A.T.K. та відповідачем ОСОБА_3, як Орендодавцем, було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 2,8647 га, кадастровий номер земельної ділянки 0524885200:02:002:0048, яка розташована на території Петриківської сільської ради, Хмільницького району, Вінницької області строком на 5 років. Даний договір в установленому законом порядку був зареєстрований у відділі Держкомзему у Хмільницькому районі 15 лютого 2012 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №52480004005653.

В період дії договору ТОВ А.Т.К. використовувало земельну ділянку за цільовим призначенням та сплачувало позивачу орендну плату. Позивачем в грудні 2015 року було вручено відповідачу ОСОБА_3 повідомлення про поновлення оренди та додаткову угоду, яка була підписана останньою 28 грудня 2015 року. Однак під час проведення реєстрації відповідних змін до договору, товариству було повідомлено, що право оренди даної земельної ділянки 24 березня 2017 року зареєстровано на підставі договору оренди землі, укладеного 10 лютого 2017 року між TOB Щедра Нива та ОСОБА_3

Таким чином, при наявності пролонгованого між ТОВ А.Т.К. та ОСОБА_3 договору оренди, існує ще один договір оренди того ж самого об"єкта нерухомого майна, який порушує переважне право позивача на поновлення договору оренди землі.

ТОВ А.Т.К. просило визнати недійсним договір оренди землі від 10 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та TOB Щедра Нива .

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 23 червня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, TOB Щедра Нива подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 23 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішенням, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, обґрунтовано виходив з тих обставин, що оспорюваний договір оренди землі порушує права позивача на переважене право для поновлення договору оренди земельної ділянки.

Стаття 10 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказами являються будь-які фактичні дані, які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору оренди землі від 07 червня 2009 року та акту прийому передачі земельної ділянки від 07 червня 2009 року між TOB A.T.K. та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 2,8647 га, яка розташована на території Петриківської сільської ради, Хмільницького району, Вінницької області строком на 5 років, який зареєстровано 15 лютого 2012 року (а.с.5-8).

Пунктом 8 договору оренди від 07 червня 2009 року передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 8.2 договору оренди від 07 червня 2009 року передбачено, що орендодавець визнає за орендарем переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк за інших рівних умов після припинення цього договору, за умови належного виконання орендарем своїх зобов язань за цим договором.

28 грудня 2015 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду до договору оренди від 07 червня 2009 року відповідно до якої сторони домовились про збільшення орендної плати та дійшли згоди щодо продовження орендних відносин до 31 грудня 2024 року (а.с.9).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового прав від 28 березня 2017 року №83565414, право оренди на спірну земельну ділянку загальною площею 2,8647 га 24 березня 2017 року зареєстровано за ТОВ Щедра Нива на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки (а.с.10, 39).

Як вбачається з договору оренди земельної ділянки від 10 лютого 2017 року ОСОБА_3 та ТОВ Щедра Нива уклали договір оренди земельної ділянки площею 2,8647 га, строком на 7 років до 31 грудня 2024 року (а.с.40-41).

Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України ).

За ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України ,Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Так у чч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України .

Виходячи з положень ст. ст. 319 , 626 ЦК України , слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, при поновленні договору оренди землі згідно із чч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених ст. 15 цього Закону , переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування ч.1 ст. 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами 8, 9 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, а відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах № 6-531цс15 від 9 вересня 2015 року, № 6-146цс16 від 23 березня 2016 року, яка у силу ст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для усіх судів України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин , повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог які встановлені частинами першою-третьою, п ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу .

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що визнаючи договір оренди землі від 10 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та TOB Щедра Нива , суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що порушене переважне право позивача.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 28 грудня 2015 року була укладена додаткова угода до договору оренди від 07 червня 2009 року відповідно до якої сторони домовились про збільшення орендної плати та дійшли згоди щодо продовження орендних відносин до 31 грудня 2024 року.

Пунктом 4 передбачено, що дана додаткова угода до укладеного між орендодавцем та орендарем договору оренди земельної ділянки набуває чинності з моменту її укладення.

Позивач ТОВ А.Т.К. скористався своїм переважним правом на продовження орендних відносин з ОСОБА_3, при цьому дійшовши згоди щодо істотних умов додаткової угоди до договору оренди землі від 07 червня 2009 року, скріпивши його своїми підписами.

Таким чином, вірний висновок суду першої інстанції, що укладений 10 лютого 2017 року між ОСОБА_3 та ТОВ Щедра Нива договір оренди земельної ділянки площею 2,8647 га, порушує права позивача на переважне поновлення договору оренди цієї ж земельної ділянки, що є підставою, відповідно до ст.ст. 203,215 ЦК України, для визнання його недійсним.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи додаткова угода від 28 грудня 2015 року до договору оренди землі від 07 червня 2009 року, не визнавалась судом не дійсною, нікчемною, а тому і є чинною.

Крім того, відповідно до положень ст. ст. 18 , 20 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2015 року у справі № 6-162цс13.

Крім того, також вірний висновок суду першої інстанції, що оспорюваний договір оренди землі від 10 лютого 2017 року був укладений під час дії договору оренди землі від 07 червня 2009 року, який зареєстрований 15 лютого 2012 року, а тому доводи апеляційної скарги не обґрунтовані.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Щедра Нива відхилити.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 23 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: підпис ОСОБА_6

Судді: підписи ОСОБА_7

ОСОБА_8

Згідно з оригіналом: ОСОБА_6