Ухвала

від 27.07.2017 по справі 813/1421/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2017 рокуЛьвів№ 876/7350/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року у справі №813/1421/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зертранс до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Зертранс звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області у якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення №0002181402 від 17.11.2016 року та №0002191402.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Галицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 17.11.2016 року. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Галицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області № НОМЕР_2 від 17.11.2016 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Галицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Зертранс 31 403, 30 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає. що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема доводи апелянта зводяться до того, що в ході перевірки позивача встановлено, що в актах виконаних робіт не відображено інформації щодо наданих транспортно-експедиторських послуг для ТОВ Зертранс , не вказано переліку контрагентів - покупців, які замовляли дані послуги, куди саме здійснювалась організація транспортних послуг, тощо, в актах не зазначено, скільки кваліфікованих працівників було задіяно для виконання даного замовлення, тобто звіти носять загальний характер, оскільки вказано лише, що виконавець надає звіти наданих послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів залізничним транспортом та інших супутніх послуг. Вважає, що позивачем проведено документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. 03.11.2016 року Галицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Зертранс з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ПП Форум трейдінг за період з лютий, березень 2016, а також документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) чи подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищевказаного контрагента.

За результатами проведеної перевірки складено акт №4140/13-04-14-02/36742650, яким встановлено порушення позивачем: вимог п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), завищено витрати за 1 квартал 2016 року, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+,-) на загальну суму 3672900,00 грн. та зниження податку на прибуток на суму 661122,00 грн.; п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за відповідний період в розмірі 734580,00 грн. (в тому числі за лютий 2016 року - 651783,00 грн. та за березень 2016 року - 82797,00 грн.).

20.01.2017 року Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Зертранс виключно з питань, що стали предметом оскарження. За результатами проведеної перевірки складено акт № 6/13-01-14-02/36742650.

Проведеною перевіркою підтверджено висновки акту від 03.11.2016 року № 4140/13-04-14-02/36742650 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Зертранс з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ПП Форум трейдінг за період з лютий, березень 2016, а також документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) чи подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищевказаного контрагента.

17.11.2016 року Галицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення №0002181402, яким згідно п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54. ПК України, на підставі акта перевірки №4140/13-04-14-02/36742650 від 03.11.2016 року, встановлено порушення п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 991683,00 грн.

Галицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення №0002191402, яким згідно п. 54.3.2 п. 54.3. ст. 54 ПК України, на підставі акта перевірки № 4140/13-04-14-02/36742650 від 03.11.2016 року, встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 1101870,00 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що жодних належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо предмету спору відповідачем суду не надано, не спростовано мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 цього ж Кодексу, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Позивачем на підтвердження обґрунтування позовних вимог надано суду копії наступних доказів: договору від 01.02.2016 №022016-ТЄП транспортного експедирування, укладеного між ТОВ Зертранс як Замовником та ТОВ Форум Трейдінг як Виконавцем . Згідно предмету договору Виконавець зобов'язується за плату і за рахунок Замовника організувати виконання послуг, пов'язаних з організацією перевезенням вантажів зазначених Замовником , залізничним транспортом, а також виконати інші дії, необхідні для виконання зобов'язань за договором та які погодженні з Клієнтом; додаткової угоди від 01.02.2016 №1 до договору №022016-ТЄП транспортного експедирування від 01.02.2016 року; актів наданих послуг за лютий, березень 2016 за договором від 01.02.2016 року №022016-ТЄП; звітів наданих послуг пов'язаних з організацією перевезень вантажів залізничним, транспортом і супутніх послуг за договором від 01.02.2016 року №022016-ТЄП; довідки, щодо формування транспортно-експедиційних послуг наданих ТОВ Форум Трейдінг ; податкових накладних по взаємовідносинах за лютий, березень 2016 з ТОВ Форум Трейдінг ; банківської виписки за лютий 2016 року; платіжних доручень за березень 2016 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що висновки відповідача про те, що ТОВ Форум Трейдінг відсутнє за місцезнаходженням, не підтверджено жодними належними та допустимими доказами та на момент здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ Форум Трейдінг , таке було належним чином зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Щодо інших висновків відповідача та доводів апелянта, то судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно укладеного договору транспортного експедирування від 01.02.2016 №022016-ТЄП року, Товариство з обмеженою відповідальністю Форум Трейдінг надало позивачу експедиторські послуги. Під час перевірки позивачем надано всі належним чином оформлені первинні документи, а аналіз податкової звітності ТОВ Форум Трейдінг , проведений відповідачем щодо обмеженості трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, сировини та матеріалів, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не є безумовною підставою для прийняття спірних висновків, щодо неможливості надання по суті господарських правовідносин позивача із його контрагентом послуг в межах договору транспортного експедирування.

Згідно предмету вказаного договору ТОВ Форум Трейдінг зобов'язується за плату і за рахунок позивача організувати виконання послуг, пов'язаних із організацією перевезень вантажів залізничним транспортом, тобто не перевезення, а лише надання послуг по організації перевезень, що відповідає праву сторін у свободі вибору предмету договору.

Відповідачем в ході проведення перевірки, дослідження первинних бухгалтерських документів і податкової звітності позивача, а також в судовому засіданні не враховано особливості юридичної природи вищевказаного договору транспортного експедирування, за яким ТОВ Форум Трейдінг безпосередньо не здійснював перевезення, а лише надавав послугу, пов'язану із організацією перевезень вантажів залізничним транспортом, відповідно не міг і не надавав позивачу документів про здійснення ним перевезення залізничним транспортом.

Також судом першої інстанції вірно зазначено, що в ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача наміру отримати за вищевказаним договором інший результат, ніж придбання послуг.

Факти здійснення господарських операцій з контрагентом підтверджуються укладеним договором, додатковими угодами до них, належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами: актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, звітами експедиторів, а оплата підтверджується банківськими виписками. Господарські операцій в повній мірі відображені в регістрах бухгалтерського обліку позивача, що вплинуло на зміну його активів і пасивів в балансі, господарські операції, повністю відображені як позивачем та і його контрагентом в податковій звітності.

Вказані документи є належним доказом досягнення їх сторонами домовленостей щодо здійснення, у відповідності до погоджених умов, конкретних господарських операцій, спрямованих на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких юридичних осіб та первинні документи, які складалися для підтвердження факту виконання господарських операцій за укладеним договором та для їх документування, за своїм змістом засвідчують факти здійснення відповідних робіт та передачі їх результатів від виконавця до позивача. Крім того, первинні документи відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані, що дозволяє достовірно встановити обсяги та зміст відповідної господарської операції, не містять недоліків, які би вказували на їх дефектність, на яку посилається відповідач.

Крім того, фактом з яким законодавець пов'язує виникнення у платника права на податковий кредит та формування витрат є реальне здійснення операцій з придбання товару. Тобто можливі недоліки первинних документів не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником права на податковий кредит та формування витрат.

Податковий кодекс України не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Відповідачем невиконання вказаного обов'язку контрагентом позивач жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Зазначене випливає з практики Європейського Суду з прав людини, в якій Суд чітко окреслив правило індивідуальної відповідальності платника податків, яке, зокрема, полягає у тому, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Зокрема, у п.71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Європейський Суд з прав людини вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив і у рішенні по справі Бізнес ОСОБА_1 проти Болгарії , п.23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Таким чином, за умови достовірного підтвердження обставин щодо порушення податкового законодавства контрагентом позивача, це не може автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства позивачем.

Що стосується доводів апелянта про те, що ТОВ Форум Трейдінг не є зареєстрованим користувачем послуг залізничного транспорту України та позивачем не надано документів (визначених умовами договору), які підтверджують шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення при наданні транспортно-експедиторських послуг ТОВ Форум Трейдінг , тощо, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про їх необґрунтованість з тих підстав, що на підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій, на вимогу відповідача було надано копії договорів, платіжні доручення, акти наданих послуг, картки рахунків та інші документи.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що порушення зі сторони позивача, на які податковий орган вказує як на доведені, не знайшли свого належного підтвердження, а досліджені в процесі розгляду даної справи документи свідчать про реальне здійснення позивачем конкретних господарських операцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року у справі №813/1421/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4