Рішення

від 23.05.2017 по справі 614/805/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/1940/17 Головуючий 1-ї інстанції - Зеленькова Н.Г.

Справа № 614/805/16-ц Доповідач - Бровченко І.О.

Категорія - земельні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Швецової Л.А., Хорошевського О.М.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2,яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, на рішення Борівського районного суду Харківської області від 12 січня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2,яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до фізичної особи підприємця ОСОБА_4, третя особа: служба у справах дітей Борівської районної державної адміністрації, про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивачі звернулися до суду з позовною заявою до ФОП ОСОБА_4 по розірвання договору оренди землі стягнення орендної плати.

В обгрунтування позовних вимог зазначили, що 10 січня 2006 року між померлим чоловіком позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та фізичною особою-підрприємцем відповідачем по справі - ОСОБА_4 укладено договір оренди землі №13.

Відповідно до умов вищезазначеного договору ОСОБА_5 надавав в оренду відповідачу належну йому земельну ділянку розміром 8,85 га., що розташована на території Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області.

22 листопада 2007 року договір зареєстровано в Борівському районному відділі реєстрації ХРФ ДП ЦДЗК при Держкомземі України, про що зроблено запис № 040768700056.

Відповідно до п.8 договору строк його дії складає 15 років, тобто до 2021 року.

12 грудня 2008 року ОСОБА_5 помер.

Спадкоємцями покійного являються його дружина - ОСОБА_6 та діти: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В зв'язку зі смертю власника земельної ділянки відповідач сплачувала орендну плату за землю його дружині - ОСОБА_6 Проте в період з 2014 по 2015 роки грошові кошти за користування земельною ділянкою відповідачем не сплачувались.

30 червня 2016 року право власності на спірну земельну ділянку офіційно зареєстровано за ОСОБА_2 та дітьми ОСОБА_1, ОСОБА_1

28 липня 2016 року позивачем ОСОБА_2 на адресу відповідача направлено лист, в якому позивач просила сплатити існуючу заборгованість за орендну плату.

У відповідь позивач отримала лист, в якому відповідач вказала, що нібито вже сплатила заборгованість, однак жодних доказів на підтвердження вказаного надано не було.

Позивачі вважають, що відповідач порушує договір оренди землі №13, тому на теперішній час існують підстави для розірвання вказаного договору та стягнення орендної плати за 2014 - 2015 роки.

Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 12 січня 2017 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2,яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2,яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявним в матеріалах справи доказами, що між померлим 12 грудня 2008 року ОСОБА_5, який являвся чоловіком позивача ОСОБА_2, батьком позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та являвся братом ОСОБА_4, з якою, як з фізичною особою-підприємцем, 10 січня 2006 року укладено договір оренди землі №13 (кадастровий номер земельної ділянки 6321082000:06:002:0006, розташованої на території Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області, площею 8,85 га., строком на 15 років (а.с.9-10).

Вищезазначений договір оренди земельної ділянки зареєстрований у Борівському районному відділі реєстрації ХРФ ДП ЦДЗК Держкомзем України, про що в книзі 4 записів державної реєстрації договорів оренди землі по Ізюмській сільській раді вчинено запис від 22 листопада 2007 року за № 040768700056.

Пунктом 11 договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься у строк до 31 грудня кожного поточного року.

Факт передачі земельної ділянки підтверджено відповідним актом приймання-передачі (а.с.11).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 липня 2016 року земельна ділянка загальною площею 8,8525 га., призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області, кадастровий номер 6321082000:06:002:0006, на підставі свідоцтва про право на спадщину перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_1 по 1/3 частині (а.с.13-14).

Згідно п.38 умов договору оренди землі №13 від 10.01.2006 р. перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

28 липня 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулася з листом та додатком - копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 липня 2016 року, до відповідача ФОП ОСОБА_4, в якому повідомила останню про те, що 30 червня 2016 року відбулося переоформлення права власності на орендовану земельну ділянку кадастровий номер 6321082000:06:002:0006, що належала покійному ОСОБА_5 Співвласниками успадкованої земельної ділянки являються ОСОБА_2 та її діти ОСОБА_1, ОСОБА_3, 24 липня 2000 року, народження. Крім того, в листі зазначила, що вимагає сплатити заборгованість з орендної плати за 2014-2015 роки на користь власників земельної ділянки (а.с.15).

Згідно відповіді ФОП ОСОБА_4 від 01 серпня 2016 року, остання повідомила позивача ОСОБА_2, що за 2014 рік по договору оренди землі №13 від 10 січня 2006 року, кадастровий номер ділянки 6321082000:06:002:0006, що належала покійному ОСОБА_5, нарахована орендна плата у розмірі 6157,20 грн. З зазначеної суми, згідно діючого законодавства, утримано прибутковий податок у розмірі 923,58 грн., сума до видачі на руки склала 5233,62 грн. За 2015 р. нарахована орендна плата у розмірі 7690,32 грн., утримано прибуткового податку - 1153,55 грн., утримано військового збору - 115,35 грн., сума видачі на руки склала - 6421,42 грн. В листі ОСОБА_4 зазначила, що суми орендної плати за 2014 р. - 5233,62 грн. та за 2015 р. - 6421,42 грн. передані ОСОБА_2 особисто в руки. Крім того зазначила, що враховуючи родинні стосунки, між ними була домовленість про проставляння підписів за отриману орендну плату під час відвідування с. Дружелюбівка, але цього так і не відбулось.

Відповідач стверджує, що станом на 01 серпня 2016 року заборгованості по виплаті орендної плати, згідно договору оренди землі №13 від 10 січня 2006 р. не має. (а.с.16).

Довідкою Ізюмської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 01.12.2016 р. надано інформацію з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків щодо нарахування доходу за ознакою 106 (дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування) ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 за період 2014-2015 роки (а.с.82).

Відповідно до відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, в період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2016 року отримувала доходи з джерел за ознакою 106 (дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), а саме їй від ІПН НОМЕР_2 (ІПН ОСОБА_4О.) нараховано суму доходу за 2014 рік у розмірі 6157,20 грн., з них перераховано в бюджет суму податку - 923,58 грн., виплачено - 5233,62 грн. Відповідно до вищезазначеної довідки за 2015 р. ОСОБА_2 від ІПН НОМЕР_2 (ІПН ОСОБА_4О.) нараховано суму доходу у розмірі 7690,32 грн., з них перераховано в бюджет суму податку - 1153,55 грн., виплачено - 6421,42 грн. (а.с.83).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачами та представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 не надано суду переконливих та беззаперечних доказів того, що орендар систематично порушувала умови договору оренди землі №13, тобто не виплачувала позивачам орендну плату за 2014-2015 роки. Позивачі по справі набули право власності на успадковану земельну ділянку, після смерті ОСОБА_5, відповідно до витягу з Державного реестру речових прав на нерухоме майно - 30 червня 2016 року, тобто обов'язки у відповідача перед позивачами виникли з моменту державної реєстрації їх права власності, що унеможливлює визнання систематичним порушенням умов договору оренди землі перед позивачами та розірвання спірного договору оренди.

Із такими висновками суду погодитися не можна з огляду на наступне.

За вимогами ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судом першої інстанції не дотримано.

Згідно з ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України Про оренду землі розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Під систематичною несплатою орендної плати є така несплата два і більше рази, тобто ознакою систематичності можна вважати кожен наступний (другий) випадок несплати орендної плати.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що розірвання договору оренди землі можливе лише в разі систематичної несплати орендної плати.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 146цс12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Згідно з приписами ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Проте суд першої інстанції, взявши за доказ довідку про нарахування доходу за ознакою 106 ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 за період 2014-2015 роки, не врахував, що вказана довідка не може бути належним доказом у розумінні ст. 58 ЦПК України, оскільки нарахування орендної плати може бути підтверджено лише первинною обліковою бухгалтерською документацією. Сплата ФОП ОСОБА_4 податків не є належним та допустимим доказом підтверджуючим виплату спадкоємцям ОСОБА_8 орендної плати, оскільки всі розрахунки з податковою інспекцією проводились відповідачем без участі позивачів, в жодному документі немає їх підпису.

Аналогічним чином не є належними доказами покази свідків щодо сплати орендної плати, оскільки з показів останніх не вбачається у якому розмірі були сплачені грошові кошти ОСОБА_2 та за який період. Крім того, про оплату орендної плати свідкам було відомо зі слів ОСОБА_4 та її чоловіка. Також судова колегія враховує, що з письмових пояснень ОСОБА_9 вбачається, що остання не заперечує проти наявності заборгованості за 2014 рік та вважає, що термін сплати орендної плати за 2015 рік не настав.

Звертаючись до суду із позовом позивачі посилались на те, що відповідач несвоєчасно сплачує орендну плату за землю.

Саме по собі поняття несвоєчасна сплата означає несплату певної суми коштів у певний строк, зокрема, у даному випадку, у строк, передбачений договором оренди землі.

Так, п. 11 договору оренди землі встановлено, що орендна плата вноситься до 31 грудня кожного поточного року.

Згідно із ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. У даному випадку такою подією є виплата орендної плати саме до 31 грудня кожного року.

Таким чином, у даному випадку невиконання відповідачем обов'язку сплатити орендну плату у строк, визначений умовами договору, і є несплатою орендної плати.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору позивачі повинні були отримати орендну плату за 2014-2015 роки у розмірі 11655 грн. 04 коп.

З урахуванням вищезазначеного, судова колегія вважає, що відповідач систематично не виконувала умови договору щодо сплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати.

Також є помилковим посилання суду першої інстанції, що обов'язки у відповідача перед позивачами виникли з моменту державної реєстрації їх права власності (30 червня 2016 року), що унеможливлює визнання систематичним порушенням умов договору оренди землі перед позивачами та розірвання спірного договору оренди. Судом першої інстанції не враховано, що в інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав нерухомого майна наданих Борівською районною державною адміністрацією Харківській області зазначено, що свідоцтво про право на спадщину, відповідно яких позивачі набули право власності на спірну земельну ділянку були видані Державним нотаріусом Борівської державної нотаріальної контори Харківської області ще 12 грудня 2012 року. Крім того, до 2014 року відповідач належним чином виплачувала орендну плату, тим самим визнаючи право власності позивачів на земельну ділянку. Згідно п.38 умов договору оренди землі №13 від 10 січня 2006 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

Оскільки таким чином районний суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; ухвалив своє рішення при недоведеності обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушив і неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, то відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволен позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у судах першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 316, 317, 319-324, 327 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2,яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Борівського районного суду Харківської області від 12 січня 2017 року скасувати, ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2,яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до фізичної особи підприємця ОСОБА_4, третя особа: служба у справах дітей Борівської районної державної адміністрації, про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати задовольнити.

Розірвати договір оренди землі № 13 від 10 січня 2006 року укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та ОСОБА_5, правонаступниками якого є ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, який був зареєстрований у Борівському районному відділі реєстрації ХРД ДП ЦДЗК при Держкомземі України про що в книзі № 4 записів державної реєстрації договорів оренди землі по Ізюмській сільській ради 22 листопада 2007 року вчинено запис за № 040768700056.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2,яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 заборгованість з сплати орендної плати за користування землею в розмірі 11655 грн. 04 коп.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1763 грн. 20 коп.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді -