Постанова

від 05.04.2017 по справі 362/1670/17

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/1670/17

Провадження № 1-кс/362/255/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2017 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю старшого слідчого- ОСОБА_3 ,

розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_4 про арешт майна, -

в с т а н о в и в:

05 квітня 2017 року старший слідчий СВ Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області майор поліції ОСОБА_3 звернувся із клопотанням про накладення арешту на шаровий кран Д4-15, політеленову трубу, яка була під`єднана до газової металевої труби, яка відповідно до постанови старшого слідчого СВ Васильківського ВП ГУНП України в Київській області майора поліції ОСОБА_3 визнано речовим доказом.

Клопотання слідчого мотивовано тим, що у провадженні СВ Васильківського ВП ГУНП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110140001444 від 08.06.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

У ході проведення досудового розслідування встановлено, що 13.06.2016 року ПАТ «Київоблгаз» виявило у діяльності приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Вікторія-78» (на даний час кафе-бар «Голівуд») несанкціонований відбір природного газу шляхом підключення несанкціонованого газопроводу до системи газопостачання.

Разом з тим, ще 19.06.2009 року працівниками Васильківської ФЕЕГГ ВАТ «Київоблгаз» за участю представника ПП ВКФ «Вікторія-78» ОСОБА_5 за результатами перевірки здійснено відключення від газопостачання приладів приміщення кафе, розташованого м. Васильків військове містечко», яке перебувало у власності ТОВ «Вікторія-78», що підтверджується актом про відключення газоопалювальних приладів на міжпалювальний період.

У подальшому, працівниками Васильківської ФЕЕГГ ВАТ «Київоблгаз» проводилися перевірки у 2013-2014 роках у діяльності ПП ВКФ «Вікторія-78» стосовно додержання законодавства у сфері газопостачання, під час яких зафіксовувалися випадки самовільного врізання в газопостачання та несанкціонований відбір газу, що підтверджується актом про самовільне зняття (або порушення) пломб із застосуванням арматури газових мереж від 30.08.2013 року, від 04.11.2013 року та актом від 05.03.2014 року.

Окрім того, у 2012-2014 роках у діяльності ПП ВКФ «Вікторія-78» зафіксовано відсутність планових обсягів постачання природного газу, відсутність договірних відносин на постачання та розподіл природного газу та технічної документації на газове обладнання (акти від 16.02.2012, від 22.05.2013, 23.07.2013, 07.02.2014, 05.03.2014, 05.11.2014).

Також, відповідно до акту про порушення № 5 від 08.04.2016 встановлено, що у кафе-барі «Голівуд» (раніше називався ПП ВКФ «Вікторія-78»), розташованого у АДРЕСА_1 , зафіксовано несанкціонований відбір природного газу з ГРМ, а саме наявність несанкціонованого газопроводу, використання природного газу за відсутністю договору розподілу у той час коли газовий лічильник відсутній у кафе-барі.

Відповідно до акту-розрахунку необлікового (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості ПАТ «Київоблгаз» завдано збитків на 1566403,91 грн., які визначені відповідно до положень Кодексу газорозподільних систем.

Допитані як свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 вказують, що у кафе-барі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке раніше називалося ПП ВКФ «Вікторія-78», у 2009 році вже відключали газопостачання, однак 08.06.2016 приїхавши до приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та зайшовши на територію кафе, почули працюючі газові прилади.

Проведеним досудовим розслідуванням установлено, що власником об`єкту житлової нерухомості (нежиле приміщення їдальня), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , являється ОСОБА_9 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Також, згідно інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що власником нежилого приміщення, їдальня, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , являється ПП ВКФ «Вікторія-78».

Директором ПП ВКФ «Вікторія-78» (код ЄДРПОУ 24215604) є ОСОБА_9 .

15 вересня 2016 року на підставі ухвали Васильківського міськрайонного суду проведено огляд земельних ділянок з кадастровими номерами 3221455300:03:007:0088, 3221455300:03:007:0089 розташованих за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_9 з метою фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме фіксації елементів газопроводу, які не передбачені робочим проектом по газифікації, врізки та підключення приладів до мереж газопроводів. Та відповідно встановлено не законну врізку, що зазначено у протоколі огляду від 15.09.2015 року.

Відповідно огляд було проведено на земельних ділянках з кадастровими номерами 3221455300:03:007:0088, 3221455300:03:007:0089 розташованих за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_9 та саме там виявлено незаконну газову врізку тому у органу досудового розслідування є всі необхідні підстави вважати, що незаконну врізку здійснила ОСОБА_9 .

16 вересня 2016 року старшим слідчим СВ Васильківського ВП ГУНП України в Київській області винесено постанову про визнання речовим доказом вказаного вилученого майна, а тому у відповідності до ст. 170 ч. 2 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів на підставі ч. 1 ст. 107 КПК України не здійснювалась, оскільки таке клопотання не заявлялось.

У судовому засідання старший слідчий підтримав клопотання з викладених у ньому підстав та просив його задовольнити.

Вивчивши матеріали клопотання, заслухавши старшого слідчого, слідчий суддя вважає, що клопотання задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.

У відповідності до положень ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених упунктах 1-4частини першої статті 96-2Кримінального кодексу України.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

За змістом статті98, пункту 1 частини 2 та частини 3 статті170 КПК України, арешт майна, метою якого є збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що це майно є матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Положення ч. 2 ст. 173 КПК України передбачають, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Крім того, у відповідності до п. 2 розділу 2.6 узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 07.02.2014 року про Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. При цьому, таке майно може перебувати як у згаданих осіб, так і в інших фізичних або юридичних осіб.

Щодо осіб, які не є підозрюваними або обвинуваченими, або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Відповідно до п. 6 розділу 2.6 Узагальнення, метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам`ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов`язаний навести ці підстави у рішенні.

Як вбачається із матеріалів клопотання, у провадженні СВ Васильківського ВП ГУНП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування за № 12016110140001444 від 08.06.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 356 КК України.

Положенням ст. 356 КК України, передбачено відповідальність за самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців.

При цьому, конфіскація, як додатковий вид покарання, санкцією даної статті не передбачена, а даний злочин, у відповідності до положень ч. 3 ст. 12 КК України, відноситься до категорії невеликої тяжкості.

Крім того, слідчим та прокурором не встановлено, хто є власником шаровий кран Д4-15, політеленову трубу, яка під`єднана до газової металевої труби, на яку слідчий та прокурор просять накласти арешт.

Також, як вбачається з матеріалів клопотання, старшим слідчим, за погодженням з прокурором, подано не належним чином завірені копії документів, що позбавляє слідчого суддю можливості пересвідчитися в ідентичності цих документів, в той час, як інформація, що в них міститься, має суттєве значення під час розгляду клопотання, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання на даний час слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 213 КК України, ст. ст. 22, 167, 170, 171, 172, 173, 309 КПК України,

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_4 про арешт майна - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_10