Рішення

від 26.07.2017 по справі 905/1108/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.07.2017 Справа № 905/1108/17

Суддя господарського суду Донецької області Левшина Я.О., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Мазурік М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька паливно-транспортна компанія", м. Покровськ, Донецька область

про: стягнення штрафу у розмірі 24680,00грн.

За участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю від 17.05.2017р.):

від відповідача: ОСОБА_2 згідно наказу №1.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 26.07.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька паливно-транспортна компанія", м. Покровськ, Донецька область про стягнення штрафу у розмірі 24680,00грн.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що зі станції Красноармійськ Донецької області відповідач згідно накладної №52250024 у вагоні №60723483 відправив вантаж на станцію Святогорськ Донецької залізниці. На станції Чаплине Придніпровської залізниці проведено залізницею перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначених вагонах не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 2, 5, 23, 24,37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, ст. ст. 2, 61,64,82 Господарського процесуального кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано: накладну № 52250024 від 07.11.2016р., № 47498456 від 16.11.2016р.; комерційний акт РА №001999/62/10 від 16.11.2016р.; акт загальної форми №10091 від 16.11.2016 та № 1173 від 16.11.2016р.; витяг з технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки №1; виписки з книги обліку контрольних зважувань; довіреності від 25.10.2016р. на представників.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: правоустановчі документи, письмові пояснення по справі б/н від 19.07.2017р.,

06.07.2017р. від відповідача надійшли документи, а саме: лист №1 від 01.01.2016р. про перевірку ваги на станції Покровськ, технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки, витяг з книги зважування вантажів на вагонних вагах, договір про надання послуг №01/11-П від 15.06.2016р., заявки №0411/01 від 04.11.2016р., №1511/01 від 15.11.2016р., перелік №20161109 від 09.11.2016р. по ДН-2, накопичувальна картка №09112225 від 09.11.2016р.

Ухвалою суду від 06.07.2017р. на підставі клопотання позивача від 06.07.2017р. та ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 31.07.2017р.

Представник позивача у судове засідання 26.07.2017р. з'явився, позовні вимоги, викладені у позовній заяві, підтримав.

26.07.2017р. позивач надав заперечення, в яких посилався на те, що довідка, надана станцією Покровськ не може бути належним доказом по справі, оскільки підписана особою, яка не має довіреності ПАТ Укразалізниця , а також скріплена лише одним підписом, тоді як в ПАТ Укразалізниця документи вважаються належним чином укладеними та мають юридичну силу за умови підписання двома уповноваженими особами. Також зазначив, що позивач телеграмою від 29.11.2016р. звертався до ст. Покровськ щодо участі працівників станції при зважуванні спірного вагону, однак відповідь не була надана.

Представник відповідача у судове засідання 26.07.2017р. з'явився, проти позову заперечив.

26.07.2017р. відповідач надав довідку структурного підрозділу Станція Покровськ №727 від 25.07.2017р., відповідно до якої зважування спірного вагону проводилось в присутності представника залізниці комерційного агента ОСОБА_3 з записом в книгу зважування вантажів на вагонних вагах станції ф.ГУ-36. Також надав посадову інструкцію №137 комерційного агента ОСОБА_3, затверджену 20.02.2012р. начальником станції Покровськ.

26.07.2017р. у судовому засіданні оголошувалась перерва до 14:00год (26.07.2017р.) для дослідження матеріалів справи. Після перерви у судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

07.11.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецька паливно-транспортна компанія » , м. Покровськ, Донецька область зі станції Красноармійськ Донецької області на станцію Святогорськ Донецької залізниці відвантажив на адресу ПАТ Шахта ім. О.Ф.Засядька м. Авдіївка (вантажоодержувач) за залізничною накладною №52250024 у вагоні № 60723483 вантаж.

По прибутті на станцію Чаплине Придніпровської залізниці (попутна станція), спірний вагон був відчеплений від основної відправки та надісланий на станцію призначення за досилочною накладною №47498456 (причина відчеплення перевізником не роз'яснена і ніяких документів щодо цього залізницею не надано).

При оформленні залізничної накладної №52250024 відповідачем вказано масу вантажу: нетто - 63000кг.

В накладній також відображено, що вантаж розміщений й закріплено згідно п.3 п.14 Додатка 3 до СМГС. Як свідчить розділ 28 вищевказаної накладної, вантаж у вагон завантажено вантажовідправником.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

На станції Чаплине Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні № 60723483 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що був складений акт загальної форми № 1173 від 16.11.2016.

На підставі акту загальної форми № 1173 від 16.11.2016., за результатами перевірки станцією Чаплине Придніпровської залізниці був складений комерційний акт РА№001999/62/10 від 16.11.2016р., відповідно до якого за результатами переважування вагону № 60723483 на справних вагонних вагах Заводской №1465 станції Чаплино виявилось: у вагоні №60723483 при переваженні вага брутто складає 80200 кг, тара по документу 22950кг, нетто 57250кг, що менше ваги зазначеної в документі на 5750кг. У комерційному акті також містяться відомості про те, що навантаження в вагоні нерівномірне, нижче бортів 70-30см., без виїмок і поглиблень. В технічному відношенні вагони справні, течі вантажу немає.

Згідно технічного паспорту ваг станції Чаплине Придніпровської залізниці, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 1978р., міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 1 раз на 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 09.09.2016р.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. N 334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Суд встановив, що комерційний акт № РА №001999/62/10 від 16.11.2016р. підписаний належними особами у відповідності до п. 10 Правил складання актів.

Відповідно до п. 12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. N 334, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до сплати штрафу, нарахованого позивачем у зв'язку з невірним зазначенням маси вантажу.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з перевезення.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за №861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належними та допустимими доказами - комерційним актом №РА№001999/62/10 від 16.11.2016р., який є підставою для покладання відповідальності на відправника, передбаченої ст.122 Статуту.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнаються судом належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

Суд відзначає, що спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні, порушень та поглиблень не має. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу відправником в накладній. В матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті.

Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. в редакції від 29.09.2008 р. № 04-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" у застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Статуту виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів.

З матеріалів справи вбачається, що послуги по зважуванню вагонів було здійснено відповідачем (виконавець) за завданням замовника (Товариство з обмеженою відповідальністю Інвест-Груп ) з укладенням договору на надання послуг №01/11-П від 15.06.32016р., відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, зокрема, по зважуванню вагонів, який у свою чергу зобов'язується оплатити ці послуги.

Як вбачається з вищезазначеного, в даному випадку із залізницею не було укладено ніякого окремого договору про зважування вантажу. Крім того, у залізничній накладній, у п. 24 він указав, що маса вантажу визначена саме відправником, а не залізницею чи за участі залізниці.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складає 4936,00грн., заявлений штраф до стягнення в загальному розмірі 24680,00грн.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для мінерального палива у вологому стані становить 2,0% маси, зазначеної в перевізних документах, тобто у даному випадку 63000кг вагон № 60723483.

Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Суд не приймає до уваги запречення відповідача з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Статуту виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів.

З матеріалів справи вбачається, що послуги по зважуванню вагонів було здійснено відповідачем (виконавець) за завданням замовника (Товариство з обмеженою відповідальністю Інвест-Груп ) з укладенням договору на надання послуг №01/11-П від 15.06.32016р., відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, зокрема, по зважуванню вагонів, який у свою чергу зобов'язується оплатити ці послуги.

Як вбачається з вищезазначеного, в даному випадку із залізницею не було укладено ніякого окремого договору про зважування вантажу. Крім того, у залізничній накладній, у п. 24 він указав, що маса вантажу визначена саме відправником, а не залізницею чи за участі залізниці.

Надана відповідачем довідка структурного підрозділу Станція Покровськ №727 від 25.07.2017р., відповідно до якої зважування спірного вагону проводилось в присутності представника залізниці комерційного агента ОСОБА_3 з записом в книгу зважування вантажів на вагонних вагах станції ф.ГУ-36 судом до уваги не приймається, оскільки, в матеріалах справи відсутні документи (довіреність) на підтвердження надання повноважень виконуючому обов'язки начальника структурного підрозділу Станція Покровськ ОСОБА_4 на складення та підписання зазначеної довідки. Крім того, плата за зважування формується на підставі відомостей, що містяться в накопичувальній картці. З наданої відповідачем накопичувальної картки №09112225 від 09.11.2016р. вбачається, що плату здійснено за участь представника залізниці при перевірці імп. та внутр. вантажів в загальній сумі 457,20грн. без ПДВ, проте з вказаного документу не вбачається, що дана плата знята за участь представника залізниці при перевірці вантажу саме при завантаженні у вагон №60723483. В наданому ж відповідачем переліку №20161109 від 09.11.2016р. по ДН-2 в графі вид послуги зазначено участь працівника залізниці у зважуванні або видачі вантажу , тобто відсутнє чітке визначення того, що саме зважування проводилось за участю представника залізниці, до того ж в даному документі зазначена сума за послуги в розмірі 548,64грн., тоді як у довідці вказана інша сума, не відомо на підставі яких даних.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання

Пунктом 2 статті 233 ГК України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п.п. 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд приймає до уваги, що ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Доказів того, що неправильне зазначення відповідачем у даному випадку ваги вантажу спричинило збитки для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, матеріали справи не містять.

Судом також враховано, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України , на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м.Покровськ (Красноармійськ), де проводить свою господарську діяльність відповідач.

При цьому, події на території Донецької області, якими є активна фаза антитерористичної операції у Донецькій області, проведення бойових дій у регіоні, а також інші численні порушення у зв'язку з цими обставинами, загальновідомі та додаткового підтвердження не вимагають.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання. Правовий аналіз застосування ст.83 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що зменшувати розмір штрафу є виключно правом суду, а обставини для застосування вказаної норми є оціночними.

Як встановлено судом, фактична маса вантажу у вагоні №60723483 менше ваги ніж зазначено в документі. Отже, підвищеного навантаження на рухомий склад не було.

Приймаючи до уваги викладені вище обставини, відсутність доказів негативних наслідків від неправильного зазначення ваги вантажу перевізному документ, суд вважає за можливе, користуючись правом наданим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір штрафу до двох провізних плат, а саме до 9872,00грн., внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю, враховуючи, що, за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька паливно-транспортна компанія", м. Покровськ, Донецька область про стягнення штрафу в розмірі 24680,00 грн. задовольнити частково.

Зменшити розмір стягуваної суми штрафу до 9872,00грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька паливно-транспортна компанія" (85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. 8 березня, 145, ЄДРПОУ 37086984) на користь Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро пр. Дмитра Яровницького, буд. 108, ЄДРПОУ40081 ) суму штрафу в розмірі 9872,00грн., а також витрати з оплати судового збору в розмірі 1600,00грн. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В решті вимог в частині стягнення 14808,00грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 26.07.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.07.2017р.

Суддя Я.О. Левшина