Рішення

від 24.07.2017 по справі 911/1623/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2017 р. Справа № 911/1623/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Щасливської сільської ради

до Приватного підприємства Саньсун

про стягнення 700 187,43 грн., розірвання договорів та повернення земельних ділянок

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1, предст. за дов. від 10.01.2017;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Щасливської сільської ради (позивач) до Приватного підприємства Саньсун (відповідач) про стягнення 700 187,43 грн., які складаються з 623 154, 74 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів за Договорами оренди № 61 від 30.10.2004 та № 132 від 132 від 07.03.2006, 32 871,47 грн. пені, 4 744,00 грн. 3% річних, 39417,22 грн. інфляційних втрат, а також вимогами про розірвання договорів та повернення земельних ділянок.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.05.2017 порушено провадження у справі № 911/1623/17 та призначено до розгляду на 26.06.2017.

26.05.2017 від позивача по справі надійшов лист з інформацією про те, що оскільки ПП Саньсун знаходиться за юридичною адресою в м. Донецьк, а ДП Укрпошта зупинила приймання та доставку поштових відправлень на територіях Донецької та Луганської областей, листування Щасливської сільської ради з ПП Саньсун відбувається за адресою фактичного місцезнаходження підприємства - м. Дніпро, вул. Березинська, 80.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2017 розгляд справи було відкладено, у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Разом з тим, вказана ухвала була відправлено ПП Саньсун на його фактичну адресу та згідно повернутого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що процесуальний документ був отриманий представником відповідача завчасно, про що свідчить підпис на зазначеному повідомленні.

Однак, відповідач на наступні судові засідання 10.07.2017 та 24.07.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, обґрунтованого клопотання про відкладення та відзиву на позов не подав.

24.07.2017 позивач через канцелярію суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог. Вказана заява обґрунтована тим, що ним було здійснено уточнений розрахунок пені, згідно просить стягнути пеню в розмірі 32 511, 26 грн. за Договором № 132 за період з 01.09.2016 по 28.02.2017 замість раніше заявлених 32 871,47 грн. З урахуванням поданих уточнень, відповідно до п. 1 прохальної частини, позивач просить стягнути з відповідача 623 154, 74 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів за Договорами оренди № 61 від 30.10.2004 та № 132 від 07.03.2006, 32 511,26 грн. пені, 4 744,00 грн. 3% річних, 39417,22 грн. інфляційних втрат, що разом складає 699 827, 22 грн. Інші позовні вимоги залишаються без змін.

Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) поряду.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що в даному випадку має місце нова ціна позову - 699 827,22 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Присутній в судовому засіданні 24.07.2017 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач втретє не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання 24.07.2017, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення до суду не надсилав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, однак не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція зазначена у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції .

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представників позивача та відповідача.

Згідно з ч. 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

24.07.2017 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

30.10.2004 року між Щасливською сільською радою (орендодавець) та Приватним підприємством Саньсун (орендар) був укладений договір № 61, який посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 6087 (далі Договір оренди №61 від 30.10.2004 року).

Відповідно до п.1.1, п.1.3 розділу 1, п. 2.2., 2.3. розділу 2 Договору оренди №61 від 30.10.2004 року орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування для будівництва складських приміщень земельну ділянку загальною площею 2,5 га інших відкритих земель з незначним рослинним покривом, яка знаходиться в с. Щасливе Бориспільського району Київської області, в межах населеного пункту, на термін 49 років.

Пунктом 2.7. Договору оренди №61 від 30.10.2004 року встановлено, що орендна плата справляється в грошовій формі за рік в розмірі 10% від грошової оцінки земельної ділянки визначеної в п. 1.4 Договору: 768, 59 грн. та вноситься на поточний рахунок Щасливської сільської ради.

Орендна плата сплачується щомісячно в рівних долях, не пізніше 15-го числа місяця, який слідує за звітним місяцем (п.2.7.2 Договору).

Договором від 10.04.2014 року були внесені зміни у п.1.3., 1.4, 2.7.1. Договору оренди №61 від 30.10.2004 року та згідно яких була передана земельна ділянка для будівництва складських приміщень загальною площею 0,0263 та, кадастровий номер 3220888001:01:005:0012, інших відкритих земель з незначним рослинним покривом, за рахунок земель комунальної форми власності в межах Щасливської сільської ради с. Щасливе Бориспільського району Київської області, в межах населеного пункту. Нормативно-грошова оцінка вказаної земельної ділянки на 2014 рік становила 49502,01 грн.

Згідно п. 2.7.1, орендна плата встановлюється та справляється па рахунок Щасливської сільської ради в грошовій формі за рік в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у п.1.4. цього договору: 4950,20 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

У відповідності до листа Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області за № 1244 від 10.11.2016 щодо земельної ділянки площею 0,0263 га, нормативна грошова оцінка за 2016 рік складає 88262,83 грн .

07.03.2006 року між Щасливською сільською радою (орендодавець) та Приватним підприємством Саньсун (орендар) був укладений договір № 132, який посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 1095, відповідно до умов якого (п.1.1, п.1.3 , п. 2.2., п. 2.3) орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування під розширення території для будівництва складських приміщень земельну ділянку загальною площею 3,4348 гектара, яка знаходиться в с. Щасливе Бориспільського району Київської області, на термін 49 років.

Пунктом 2.7. Договору оренди №132 від 07.03.2006 року встановлено, що орендна плата справляється в грошовій формі за рік в розмірі 10% від грошової оцінки земельної ділянки визначеної в п. 1.4 Договору: 18 050,08 грн. щорічно та вноситься на рахунок Щасливської сільської ради.

Орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 15-го числа місяця наступного місяця (п.2.7.2 Договору).

З врахуванням Договору про внесення змін від 24.04.2014 року в п.1.3, 1.4, 2.2.1, 2.7.1. Договору оренди №132 від 07.03.2006 року, підписаного між орендодавцем та орендарем була передана земельна ділянка під розширення території для будівництва складських приміщень загальною площею 2,6675 га, кадастровий номер 3220888001:01:005:0013 за рахунок земель комунальної форми власності в с. Щасливе на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, в межах населеного пункту. Нормативно-грошова оцінка вказаної земельної ділянки на 2014 рік становила 4 518 705,35 грн.

Орендна плата встановлюється та справляється на рахунок Щасливської сільської ради в грошовій формі за рік в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у п.1.4. цього договору: 451870,54 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

У відповідності до листа Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області за № 1244 від 10.11.2016 щодо земельної ділянки площею 2,6675 га, нормативна грошова оцінка за 2016 рік складає 8 090 146,69 грн.

Як зазначив позивач, ПП Саньсун не виконуються умови вказаних договорів зі змінами щодо сплати орендної плати за землю за період з 01.05.2016 року по 28.02.2017 року , що призвело до виникнення заборгованості за ПП Саньсун з орендної плати за землю в розмірі 623 154,74 грн ., зокрема - 478 663,08 грн. за 2016 рік та 144 491,66 грн. за січень-лютий 2017 року (за 2 договори).

Так, судом встановлено, що укладені між сторонами договори за правовою природою є договорами найму (оренди) земельної ділянки.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно статей 1,13 Закону України «Про оренду землі» , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 1, 13 Закону України «Про оренду землі» , основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі.

Згідно статті 21 Закону України «Про оренду землі» та статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Так, пунктом 2.7. договору №61 від 30.10.2004 року зі змінами від 10.04.2014 року та договору №132 від 07.03.2006 року зі змінами від 24.04.2014 року встановлено розмір, спосіб та умови розрахунків, строки, порядок внесення і перегляду, відповідальність за несплату орендної плати.

Відповідно до пп. б) п.4.2.3. вказаних договорів орендар зобов'язаний у відповідності із п.2.7.2. цього Договору своєчасно вносити орендну плату.

У відповідності до Договору № 61, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є предметом договору за 2016 рік становила 88 626, 83 грн., а відтак річна орендна плата з урахуванням 10% складала 8 862, 68 грн., у зв'язку з чим за користування земельною ділянкою щомісячно відповідач мав сплачувати 738,56 грн.

З урахуванням наведеного, застосовуючи норми законодавства, а також беручи до уваги умови договору, заборгованість відповідача за спірний період (з 01.05.2016 по 31.12.2016) по Договору № 61 складає 5 908, 48 грн.

За Договором № 132 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є предметом договору за 2016 рік становила 8 090 146, 69 грн., а відтак річна орендна плата з урахуванням 10% складала 809 014, 67 грн., у зв'язку з чим за користування земельною ділянкою щомісячно відповідач мав сплачувати 67 417,89 грн.

З урахуванням наведеного, застосовуючи норми законодавства, а також беручи до уваги умови договору, заборгованість відповідача за спірний період (з 01.05.2016 по 31.12.2016) по Договору № 132 складає 539 343,12 грн.

Доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватись належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією, про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою (п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» ).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки Бориспільського відділення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області № 193/9/10-04-17 від 30.01.2017 підтверджується заборгованість відповідача в 2016 році щодо сплати орендних платежів.

Позивачем також заявлено до стягнення заборгованість зі сплати орендних платежів в січні та лютому 2017 році, у відповідності до розрахунку якого, їх розмір становить: за Договором № 61 - 1565, 74 грн.; за Договором № 132- 142 925, 92 грн. Загалом 144 491, 66 грн.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, нарахування зазначених сум було здійснено, виходячи з нормативної оцінки земельної ділянки за 2016 рік та з застосуванням коефіціенту індексації нормативної грошової оцінки земель на підставі умов Договору та ст. 21 ЗУ Про оренду землі , який становить 1,06.

Так, судом було надано правову оцінку зазначеним нарахуванням із застосуванням умов договору та передбаченого коефіціенту індексації та встановлено, що в 2017 році за Договором № 61 за користування земельною ділянкою щомісячно відповідач мав сплачувати 782,87 грн., а за два місяці - 1 565,74 грн.

За Договором № 132 за користування земельною ділянкою щомісячно відповідач мав сплачувати 71 462,96 грн., а за два місяці - 142 925,92 грн. Тобто, за спірний період (січень-лютий 2017) відповідач мав сплатити позивачеві 144 491, 66 грн. орендних платежів.

За таких обставин, згідно Договору № 61 та Договору № 132 (з травня 2016 по лютий 2017) відповідач мав сплатити 7 474,22 грн. та 682 269, 04 грн., що разом складає 689 743, 26 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 29.03.2017 було направлено на адресу відповідача претензію № 371 з вимогою погасити заборгованість. Однак, зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, а відповідачем, в свою чергу, не спростовано факт наявності заборгованості зі сплати орендних платежів за Договором № 61 та Договором № 132 в загальній сумі 689 743, 26 грн.

При цьому, як вбачається з заявлених позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 623 154,74 грн. суми боргу. Зважаючи на те, що заявлена до стягнення позивачем сума боргу є значно меншою, ніж встановлено судом, а також виходячи з приписів ст. 83 ГПК України щодо відсутності у суду права виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги Щасливської сільської ради про стягнення з ПП Саньсун 623 154, 74 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за користування земельними ділянками, позивачем також нараховано 32 511, 26 грн. пені (за період з 01.09.2016 по 28.02.2017) згідно Договору № 132.

Так, у відповідності до п.2.7.8 Договору № 132 встановлена відповідальність орендаря у вигляді пені у разі невнесення орендної плати у строки визначені цим Договором.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, останнім здійснено нарахування пені за загальний період з 01.09.2016 по 28.02.2017 з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, виходячи із суми боргу - 67 397,13 грн.

Однак, з даного приводу слід зазначити, що при здійсненні вказаного розрахунку, позивачем не враховано, що за Договором № 132 в 2016 році заборгованість відповідача в місяць складала 67 417,89 грн., а в 2017 році - 71 462, 96 грн., а тому поданий позивачем розрахунок не відповідає матеріалам справи та умовам договору.

На підставі наведеного, судом було здійснено власний розрахунок, виходячи із періодів, заявлених позивачем та встановлено, що

- З 01.09.2016 - 28.02.2017 підлягає до стягнення пеня, нарахована на суму боргу 67417,89 грн. та яка становить 9 577,64 грн.

- З 01.10.2016 - 28.02.2017 підлягає до стягнення пеня, нарахована на суму боргу 67417,89 грн. та яка становить 7 892, 12 грн.

- З 01.11.2016 - 28.02.2017 підлягає до стягнення пеня, нарахована на суму боргу 67417,89 грн. та яка становить 6 193,85 грн.

- З 01.12.2016 - 28.02.2017 підлягає до стягнення пеня, нарахована на суму боргу 67417,89 грн. та яка становить 4 646, 55 грн.

- З 01.01.2017 - 28.02.2017 підлягає до стягнення пеня, нарахована на суму боргу 71 462,96 грн. та яка становить 3234,43 грн.

- З 01.02.2017 - 28.02.2017 підлягає до стягнення пеня, нарахована на суму боргу 71 462,96 грн. та яка становить 1534,91 грн.

Перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон , судом встановлено, що за визначений позивачем період, встановлена договором № 132 пеня підлягає до стягнення в сумі 33 079,50 грн., що є вищою сумою, ніж заявлено позивачем, а відтак керуючись приписами ст. 83 ГПК України, пеня в розмірі зазначеному позивачем - 32 511, 26 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до поданого позивачем розрахунку, він просить стягнути з відповідача 4 744,00 грн. 3% річних та 39 417, 22 грн. інфляційних втрат (за період з 01.05.2016 по 28.02.2017).

При цьому, як вбачається з умов Договорів (п. 2.7.2), орендна плата сплачується щомісячно в рівних долях, не пізніше 15-го числа місяця, який слідує за звітним місяцем (Договір № 61) та орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 15-го числа місяця наступного місяця (Договір № 132).

Таким чином, з урахуванням умов договору та строків виконання зобов'язання встановлених ст. 530 ЦК України. заборгованість, яка виникла за квітень 2016 року мала бути сплачена відповідачем в строк до 14.05.2016, а відтак порушення грошового зобов'язання зі сплати орендної плати настало починаючи з 15.05.2016. і так по кожному місяцю окремо.

З урахуванням викладеного, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон за кожен період окремо, починаючи із наступного дня, який слідує за днем, коли зобов'язання мало бути виконано та по встановлений в розрахунку кінцевий період нарахування суд зазначає, що за Договором № 61 та Договором № 132, заявлені до стягнення 3 % річних (за період з 01.05.2016 по 28.02.2017) та інфляційних втрат за період з травня 2016 по лютий 2017, виходячи із суми заборгованості за 2016 рік - 68 156, 45 грн. в місяць (738,56+67417,89) та суми заборгованості за 2017 рік - 72 245, 83 грн. в місяць (71462,96+782,87) підлягають до стягнення в розмірі 6592, 59 грн. та 38 109,58 грн. відповідно.

Таким чином, оскільки сума 3 % річних за розрахунком суду є більшою, ніж заявлена сума позивачем, враховуючи приписи ст. 83 ГПК України, до стягнення підлягають 3% річних в сумі зазначеній позивачем - 4744,00 грн.

Що ж до заявлених до стягнення інфляційних втрат, то за розрахунком суду останні дорівнюють 38109,58 грн., у зв'язку з чим заявлені до стягнення 39 417, 22 грн. інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 38 109, 58 грн..

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково в наступних сумах: 623 154, 74 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів за Договорами оренди № 61 від 30.10.2004 та № 132 від 132 від 07.03.2006, 32 511,26 грн. пені, 4 744,00 грн. 3% річних, 38 109,58 грн. інфляційних втрат. В іншій частині заявлених до стягнення позовних вимог суд відмовляє.

З урахуванням всіх вищенаведених обставин, зокрема, щодо несплати орендних платежів, які, на думку позивача, є істотним порушенням відповідачем умов договорів та значною мірою позбавляє Щасливську сільську раду того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а саме своєчасного отримання орендної плати за використання земельних ділянок, договори №61 та №132 підлягають розірванню, а земельні ділянки поверненню Щасливській сільській раді.

Як було встановлено судом, всупереч викладеним вимогам законодавства та умовам договору оренди земельної ділянки, відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів не виконував неналежним чином.

Частиною 3 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи те, що несплата орендних платежів є істотним порушенням умов договорів оренди, оскільки при їх при укладенні Щасливська сільська рада розраховувала на те, що ПП Саньсун буде своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату згідно п. 2.7 вказаних Договорів, суд дійшов висновку, що вимога позивача про розірвання Договору № 61 від 30.10.2004 та Договору № 132 від 07.03.2006 є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 5 статті 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням.

Згідно з частини 1 статті 34 Закону України Про оренду землі , у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до п. 3.1. Договорів № 61 та № 132, у разі припинення або розірвання Договору, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю земельну ділянку в сані не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав їх в оренду.

З огляду на викладене, вимога Щасливської сільської ради про зобов'язання відповідача повернути земельні ділянки у с. Щасливе Бориспільського району Київської області кадастровий номер 3220888001:01:005:0012 загальною площею 0,0263 га, та кадастровий номер 3220888001:01:005:0013 загальною площею 2,6675 га, у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому ПП Саньсун одержало її в оренду, та які є предметами Договорів № 61 та №132 з урахуванням внесених змін, є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Як слідує з приписів статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідачем обставин, зазначених у позові та встановлених судом, належними та допустимими доказами не спростовано та доказів відсутності заборгованості зі сплати орендних платежів не надано.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково в частині стягнення заборгованості та повністю в частині розірвання договорів та повернення земельних ділянок.

Щодо розподілу судових витрат ,суд зазначає наступне:

У відповідності до поданої позовної заяви, позивачем було заявлено 1 вимогу майнового характеру про стягнення 700 187,43 грн., за яку сплачено судовий збір 10 502,81 грн. та 3 вимоги немайнового характеру: розірвання Договору № 61 від 30.10.2004 року, розірвання Договору № 132 від 07.03.2006 року та повернення земельних ділянок - загалом 4800,00 грн.

У п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , зазначено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» , за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за вимогу немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1600,00 грн.)

Згідно з п. 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» , якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

Оскільки позивачем відповідно до платіжного доручення №336 від 15.05.2017 було сплачено судовий збір у розмірі 13702,81 гривень, тоді як відповідно заявлених позовних вимог судовий збір мав складати 15302,81 гривень, то суд вважає за необхідне достягнути з позивача в дохід Державного бюджету України 1600,00 грн. недоплаченого судового збору за одну вимогу немайнового характеру.

Разом з тим, у поданій заяві про зменшення позовної вимоги майнового характеру, позивач просив суд повернути різницю сплаченого судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Так, при зверненні до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача грошових кошів (майнової вимоги) в сумі 700 187,43 грн., позивач сплатив судовий збір в розмірі 10 502,81 грн., а у зв'язку зі зменшенням суми позовної вимоги до 699 827, 22 грн. судовий збір мав становити 10 497, 41 грн., тобто різниця склала 5 грн. 40 коп.

Водночас, враховуючи той факт, що позивачем не було сплачено судовий збір за одну вимогу немайнового характеру в сумі 1600,00 грн., суд вважає за доцільне в задоволенні клопотання позивача про повернення судового збору в розмірі 5,40 грн. відмовити та здійснити зарахування зазначеної суми в рахунок сплати судового збору за немайнову вимогу, а відтак з Щасливської сільської ради підлягає до стягнення в дохід державного бюджету України 1594,60 грн.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 15 277, 79 грн. судового збору, які складаються з 10 477, 79 грн. судового збору за майнову вимогу та 4800 грн. за 3 вимоги немайнового характеру.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ПП Саньсун (83008, м. Донецьк, вул. Умова, 1Ц, код ЄДРПОУ 31352504) на користь Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Фестивальна, 39, код ЄДРПОУ 04527520) - 623 154 (шістсот двадцять три тисячі сто п'ятдесят чотири) грн. 74 коп. боргу, 32 511 (тридцять дві тисячі п'ятсот одинадцять) грн. 26 коп. пені, 4 744 (чотири тисячі сімсот сорок чотири) грн. 00 коп. 3% річних, 38 109 (тридцять вісім тисяч сто дев'ять) грн. 58 коп. інфляційних втрат, 15 277 (п'ятнадцять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 79 коп. судового збору.

3. Розірвати договір оренди земельної ділянки № 61 від 30.10.2004 року, укладений між Щасливською сільською радою та Приватним підприємством Саньсун , зі змінами внесеними договором про внесення змін від 10.04.2014року.

4. Розірвати договір оренди земельної ділянки № 132 від 07.03.2006 року, укладений між Щасливською сільською радою та Приватним підприємством Саньсун , зі змінами внесеними договором про внесення змін від 24.04.2014 року.

5. Зобов'язати ПП Саньсун (83008, м. Донецьк, вул. Умова, 1Ц, код ЄДРПОУ 31352504) повернути Щасливській сільській раді (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Фестивальна, 39, код ЄДРПОУ 04527520) земельні ділянки у с. Щасливе Бориспільського району Київської області кадастровий номер 3220888001:01:005:0012 загальною площею 0,0263 га, та кадастровий номер 3220888001:01:005:0013 загальною площею 2,6675 га, у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому ПП Саньсун одержало її в оренду, за актом прийому-передачі.

6. В іншій частині позову - відмовити.

7. Стягнути із Щасливської сільської ради (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Фестивальна, 39, код ЄДРПОУ 04527520) в дохід державного бюджету України - 1594 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 60 грн. судового збору.

8. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 27.07.2017

Суддя О.В. Щоткін