Рішення

від 27.07.2017 по справі 916/1243/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2017 р.Справа № 916/1243/17

Позивач: Спільне українсько-німецьке підприємство „Ta.Ma.Ka.So.»

Відповідач: Міське комунальне підприємство „Одеська теплоелектроцентраль № 2»

Про: стягнення 570518,00 грн.

Суддя Демешин О. А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність

СУТЬ СПОРУ : Спільне українсько-німецьке підприємство „Ta.Ma.Ka.So.» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до КП „Одеська ТЕЦ-2» (далі - відповідач) про стягнення 570518,00 грн., з яких: 347595,00 грн. - заборгованості; 58339,00 грн. - інфляційні; 13562,00 грн. - 3% річних; 151022,00 грн. - пені.

В судовому засіданні 11.07.2017р. судом встановлено повне найменування відповідача - Міське комунальне підприємство „Одеська теплоелектроцентраль № 2»

Під час судового засідання оголошено перерву у судовому засіданні до 20.07.2017 року о 14:00 та до 27.07.2017 року о 14:00.

Відповідач позов не визнав, з підстав викладених у відзиві на позов від 10.07.2017 року.

В С Т А Н О В И В :

28.07.2004р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги № 45/04 з додатковими угодами, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу фінансову допомогу в розмірі 280100грн., а відповідач зобов'язався повернути позивачу цю фінансову допомогу в строк до 31.12.2015р. (Додаткова угода № 7 від 31.12.2011р. до цього Договору).

01.02.2005р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги № 5 з додатковими угодами, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу фінансову допомогу в розмірі 175000грн., а відповідач зобов'язався повернути позивачу цю фінансову допомогу в строк до 31.12.2015р. (Додаткова угода № 6 від 31.12.2011р. до цього Договору).

19.05.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги № 8ФП з додатковими угодами, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу фінансову допомогу в розмірі 10000грн., а відповідач зобов'язався повернути позивачу цю фінансову допомогу в строк до 31.12.2015р. (Додаткова угода № 1 від 14.06.2011р. до цього Договору).

Протягом дії вищевказаних договорів позивач надавав відповідачу грошові кошти, що підтверджується доданими позивачем до матеріалів справи, довідками банківських установ, а відповідач отримував ці кошти та частково їх повертав.

Посилаючись на умови Договорів, зокрема щодо нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення та щодо терміну погашення боргу, позивачем розраховано інфляційні в розмірі 58339 грн., сплату 3% річних в сумі 13562 грн. та пеню в розмірі 151022грн., які позивач просить стягнути з відповідача одночасно із сумою основного боргу в розмірі 347595,00 грн.

Відповідач, у відзиві на позов вказав на відсутність розрахунку суми основного боргу та заявив про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволення, виходячи з наступного :

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до статті 1049 Цивільного кодексу України, Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до п.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, розмір і порядок отримання процентів за договором позики встановлюється договором. Правила ст. 1048 ЦК поширюються й на кредитні правовідносини (п. 2 ст. 1054 ЦК).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Яке зазначалось вище, позовні вимоги ґрунтуються на, укладених між позивачем та відповідачем договорам про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги № 45/04 від 28.07.2004р., № 5 від01.02.2005р. та № 8ФП від 19.05.2011р.

Між тим, як вбачається з актів звірки розрахунків, які щорічно, починаючи з 15.12.2003р., підписувались сторонами - до суми основного боргу відповідача включено грошові кошти в розмірі 50000грн., які на підставі вищевказаних договорів відповідачу не надавались, а були сплачені 26.03.2003р. позивачем в якості поручителя за відповідача третій особі. Таким чином, відшкодування, сплачених за боржника (відповідача) грошових коштів, в якості регресу - є іншими підставами позовних вимог ніж стягнення по вищевказаним договорам. Такі підстави в позовній заяві позивачем не зазначені.

Згідно акту звірки розрахунків від 08.01.2015р. сальдо станом на 01.01.2015р. становить 374595грн. на користь СП „Ta.Ma.Ka.So.» і до цієї суми включені 50000грн., які не відносяться до договорів про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги.

З огляду на викладене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення боргу по вищевказаним договорам в розмірі 297595грн. (347595,00 грн. - 50000,00 грн. = 297595,00 грн.).

Крім того, відповідно до ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 1 ст. 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 549 ЦК України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

А ст. 3 вказаного Закону зазначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами вищевказаних договорів про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги передбачено сплату відповідачем пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення строків повернення фінансової допомоги.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, виходячи з прострочення відповідачем по грошовому зобов'язанню в сумі 297595грн., з останнього на користь позивача підлягає до стягнення грн.. інфляційних та грн.. сплати 3% річних, приймаючи до уваги прострочення оплати з 01.01.2016р. по 20.04.2017р. та періоду прострочення, зазначеного позивачем в додатку до позовної заяви, оскільки заяви про збільшення позовних вимог з огляду на, наданий в судовому засіданні позивачем, інший розрахунок - СП „Ta.Ma.Ka.So.» не заявляло.

Розрахунок інфляційних: 297595грн. х 112,4% (індекс інфляції за 2016р.) х 101,1% х 101% х 101,8% (індекси за січень-березень 2017р.) = 347706,05грн. - 297595грн. = 50111,05грн.;

Розрахунок сплати 3% річних: 297595грн. х 3% : 366дн. х 476дні прострочення = 11611,08грн.

Що стосується пені, суд враховує, що, по-перше, позивачем не дотримано вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, по-друге, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені.

Відповідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Ст. 258 передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Наслідки сплаву строку позовної давності передбачені ст. 267 ЦК України, зокрема:

позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, враховуючи наведені обмеження, пеню слід розраховувати з 29.05.2016 року (до цього строку пропущено позовну давність) по 01.07.2017 року (обмеження за ч. 6 ст. 232 ГК України):

297595,00грн. * 36%/366*26=7610,63 грн.

297595,00грн. * 33%/366*7=1878,26 грн.

7610,63 грн. + 1878,26 грн. = 9488,89 грн. - сума пені.

На підставі викладеного позов підлягає частковому задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору пропорційно задоволеному позову.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль № 2» (м. Теплодар Одеської області, Промзона, ЄДРПОУ:05519847, п/р: 26001054401191, МФО:328704) на користь Спільного українсько- німецького підприємства Та.Ма.Ка.Sо. , (м. Чорноморськ Одеської області, вул. Леніна, 41а, ЄДРПОУ: 19368599, п/р: 260083251, МФО:328209): 297 595 гривень боргу; 50111 гривень 05 коп. інфляційних; 11611 гривень 08 коп. сплати 3% річних; 9488 гривень 89 коп. пені та 5532 гривні 09 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28 липня 2017 р.

Суддя О.А. Демешин